Постанова № 66261353, 25.04.2017, Львівський окружний адміністративний суд

ЛЬВІВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД 79018, м. Львів, вул. Чоловського, 2; e-mail: inbox@adm.lv.court.gov.ua; тел.: (032)-261-58-10 П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2017 року Справа № 813/3644/16

Львівський окружний адміністративний суд у складі:

Головуючий суддяГрень Н.М.,

секретар судового засідання Гавірко О.О.,

представник позивачаОСОБА_1,

представник відповідачане прибув,

розглянув у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, -

в с т а н о в и в :

На розгляд Львівського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, з вимогами: визнати протиправним та скасувати наказ голови ліквідаційної комісії ГУ МВС України у Львівській області від 24.04.2016 року №979 о/с в частині пункту 3, що стосується звільнення з органів внутрішніх справ за п. 36 «з» (через скорочення штатів) старшини міліції ОСОБА_2, міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області з 06.11.2015 року; стягнути з ГУ МВС України у Львівській області на користь ОСОБА_2 грошове забезпечення за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 27 січня 2016 року по 21 жовтня 2016 року; допустити негайне виконання рішення суду в частині щодо стягнення на користь ОСОБА_2 грошового забезпечення за один місяць вимушеного прогулу.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду відмовлено у задоволенні клопотання позивача про визнання поважними причин пропуску строку звернення до адміністративного суду, задоволено клопотання відповідача про залишення позовної заяви без розгляду у звязку із пропущенням строку звернення до адміністративного суду, позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишено без розгляду.

Ухвалою Львівського апеляційного адміністративного суду від 11.01.2017 року апеляційну скаргу ОСОБА_2 задоволено частково, ухвалу Львівського окружного адміністративного суду від 11.11.2016 року в частині відмови в поновленні строку та залишенні без розгляду позову щодо вимог про стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу у справі за позовом ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу скасовано, а справу в цій частині направлено до суду першої інстанції для продовження розгляду.

У судовому засіданні представник позивача позовні вимоги підтримав повністю, просив позов задовольнити.

Представник відповідача у судове засідання не прибув, належним чином повідомлений про дату час та місце розгляду справи, письмових заперечень на позовну заяву не подавав.

Суд зясував обставини, якими обґрунтовуються позовні вимоги, а також ті, які мають значення для вирішення справи, повно, всебічно та обєктивно дослідив докази у справі, та встановив наступне.

Постановою Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 року Адміністративний позов ОСОБА_2 задоволено повністю, Визнано протиправним та скасовано наказ начальника Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області № 542 о/с від 30.07.2015 року в частині звільнення ОСОБА_2 з органів внутрішніх справ за п 63і Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом ОВС, поновлено ОСОБА_2 на посаді міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення Львів Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області з 31 липня 2015 року, стягнуто з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_2 24663 грн. 60 коп. грошового забезпечення за час вимушеного прогулу, постанову в частині поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за один місяць в сумі 4375 грн. 18 коп. допущено до негайного виконання. Вказана постанова набрала законної сили 21.04.2016 року.

Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 18.02.2016 року №969 о/с на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 року у справі №813/6029/15 та постанови про відкриття виконавчого провадження ВП№50084585 поновлено старшину міліції ОСОБА_2 на посаді міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУМВС України у Львівській області з 31.07.2015 року.

В подальшому, Наказом ГУ МВС України у Львівській області від 25.04.2016 року №979о/с відповідно до положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ,наказу МВС від 06.11.2015 року №1388 «Про організаційно-штатні питання», звільнити з органів внутрішніх справ за п. 63 «з» через скорочення штатів старшину міліції ОСОБА_2, міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області з 06.11.2015 року.

Позивач вважаючи вказаний наказ протиправним звернувся із позовом до суду про скасування такого, поновлення на посаді та стягнення грошового забезпечення за весь час вимушеного прогулу, тобто за період з 27 січня по 21 жовтня 2016 року.

Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду Ухвалою Львівського окружного адміністративного суду позовну заяву ОСОБА_2 до Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області, про визнання протиправним та скасування наказу, стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу залишено без розгляду. Ухвала за наслідками апеляційного оскарження набрала законної сили в частині залишення позовної заяви без розгляду про скасування наказу №979 про звільнення.

В частині стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу справу направлено на продовження розгляду.

Надаючи правову оцінку спірним відносинам, що виникли між сторонами у справі, суд виходить з наступного.

При вирішенні даної заяви, суд керувався наступним.

Порядок та умови вирішення питання про оплату вимушеного прогулу при затримці виконання судового рішення про поновлення на роботі працівника передбачено ст. 236 Кодексу законів про працю України, яка передбачає обовязок власника, а в сфері публічно-правових відносин субєкта владних повноважень, виплатити працівникові середній заробіток або різницю в заробітку за весь час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника. В цьому випадку орган, який розглядав спір, виносить ухвалу про виплату такого відшкодування.

Зазначена вище стаття КЗпП України не містить застережень, що власник або уповноважений ним орган не відповідає за затримку виконання рішення про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, якщо працівник не вчинив додаткові дії, в цьому випадку предявлення рішення до примусового виконання, що вказують на його бажання поновитися на роботі.

