Постанова № 66261025, 26.04.2017, Полтавський окружний адміністративний суд

ПОЛТАВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

26 квітня 2017 року м. ПолтаваСправа № 816/1158/16

Полтавський окружний адміністративний суд у складі судді Бойка С.С., розглянувши у письмовому провадженні справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання наказів протиправними, поновлення на роботі,

В С Т А Н О В И В:

25 липня 2016 року ОСОБА_1 (надалі по тексту - ОСОБА_1, позивач) звернувся до Полтавського окружного адміністративного суду з позовом до Головного управління Національної поліції в Полтавській області (надалі по тексту - ГУНП в Полтавській області, відповідач) у якому просив:

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області від 23 червня 2016 року № 671 в частині накладення на командира роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" лейтенанта поліції ОСОБА_1 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в Національній поліції України;

- визнати протиправним та скасувати наказ т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області від 24 червня 2016 року № 184 о/с в частині звільнення зі служби в Національній поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 - командира роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України);

- зобов'язати ГУНП в Полтавській області поновити на службі в Національній поліції України лейтенанта поліції ОСОБА_1 - командира роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" з виплатою середнього заробітку за час вимушеного прогулу з 24 червня 2016 року.

В обґрунтування адміністративного позову зазначено, що наказ т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області від 23 червня 2016 року № 671 "Про порушення службової дисципліни працівниками БПСПОП "Полтава ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності" та наказ № 184 о/с від 24 червня 2016 року, в частині звільнення ОСОБА_1 є незаконними, такими, що не ґрунтуються на об'єктивних обставинах. Крім того, позивач зазначив, що не вважає себе порушником службової дисципліни тому що, свою службову діяльність здійснював відповідно до вимог Конституції України та чинного законодавства, сумлінно ставився до виконання службових обов'язків, жодного разу не притягався до дисциплінарної відповідальності.

Позивач у судове засідання не з'явився, надав суду клопотання про розгляд справи без його участі у порядку письмового провадження /а.с. 146/.

ГУНП в Полтавській області явку уповноваженого представника в судове засідання не забезпечило, про дату, час та місце його проведення повідомлялося завчасно та належним чином; причин неявки представника в судове засідання відповідач не повідомив, надав до суду письмові заперечення, в яких зазначив, що підставою для прийняття спірних наказів став висновок службового розслідування. Так, службовим розслідуванням встановлено, що 25 травня 2016 року сержанти поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3, лейтенант поліції ОСОБА_1 перебуваючи на Кременчуцькому водосховищі поблизу с. Кагамлик Глобинського району, виловивши рибу верховод у кількості 277 штук, фактично здійснили незаконний вилов риби за допомогою риболовецької сітки у період проведення оперативно-профілактичних заходів під умовною назвою "Нерест-2016". Вказаними діями позивач та інші поліцейські грубо порушили вимоги статті 7 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Більше того, через неналежний контроль за діяльністю підлеглих, які здійснили неналежний вилов риби за безпосередньої присутності та зі згоди на вчинення правопорушення зі сторони командира роти БПСПОП "Полтава" ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1, який не вжив жодних заходів щодо припинення правопорушення сержантами поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3, чим грубо порушив вимоги статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України. Отже, при прийняття рішення про звільнення зі служби в органах Національної поліції ОСОБА_1 ГУНП в Полтавській області діяло виключно у межах повноважень та у спосіб, що встановлені чинним законодавством. Процедура звільнення, визначена Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України та Інструкцією про порядок проведення службових розслідувань була дотримана у повному обсязі, жодних порушень прав та законних інтересів позивача не допускалося. Відтак, просили адміністративний позов ОСОБА_1 залишити без задоволення.

Як визначено частиною четвертою статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, у разі неприбуття відповідача, належним чином повідомленого про дату, час і місце судового розгляду, без поважних причин розгляд справи може не відкладатися і справу може бути вирішено на підставі наявних у ній доказів.

Відповідно до частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо немає перешкод для розгляду справи у судовому засіданні, визначених цією статтею, але прибули не всі особи, які беруть участь у справі, хоча і були належним чином повідомлені про дату, час і місце судового розгляду, суд має право розглянути справу у письмовому провадженні у разі відсутності потреби заслухати свідка чи експерта.

Враховуючи достатність наданих сторонами доказів та відсутність потреби допитати свідка чи експерта, суд, зважаючи на положення частини шостої статті 128 Кодексу адміністративного судочинства України, в судовому засіданні 13 квітня 2017 року перейшов до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Зважаючи на неявку в судове засідання жодної з осіб, які беруть участь у справі, відповідно до приписів частини першої статті 41 Кодексу адміністративного судочинства України фіксування судового засідання за допомогою звукозаписувального технічного засобу не здійснювалося.

Дослідивши матеріали справи, з'ясувавши фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги, оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд встановив наступні факти та відповідні до них правовідносини.

З матеріалів справи суд встановив, що ОСОБА_1 проходив службу на посаді командира роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП в Полтавській області з 07 листопада 2015 року по 24 червня 2016 року /а.с. 11-12/.

Пунктом 1 наказу ГУНП в Полтавській області № 671 від 23 червня 2016 року "Про порушення службової дисципліни працівниками БПСПОП "Полтава" ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності" за порушення вимог статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV, що виявилось у невжитті заходів щодо припинення правопорушення працівниками підпорядкованого підрозділу, на командира роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1 накладено дисциплінарне стягнення у вигляді звільнення зі служби в Національній поліції України /а.с. 14/.

