Постанова № 66262338, 12.04.2017, Касаційний господарський суд Верховного Суду (до 15.12.2027 - Вищий господарський суд України)

ВИЩИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД УКРАЇНИ

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

12 квітня 2017 року Справа № 926/19/16 Вищий господарський суд України у складі колегії суддів:

Головуючого суддіКорсака В.А.суддівСибіги О.М., Швеця В.О.розглянувши касаційну скаргуПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" на постановуЛьвівського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 у справі № 926/19/16 Господарського суду Чернівецької області за позовомПублічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" доЧернівецької міської ради провизнання договору оренди землі укладеним

в судовому засіданні взяли участь представники :- - позивачаПрокопець Б.М.- - відповідачаБетела М.В.

В С Т А Н О В И В:

В січні 2016 року Публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" звернулося до Господарського суду Чернівецької області з позовною заявою до Чернівецької міської ради, в якій просило суд визнати укладеним Договір оренди землі 919ю у визначеній позивачем редакції.

Рішенням господарського суду Чернівецької області від 02.11.2016 (суддя Скрипничук І.В.) позов задоволено частково. Визнано укладеним договір оренди землі № 919ю в редакції, викладеній в резолютивній частині, з моменту набрання рішенням законної сили.

Місцевий господарський суд прийшов до висновку про те, що вимога про визнання спірного договору укладеним в редакції типового договору відповідає положенням частини 1 статті 187 ГК України щодо обов'язковості укладення такого договору, а також способам захисту цивільних прав і інтересів, визначених у статті 16 ЦК України і прав на земельну ділянку, передбачених статтею 152 ЗК України. Суд задовольнив даний позов частково, включивши до спірного договору розділ Особливі умови та виклавши пункт 38 у наступній редакції:

"Орендар сплачує одноразовий внесок за фактичне користування земельною ділянкою на розрахунковий рахунок: Чернівецьке УК м.Чернівці (цільові фонди, утворені органами місцевого самоврядування), код ЄДРПОУ 37978173, р/р 31513931700002 в ГУДКСУ у Чернівецькій області, МФО 0856135, код платника: 50110000, 01-ДМБК та ЗВ на рахунок соціально-культурної інфраструктури міста від об'єктів господарювання.

Одноразовий внесок нараховується за три попередні роки, що передують дню набрання рішення у даній справі законної сили та розраховується за формулою: розмір орендної плати за один день помножити на кількість днів фактичного користування за мінусом (у разі наявності) суми сплаченої орендної плати за землю (земельний податок, орендна плата) за відповідний період. Орендар сплачує одноразовий внесок до 31.12.2017"

Постановою Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 (головуючий Зварич О.В., судді Матущак О.І., Юрченко Я.О.) змінено рішення місцевого господарського суду у даній справі. Викладено абзац 2 пункту 38 договору оренди землі № 919ю в такій редакції:

"Одноразовий внесок нараховується з дати прийняття рішення сесії про надання дозволу на складання проекту відведення земельної ділянки в оренду до дати укладення договору оренди землі". В іншій частині оскаржуване рішення залишено без змін.

Не погоджуючись з прийнятими у справі судовими актами попередніх інстанцій, Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" звернулось до Вищого господарського суду України з касаційною скаргою, в якій посилаючись на неправильне застосування судами норм матеріального та процесуального права, просить їх скасувати повністю та прийняти нове рішення яким задовольнити позовні вимоги викладені в позовній заяві, в повному обсязі.

Публічним акціонерним товариством "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" неодноразово подавалися письмові пояснення до касаційної скарги, які залучено до матеріалів справи та враховано судом.

Чернівецька міська рада у своєму відзиві на касаційну скаргу заперечує проти доводів касатора і просить суд залишити його скаргу без задоволення, а оскаржувані судові акти у даній справі залишити без змін.

Перевіривши доводи касаційної скарги, юридичну оцінку встановлених фактичних обставин, проаналізувавши правильність застосування господарськими судами норм матеріального та процесуального права, колегія суддів Вищого господарського суду України вважає, що касаційна скарга підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

У справі, яка переглядається, господарські суди встановили, що 03.02.2015 Чернівецькою міською радою прийнято рішення № 1501, яким затверджено ПАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" проекти відведення земельних ділянок та вирішено надати земельні ділянки в оренду згідно з додатком, зокрема, земельну ділянку по вул. Руській, 253-А, площею 0,0103 га, кадастровий номер 7310136600:33:001:0067 терміном на 5 років для обслуговування трансформаторної підстанції.