Статтею 124 Конституції України встановлено, що судові рішення ухвалюються судами іменем України і є обов'язковими до виконання на всій території України.

Згідно з ст.255 Кодексу адміністративного судочинства України (далі КАС України) постанова або ухвала яка набрала законної сили, є обов'язковою для осіб, які беруть участь у справі, для їхніх правонаступників, а також для всіх органів, підприємств, установ та організацій, посадових чи службових осіб, інших фізичних осіб і підлягає виконанню на всій території України.

Судове рішення, яке набрало законної сили, або, яке належить виконати негайно, відповідно до ч.2 ст.257 КАС України є підставою для його виконання.

При цьому пунктом 3 частини першої статті 256 КАС України передбачено, що постанови суду про поновлення на посаді у відносинах публічної служби виконуються негайно.

Згідно з ст.236 Кодексу законів про працю України (далі - КЗпП України), у разі затримки власником або уповноваженим ним органом виконання рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного на іншу роботу працівника, цей орган виносить ухвалу про виплату йому середнього заробітку або різниці в заробітку за час затримки.

Відповідно до п.34 Постанови Пленуму Верховного суду України №9 від 06.11.1992 Про практику розгляду судами трудових спорів відповідно до правил ст.24 КЗпП України рішення про поновлення на роботі вважається виконаним з дня видання власником або уповноваженим ним органом про це наказу.

Таким чином, рішення органу, який розглядав трудовий спір про поновлення на роботі незаконно звільненого або переведеного працівника, вважається виконаним, коли власником або уповноваженим ним органом видано наказ, розпорядження про допуск до роботи і фактично допущено до роботи такого працівника. Обов'язок власника або уповноваженого ним органу виплатити працівникові середній заробіток за час затримки виконання рішення суду про поновлення на його на роботі настає тільки тоді, коли така затримка була допущена з вини власника або уповноваженого ним органу. При несвоєчасному поновленні працівника на роботі з вини власника або уповноваженого ним органу середній заробіток виплачується йому за чітко визначений законом проміжок часу: з дня винесення відповідного рішення органом, що розглядав трудовий спір, до дня його фактичного виконання.

Судом з матеріалів справи встановлено, що на виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 року у справі №813/6029/15 Наказом ГУ МВС України від 18.02.2016 року №969 о/с ОСОБА_2 поновлено на посаді міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області. Таким чином, суд дійшов висновку, що у даному випадку має місце затримка виконання рішення суду, а саме з 27 січня 2016 року (наступний за днем винесення постанови) по 18 лютого 2016 року (день прийняття наказу про поновлення).

Отже, постанова Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 року в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді посаді міліціонера взводу №2 роти №3 батальйону патрульної служби міліції особливого призначення «Львів» ГУ МВС України у Львівській області виконана відповідачем лише 18.02.2016 року. Крім цього, за період після прийняття постанови суду про поновлення позивача на роботі по день її фактичного виконання, не виплачено заробітну плату за час затримки виконання судового рішення.

Згідно з ст.19 Конституції України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі і в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та Законами України.

Також, згідно ч.2 ст.8 КАС України, суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини, яка відповідно до вимог ст.17 Закону України Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини є джерелом права в Україні.

У пунктах 46, 48, 51, 53, 54 рішення від 15.10.2009 року у справі ОСОБА_3 проти України (заява № 40450/04) Європейський суд з прав людини зазначив, що від особи, яка домоглася винесення остаточного судового рішення проти держави, не можна вимагати ініціювання окремого провадження з його примусового виконання. Відповідний державний орган, який було належним чином поінформовано про таке судове рішення, повинен вжити всіх необхідних заходів для його дотримання або передати його іншому компетентному органу для виконання. Заявникові не можна дорікати за неподання до державної виконавчої служби заяви чи виконавчого листа для відкриття виконавчого провадження. Право на суд, захищене статтею 6, було б ілюзорним, якби національна правова система Високої Договірної Сторони дозволяла, щоб остаточне, обов'язкове для виконання судове рішення залишалося невиконаним на шкоду будь-якій зі сторін. Ефективний доступ до суду включає право на виконання судового рішення безневиправданих затримок. Відповідно необґрунтовано тривала затримка у виконанні обов'язкового для виконання судового рішення може становити порушення Конвенції. Саме на державу покладено обов'язок дбати про те, щоб остаточні рішення, винесені проти її органів, установ чи підприємств, які перебувають у державній власності або контролюються державою, виконувалися відповідно до зазначених вище вимог Конвенції. Держава не може виправдовувати нестачею коштів невиконання судових рішень, винесених проти неї або проти установ чи підприємств, які перебувають в державній власності або контролюються державою. Держава несе відповідальність за невиконання остаточних рішень, якщо чинники, які затримують чи перешкоджають їх повному й вчасному виконанню, перебувають у межах контролю органів влади.