Накладене на позивача дисциплінарне стягнення реалізовано шляхом видання наказу ГУНП в Полтавській області № 184 о/с від 24 червня 2016 року "По особовому складу", яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-180108) командира роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП в Полтавській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України) /а.с. 35/.

Не погоджуючись з вищезазначеними наказами Головного управління Національної поліції у Полтавській області, позивач оскаржив їх до суду.

Відповідно до частини третьої статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: 1) на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України; 2) з використанням повноваження з метою, з якою це повноваження надано; 3) обґрунтовано, тобто з урахуванням усіх обставин, що мають значення для прийняття рішення (вчинення дії); 4) безсторонньо (неупереджено); 5) добросовісно; 6) розсудливо; 7) з дотриманням принципу рівності перед законом, запобігаючи всім формам дискримінації; 8) пропорційно, зокрема з дотриманням необхідного балансу між будь-якими несприятливими наслідками для прав, свобод та інтересів особи і цілями, на досягнення яких спрямоване це рішення (дія); 9) з урахуванням права особи на участь у процесі прийняття рішення; 10) своєчасно, тобто протягом розумного строку.

Надаючи правову оцінку відносинам, що виникли між сторонами, суд виходить з наступного.

Правові засади організації та діяльності Національної поліції України, статус поліцейських, а також порядок проходження служби в Національній поліції України визначено Законом України "Про Національну поліцію України" (надалі по тексту також Закон № 580-VІІІ).

Відповідно до статті 18 Закону України "Про Національну поліцію України" поліцейський зобов'язаний:

1) неухильно дотримуватися положень Конституції України, законів України та інших нормативно-правових актів, що регламентують діяльність поліції, та ОСОБА_4 поліцейського;

2) професійно виконувати свої службові обов'язки відповідно до вимог нормативно-правових актів, посадових (функціональних) обов'язків, наказів керівництва;

3) поважати і не порушувати прав і свобод людини;

4) надавати невідкладну, зокрема домедичну і медичну, допомогу особам, які постраждали внаслідок правопорушень, нещасних випадків, а також особам, які опинилися в безпорадному стані або стані, небезпечному для їхнього життя чи здоров'я;

5) зберігати інформацію з обмеженим доступом, яка стала йому відома у зв'язку з виконанням службових обов'язків;

6) інформувати безпосереднього керівника про обставини, що унеможливлюють його подальшу службу в поліції або перебування на займаній посаді.

Суд зазначає, що відповідно до пункту 4 Розділу ХІ Закону № 580-VІІІ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Сутність службової дисципліни, обов'язки осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ України стосовно її дотримання, види заохочень та дисциплінарних стягнень, порядок і права начальників щодо їх застосування, а також порядок оскарження дисциплінарних стягнень визначено Дисциплінарним статутом органів внутрішніх справ України, що затверджений Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-IV.

Відповідно до положень статті 1 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України (надалі Дисциплінарний статут) службова дисципліна дотримання особами рядового і начальницького складу Конституції і законів України, актів Президента України і Кабінету Міністрів України, наказів та інших нормативно-правових актів Міністерства внутрішніх справ України, підпорядкованих йому органів і підрозділів та ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України.

Згідно статті 7 Дисциплінарного статуту службова дисципліна базується на високій свідомості та зобов'язує кожну особу рядового і начальницького складу: дотримуватися законодавства, неухильно виконувати вимоги ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України, статутів і наказів начальників; захищати і охороняти від протиправних посягань життя, здоров'я, права та свободи громадян, власність, довкілля, інтереси суспільства і держави; поважати людську гідність, виявляти турботу про громадян і бути готовим у будь-який час надати їм допомогу; дотримуватися норм професійної та службової етики; берегти державну таємницю; у службовій діяльності бути чесною, об'єктивною і незалежною від будь-якого впливу громадян, їх об'єднань та інших юридичних осіб; стійко переносити всі труднощі та обмеження, пов'язані зі службою; постійно підвищувати свій професійний та культурний рівень; сприяти начальникам у зміцненні службової дисципліни, забезпеченні законності та статутного порядку; виявляти повагу до колег по службі та інших громадян, бути ввічливим, дотримуватися правил внутрішнього розпорядку, носіння встановленої форми одягу, вітання та етикету; з гідністю і честю поводитися в позаслужбовий час, бути прикладом у дотриманні громадського порядку, припиняти протиправні дії осіб, які їх учиняють; берегти та підтримувати в належному стані передані їй в користування вогнепальну зброю, спеціальні засоби, майно і техніку.

За змістом статті 8 Дисциплінарного статуту начальник несе персональну відповідальність за стан службової дисципліни і повинен постійно його контролювати. Начальник зобов'язаний бути прикладом у дотриманні законності, службової дисципліни, бездоганному виконанні вимог ОСОБА_4 працівника органів внутрішніх справ України, статутів, наказів, норм моралі, професійної та службової етики, розвивати і підтримувати в підлеглих свідоме ставлення до виконання службових обов'язків, честь і гідність, заохочувати розумну ініціативу, самостійність, старанність у службі, уміло застосовувати заходи дисциплінарного впливу.

Отже, службова дисципліна полягає у виконанні (дотриманні) законодавчих та підзаконних актів із питань службової діяльності, бездоганному та неухильному додержанні порядку і правил, передбаченими такими нормативними актами.

Згідно зі статтею 2 Дисциплінарного статуту дисциплінарний проступок невиконання чи неналежне виконання особою рядового або начальницького складу службової дисципліни.

Відповідно до частини першої статті 5 Дисциплінарного статуту за вчинення дисциплінарних проступків особи рядового і начальницького складу несуть дисциплінарну відповідальність згідно з цим Статутом.