Відповідно до пп.1 вирішено встановити обмеження згідно зі статтею 111 Земельного кодексу України, а саме: на земельних ділянках, які надаються в оренду публічному акціонерному товариству "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" встановити охоронну зону трансформаторних підстанцій.

Пунктом 2 вказаного рішення зобов'язано ПАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" впродовж 90 календарних днів з дня прийняття цього рішення укласти з Чернівецькою міською радою договори оренди землі та сплатити плату за фактичне користування земельними ділянками за минулий період в еквіваленті орендної плати за земельні ділянки, що надаються в оренду, яку власник землі (територіальна громада міста Чернівців) міг отримати при своєчасному та належному оформленні правовстановлюючих документів на земельні ділянки відповідно до чинного законодавства України.

Згідно пп. 2.1 вирішено умовами договорів оренди землі передбачити нарахування плати за фактичне користування земельними ділянками за минулий період з дати прийняття рішень Чернівецької міської ради про надання Публічному акціонерному "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" дозволів на складання проектів відведення земельних ділянок в оренду (з 26.08.2010, з 29.04.2010, з 27.09.2012 та з 31.10.2013 відповідно) до дати реєстрації договорів оренди землі в Чернівецькій міській раді, з врахуванням сплаченого земельного податку (п. 2.1 рішення №1501 від 03.02.2015).

В пп. 2.2 даного рішення встановлено термін сплати плати за фактичне користування земельними ділянками за минулий період до 31.01.2016.

Пунктом 2.4 рішення №1501 від 03.02.2015р. передбачено, що у разі неукладення договорів оренди землі в зазначений термін рішення вважається нечинним.

Апеляційним господарським судом встановлено, що згідно судових рішень по справі Шевченківського районного суду м. Чернівці № 727/1981/15-а, провадження № 2-а/727/83/15, існують судові спори між сторонами у даній справі, предметом яких є визнання частково недійсними та скасування п. 2 (в частині обов'язку сплати за фактичне користування земельними ділянками і укладення договорів оренди в строк 90 днів), та п.2.1, 2.2, 2.3, 2.4 вищевказаного рішення Чернівецької міської ради.

Постановою Шевченківського районного суду м. Чернівці від 24 червня 2015 року у вищенаведеній справі, яка набрала законної сили згідно відповідно до Вінницького апеляційного адміністративного суду від 30.08.2016, визнано нечинними пункт 2 в частині зобов'язання публічного акціонерного товариства "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" впродовж 90 календарних днів з дня прийняття рішення укласти з Чернівецькою міською радою договори оренди землі та сплатити плату за фактичне користування земельними ділянками за минулий період, пункти 2.1, 2.2, 2.3, 2.4 рішення 60 сесії Чернівецької міської ради VI скликання від 03 лютого 2015 року № 1501 "Про затвердження проекту відведення та надання публічному акціонерному товариству "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" земельних ділянок в оренду" та скасовано ці пункти.

Супровідним листом № 9/4067 від 13.11.2015р. позивач надіслав до Департаменту містобудівного комплексу та земельних відносин Чернівецької міської ради для підписання договір оренди землі № 919ю від 10.11.2015р. в трьох примірниках в редакції типового договору оренди землі, затвердженій постановою Кабінету Міністрів України від 03.03.2004р. №220.

Як встановлено судами попередніх інстанцій, підставою звернення позивача до місцевого господарського суду з даним позовом стало те, що відповідач у встановлений статтею 181 ГК України строк не повернув оформленого договору Товариству, не надіслав протоколу розбіжностей та не повідомив про причини непідписання договору оренди землі № 919ю від 10.11.2015.

Вимогою ПАТ "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" у даній справі є визнання укладеним договору оренди землі № 919ю в редакції типового договору, затвердженого Постановою КМУ "Про затвердження типового договору оренди землі" від 03.03.2004р. №220.

Колегія суддів вважає, що висновки судів попередніх інстанцій в частині включення до спірної редакції договору оренди землі умови про сплату одноразового внеску за фактичне користування земельною ділянкою (пункт 38 спірного Договору), колегія вважає помилковими та такими, що не відповідають вимогам діючого процесуального законодавства, а тому підлягають скасуванню з направленням справи на новий розгляд, враховуючи наступне.

В пункті 3.12 своєї постанови № 18 від 26.12.2011 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції" пленум Вищого господарського суду України роз'яснив, що під предметом позову розуміється певна матеріально-правова вимога позивача до відповідача, стосовно якої позивач просить прийняти судове рішення.

