Постанова № 66260628, 03.03.2017, Миколаївський окружний адміністративний суд

МИКОЛАЇВСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

м. Миколаїв

03 березня 2017 року Справа № 814/52/17

Суддя Миколаївського окружного адміністративного суд ОСОБА_1 розглянувши в порядку письмового провадження справу за адміністративним позовом товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" до Головного управління ДФС в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.12.2016 року Головного управління ДФС в Миколаївській області про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток частково на загальну суму 165106, 75 грн. та податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27.12.2016 року Головного управління ДФС в Миколаївській області про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість частково на загальну суму 62455, 00 грн.,-

ВСТАНОВИВ:

До Миколаївського окружного адміністративного суду надійшла позовна заява товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" до Головного управління ДФС в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.12.2016 року на загальну суму 169 764, 25 грн.; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27.12.2016 року на загальну суму 78 382, 50 грн.

В судовому засіданні 03.03.2017 року представником позивача надано заяву про уточнення позовних вимог, в якій просив суд визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.12.2016 року Головного управління ДФС в Миколаївській області про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток частково на загальну суму 165106, 75 грн. та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27.12.2016 року Головного управління ДФС в Миколаївській області про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість частково на загальну суму 62455, 00 грн.

Позивач мотивує свої позовні вимоги тим, що податкові повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.12.2016 року та № НОМЕР_2 від 27.12.2016 року часткового прийняті відповідачем з перевищенням службових повноважень та у порушення приписів діючого законодавства України, а саме: норм Податкового Кодексу України, Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 року № 88, Конституції України, а тому вказані рішення підлягають частковому скасуванню, у звязку із чим позивач звернувся до суду з вказаним позовом.

07.02.2017 року до канцелярії суду від відповідача надійшли письмові заперечення на адміністративний позов, в обґрунтування яких зазначив, що позивачем під час перевірки не надано до податкового органу доказів реального здійснення господарських операцій з контрагентами, не підтверджено зв'язок понесених на користь позивача витрат з його господарською діяльністю. Отже, позивач неправомірно задіяв при обчисленні податку на додану вартість витрати по взаємовідносинам з контрагентами ФОП ОСОБА_2, ФОП ОСОБА_3, на підставі чого відповідач вважає податкове повідомлення-рішення НОМЕР_1 від 27.12.2016 року в цій частині правомірним та таким, що відповідає нормам діючого законодавства. Крім того, перевіркою встановлено, позивач здійснював реалізацію мінеральних добрив зацінами нижчими їх собівартості, на підставі чого відповідач вважає податкове повідомлення-рішення НОМЕР_2 від 27.12.2016 року правомірним та таким, що відповідає нормам діючого законодавства, у звязку з чим просив суд відмовити у задоволені позову.

Представник позивача в судовому засіданні позовні вимоги підтримав з урахуванням уточнень у повному обсязі, надав до суду клопотання про розгляд справи в порядку письмового провадження.

Представник відповідача питання про розгляд справи в порядку письмового провадження залишив на розсуд суду.

Суд у судовому засіданні на підставі ч. 4 ст. 122 Кодексу адміністративного судочинства України (надалі - КАС України), враховуючи відсутність потреби заслухати свідка чи експерта, ухвалив про перехід до розгляду справи у порядку письмового провадження.

Вивчивши матеріали справи, дослідивши обставини та факти, якими обґрунтовуються вимоги, перевіривши їх доказами, суд вважає, що адміністративний позов підлягає задоволенню з наступних підстав.

Як вбачається з матеріалів справи, в період з 15.11.16 року по 02.12.16 року проводилась документальна планова виїзна перевірка товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 30.09.2016р., валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2013р. по 30.09.2016р.

За результатами вищевказаної перевірки податковим органом складено акт від 09.12.2016 року № 39/14-29-14-01/33084810 Про результати документальної планової виїзної перевірки товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" з питань дотримання вимог податкового законодавства за період з 01.01.2013р. по 30.09.2016р., валютного та іншого законодавства, контроль за додержанням якого покладено на контролюючі органи, за період з 01.01.2013р. по 30.09.2016р., яким встановлено порушення п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44, гі.п.138.1.1 п.138.1. п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 144 219, 00 грн.; норм п.187.1 ст.187. п.188.1 ст.188. п.200.1, п.200.2 ст.200. п.201.4 ст.201 ПК України, в результаті чого занижено податок на додану вартість на загальну суму 62706.00 грн.

На підставі акту перевірки від 09.12.2016 року № 39/14-29-14-01/33084810 відповідачем прийняте податкове повідомлення - рішення від 27.12.2016 року № НОМЕР_1 на суму 169 764, 25 грн., з яких: за основним платежем - 144 219 грн., за штрафними санкціями - 25 545, 25 грн.; податкове повідомлення - рішення від 27.12.2016 року № НОМЕР_2 на суму 78 382, 5 грн., з яких: за основним платежем - 62 706 грн., за штрафними санкціями - 15 676, 5 грн.