За приписами статті 12 Дисциплінарного статуту на осіб рядового і начальницького складу органів внутрішніх справ за порушення службової дисципліни можуть накладатися такі види дисциплінарних стягнень: 1) усне зауваження; 2) зауваження; 3) догана; 4) сувора догана; 5) попередження про неповну посадову відповідність; 6) звільнення з посади; 7) пониження в спеціальному званні на один ступінь; 8) звільнення з органів внутрішніх справ.

Отже, недотримання службової дисципліни є дисциплінарним проступком, за вчинення якого до особи-порушника застосовуються заходи дисциплінарного стягнення, зокрема, звільнення з органів внутрішніх справ.

Як визначено частиною першою статті 14 Дисциплінарного статуту, з метою з'ясування всіх обставин дисциплінарного проступку, учиненого особою рядового або начальницького складу, начальник призначає службове розслідування.

Порядок проведення службового розслідування встановлюється міністром внутрішніх справ України (частина четверта статті 14 Дисциплінарного статуту).

Наказом Міністерства внутрішніх справ України від 12 березня 2013 року № 230 затверджено Інструкцію про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, що зареєстрована в Міністерстві юстиції України 02 квітня 2013 року за № 541/23073.

Пунктом 2.1 вказаної Інструкції передбачено, що підставами для проведення службового розслідування є порушення особами РНС службової дисципліни, у тому числі скоєння кримінальних або адміністративних правопорушень, знищення або втрата службових документів, доручених або охоронюваних матеріальних цінностей, вчинення особами РНС діянь, які порушують права і свободи громадян, службову дисципліну, інші події, пов'язані із загибеллю (смертю) осіб РНС чи їх травмуванням (пораненням), а також події, які сталися за участю осіб РНС і можуть викликати суспільний резонанс.

Підставою для проведення службового розслідування є належним чином письмово оформлений наказ уповноваженого на те начальника (пункт 2.6 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України).

Судом встановлено, що згідно з наказом ГУНП в Полтавській області № 357 від 27 травня 2016 року "Про призначення та проведення службового розслідування" призначено службове розслідування. Указане розслідування призначено у зв'язку з тим, що 25 травня 2016 року працівниками Сулинського басейнового відділу охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства за порушення вимог пункту 3.15 Правил любительського та спортивного рибальства, що мало місце на Кременчуцькому водосховищі поблизу с. Кагамлик Глобинського району стосовно командира роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_1 та поліцейських батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП сержантів поліції ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складено протоколи (№ 002222, №002223, № 002224) про адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 85 КУпАП /а.с. 41/.

23 червня 2016 року складено висновок службового розслідування за фактом причетності окремих працівників БПСПОП "Полтава" ГУНП до незаконного вилову риби в період проведення оперативно-профілактичних заходів під умовною назвою "Нерест-2016" /а.с. 37-40/.

У межах проведеного службового розслідування члени комісії дійшли висновку про підтвердження факту невжиття ОСОБА_1 заходів щодо припинення правопорушення працівниками підпорядкованого підрозділу, які займалися незаконним рибним промислом за допомогою риболовних сіток на Кременчуцькому водосховищі поблизу с. Кагамлик, Глобинського району в період проведення оперативно-профілактичних заходів під умовною назвою "Нерест-2016".

Службовим розслідуванням встановлено, що згідно наказу ГУНП від 30 березня 2016 року № 189 "Про проведення оперативно-профілактичних заходів під умовною назвою "Нерест-2016" у період з 01 квітня 2016 року по 10 червня 2016 року на території Глобинського району проводяться оперативно-профілактичні заходи по боротьбі з браконьєрством та незаконним виловом риби.

25 травня 2016 року близько 13:00, начальник відділу Глобинського ВП ГУНП підполковник поліції ОСОБА_5 разом з заступником командира БПСПОП "Полтава" ГУНП майором поліції ОСОБА_6, інспектором - черговим БПСПОП "Полтава" ГУНП лейтенантом поліції ОСОБА_4 та поліцейським БПСПОП "Полтава" ГУНП сержантом поліції ОСОБА_7 виїхали в рейд на узбережжя Кременчуцького водосховища. Прибувши до Кагамлицької затоки Кременчуцького водосховища в районі с. Кагамлик, Глобинського району, ними був виставлений пост для спостереження за рухом човнів та осіб, які будуть ставити або знімати рибацькі сітки. Спостерігати залишився лейтенант поліції ОСОБА_4 Інші члени мобільної групи виїхали в район с. Броварки, Глобинського району для здійснення спостереження за узбережжям Кременчуцького водосховища поблизу с. Броварки.

Близько 17:00, лейтенант поліції ОСОБА_4 під час спостереження побачив на протилежному березі затоки двох осіб. Поблизу вказаних осіб на березі були два човна, один пластиковий з двигуном, інший гумовий з веслами. Особи, за якими велось спостереження, о 18:00, вийшли на воду на гумовому човні, відійшовши від берега затоки близько 23 - 30 метрів, де вже були встановлені риболовецькі сітки. Вказані особи підняли та переглянули сітки на предмет наявності в них риби, після чого о 18:07 повернулись на берег. Після цього о 18:10 вказані особи вийшли на воду вдруге та витягли сітку в човен, після чого о 18:20 повернулися на берег. О 18:50 вказані особи знову вийшли на воду та направились в інший бік, де знову встановили сітку, після чого о 19:10 повернулися на берег.