Відповідно до оскаржуваного рішення Господарського суду Чернівецької області, вимога про визнання спірного договору укладеним в редакції типового договору відповідає положенням частини 1 статті 187 ГК України щодо обов'язковості укладення такого договору, а також способам захисту цивільних прав і інтересів, визначених у статті 16 ЦК України і прав на земельну ділянку, передбачених статтею 152 ЗК України. Проте, місцевий господарський суд задовольнив даний позов частково, включивши до спірного договору розділ Особливі умови та виклавши пункт 38 у вищезазначеній редакції.

Апеляційний господарський суд своєю постановою змінив рішення місцевого господарського суду у даній справі. Виклавши абзац 2 пункту 38 договору оренди землі № 919ю у вищезазначеній реакції. В іншій частині оскаржуване рішення залишено без змін. Тобто, апеляційний господарський суд погодився з висновком суду першої інстанції про доповнення спірного договору в частині включення до спірної редакції договору оренди землі умови про сплату одноразового внеску за фактичне користування земельною ділянкою (пункт 38 спірного Договору).

Натомість, як вбачається з матеріалів справи, Публічне акціонерне товариство "Енергопостачальна компанія "Чернівціобленерго" у своїй позовній заяві просило, визнати укладеним договір оренди землі № 919ю в редакції типового договору, затвердженого Постановою КМУ "Про затвердження типового договору оренди землі" від 03.03.2004р. №220, умови якого складаються з 37 пунктів. Під час розгляду справи, позивачем позовні вимоги не змінювались, доповнення не подавались.

Наведене свідчить про те, що суди попередніх інстанцій приймаючи рішення у даній справі в частині включення до спірного договору розділ Особливі умови та виклавши пункт 38 у вищезазначеній редакції, не звернули уваги, що така вимога, виходячи із змісту позовної заяви, Товариством не заявлялася.

Пунктом 2 статті 83 Господарського процесуального кодексу України передбачено, право господарського суду при прийнятті рішення виходити за межі позовних вимог, якщо це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору і про це є клопотання заінтересованої сторони.

Господарському суду при прийнятті рішення надано право виходити за межі позовних вимог.

Господарський суд може реалізувати це право за наявності таких умов:

- це необхідно для захисту прав і законних інтересів позивачів або третіх осіб з самостійними вимогами на предмет спору;

- про це є клопотання заінтересованої сторони.

Необхідною є наявність двох зазначених умов одночасно.

Клопотання заінтересованої сторони повинно бути викладене письмово та мотивовано з посиланням на докази.

В матеріалах справи відсутні будь-які клопотання заінтересованих сторін про вихід за межі позовних вимог.

За таких обставин, у колегії суддів відсутні підстави визнати судові акти прийняті у даній справі, такими, що повністю відповідають вимогам процесуального законодавства.

У зв'язку з визначеними ГПК України повноваженнями Вищого господарського суду України як суду касаційної інстанції слід враховувати, що згідно з частиною другою статті 1117 ГПК України касаційна інстанція не має права встановлювати або вважати доведеними обставини, що не були встановлені у рішенні або постанові господарського суду чи відхилені ним, вирішувати питання про достовірність того чи іншого доказу, про перевагу одних доказів над іншими, збирати нові докази або додатково перевіряти докази.

Прийняті судові рішення обох інстанцій не можна вважати обґрунтованими, і тому вони підлягають скасуванню з передачею справи на новий розгляд до суду першої інстанції.

Відповідно до пункту 3 статті 1119 ГПК України касаційна інстанція за результатами розгляду касаційної скарги має право скасувати рішення першої інстанції або постанову апеляційної інстанції і передати справу на новий розгляд.

При новому розгляді справи суду необхідно врахувати все вищевикладене, всебічно і повно з'ясувати обставини справи, дійсні права та обов'язки сторін. В залежності від встановленого, вирішити спір у відповідності з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин.

Керуючись статтями 1115, 1117, 1119 - 11112 ГПК України, Вищий господарський суд України

П О С Т А Н О В И В:

Касаційну скаргу задовольнити.

Рішення Господарського суду Чернівецької області від 02.11.2016 р. та Постанову Львівського апеляційного господарського суду від 23.01.2017 у справі № 926/19/16 скасувати. Справу направити на новий розгляд до Господарського суду Чернівецької області.

Головуючий суддя В. А. Корсак

Судді О. М. Сибіга

В. О. Швець