Постанова № 66262246, 27.04.2017, Одеський окружний адміністративний суд

справа № 815/36/17

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року Одеський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді - Стеценко О.О.

розглянувши в приміщенні Одеського окружного адміністративного суду в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом Білгород-Дністровського обєднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування,-

В С Т А Н О В И В:

До Одеського окружного адміністративного суду звернулось Білгород-Дністровське обєднане управління Пенсійного фонду України Одеської області (далі Позивач, або Б-Дністровське ОУПФУ Одеської області) з адміністративним позовом до ОСОБА_1 (далі Відповідач, або ОСОБА_1С.) про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 3017,15 гривень.

В обґрунтування позовних вимог Позивач зазначив, що ОСОБА_1 перебувала на обліку в органах Пенсійного фонду України як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування та згідно картки особового рахунку має заборгованість по єдиному внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 3017,15 гривень. В добровільному порядку заборгованість Відповідачем погашена не була, у звязку із чим Позивач звернувся до суду.

В судове засідання, призначене на 21.04.2017 року, представник Позивача не зявився, подав до канцелярії суду клопотання про розгляд справи у відсутність представника Позивача (а.с. 36).

В судове засідання, призначене на 21.04.2017 року, Відповідач не з'явився. Відповідно до довідки Укрпошти, повістка повернута відправнику з поштовою відміткою «за закінченням терміну зберігання» (а.с.43). Згідно ч. 11 ст. 35 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України), у разі повернення поштового відправлення із повісткою, яка не вручена адресату з незалежних від суду причин, вважається, що така повістка вручена належним чином.

Враховуючи вищевикладене, суд дійшов висновку, що причина неявки Відповідача в судове засідання, належним чином повідомленого про дату, час та місце судового засідання, є не поважною та керуючись приписами ч. 4 ст. 128 КАС України ухвалив про розгляд справи у його відсутність.

Частиною 6 статті 128 КАС України передбачено, що якщо не має перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце розгляду справ, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи неприбуття представника Позивача, представника Відповідача в судове засідання та відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, суд ухвалив про розгляд справи в порядку письмового провадження на підставі наявних в матеріалах справи письмових доказів.

У звязку з неявкою у судове засідання всіх осіб, які беруть участь у справі, фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу, згідно приписів ч. 6 ст. 12, ч.1 ст. 41 КАС України, не здійснювалося.

Дослідивши матеріали адміністративної справи, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтується адміністративний позов, судом встановлено наступне.

ОСОБА_1 була зареєстрована, як фізична особа-підприємець 22.03.2011 року за № 25520000000008266 та перебуває на обліку в Б-Дністровському ОУПФУ Одеської області з 23.03.2011 року за № НОМЕР_1, як платник страхових внесків на загальнообовязкове державне пенсійне страхування, а з 01.01.2011 року як платник єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування (а.с.9-10).

Правовідносини, що виникли між сторонами, регулюються Законом України від 08.07.2010 року № 2464-VI «Про збір та облік єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» (далі Закон України № 2464-VI).

Закон України № 2464-VI набрав чинності з 01.01.2011 року. Цим Законом запроваджено єдиний внесок на загальнообов'язкове державне соціальне страхування як консолідований страховий внесок, збір якого здійснюється до системи загальнообов'язкового державного соціального страхування в обов'язковому порядку та на регулярній основі, з метою забезпечення захисту у випадках, передбачених законодавством, прав застрахованих осіб та членів їхніх сімей на отримання страхових виплат (послуг) за діючими видами загальнообов'язкового державного соціального страхування, та визначені правові та організаційні засади забезпечення збору та обліку єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, умови та порядок його нарахування і сплати та повноваження органу, що здійснює його збір та ведення обліку.

Відповідно до п. 4 ч. 1 ст. 4 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин) платниками єдиного внеску є фізичні особи-підприємці, в тому числі ті, які обрали спрощену систему оподаткування, та члени сімей цих осіб, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності.

Відповідно до п.3 ч. 1 ст. 7 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок нараховується для платників, які обрали спрощену систему оподаткування, - на суми, що визначаються такими платниками самостійно для себе та членів сімї, які беруть участь у провадженні ними підприємницької діяльності, але не більше максимальної величини бази нарахування єдиного внеску, встановленої Законом. При цьому сума єдиного внеску не може бути меншою за розмір мінімального страхового внеску за кожну особу.

Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платник єдиного внеску зобов'язаний своєчасно та в повному обсязі нараховувати, обчислювати і сплачувати єдиний внесок.

Відповідно до ч.8 ст.9 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), платники єдиного внеску зобов'язані сплачувати єдиний внесок, нарахований за календарний місяць, не пізніше 20 числа наступного місяця.

Відповідно до ч.12 ст.9 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), єдиний внесок підлягає сплаті незалежно від фінансового стану платника.

Відповідно до ст. 25 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), рішення, прийняті органами Пенсійного фонду з питань, що належать до їх компетенції відповідно до цього Закону, є обов'язковими до виконання платниками єдиного внеску, посадовими особами і застрахованими особами. У разі виявлення своєчасно не сплачених сум страхових внесків платники єдиного внеску зобов'язані самостійно обчислити ці внески і сплатити їх з нарахуванням пені в порядку і розмірах, визначених цією статтею. Суми недоїмки стягуються з нарахуванням пені та застосуванням штрафів. Територіальний орган Пенсійного фонду у порядку, за формою і в строки, встановлені Пенсійним фондом за погодженням з центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сферах трудових відносин, соціального захисту населення, надсилає платникам єдиного внеску, які мають недоїмку, вимогу про її сплату. Вимога про сплату недоїмки є виконавчим документом. Платник єдиного внеску зобов'язаний протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги про сплату недоїмки сплатити суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею.

У разі якщо платник єдиного внеску протягом десяти робочих днів з дня надходження вимоги не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки та штрафів разом з нарахованою пенею, не узгодив вимогу з органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня надходження узгодженої вимоги, територіальний орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки.

Судом встановлено, що заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 3017,15 гривень виникла у Відповідача 21.01.2013 року, що підтверджується карткою особового рахунку страхувальника (а.с.14).

Відповідно до п. 6.4 ст. 6 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 27.09.2010 року № 21-5, вимога про сплату боргу формується на підставі актів документальних перевірок, інформації органів державної податкової служби, звітів платника про нарахування єдиного внеску та облікових даних з карток особових рахунків платників за формою згідно з додатком 4 до цієї Інструкції (для платника - юридичної особи) або за формою згідно з додатком 5 до цієї Інструкції (для платника - фізичної особи). Після формування вимоги та внесення даних до відповідного реєстру, вимога передається працівнику, на якого покладено обов'язки з ведення діловодства та архівне зберігання документів, для надіслання (вручення) її платнику. При цьому корінець вимоги залишається у Пенсійному фонді. Вимога вважається надісланою (врученою) фізичній особі, якщо її вручено особисто такій фізичній особі або її законному представникові чи надіслано листом на її адресу за місцем проживання або останнього відомого її місця перебування (проживання) з повідомленням про вручення за порядком оформлення зазначених поштових відправлень, установленим Кабінетом Міністрів України.

З метою стягнення зазначеної суми заборгованості територіальним управлінням Пенсійного фонду сформована та направлена на адресу Відповідача вимога № Ф-42-У від 25.02.213 року про сплату єдиного внеску в розмірі 3017,51 гривень (а.с.11).

Зазначена вимога була отримана Відповідачем особисто 27.02.2013 року, про що свідчить його підпис на рекомендованому повідомленні про вручення поштового відправлення (а.с.11).

Відповідно до п. 6.8 ст. 6 «Інструкції про порядок нарахування і сплати єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування» від 27.09.2010 року № 21-5, у разі якщо платник, який одержав вимогу і протягом десяти робочих днів після її отримання не сплатив зазначені у вимозі суми недоїмки, штрафів та пені, не узгодив вимогу з відповідним органом Пенсійного фонду, не оскаржив вимогу в судовому порядку або не сплатив узгоджену суму недоїмки протягом десяти робочих днів з дня отримання узгодженої вимоги, орган Пенсійного фонду надсилає в порядку, встановленому законом, до підрозділу державної виконавчої служби вимогу про сплату недоїмки, у якій зазначає суму боргу за даними карток особових рахунків платників на дату подання.

В № Ф-42-У від 25.02.213 року про сплату єдиного внеску в розмірі 3017,51 гривень, являється виконавчим документом, яке не було виконано Відповідачем, у зв'язку з чим було направлено до відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції.