Прибувши на місце події, членами мобільної групи було встановлено, що на березі затоки, у районі насосної станції, встановлено намет, поблизу якого на воді стояв човен іноземного виробництва з мотором, а особами, що ставили сітку, виявилися поліцейські БПСПОП "Полтава" ГУНП сержанти поліції ОСОБА_3 та ОСОБА_2, а чоловіком, що перебував біля намету, лейтенант поліції ОСОБА_1

На місце події було викликано СОГ Глобинського ВП ГУНП, працівників Сулинського басейнового відділу охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства та УВБ в Полтавській області ДВБ НП України.

Працівниками Сулинського басейнового відділу охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства за порушення вимог пункту 3.15 Правил любительського та спортивного рибальства стосовно ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 складено протоколи про адміністративне правопорушення (№ 002222, №002223, № 002224) за вчинення адміністративного правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 85 КУпАП. На місці події у працівників поліції вилучено човни, сітки рибальські та риба в кількості 277 штук.

Як передбачено частиною п'ятою статті 14 Дисциплінарного статуту, перед накладенням дисциплінарного стягнення начальник або особа, яка проводить службове розслідування, повинні зажадати від порушника надання письмового пояснення.

Матеріалами справи підтверджено, що від ОСОБА_1 відібрано письмові пояснення (від 31 травня 2016 року /а.с. 47/ та від б/д /а.с. 54/), у яких останній зазначив, що разом з ОСОБА_3 та ОСОБА_2 25 травня 2016 року виїхали на відпочинок в районі с. Кагамлик Глобинського району. Через деякий час після прибуття помітили, що на воді встановлені сітки невідомими особами. За твердженням ОСОБА_1, ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підпливли на човні до вказаних сіток та оглянули їх. Після чого, за вказівкою ОСОБА_1, ОСОБА_3 викликав по телефону інспектора рибохорони. Через деякий час на місці відпочинку з'явились працівники БПСПОП "Полтава", а через деякий час прибули працівники рибінспекції, які зняли сітки.

Також у матеріалах справи містяться пояснення ОСОБА_2 (від б/д /а.с. 49/ та від 25 травня 2016 року /а.с. 56/), за змістом яких останній пояснив, що 25 травня 2016 року перебував у короткочасній відпустці з 23 травня 2016 року по 28 травня 2016 року у зв'язку з виїздом на ротацію в зону АТО на схід України. 25 травня 2016 року разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_3 близько 17:00 години поїхали на відпочинок до заливу "Кагамлик". У цей же час помітили поблизу берега встановлену невідомими особами сітку. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 на резиновому човні підпливли до вказаної сітки, щоб упевнитись, що це дійсно сітка, а потім ОСОБА_3 зателефонував до рибінспекції та повідомив про встановлені сітки.

Сержант поліції ОСОБА_3 у письмових поясненнях (від 03 червня 2016 року /а.с. 48/ та 25 травня 2016 року /а.с. 55/) зазначив, що під час вказаних подій 25 травня 2016 року перебував у короткочасній відпустці з 23 травня 2016 року по 28 травня 2016 року в зв'язку з виїздом на ротацію в зону АТО на схід України. 25 травня 2016 разом з колегами ОСОБА_1 та ОСОБА_2 близько 17:00 години поїхали на відпочинок до заливу "Кагамлик". ОСОБА_3 зазначив, що він разом з ОСОБА_1 та ОСОБА_2 надули резиновий човен та скинули його разом з пластиковим човном на воду. У цей же час помітили поблизу берега встановлену невідомими особами сітку. ОСОБА_3 разом з ОСОБА_2 на резиновому човні підпливли до вказаної сітки, прив'язали її до колоди, щоб, за твердженням ОСОБА_2, сітку не знесло течією. Надалі ОСОБА_3 пояснив, що він зателефонував інспектору рибохорони ОСОБА_8 та повідомив про встановлені сітки. За твердженням ОСОБА_3, ОСОБА_8 відмовився виїхати та зняти сітки. ОСОБА_3 пояснив, що у зв'язку з тим, що інспектор рибохорони відмовився їхати до водосховища, ОСОБА_3 вирішив поїхати до с. Кагамлик на пошуки інспектора. У с. Градизьк ОСОБА_3 купив свіжої риби та поїхав до місця відпочинку. По дорозі до місця відпочинку був зупинений працівниками БПСПОП "Полтава". Надалі ОСОБА_3 вказав працівникам БПСПОП "Полтава" місце відпочинку на водосховищі.

За виключенням пояснень ОСОБА_1, у частині часу прибуття ОСОБА_3, ОСОБА_2 та ОСОБА_1 на відпочинок поблизу с. Кагамлик (о 18:00, згідно з поясненнями від 31 травня 2016 року /а.с. 47/, та о 17:00, згідно з поясненнями від б/д /а.с. 54/), пояснення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 підтверджують пояснення позивача.

Також суд зазначає, що в матеріалах справи містяться пояснення заступника командира БПСПОП "Полтава" ГУНП майора поліції ОСОБА_6 від 31 травня 2016 року /а.с. 46/, від 25 травня 2016 року /а.с. 57/, інспектора - чергового БПСПОП "Полтава" ГУНП лейтенанта поліції ОСОБА_4 від 03 червня 2016 року /а. с. 50-51/ та від 25 травня 2016 року /а.с. 62-63/, поліцейського БПСПОП "Полтава" ГУНП сержанта поліції ОСОБА_7 від 07 червня 2016 року /а.с. 52/ та начальника відділу Глобинського ВП ГУНП підполковника поліції ОСОБА_5 від 27 травня 2016 року /а.с. 53/, які проводили 25 травня 2016 року рейд на узбережжі Кременчуцького водосховища.

Пояснення вказаних осіб збігаються з вищезазначеними обставинами, встановленими службовим розслідуванням.