Не погоджуючись з вказаними податковими повідомленням рішеннями від 27.12.2016 року позивач звернувся з вказаним позовом до суду.

Вирішуючи питання щодо правомірності винесення оскаржуваних податкових повідомлень-рішень від 27.12.2016 року № НОМЕР_1 та № НОМЕР_2, суд виходить з наступного.

Податкове повідомлення-рішення № НОМЕР_1 від 27.12.2016 року базується на викладених в акті перевірки висновках відповідача щодо наступних порушень: п.п.134.1.1 п.134.1 ст.134, п.44.1, п.44.2 ст.44, гі.п.138.1.1 п.138.1. п.138.2 ст.138, п.п.139.1.9 п.139.1 ст.139 Податкового кодексу України, в результаті чого занижено податок на прибуток на загальну суму 144 219, 00 грн.

Судом встановлено, що за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 ТОВ «ЗИОН» задекларовано доходи, що враховуються при визначенні об'єкта оподаткування у сумі 48865703 грн. Перевіркою повноти визначення доходів, що враховуються при визначенні обєкта оподаткування за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 не встановлено їх заниження або завищення.

Перевіркою достовірності відображених показників у поданій податковій Декларації з податку на прибуток підприємства за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 встановлено:

Перевіркою відображених показників у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.01.2013 по 31.12.2014 у сумі 44964499 грн., встановлено, що на формування цього показника мало вплив придбання мінеральних добрив, а також придбання послуг розвантаження.

Проведеною перевіркою відображеного показника у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» за період з 01.01.2013 по 31.12.2013 у сумі 21251524 грн., за період з 01.01.2014 по 31.12.2014 в сумі 23712975 грн. на підставі таких документів: договорів, видаткових накладних, товарно- транспортних накладних, залізничних накладних, актів виконаних робіт, банківських виписок, регістрів бухгалтерського обліку по рахункам: 28 «Товари», 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками», 902 «Собівартість реалізованих товарів», 79 «Фінансові результати», інших документів, які перевірені суцільним порядком, встановлено завищення задекларованих ТОВ «ЗИОН» показників у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 151725 грн., у т.ч. за 2013 рік на суму 35033 грн., за 2014 рік на суму 116692 грн.

Перевіркою встановлено, що ТОВ «ЗИОН» в складі рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбаних (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» відображено взаємовідносини з ФОП ОСОБА_2 (код НОМЕР_3) та ФОП ОСОБА_3 (код НОМЕР_4) з придбання розвантажувальних робіт на загальну суму 151725 грн., у т.ч. за 2013 рік на суму 35033 грн., за 2014 рік на суму 116692 грн.

Між ТОВ «ЗИОН» та ФОП ОСОБА_2В укладено договір на надання послуг вантажників від 01.11.2013 року №П-001 відповідно до умов якого: ФОП ОСОБА_2, іменований надалі Виконавець, в особі директора ОСОБА_2, діє на підставі свідоцтва про державну реєстрацію фізичної особи як приватного підприємця серія АБ №055395 виданого 23.10.2013, з одного боку, і ТОВ "ЗИОН", іменоване надалі Замовник, в особі комерційного директора ОСОБА_4, що діє на підставі статуту, з іншого боку, уклали цей договір про наступне.

За цим Договором Виконавець зобов'язується якісно і вчасно надавати Замовник послуги вантажників.

Замовник зобов'язується прийняти та оплатити перелічені вище послуги.

Виконавець зобов'язується надавати послуги особисто, своєчасно і якісно.

У відповідності до п. 2.5 договору Виконавець зобовязується за фактом наданих послуг своєчасно складати Акт здачі-прийому наданих послуг.

Згідно умов договору ціна за послуги та їх кількість обговорюються у індивідуальному порядку в залежності від їх складності і тривалості, та фіксуються у Рахунках-фактурі та Актах виконаних робіт які є невідємними частинами цього договору на протязі його дії, та до повного виконання сторонами своїх зобовязань по ньому (без урахування ПДВ).

Замовник проводить оплату за послуги Виконавця шляхом перерахування грошових коштів на розрахунковий рахунок Виконавця протягом пяти робочих днів після надання послуг та підписання здачі-приймання наданих послуг.

Позивачем до перевірки надано первинні документи по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_2 за 2013 рік та 2014 рік, а саме відомості обліку про надання послуг (навантажувальні та розвантажувальні роботи). Суми навантажувальних робіт відображено в складі рядків 06.2 Декларацій з податку на прибуток "Витрати на збут".

