Ухвала суду № 66262614, 25.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Дніпро)

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Провадження № 22-ц/774/1283/17 Справа № 201/6343/13-ц Головуючий у 1 й інстанції - ОСОБА_1 Доповідач - Максюта Ж.І.

Категорія

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року Апеляційний суд Дніпропетровської області у складі:

головуючого-судді: Максюти Ж.І.,

суддів: Демченко Е.Л., Куценко Т.Р.,

за участі секретаря: Куць О.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Дніпро

апеляційну скаргу ОСОБА_2

на ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 23 листопада 2016 року про відмову у задоволенні скарги на дії державного виконавця,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_2 звернулась до суду зі скаргою про визнання неправомірними дій державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 про скасування постанови від 22 грудня 2015 року про закінчення виконавчого провадження на підставі п. 10 ч. 1 ст. 49 ЗУ «Про виконавче провадження»; про визнання неправомірними дії державного виконавця з повернення виконавчого документа стягувачу; про визнання незаконною постанови від 22 грудня 2015 року про повернення стягувачу виконавчого документа, виданого на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська від 20 червня 2014 року по справі № 201/6343/13-ц про солідарне стягнення заборгованості з ОСОБА_4В на користь ОСОБА_5; про зобовязання Жовтневого ВДВС Дніпропетровського МУЮ відновити виконавче провадження щодо примусового виконання виконавчого листа, виданого на підставі рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська віл 20 червня 2014 року по справі № 201/6343/13-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5; про зобовязання закінчити виконавче провадження про примусове виконання рішення Жовтневого районного суду м. Дніпропетровська віл 20 червня 2014 року по справі № 201/6343/13-ц про стягнення заборгованості з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 та направлення за належністю до Дніпровського ВДВС у м.Києві. Заявник також просила поновити їй строк на подачу даної скарги.

В обґрунтування скарги ОСОБА_2 посилається на те, що в процесі виконання виконавчого провадження № 46917025, відкритого на виконання виконавчого листа, виданого Жовтневим районним судом м. Дніпропетровська 26 лютого 2015 року щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 суми боргу в розмірі 8 763,28 грн., державним виконавцем Жовтневого ВДВС м. Дніпропетровська ГТУЮ у Дніпропетровській області ОСОБА_3 не було направлено боржнику ОСОБА_2 копії постанови про відкриття виконавчого провадження. 20 вересня 2016 року заявник дізналась про винесення 22 грудня 2015 року державним виконавцем постанови про повернення стягувачу за вказаним виконавчим провадженням виконавчого документу на підставі п. 2 ст. 47 ЗУ «Про виконавче провадження», замість того, щоб направити виконавчий документ за місцем роботи позивача до Дніпровського ВДВС в м. Києві.

Ухвалою Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськавід 23 листопада 2016 року в задоволенні скарги ОСОБА_2 відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення норм матеріального та процесуального права, просить ухвалу скасувати, та задовольнити її скаргу у повному обсязі.

Перевіривши законність та обґрунтованість ухвали суду в межах доводів апеляційної скарги колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу відхилити, ухвалу суду залишити без змін за наступних підстав.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає ухвалу без змін, якщо судом першої інстанції постановлено ухвалу з додержанням вимог закону.

Відповідно до ч.1 ст.383 ЦПК України сторони виконавчого провадження мають право звернутися до суду із скаргою, якщо вважають, що рішенням, дією або бездіяльністю державного виконавця чи іншої посадової особи державної виконавчої служби під час виконання судового рішення, ухваленого відповідно до цього Кодексу, порушено їх права чи свободи.

Частиною 2 статті 11 Закону України «Про виконавче провадження» передбачено, що державний виконавець здійснює заходи, необхідні для своєчасного і в повному обсязі виконання рішення, зазначеного в документі на примусове виконання рішення (далі - виконавчий документ), у спосіб та в порядку, встановленому виконавчим документом і цим Законом.

За змістом ч.1 ст.14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України, - і за її межами.

Згідно із ст.17 Закону України "Про виконавче провадження"примусове виконання рішень здійснюється державною виконавчою службою на підставі виконавчих документів, якими є зокрема видані судами виконавчі листи.

З матеріалів справи вбачається, що постановою державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 22 грудня 2015 року виконавчий лист № 201/6343/13-ц від 26 лютого 2015 року, виданий Жовтневим районним судом м.Дніпропетровська щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 суми боргу в розмірі 8763,28 грн., у відповідності до п.2 ч.1 ст.47 ЗУ «Про виконавче провадження» був повернутий стягувачу /а. с. 6-8/.

З пояснень, наданих державним виконавцем судом встановлено, що постанова державного виконавця Жовтневого відділу державної виконавчої служби Дніпропетровського міського управління юстиції ОСОБА_3 від 22 грудня 2015 року про повернення стягувачу виконавчого листа не була оскаржена стягувачем, та на підставі повторної заяви останньої постановою 31 березня 2016 року було відкрито виконавче провадження щодо стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 суми боргу в розмірі 8763,28 грн. Представник заявника в судовому засіданні підтвердила дані обставини.

Враховуючи наведене, дії державного виконавця були правомірними, оскільки він діяв у межах своїх повноважень та у спосіб, що передбачений Конституцією та законами України, та безпосередньо Законом України «Про виконавче провадження».

Врахувавши, що виконавче провадження про стягнення з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_5 суми боргу в розмірі 8763,28 грн. після повернення стягувачу відповідного виконавчого листа було повторно відкрито постановою державного виконавця від 31 березня 2016 року на підставі заяви стягувача від 25 березня 2016 року, суд дійшов висновку про відмову в задоволенні даної скарги в повному обсязі.

Апеляційний суд погоджується з таким висновком місцевого суду, як з таким що зроблений у відповідності з нормами процесуального та матеріального права. Колегія суддів також зазначає, що у судовому засіданні суду апеляційної інстанції представником апелянта також повідомлено про виконання рішення суду, в чому додатково вбачається відсутність предмету спору.

З огляду на вищевикладене, досліджені докази, які наявні в матеріалах справи, апеляційний суд погоджується з висновками суду першої інстанції про відмову у задоволенні скарги, а тому, за таких обставин колегія суддів вважає, що оскаржувана ухвала суду першої інстанції постановлена без порушенням норм процесуального права, а тому скасуванню не підлягає.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315,317 ЦПК України, апеляційний суд, -

УХВАЛИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 відхилити.

Ухвалу Жовтневого районного суду м. Дніпропетровськавід 23 листопада 2016 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту проголошення та може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий: Ж.І. Максюта

Судді: Е.Л. Демченко

ОСОБА_6