Водночас, суд вважає за необхідне зауважити, що ОСОБА_5 у своїх поясненнях зазначив /а.с. 53/, що ОСОБА_9, який спостерігав за діями невідомих осіб, які встановлювали та витягали сітки, у телефонному режимі о 16:00 годині повідомив ОСОБА_5, ОСОБА_6, та ОСОБА_7 про те, що на водосховищі відбувається незаконний вилов риби. Суд звертає увагу, що про телефонне повідомлення ОСОБА_9 про незаконний вилов риби також відображено в поясненнях ОСОБА_6, але без прив'язки до часу телефонного дзвінка. При цьому, ні ОСОБА_9, ні ОСОБА_7 про вказане у своїх поясненнях не повідомили. ОСОБА_9 у письмових поясненнях /а. с. 50-51, 62-63/ зазначив, що позивач з ОСОБА_2 та ОСОБА_10 з'явились на березі водосховища та почали витягати та ставити сітки лише о 18:00 годині. Натомість, телефонне повідомлення ОСОБА_9 про незаконний вилов риби мало місце о 16:00, тобто до того як позивач почав вчиняти протиправні, на думку відповідача, дії з незаконного вилову риби.

У матеріалах службового розслідування містяться також пояснення завідувача сектором оперативної роботи Сулинського басейнового відділу охорони, використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства ОСОБА_8, який вказав, що дійсно йому на мобільний телефон надійшов дзвінок лейтенанта поліції ОСОБА_1 про те, що він виявив безгосподарську сітку. Указаний дзвінок надійшов близько 20:12. Таким чином відповідач, проаналізувавши інформацію, викладену лейтенантом поліції ОСОБА_1 про те, що ними було відразу після виявлення сітки повідомлено працівників рибоохорони, дійшов висновку, що дана інформація не відповідає дійсності та суперечить інформації, викладеній у поясненні лейтенанта поліції ОСОБА_4, який занотував дії позивача на березі водосховища.

З цього приводу суд зауважує, що відповідно до пояснень ОСОБА_2 та ОСОБА_3 останній після виявлення сітки на березі водосховища, зателефонував ОСОБА_8 та повідомив про виявлений факт незаконного вилову риби, але ОСОБА_8, за свідченням ОСОБА_3, відмовився виїхати на місце для зняття сіток. Натомість, у поясненнях ОСОБА_8 /а.с. 60/ взагалі відсутня інформація про таке повідомлення саме від ОСОБА_3 Так само суд звертає увагу, що під час проведення службового розслідування відповідачем не надавалось оцінки свідченням у цій частині.

Суд звертає увагу, що відповідно до вимог пункту 6.2 Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України голова та члени комісії, що проводять службове розслідування, наділені повноваженнями щодо проведення одночасного опитування осіб, у поясненнях яких про обставини порушення є суттєві розбіжності, з метою забезпечення повного, всебічного і об'єктивного дослідження обставин подій, що стали підставою для призначення службового розслідування. Таке одночасне опитування проводиться за згодою опитуваних осіб, про його проведення складається довідка. Відповідачем не надавалось до суду жодних доказів проведення таких опитувань осіб, у поясненнях яких містяться розбіжності, що, в свою чергу, свідчить про неповноту проведення службового розслідування.

У подальшому, працівниками Сулинського басейнового відділу охорони використання і відтворення водних біоресурсів та регулювання рибальства за порушення вимог пункту 3.15 Правил любительського і спортивного рибальства, стосовно ОСОБА_1 складений протокол № 002222 про адміністративне правопорушення за вчинення адміністративного правопорушення передбаченого частиною четвертою статті 85 КУпАП /а. с. 43/.

За результатами службового розслідування 23 червня 2016 року складено висновок, що затверджений т.в.о. начальника ГУ НП в Полтавській області полковником міліції ОСОБА_11 /а.с. 37-40/, згідно з пунктом 5 якого за порушення вимог статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виявилось у невжитті заходів щодо припинення правопорушення працівниками підпорядкованого підрозділу, командир роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП лейтенант поліції ОСОБА_1 заслуговує на звільнення зі служби в Національній поліції України.

На підставі вказаного висновку службового розслідування ГУНП в Полтавській області прийнято рішення про звільнення позивача зі служби в поліції.

Згідно з пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію України" поліцейський звільняється зі служби в поліції, а служба в поліції припиняється у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України.

Як зазначав відповідач у своїх письмових запереченнях /а.с. 33/, що ОСОБА_1 притягнуто до дисциплінарної відповідальності виключно за дії, які підпадають під визначення дисциплінарного проступку, а наявність чи то відсутність у його діях складу адміністративного правопорушення відповідачем не встановлювалась, оскільки це не є необхідною, на думку відповідача, умовою для притягнення до дисциплінарної відповідальності.

Суд враховує, що у висновку службового розслідування відповідач зазначив, що 26 травня 2016 року за фактом незаконного вилову риби слідчим Глобинського ПВ ГУНП розпочато кримінальне провадження № 12016170140000375 стосовно, зокрема, позивача з попередньою правовою кваліфікацією за частиною першою статті 249 КК України.

Постановою Прокуратури Полтавської області від 28 липня 2016 року закрито кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідувань за № 12016170140000375 від 26 травня 2016 року, у зв'язку з відсутністю складу кримінального правопорушення, передбаченого частиною першою статті 249 КК України. Підставою для закриття кримінального провадження стало те, що жодних доказів зприводу зайняття незаконним рибним промислом співробітниками БПСПОП "Полтава" ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 не здобуто, першочерговими слідчими діями не встановлена належність риболовних сіток, незадокументований факт здійснення вилову риби безпосередньо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2 /а.с. 83-84/.