Як встановлено судом, розрахунки здійснювались у безготівковій формі відповідно до банківських виписок: від 13.11.2013 на суму 8681,18 грн.; від 25.11.2013 на суму 804,00 грн.; від 03.12.2013 на суму 23014,00 грн.;від 27.12.2013 на суму 15068,59 грн.; від 08.01.2014 на суму 2530,00 грн.;від 17.01.2014 на суму 2100,00 грн.; від 03.02.2014 на суму 22175,00 грн.; від 03.03.2014 на суму 16745,00 грн.; від 18.03.2014 на суму 750,00 грн.; від 04.04.2014 на суму 14644,00 грн.; від 05.05.2014 на суму 7732,20 грн., що не заперечується відповідачем.

Крім того, згідно з журналом-ордером по рахунку 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» станом на 31.12.2014 року по контрагенту ФОП ОСОБА_2 дебіторська та/або кредиторська заборгованість відсутня.

Крім того, матеріалами справи підтверджено, що в бухгалтерському обліку підприємства операції між ТОВ «ЗИОН» та ФОП ОСОБА_2 відображено наступними проводками: Дт 28 «Товари» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму розвантажувальних послуг; Дт 84 «Інші операційні витрати» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму навантажувальних послуг; Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 311 «Поточні рахунки в націонатьній валюті» на суму перерахованих коштів.

Між ТОВ «ЗИОН» та ФОП ОСОБА_3 укладено договір на надання послуг вантажників від 20.06.2014 року від 20.06.2014 року № 1, відповідно до якого ФОП ОСОБА_3, іменований надаті Виконавець, в особі директорі ОСОБА_3, діє на підставі виписки державної реєстраційної служби серія АЛ №729889 виданої 19.06.2014,Ю з однієї сторони та Товариство з обмеженою відповідальністкі «ЗИОН», іменоване надалі Замовник, в особі комерційного директора - ОСОБА_4, яким діє на підставі довіреності від 02.06.2014 року, з другої сторони, уклали даний договір про наступне.

За цим Договором Виконавець зобовязується якісно і вчасно надавати Замовнику послуги: послуги вантажників; інша допоміжна діяльність у сфері транспорту; інші види діяльності з прибирання; ремонт і технічне обслуговування інших машин і устаткування; надання інших допоміжних комерційних послуг; транспортне оброблення вантажів.

Замовник зобов'язується прийняти та оплатити перелічені вище послуги.

Виконавець зобов'язується надавати послуги особисто, своєчасно і якісно.

Виконавець зобов'язується за фактом наданих послуг своєчасно складати Акт здачі-прийому наданих послуг.

Ціна за послуги та їх кількість обговорюються у індивідуальному порядку в залежності від їх складності і тривалості, та фіксуються у Актах виконаних робіт, які є невід'ємними частинами цього договору на протязі його дії, та до повного виконання сторонами своїх зобов'язань по ньому.

Замовник проводить оплату за послуги Виконавця шляхом перерахування грошових коштів на картковий рахунок Виконавця після надання послуг та підписання акту здачі-приймання наданих послуг.

Позивачем до перевірки надано первинні документи по взаємовідносинам з ФОП ОСОБА_3. за 2014 рік, а також відомості обліку про надання послуг (навантажувальні та розвантажувальні роботи). Суми навантажувальних робіт відображено в складі рядків 06.2 Декларацій з податку на прибуток "Витрати на збут".

Як встановлено актом перевірки та підтверджено матеріалами справи, розрахунки здійснювались у безготівковій формі відповідно до банківських виписок: від 03.07.2014 на суму 14230,00 грн.; від 20.08.2014 на суму 13249,10 грн.; від 15.09,2014 на суму 29022,00 грн.; від 14.10.2014 на суму 26684,40 грн.; від 17.11.2014 на суму 22428,00 грн.; від 18.12.2014 на суму 11197,00 грн.

Крім того, в бухгалтерському обліку підприємства взаємовідносини між ТОВ «ЗИОН» та ФОП ОСОБА_3 відображено наступними проводками: Дт 28 «Товари» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму розвантажувальних послуг; Дт 84 «Інші операційні витрати» Кт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» на суму навантажувальних послуг, послуги прибирання вагонів, складу; Дт 631 «Розрахунки з вітчизняними постачальниками» Кт 311 «Поточні рахунки в націонатьній валюті» на суму перерахованих коштів.