Враховуючи те, що рішення Львівського окружного адміністративного суду від 26.01.2016 року в частині поновлення ОСОБА_2 на посаді виконано лише 18.02.2016 року шляхом видання про це наказу за № 969 о\с, позивач має право відповідно до статті 236 КЗпП України на виплату середнього заробітку, в даному випадку грошового забезпечення, за час затримки виконання судового рішення.

Спеціальними нормами законодавства не врегульовано порядок обчислення середнього заробітку за час затримки виконання судових рішень, в звязку із чим застосуванню підлягають норми загального законодавства.

Єдиним нормативним документом, який визначає порядок обчислення середнього заробітку, являється Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений Постановою Кабінету Міністрів України №100 від 08.02.1995 року. Згідно п.2 цієї Постанови її чинність поширюється на підприємства, установи і організації усіх форм власності.

Згідно підпункту л) частини першої Порядку цей Порядок обчислення середньої заробітної плати застосовується у інших випадках, коли згідно з чинним законодавством виплати провадяться, виходячи із середньої заробітної плати.

Середня заробітна плата в даному випадку обчислюється, виходячи з виплат за останні два календарні місяці роботи, що передують події, з якою повязана відповідна виплата (абзац 3 частини 2 Порядку); час, протягом якого працівники згідно з чинним законодавством або з інших поважних причин не працювали і за ними не зберігався середній заробіток або зберігався частково, виключається з розрахункового періоду (абзац 6 частини 2 Порядку).

Згідно з наявною в матеріалах справи довідкою про доходи позивача за останні два місяці, що передували звільненню, становив 4380,13,40 грн. за травень та 4375,02 грн. за червень., таким чином середньоденний заробіток позивача становив 230,39 грн.

З урахуванням кількості робочих днів затримки виконання рішення суду за період з 27.01.16р. по 18.02.16р. (17 р.д.) розмір грошового забезпечення, що підлягає виплаті позивачу становить 3916,77 грн.

Таким чином, суд дійшов до висновку, що з Головного управління Міністерства внутрішніх справ України у Львівській області на користь ОСОБА_2 належить стягнути середній заробіток (грошове забезпечення) за час затримки виконання рішення суду про поновлення на роботі в загальній сумі 3916,77.

Відповідно до ч. 2 ст. 19 Конституції України та ч.3 ст.2 КАС України органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 56 Конституції України передбачено, що кожен має право на відшкодування за рахунок держави чи органів місцевого самоврядування матеріальної та моральної шкоди, завданої незаконними рішеннями, діями чи бездіяльністю органів державної влади, місцевого самоврядування, їх посадових і службових осіб при здійсненні ними своїх повноважень.

У відповідності до Рішення Конституційного Суду України від 15.10.2013 року у справі № 1-13\2013 у разі порушення роботодавцем законодавства про оплату праці не обмежується будь-яким строком звернення працівника до суду з позовом про стягнення заробітної плати, яка йому належить, тобто усіх виплат, на які працівник має право згідно з умовами трудового договору і відповідно до державних гарантій, встановлених законодавством незалежно від того, чи було здійснено роботодавцем нарахування таких виплат.

В даному випадку Позивачем не оскаржується будь-яка управлінська функція, а звернення спрямоване на захист порушених прав у вигляді належних, але не отриманих в повному розмірі грошових коштів. Звернення за такими вимогами не обмежене будь-яким строком.

Згідно з вимогами ст. 71 КАС України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення.

Відповідно до ст. 86 КАС України суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

З урахуванням викладеного, суд дійшов висновку, що позовні вимоги ОСОБА_2 підлягають частковому задоволенню.

Керуючись ст.ст. 2, 7-14, 17-20, 50, 69-72, 86, 94, 138, 158-163, 167 Кодексу адміністра-тивного судочинства України, суд -

п о с т а н о в и в :

1. Адміністративний позов задовольнити частково.

2. Стягнути з Головного управління Міністерства внутрішніх справ у Львівській області (м. Львів, пл. Ген. Григоренка,3, ЄДРПОУ 08592247) на користь ОСОБА_2 (РНОКПП НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки виконання постанови Львівського окружного адміністративного суду від 26 січня 2016 року про поновлення на роботі за період з 27.01.2016 року по 18.02.2016 року в сумі 3916 (три тисячі девятсот шістнядцять) грн. 77 коп.

3 В задоволенні інших позовних вимог відмовити.

Постанову може бути оскаржено, згідно зі ст. 186 КАС України, протягом 10 днів з дня її проголошення чи отримання копії постанови, шляхом подання апеляційної скарги до Львівського апеляційного адміністративного суду через Львівський окружний адміністративний суд. Копія апеляційної скарги одночасно надсилається особою, яка її подає, до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 цього Кодексу, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом 10 днів з дня отримання копії постанови.

Постанова набирає законної сили, згідно зі ст. 254 КАС України, після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку не було подано. У разі подання апеляційної скарги постанова, якщо її не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження. Якщо строк апеляційного оскарження буде поновлено, то вважається, що постанова суду не набрала законної сили.

Суддя Грень Н.М.

Повний текст постанови складено та підписано 28.04.2017 року.