При цьому суд зазначає, що відповідно до вищенаведених положень Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України та Інструкції про порядок проведення службових розслідувань в органах внутрішніх справ України, які є спеціальними нормативно-правовими актами з питань проходження служби в органах внутрішніх справ, наявність судового рішення, яким буде встановлено вину особи у вчиненні адміністративного проступку, не є визначальним для проведення службового розслідування та застосування до особи дисциплінарних стягнень. Навпаки, встановлення обставин фактичної дійсності у даному випадку належить до компетенції робочої групи, якій доручено проведення такого службового розслідування та саме висновок такого розслідування є підставою для відповідного реагування, зокрема, застосування до винних осіб дисциплінарних стягнень.

Водночас, обставини та факти вчинення дисциплінарного проступку мають бути підтверджені належними та допустимими доказами.

При цьому, під час службового розслідування відповідачем не встановлено фактів, підтверджених належними та допустимими доказами, незаконного вилову риби безпосередньо ОСОБА_1, ОСОБА_3, ОСОБА_2

Також суд вважає за необхідне зауважити, що наказ № 357 від 27 травня 2016 року "Про призначення та проведення службового розслідування" винесено у зв'язку зі складенням стосовно ОСОБА_1 протоколу № 002222 про адміністративне правопорушення, передбаченого частиною четвертою статті 85 КУпАП /а.с. 41/. Інших підстав для проведення перевірки відповідачем у наказі № 357 не зазначено.

З матеріалів справи вбачається, що позивач оскаржив протокол № 002222 про адміністративне правопорушення, передбачене частиною четвертою статті 85 КУпАП до суду, і постановою Глобинського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2016 року у справі № 527/1168/16-ц провадження у справі стосовно ОСОБА_1 за частиною четвертою статті 85 КУпАП закрито у зв'язку із відсутністю події і складу адміністративного правопорушення /а.с. 107-108/.

Суд, надаючи оцінку вказаним доказам, виходить з положень частини четвертої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої вирок суду у кримінальному провадженні або постанова суду у справі про адміністративний проступок, які набрали законної сили, є обов'язковими для адміністративного суду, що розглядає справу про правові наслідки дій чи бездіяльності особи, щодо якої ухвалений вирок або постанова суду, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно цією особою.

Суд також враховує приписи статті 86 Кодексу адміністративного судочинства України, відповідно до якої суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні. Ніякі докази не мають для суду наперед встановленої сили. Суд оцінює належність, допустимість, достовірність кожного доказу окремо, а також достатність і взаємний зв'язок доказів у їх сукупності.

Аналізуючи наведені положення, суд зауважує, що висновки та оцінки іншого суду щодо правомірності поведінки особи, її винуватості у вчиненні правопорушення тощо, не позбавляють адміністративний суд, який розглядає справу по суті, предмет якої пов'язаний із відповідними діяннями цієї особи, права надати їм власну оцінку.

Аналогічну думку викладено у листі Вищого адміністративного суду України від 14 листопада 2012 року № 2379/12/13-12 "Щодо застосування статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України".

Отже, суд надаючи оцінку доводам сторін, може прийняти до уваги рішення у справі про адміністративний проступок, яке набрало законної сили, лише в питаннях, чи мало місце діяння та чи вчинене воно певною особою.

Так, у постанові Глобинського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2016 року у справі № 527/1167/16-ц встановлено, що доказів з приводу зайняття незаконним рибним промислом ОСОБА_1 до суду не надано, не встановлено належність риболовної сітки, не задокументований факт здійснення вилову риби безпосередньо ОСОБА_1

З огляду на встановлені вище обставини, суд вважає за можливе прийняти до уваги висновки постанови Глобинського районного суду Полтавської області від 16 вересня 2016 року у справі № 527/1167/16-ц, які у своїй сукупності не суперечать обставинам, встановленим судом у цій справі. Відповідачем доказів, які б спростували висновки суду надано не було.

Крім того, суд звертає увагу на те, що постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року, залишеною без змін ухвалою Харківського окружного адміністративного суду від 14 лютого 2017 року /а.с. 135-139/, адміністративна справа № 816/1159/16 за позовом ОСОБА_2 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання протиправними та скасування наказів, поновлення на службі задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 2 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23 червня 2016 року № 671 у частині накладення на поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_2 дисциплінарного стягнення - звільнення зі служби в Національній поліції України. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 05 липня 2016 року № 205 о/с, яким сержанта поліції ОСОБА_2 (М-180431) поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП в Полтавській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Поновлено ОСОБА_2 на посаді поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП в Полтавській області з 06 липня 2016 року.

Також, постановою Полтавського окружного адміністративного суду від 09 листопада 2016 року адміністративна справа № 816/1157/16 за позовом ОСОБА_3 задоволено. Визнано протиправним та скасовано пункт 3 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23 червня 2016 року № 671, а саме: за порушення вимог статті 7 Дисциплінарного статуту внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV, що виявилось у занятті незаконним виловом риби, поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" Головного управління Національної поліції в Полтавській області сержанта поліції ОСОБА_3 звільнити зі служби в Національній поліції України. Визнано протиправним та скасовано наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24 червня 2016 року № 184 о/с, яким сержанта поліції ОСОБА_3 (М-180311) поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП в Полтавській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України). Поновлено ОСОБА_3 на посаді поліцейського батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП в Полтавській області з 25 червня 2016 року. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 16 лютого 2017 року постанову суду від 09 листопада 2016 року по справі № 816/1157/16 змінено шляхом викладення абзацу 5 резолютивної частини постанови в такій редакції: "Стягнути з ГУ НП в Полтавській області на користь ОСОБА_3 грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25 червня 2016 року по 09 листопада 2016 року в розмірі 14464,51 грн. В іншій частині постанову суду від 09 листопада 2016 року по справі № 816/1157/16 залишено без змін /а.с. 130-134/.