Відповідач в своїх запереченнях стверджує, що надані до перевірки акти виконаних робіт та відомості не містять інформацію щодо осіб, які приймати участь у виконанні розвантажувальних робіт, кількості відпрацьованих ними людино-годин, в зв'язку з чим неможливо підтвердити реальність здійснених послуг. Також відповідач зазначив, що обсяги робіт, зазначені у відомостях обліку розвантажувальних та навантажувальних робіт фізично неможливо виконати одній особі. Тому, відповідач прийшов до висновку, що у ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 відсутні необхіднії умови для надання послуг, що зазначені у натаних до перевірки документах, що свідчить про відсутність факту реаіьного вчинення господарських операцій, а саме: відсутність необхідної кількості персоналу для виконання навантажувальне-І розвантажувальних робіт в зазначених обсягах; неможливість надання ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 власними силам- зазначеного в наданих документах обсягу послуг, а тому не підтверджено реальність здійснення господарських операцій.

Таким чином, відповідач прийшов до висновку про порушення ТОВ «ЗИОН» п.44.2 ст.44. п.п.138.1.1 п.138.1 ст. 138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами та доповненнями, завищено показник у рядку 05.1 Декларацій «Собівартість придбання (виготовлених) та реалізованих товарів (робіт, послуг)» на загальну суму 151725 грн., у т.ч. за 2013 рік на суму 35033 грн., за 2014 рік на суму 116692 грн. за рахунок відображення операцій з ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3, реальність здійснення яких не підтверджено. Зазначені порушення не вплинули на визначення ПДВ, оскільки ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3 не є платниками ПДВ.

Суд не погоджується з вказаними висновками акту перевірки, на підставі якого прийнято оскаржуване податкове повідомлення-рішення, та досліджуючи фактичність проведених господарських операцій, їх зв'язок з господарською діяльністю позивача, зазначає наступне.

Відповідно до частини першої статті 3 Господарського кодексу України під господарською діяльністю розуміється діяльність субєктів господарювання у сфері суспільного виробництва, спрямована на виготовлення та реалізацію продукції, виконання робіт чи надання послуг вартісного характеру, що мають цінову визначеність.

Згідно з пп.14.1.36 п.14.1 ст.14 Податкового кодексу України, господарська діяльність - діяльність особи, що пов'язана з виробництвом (виготовленням) та/або реалізацією товарів, виконанням робіт, наданням послуг, спрямована на отримання доходу і проводиться такою особою самостійно та/або через свої відокремлені підрозділи, а також через будь-яку іншу особу, що діє на користь першої особи, зокрема за договорами комісії, доручення та агентськими договорами.

Відповідно до п.44.2 ст.44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-VI із змінами та доповненнями, для обрахунку об'єкта оподаткування платник податку на прибуток використовує дані бухгалтерського обліку та фінансової звітності щодо доходів, витрат та фінансового результату до оподаткування.

Згідно з п.п.138.1.1 п. 138.1 ст.138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УТ із змінами і доповненнями, витрати операційної діяльності включають собівартість реалізованих товарів, виконаних робіт, наданих послуг та інші витрати, які прямо визначають особливості формування витрат платника податку.

Відповідно до п. 138.2 ст.138 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ із змінами і доповненнями, витрати, які враховуються для визначення обєкта оподаткування, визнаються на підставі первинних документів, що підтверджують здійснення платником податку втрат, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачено правилами ведення бухгалтерського обліку, та інших документів, встановлених розділом II Податкового Кодексу.

Згідно до п.п. 139.1.9 п. 139.1 ст.139 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, із змінами та доповненнями, не включаються до складу витрат витрати, не підтверджені відповідними розрахунковими, платіжними та іншими первинними документами, обов'язковість ведення і зберігання яких передбачена правилами ведення бухгалтерського обліку та нарахування податку.

Необхідність підтвердження господарських операцій первинними документами визначена п.п. 1.2 п.1, п.п.2.1 п.2 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24.05.1995 №88 і зареєстрованого в Міністерстві юстиції України від 05.06.1995 за №168/704. первинні документи - це письмові свідоцтва, що фіксують та підтверджують господарські операції, включаючи розпорядження та дозволи адміністрації на їх проведення.

Статтею 2 Закону України «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» від 16 липня 1999 року № 996-ХІУ із змінами та доповненнями зазначено, що сфера дії Закону поширюється на всіх юридичних осіб, створених відповідно до законодавства України, незалежно від їх організаційно-правових форм і форм власності, які зобов'язані вести бухгалтерський облік та подавати фінансову звітність згідно з законодавством.

Статтею 9 Закону України від 16 липня 1999 року №996-ХГУ «Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні» (в редакції чинній на час прйняття оскаржуваного рішення) встановлено вимоги до первинних документів, які є підставою для бухгалтерського та податкового обліку. Згідно з даною нормою, підставою для бухгалтерського обліку господарських операцій є первинні документи, які фіксують факти здійснення господарських операцій. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення. Дія контролю та впорядкування оброблення даних на підставі первинних документів можуть складатися зведені облікові документи. Такі первинні документи повинні мати обов'язкові реквізити: назву документа (форми); дату і місце складання; назву підприємства, від імені якого складено документ; зміст та обсяг господарської операції, одиницю виміру господарської операції; посади осіб, відповідальних за здійснення господарської операції і правильність її оформлення; особистий підпис або інші дані, що дають змогу ідентифікувати особу, яка брала участь у здійсненні господарської операції.