26.06.2015 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції ВП № 47972196 відкрито виконавче провадження про примусове виконання вимоги № Ф-42-У від 25.02.213 року (а.с.12). 03.11.2015 року постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції ВП № 47972196 закінчено виконавче провадження про примусове виконання вимоги № Ф-42-У від 25.02.213 року у зв'язку з ліквідацією боржника, як суб'єкта господарювання (на підставі реєстрації припинення підприємницької діяльності державним реєстратором) (а.с.13).

Судом також встановлено, що стосовно ФОП ОСОБА_1 29.07.214 було внесено запис за № 25520060003008266 про припинення підприємницької діяльності (а.с.10).

Відповідно до ч. 1 ст. 52 Цивільного кодексу України фізична особа - підприємець відповідає за зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном, крім майна, на яке згідно із законом не може бути звернено стягнення.

Крім цього, в постанові Верховного суду України від 4 грудня 2013 у справі № 6-125цс-13 зроблено висновок про те, що з огляду на положення статей 51, 52, 598 - 609 ЦК України, статей 47 - 49 Закону України від 14 травня 1992 р. № 2343-Х1І «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" однією із особливостей підстав припинення зобов'язань для фізичної особи - підприємця є те, що у разі припинення суб'єкта підприємницької діяльності - фізичної особи (виключення з реєстру суб'єктів підприємницької діяльності) її зобов'язання не припиняються, а залишаються за нею як фізичною особою, оскільки фізична особа не перестає існувати. Фізична особа - підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями, пов'язаними з підприємницькою діяльністю, усім своїм майном.

Відповідно до ч.16 ст.25 Відповідно до п.1 ч. 2 ст. 6 Закону України № 2464-VI (в редакції, що діяла на момент виникнення спірних правовідносин), Строк давності щодо нарахування, застосування та стягнення сум недоїмки, штрафів та нарахованої пені не застосовується.

Згідно з ч. 1 ст. 69 та ч. 1 ст. 70 КАС України доказами в адміністративному судочинстві є будь-які фактичні дані, на підставі яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення осіб, які беруть участь у справі, та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи. Ці дані встановлюються судом на підставі пояснень сторін, третіх осіб та їхніх представників, показань свідків, письмових і речових доказів, висновків експертів. Належними є докази, які містять інформацію щодо предмету доказування.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до п. 1 Положення про Пенсійний фонду України, затвердженого Указом Президента України від 01.03.2001 року № 121/2001, Пенсійний фонд України є центральним органом виконавчої влади, що, зокрема, здійснює керівництво та управління солідарною системою загальнообов'язкового пенсійного страхування, провадить збір, акумуляцію та облік страхових внесків.

Враховуючи те, що судом не встановлено обставин які б звільняли Відповідача від сплати заборгованості, а також відсутність доказів повної сплати суми боргу на час розгляду справи, суд на підставі положень ст. 67 Конституції України, вважає, що позов Б-Дністровського ОУПФУ Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 3017,51 гривень, є законним, обґрунтованим та таким, що підлягає задоволенню.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 2, 7, 8, 9, 11, 12, 41, 86, 128, 159-163 КАС України, суд, -

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов Білгород-Дністровського обєднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 3017,51 гривень задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1 (ідентифікаційний код НОМЕР_1, 67700, АДРЕСА_1) на користь Білгород-Дністровського обєднаного управління Пенсійного фонду України Одеської області (код ЄДРПОУ 37893980) заборгованість зі сплати єдиного внеску на загальнообовязкове державне соціальне страхування в розмірі 3017,51 гривень (три тисячі сімнадцять гривень 51 копійка).

Постанову може бути оскаржено в апеляційному порядку до Одеського апеляційного адміністративного суду через Одеський окружний адміністративний суд шляхом подання в десятиденний строк з дня її проголошення апеляційної скарги. У разі застосування судом частини третьої ст. 160 КАС України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Якщо субєкта владних повноважень було повідомлено про можливість отримання копії постанови суду безпосередньо в суді, то десятиденний строк на апеляційне оскарження постанови суду обчислюється з наступного дня після закінчення пятиденного строку з моменту отримання субєктом владних повноважень повідомлення про можливість отримання копії постанови суду.

Суддя Стеценко О.О.