Згідно до частини п'ятої статті 254 Кодексу адміністративного судочинства України постанова або ухвала суду апеляційної чи касаційної інстанції за наслідками перегляду, постанова Верховного Суду України набирають законної сили з моменту проголошення, а якщо їх було прийнято за наслідками розгляду у письмовому провадженні, - через п'ять днів після направлення їх копій особам, які беруть участь у справі.

Відповідно до частини першої статті 72 Кодексу адміністративного судочинства України обставини, встановлені рішенням в адміністративній, цивільній або господарській справі, що набрало законної сили, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Враховуючи викладене, суд зазначає, що позивача притягнуто до відповідальності за порушення вимог статті 8 Дисциплінарного статуту органів внутрішніх справ України, що виявилося у невжитті заходів щодо припинення правопорушення працівниками підпорядкованого підрозділу. Однак, в ході розгляду справи встановлено, що в діях поліцейських ВПСПОП "Полтава" ГУНП сержанта поліції ОСОБА_2 та сержанта поліції ОСОБА_3, щодо незаконного вилову риби, відсутній склад адміністративного та кримінального правопорушення. За таких обставин, суд приходить висновку, що командир роти ВПСПОП "Полтава" ГУНП лейтенант поліції ОСОБА_1, фактично, не міг вжити жодних заходів щодо припинення правопорушення, оскільки вини в діях його підлеглих не вбачається.

Згідно з частиною першою статті 5 Кодексу адміністративного судочинства України адміністративне судочинство здійснюється відповідно до Конституції України, цього Кодексу та міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України. Крім того, згідно з частиною другою статті 8 Кодексу адміністративного судочинства України суд застосовує принцип верховенства права з урахуванням судової практики Європейського Суду з прав людини.

Відповідно до статті 17 Закону України "Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини" від 23 лютого 2006 року № 3477-IV суди застосовують при розгляді справ Конвенцію та практику Суду як джерело права.

Тому суд врахував, що Європейський Суд з прав людини у рішенні від 07 листопада 2002 року у справі "Лавентс проти Латвії" зазначив, що пункт 2 статті 6 Європейської конвенції про захист прав людини і основних свобод вимагає від представників держави - насамперед суддів, що розглядають справу, але й від інших представників органів влади, - щоб вони утримувалися від публічних заяв про те, що обвинувачений вчинив правопорушення, яке йому ставлять за вину, доти, доки ця вина не буде офіційно встановлена судом.

У рішенні від 10 лютого 1995 року в справі "ОСОБА_8 де Рібермон проти Франції" Європейський Суд з прав людини підкреслив, що сфера застосування принципу презумпції невинуватості є значно ширшою: він обов'язковий не лише для кримінального суду, який вирішує питання про обґрунтованість обвинувачення, а й для всіх інших органів держави.

З огляду на з'ясовані обставини та викладені норми законодавства, суд дійшов висновку, що пункт 1 наказу т.в.о. начальника ГУНП в Полтавській області від 23 червня 2016 року № 671 "Про порушення службової дисципліни працівниками БПСПОП "Полтава" ГУНП та притягнення до дисциплінарної відповідальності" прийнятий з порушенням норм чинного законодавства та без встановлення вини позивача у вчиненні саме дисциплінарного проступку.

Оскільки даний наказ реалізовано наказом ГУНП в Полтавській області № 184 о/с від 24 червня 2016 року "По особовому складу", яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-180108) командира роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП в Полтавській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої 1 статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України), та у зв'язку зі скасуванням судом спірного пункту 1 наказу ГУНП в Полтавській області від 23 червня 2016 року № 671, суд дійшов висновку, що наказ ГУНП в Полтавській області № 184 о/с від 24 червня 2016 року "По особовому складу" в частині звільнення зі служби в поліції лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-180108) командира роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП в Полтавській області є протиправним, а отже, підлягає скасуванню.

Як вже зазначено, відповідно до пункту 4 Розділу ХІ Закону № 580-VІІІ до приведення законодавства України у відповідність із цим Законом акти законодавства застосовуються в частині, що не суперечить цьому Закону.

Так, пунктом 24 Положення про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ Української РСР передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ передбачено, що у разі незаконного звільнення або переведення на іншу посаду особи рядового, начальницького складу органів внутрішніх справ підлягають поновленню на попередній посаді з виплатою грошового забезпечення за час вимушеного прогулу або різниці в грошовому забезпеченні за час виконання службових обов'язків, але не більш як за один рік.

Згідно з частинами другою та третьою статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" днем звільнення зі служби в поліції вважається день видання наказу про звільнення або дата, зазначена в наказі про звільнення. День звільнення вважається останнім днем служби.

З огляду на викладене, суд дійшов висновку, задовольнити позовні вимоги про поновлення лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-180108) на посаді командира роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" ГУНП в Полтавській області з наступного дня після звільнення, а саме: з 25 червня 2016 року.

Для обчислення середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу застосовується Порядок обчислення середньої заробітної плати, затверджений постановою Кабінету Міністрів України від 08 лютого 1995 року № 100 (надалі Порядок).

Із пункту 5 Порядку вбачається, що основою для визначення загальної суми заробітку, що підлягає виплаті за час вимушеного прогулу, є розрахована згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку середньоденна (середньогодинна) заробітна плата працівника.