Згідно з п.2.4 Положення про документальне забезпечення записів у бухгалтерському обліку, затвердженого наказом Міністерства фінансів України від 24 травня 1995 №88, зареєстрованого в Міністерстві юстиції України 05 червня 1995 за №168/704 первинні документи (на паперових і машинолічильних носіях інформації) для надання їм юридичної сили і доказовості повинні мати такі обов'язкові реквізити; назва підприємства, установи, від імені яких складений документ, назва документа (форми), код форми, дата і місце складання, зміст господарської операції та її вимірники (у натуральному і вартісному виразі), посади, прізвища і підписи осіб, відповідальних за дозвіл та здійснення господарської операції) і складання первинного документа.

Для цілей оподаткування платники податків зобов'язані вести облік доходів, витрат та інших показників, пов'язаних з визначенням об'єктів оподаткування та/або податкових зобов'язань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством. Платникам податків забороняється формування показників податкової звітності, на підставі даних, не підтверджених документами.

Статтею 1 Закону Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні визначено загальне поняття та характеристика документу на підставі якого виникає право та обов'язок в платника податків на формування показників податкової, бухгалтерської та фінансової звітності. Таким документом є первинний документ, який містить відомості про господарську операцію та підтверджує її здійснення. Первинні документи повинні бути складені під час здійснення господарської операції, а якщо це неможливо - безпосередньо після її закінчення.

Згідно зі статтею 1 Закону України Про бухгалтерський облік та фінансову звітність в Україні господарською операцією є дія або подія, яка викликає зміни в структурі активів та зобов'язань, власному капіталі підприємства.

Таким чином, проведення будь-якої господарської операції підприємства фіксується та підтверджується первинними документами, на підставі яких ведеться бухгалтерський облік.

Відповідно до п.44.1 ст.44 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ зі змінами та доповненнями, для цілей оподаткування платники податків зобовязані вести облік доходів, витрат та інших показників, повязаних з визначенням обєктів оподаткування та/або податкових зобовязань, на підставі первинних документів, регістрів бухгалтерського обліку, фінансової звітності, інших документів, пов'язаних з обчисленням і сплатою податків і зборів, ведення яких передбачено законодавством.

Відповідно до ч. 2 ст. 3 Закону Про бухгалтерський облік, на даних бухгалтерського обліку базуються фінансова, податкова, статистична та інші види звітності. Отже, первинні документи по відображенню господарської операції є підставою й для податкового обліку.

В свою чергу, відповідач в акті перевірки зазначав про не доведеність реальності придбання та використання товарів від контрагентів у межах господарської діяльності, посилаючись на відсутність трудових ресурсів.

Разом з цим, відповідачем в силу ст. 71 КАС України не надано жодного доказу того, що у контрагентів позивача на час здійснення господарських операцій із позивачем були відсутні необхідні умови для її проведення.

В свою чергу, слід зазначити, що платники податку відповідають за дотримання достовірності та своєчасності визначення сум податку, а також за повноту і своєчасність його внесення до бюджету відповідно до закону.

Відповідачем не надано до суду будь - яких доказів застосування до контрагента позивача фінансових санкцій, наявності вироків судів по закінченим кримінальним справам та інших допустимих та достатніх доказів на підтвердження наявності безтоварності (реальності) господарських операцій або порушення публічного порядку з боку контрагентів або позивача.

В той же час, судом встановлено (доказів про інше відповідачем суду не надано) що у позивача була відсутня, як головна мета одержання доходу винятково або переважно за рахунок податкової вигоди. Навпаки, судом було встановлено намір здійснювати та фактичне здійснення реальної підприємницької діяльності позивачем.

Суд також дійшов висновку, що дії позивача, як платника податку свідчать про його добросовісність, а вчинені ним господарські операції не викликають сумніву в їх реальності та відповідності дійсному економічному змісту.

Відповідачем не наведено правової підстави та не надано належних доказів на підтвердження нікчемності укладеної позивачем з його контрагентом угоди.

Висновки відповідачем зроблені без дослідження усіх первинних документів та самого оспорюваного правочину.

Наявні в матеріалах справи та досліджені в ході судового розгляду первинні документи, надані позивачем та його контрагентом, за змістом відповідають вимогам законодавства, що пред'являються до первинних документів, доказів недостовірності даних в цих документах відповідачем не надані.

При цьому суд зазначає, що при вирішення податкових спорів, суд виходить із презумпції добросовісності платника, яка презюмує економічну виправданість дій платника, що мають своїм наслідком отримання податкової вигоди, та достовірність відомостей у бухгалтерській та податковій звітності платника.