Згідно з абзацом 1 пункту 8 цього Порядку нарахування виплат, що обчислюються із середньої заробітної плати за останні два місяці роботи, провадяться шляхом множення середньоденного (годинного) заробітку на число робочих днів/годин, а у випадках, передбачених чинним законодавством, календарних днів, які мають бути оплачені за середнім заробітком. Середньоденна (годинна) заробітна плата визначається діленням заробітної плати за фактично відпрацьовані протягом двох місяців робочі (календарні) дні на число відпрацьованих робочих днів (годин), а у випадках, передбачених чинним законодавством, - на число календарних днів за цей період.

Отже, за приписами наведених норм, суд, ухвалюючи рішення про поновлення на роботі, має вирішити питання про виплату середнього заробітку за час вимушеного прогулу, визначивши при цьому розмір такого заробітку за правилами, закріпленими у Порядку.

Зміст наведених правових актів дає підстави для висновку про те, що у випадках стягнення середньої заробітної плати (грошового забезпечення) за час вимушеного прогулу, судом має бути визначений період вимушеного прогулу, останнім днем якого завжди є день ухвалення постанови суду як акту правосуддя, з яким відбулося врегулювання публічно-правового спору, про який зазначено в адміністративному позові, і вирішено завдання адміністративного судочинства.

В мотивувальній частині судового рішення повинні міститись встановлені судом обставини, які мають значення для справи, їх юридична оцінка, а також оцінка доказів, розрахунки, з яких суд виходив при задоволенні вимог про стягнення грошового забезпечення за час вимушеного прогулу.

Як вбачається з довідки від 12 серпня 2016 року № 1460/115/29/01/2016 станом на 24 червня 2016 року середньоденне грошове забезпечення ОСОБА_1 становить 155,25 грн /а.с. 74/.

Отже, керуючись вищезазначеними нормами законодавства, за час вимушеного прогулу позивача за період з 25 червня 2016 року по 26 квітня 2017 року стягненню підлягає грошове забезпечення в розмірі 47506,5 грн.

Відповідно до частини першої статті 9 Кодексу адміністративного судочинства України суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого: суд вирішує справи відповідно до Конституції та законів України, а також міжнародних договорів, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_3 України. Суд застосовує інші нормативно-правові акти, прийняті відповідним органом на підставі, у межах та у спосіб, передбачені Конституцією та законами України.

Частиною першою статті 2 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Отже, у цьому випадку відповідна сторона не дотримала вимоги закону, на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

На підставі встановлених судом фактичних обставин справи та враховуючи вищенаведені норми законодавства, суд дійшов висновку про наявність підстав для задоволення позову.

Пунктом 2, 3 частини першої статті 256 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що негайно виконуються постанови суду про присудження виплати заробітної плати, іншого грошового утримання у відносинах публічної служби - у межах суми стягнення за один місяць та поновлення на посаді у відносинах публічної служби.

За таких обставин суд вважає за необхідне допустити постанову до негайного виконання в частині поновлення на посаді та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у межах суми стягнення за один місяць.

Керуючись статтями 2, 7-11, 17, 71, 158-163, 256 Кодексу адміністративного судочинства України, суд

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Головного Управління Національної поліції в Полтавській області про визнання наказів протиправними, поновлення на роботі задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати пункт 1 наказу Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 23 червня 2016 року № 671, а саме: за порушення вимог статті 8 Дисциплінарного статуту внутрішніх справ України, затвердженого Законом України від 22 лютого 2006 року № 3460-ІV, що виявилось у невжитті заходів щодо припинення правопорушення працівниками підпорядкованого підрозділу, командира роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" Головного управління Національної поліції в Полтавській області лейтенанта поліції ОСОБА_1 звільнити зі служби в Національній поліції України.

Визнати протиправним та скасувати наказ Головного управління Національної поліції в Полтавській області від 24 червня 2016 року № 184 о/с, яким лейтенанта поліції ОСОБА_1 (М-180108) командира роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" Головного управління Національної поліції в Полтавській області, звільнено зі служби в поліції за пунктом 6 частини першої статті 77 Закону України "Про Національну поліцію" (у зв'язку із реалізацією дисциплінарного стягнення у вигляді звільнення зі служби, накладеного відповідно до Дисциплінарного статуту Національної поліції України).

Поновити ОСОБА_1 на посаді командира роти батальйону патрульної служби поліції особливого призначення "Полтава" Головного управління Національної поліції в Полтавській області з 25 червня 2016 року.

Зобов'язати Головне управління Національної поліції в Полтавській області нарахувати та виплатити на користь ОСОБА_1 (ідентифікаційний номер НОМЕР_1) грошове забезпечення за час вимушеного прогулу з 25 червня 2016 року по 26 квітня 2017 року у розмірі 47506,50 грн (сорок сім тисяч п'ятсот шість гривень 50 копійок), з відповідним відрахуванням обов'язкових платежів до бюджету та спеціальних фондів.

Постанову в частині поновлення на роботі та стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу з розрахунку за один місяць допустити до негайного виконання.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги судове рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після повернення апеляційної скарги, відмови у відкритті апеляційного провадження або набрання законної сили рішенням за наслідками апеляційного провадження.

Постанова може бути оскаржена до Харківського апеляційного адміністративного суду через Полтавський окружний адміністративний суд шляхом подання апеляційної скарги протягом десяти днів з дня проголошення постанови з одночасним надісланням її копії до суду апеляційної інстанції. У разі застосування судом частини третьої статті 160 Кодексу адміністративного судочинства України, а також прийняття постанови у письмовому провадженні апеляційна скарга подається протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

СуддяС.С. Бойко