Подання платником податку до контролюючого органу усіх належним чином оформлених первинних документів, передбачених податковим законодавством, з метою отримання податкової вигоди є підставою для її отримання, якщо податковий орган не доведе неправдивість, недостовірність або суперечливість відомостей, що містяться у таких документах.

Слід зазначити, що недобросовісність платника має бути встановлена безумовними та однозначно розтлумаченими доказами, водночас такі докази податковим органом в акті перевірки не наведено та реальність виконання господарських операцій не спростовано, як і не зазначено жодних належних доказів на підтвердження того, що визначені умовами договорів купівлі-продажу та поставки, товари не були фактично поставлені.

Чинне законодавство не ставить умову виникнення податкових зобов'язань платника у залежність від стану податкового обліку його контрагентів, фактичного знаходження їх за місцем реєстрації та наявності чи відсутності основних фондів. Позивач не може нести відповідальність за невиконання його контрагентами своїх зобов'язань, адже, поняття "добросовісний платник", яке вживається у сфері податкових правовідносин, не передбачає виникнення у платника додаткового обов'язку з контролю за дотриманням його постачальниками правил оподаткування, а саме: платник не наділений повноваженнями податкового контролю для виконання функцій, покладених на податкові органи, а тому не може володіти інформацією відносно виконання контрагентом податкових зобов'язань. А відтак, за умови не встановлення податковим органом наявності замкнутої схеми руху коштів, яка б могла свідчити про узгодженість дій позивача та його постачальників для одержання товариством незаконної податкової вигоди, останнє не може зазнавати негативних наслідків внаслідок діянь інших осіб, що перебувають поза межами його впливу. Такий підхід узгоджується з судовою практикою Європейського Суду з прав людини.

Окрім того, слід відзначити, що відсутність у контрагента трудових ресурсів та виробничих потужностей для самостійного виконання договірних зобов'язань, не свідчить про неможливість виконати відповідні роботи, послуги чи поставку та не є підставою для виключення з податкового обліку, саме з цих мотивів, витрат на оплату цих товарів (робіт, послуг). Адже судовий контроль не призначений перевіряти економічну доцільність рішень, що приймаються суб'єктами господарювання, які у сфері господарської діяльності наділені самостійністю та широкою дискрецією (зокрема, при виборі контрагентів, вирішенні питання щодо необхідності залучення третіх осіб до виконання своїх господарських зобов'язань тощо).

Податковий орган в акті перевірки не ставив під сумнів достовірність даних, вказаних в первинних документах, а також не зазначав про їх невідповідність вимогам чинного податкового законодавства. В обґрунтування висновків в акті перевірки податковим органом не наведено обставин, які б вказували на безтоварність операцій.

Крім цього, слід зазначити, що обставини, встановлені в актах перевірок, не є безумовною підставою для висновків про відсутність фактичного виконання спірних договорів за умови наявності первинних документів, які спростовують такі доводи.

Податковим органом не надано доказів, які б свідчили про узгодженість дій позивача з контрагентами з метою незаконного отримання податкової вигоди або його обізнаності з такими діями контрагентів.

Отже, з огляду на зазначені обставини, а також приймаючи до уваги індивідуальний характер юридичної відповідальності особи, правильним є його висновок, що у разі порушення контрагентами платника податків чинного законодавства, відповідальність та негативні наслідки настають саме щодо цих осіб, у зв'язку з чим право платника податків, тобто позивача, на кредит та витрати не може ставитись у пряму залежність від додержання податкової дисципліни третіми особами.

Статтею 61 Конституції України встановлено, що юридична відповідальність особи має індивідуальний характер, тобто підприємство не може бути притягнено до відповідальності за порушення, яке ним не було вчинене. Тобто, Закон не передбачає відповідальності платника податків за дії інших платників, в тому числі підприємств, установ, підприємств, організацій, з якими платник мав господарські стосунки.

Так, у справі «БУЛВЕС АД проти Болгарії» (заява №3991/03), Європейський Суд з прав людини у своєму рішенні від 22.01.09р. в пункті 71 зазначив, що платник податку не повинен нести відповідальності за наслідки невиконання постачальником його зобов'язань зі сплати податку і в результаті сплачувати ПДВ другий раз, а також пеню. На думку суду, такі вимоги стали б надмірним тягарем для платника податку, що порушило справедливий баланс, який повинен підтримуватися між вимогами суспільного інтересу та вимогами захисту права власності.

Крім того, постачальники не зобов'язані надавати будь-які дані замовнику послуг (наприклад, свої звіти контролюючим органам за формою 1-ДФ та таке ін.).

Вказане вище відповідає нормативним встановленням статей 9, 10 Закону України «Про систему оподаткування», згідно яких для платників податків не передбачений обов'язок та не надане право вимагати від інших платників податків будь-які відомості щодо здійснення господарської діяльності (в тому числі відносно реєстрації в якості платника податків, ведення регістрів податкового та бухгалтерського обліку та інше). Тобто на таку вимогу встановлена імперативна заборона.

Оскільки належними та допустимими доказами відповідач, як суб'єкт владних повноважень на якого покладено обов'язок щодо доказування правомірності прийнятих ним рішень, не довів обґрунтованості висновків акту перевірки, суд приходить до висновку, що правочини відповідають положенням норм чинного законодавства України.

Таким чином, з досліджених судом доказів встановлено рух активів у процесі здійснення господарських операцій між позивачем та його контрагентами, та зв'язок між фактом придбання позивачем товару, понесенням витрат і господарською діяльністю цього платника податку.

Виходячи з викладеного вбачається, що фактичні обставини об'єктивно засвідчують здійснення господарської діяльності між позивачем та ФОП ОСОБА_2 та ФОП ОСОБА_3

Також, перевіркою показників, відображених у рядку 1 Декларацій з податку на додану вартість «Операцій на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім Імпорту товарів» за період з 01.01.2013 по 30.09.2016 у сумі 24164245 грн. встановлено, що на формування цього показника мало вплив здійснення операцій з реалізації мінеральні добрив та надання розвантажувальних послуг.

Проведеною перевіркою відображеного показника за період з 01.01.2013р. по 31.12.2013р. у сумі 4552345 грн., за період з 01.01.2014р. по 31.12.2014р. у сумі 5120959 грн., період з 01.01.2015р. по 31.12.2015р. у сумі 6681142 грн., за період з 01.01.2016 року по 30.09.2016 року у сумі 7899637 грн. на підставі наступних документів: договорів, видаткових накладних, податкових накладних, реєстрів виданих податкових накладних, актів виконаних робіт, банківських виписок, регістрів бухгалтерського обліку по рахункам: 311 «Поточні рахунки в національній валюті», 361 «Розрахунки з вітчизняними покупцями», 643 «Податкові зобовязання», 70 «Дохід від реалізації», 791 «Фінансові результати», інших документів, які перевірені суцільним порядком, встановлено заниження задекларованих субєктом господарювання показників у рядку 1 Декларацій Операції на митній території України, що оподатковуються за основною ставкою, крім імпорту товарів» на загальну суму 62706 грн., в т.ч.: за січень 2015 року на суму 1045 грн., за лютий 2015 року на суму 5151 грн., за березень 2015 року на суму 1120 грн., за травень 2015 року на суму 25044 грн., за червень 2015 року на суму 18647 грн., за липень 2015 року на суму 3646 грн., за серпень 2015 року на суму 2887 грн., за вересень 2015 року на суму 169 грн., за жовтень 2015 року на суму 3268 грн., за листопад 2015 року на суму 1729 грн.

Згідно з наданими до перевірки видатковими накладними на придбання та реалізацію мінеральних добрив, відповідачем встановлено, що ТОВ «ЗИОН» у деяких періодах здійснювало реалізацію мінеральних добрив за цінами нижчими їх собівартості.

Щодо випадків реалізації товарів за цінами нижчими собівартості, суд зазначає наступне.

Відповідно до пункту 188.1 статті 188 Податкового кодексу України від 02 грудня 2010 року №2755-УІ, із змінами і доповненнями (в редакції чинній на момент вчинення порушення) база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг визначається виходячи з їх договірної вартості (у разі здійснення контрольованих операцій - не нижче звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу) з урахуванням загальнодержавних податків та зборів (крім збору на обовязкове державне пенсійне страхування, що справляється з вартості послуг стільникового рухомого зв'язку, податку на додану вартість та акцизного податку на спирт етиловий, що використовується виробниками - суб'єктами господарювання для виробництва лікарських засобів, у тому числі компонентів крові і вироблених з них препаратів (крім лікарських засобів у вигляді бальзамів та еліксирів).

При цьому база оподаткування операцій з постачання товарів/послуг не може бути нижче ціни придбання таких товарів/послуг.

Відповідно до пункту 201.4 статті 201 Кодексу податкова накладна складається у день виникнення податкових зобов'язань продавця.

Датою виникнення податкових зобов'язань з постачання товарів/послуг згідно з пунктом 187.1 статті 187 Кодексу вважається дата, яка припадає на податковий період, протягом якого відбувається будь-яка з подій, що сталася раніше: а) дата зарахування коштів від покупця/замовника на банківський рахунок платника податку як оплата товарів/послуг, що підлягають постачанню, а в разі постачання товарів/послуг за готівку - дата оприбуткування коштів у касі платника податку, а в разі відсутності такої - дата інкасації готівки у банківській установі, що обслуговує платника податку; б) дата відвантаження товарів, а в разі експорту товарів - дата оформлення митної декларації, що засвідчує факт перетинання митного кордону України, оформлена відповідно до вимог митного законодавства, а для послуг - дата оформлення документа, що засвідчує факт постачання послуг платником податку.

Згідно з наданими до перевірки первинними документами, встановлено, що ТОВ «ЗИОН» у деяких періодах здійснювало реалізацію мінеральних добрив за цінами нижчими їх собівартості.

На підтвердження щодо здійснення ТОВ "ЗИОН" реалізації мінеральних добрив за цінами нижчими їх собівартості, відповідачем надано суду копії карток складського обліку.

Згідно наданих карток складського обліку вбачається, що позивачем дійсно здійснювалась реалізація мінеральних добрив за цінами нижчими їх собівартості, у зв'язку з чим представником позивача було частково визнано податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27.12.2016 року в сумі 15 927, 50 грн., з якої 12 742 грн. - сума основного зобов'язання, а 3185, 50 грн.- штрафні (фінансові) санкції.

На підтвердження правомірності податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27.12.2016 року в сумі 62 455 грн., з яких 49 964 грн. - сума основного зобов'язання, а 12 491 грн.- штрафні (фінансові) санкції, відповідачем не було надано до суду доказів на підтвердження реалізації позивачем мінеральних добрив за цінами нижчими їх собівартості.

В свою чергу, позивачем було надано до суду копії карток складського обліку, з яких вбачається відсутність реалізації мінеральних добрив за цінами нижчими їх собівартості за іншими операціями.

Таким чином, суд приходить до висновку, що відповідачем не доведено правомірності податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27.12.2016 року Головного управління ДФС в Миколаївській області про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість в частині суми 62455, 00 грн., де 49964, 00 грн. - сума основного зобов'язання; 12491, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції, у звязку з чим вимоги позову в цій частині підтверджені належними та допустимими доказами, відповідають вимогам законодавства та встановленим в судовому засіданні обставинам справи.

Стаття 19 Конституції України встановлює, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи, зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Частиною 3 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України встановлено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Відповідно до ст. 86 КАС України, суд оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

Відповідно до ч.1 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених ст. 72 цього Кодексу.

Частиною 2 ст.71 Кодексу адміністративного судочинства України передбачено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Всупереч наведеним вимогам, відповідач, як суб'єкт владних повноважень не надав до суду достатніх беззаперечних доказів в обґрунтування обставин, на яких ґрунтуються його заперечення, і не довів правомірності прийнятих ним податкових повідомлень-рішень.

Таким чином, виходячи з викладеного, суд вважає, що податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.12.2016 року Головного управління ДФС в Миколаївській області в частині суми 165106, 75 грн., де 140493, 00 грн. - сума основного зобов'язання; 24613, 75 грн. - штрафні (фінансові) санкції та податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27.12.2016 року Головного управління ДФС в Миколаївській області в частині суми 62455, 00 грн., де 49964, 00 грн. - сума основного зобов'язання; 12491, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції є протиправними та підлягають скасуванню, а отже позовні вимоги підлягають задоволенню.

Судові витрати розподілити відповідно до положень ст.94 КАС України.

Керуючись ст.ст. 2,7,8,9,14,70,71,72,79,86,94,158-163,167 КАС України, суд,-

П О С Т А Н О В И В:

Адміністративний позов товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" до Головного управління ДФС в Миколаївській області про визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.12.2016 року; визнання протиправним та скасування податкового повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27.12.2016 року задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_1 від 27.12.2016 року Головного управління ДФС в Миколаївській області про визначення грошового зобов'язання з податку на прибуток частково на загальну суму 165106, 75 грн., де 140493, 00 грн. - сума основного зобов'язання; 24613, 75 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення № НОМЕР_2 від 27.12.2016 року Головного управління ДФС в Миколаївській області про визначення грошового зобов'язання з податку на додану вартість частково на загальну суму 62455, 00 грн., де 49964, 00 грн. - сума основного зобов'язання; 12491, 00 грн. - штрафні (фінансові) санкції.

Присудити на користь товариства з обмеженою відповідальністю "ЗИОН" за рахунок бюджетних асигнувань Головного управління ДФС в Миколаївській області судовий збір в сумі 3413, 43 гривень.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку шляхом подачі до Одеського апеляційного адміністративного суду через Миколаївській окружний адміністративний суд апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови. Копія апеляційної скарги на постанову суду одночасно надсилається особою, яка її подає, до Одеського апеляційного адміністративного суду.

Постанова набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, встановленого ст.186 КАС України, якщо таку скаргу не було подано.

Суддя Г.В. Лебедєва