Рішення № 66260259, 27.04.2017, Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська

Справа № 204/982/17

Провадження № 2/204/754/17

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року м. Дніпро

Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська у складі:

головуючого судді Черкез Д.Л.,

при секретарі Старостенко Т.В.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

відповідача ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду у м. Дніпропетровську цивільну справу за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом, -

ВСТАНОВИВ:

17 лютого 2017 року позивач звернувся з позовом до суду, в якому просив суд ухвалити рішення, яким встановити факт родинних відносин, що він - ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є двоюрідним братом ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_11; визнати за ним - ОСОБА_3 право власності на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з: літ. А-1 житловий будинок, загальною площею 64,8 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м.; літ. Ж - гараж; літ. Б - літня кухня; літ. Д - сарай; літ. Г - вбиральня; літ. Е - душ; літ. З -сарай; № 1,2- споруди, І - мостіння, в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідного брата ОСОБА_4, померлого ІНФОРМАЦІЯ_11. В обґрунтування позову зазначив, що він - ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1, у свідоцтві про його народження, виконаному російською мовою, його батьками записані: батько - ОСОБА_5, та мати - ОСОБА_6. Його батько ОСОБА_5 мав рідного брата ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_2, в його рідного дядька був син (двоюрідний брат позивача) ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Однак документи, що підтверджують їх родинність не збереглися з причини війни, також дані відомості відсутні в архіві. Згідно з відповіддю Державного архіву Дніпропетровської області від 30.09.2016 року № С-239-2016, повідомлено, що надати копію актового запису про народження ОСОБА_7 в ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Краснопілля Діївського району Катеринославського округу (нині в межах міста Дніпро) неможливо через відсутність запитуваних документів. Не збереглось свідоцтво про народження ОСОБА_7 Згідно договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності від 15.09.1956 року, виданого на підставі рішення виконкому Дніпропетровської міської ради № 486 від 06.09.1956 року, власником житлового будинку за адресою: АДРЕСА_1 є ОСОБА_7, який ІНФОРМАЦІЯ_12 помер. ІНФОРМАЦІЯ_13 померла ОСОБА_9 (дружина) ОСОБА_7 ІНФОРМАЦІЯ_11 помер двоюрідний брат позивача - ОСОБА_4 Після смерті брата - ОСОБА_4 відкрилась спадщина на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з: літ. А-1 житловий будинок, загальною площею 64,8 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м.; літ. Ж - гараж; літ. Б - літня кухня; літ. Д - сарай; літ. Г - вбиральня; літ. Е - душ; літ. З - сарай; № 1,2- споруди, І-мостіння. У передбачений законом строк він звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини. Також до нотаріальної контори звернулась його двоюрідна сестра ОСОБА_2 - відповідач по справі. Інших спадкоємців ні за законом ні за заповітом не має. 27.07.2016 року державним нотаріусом Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори була винесена постанова про відмову у вчиненні нотаріальних дій щодо видачі позивачу свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок за адресою: АДРЕСА_1, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 ОСОБА_4 Зараз у позивача виникла необхідність для отримання свідоцтва про право на спадщину, у зв'язку з чим, необхідно встановити факт родинних відносин між ним та двоюрідним братом ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3. Враховуючи викладене, позивач звернувся до суду із зазначеним позовом.

У судовому засіданні представник позивача підтримав свої позовні вимоги та просив їх задовольнити в повному обсязі, при цьому посилався на обставини викладені в позовній заяві.

Відповідач ОСОБА_2 у судовому засіданні позовні вимоги ОСОБА_3 визнала у повному обсязі, проти задоволення позовних вимог не заперечувала. Суду пояснила, що сім'ю ОСОБА_3 вона знає добре, оскільки вона є троюрідною сестрою позивача ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_4, які між собою були двоюрідними братами. Їх батьки - ОСОБА_5 та ОСОБА_7 були між собою рідними братами, їх батьками є ОСОБА_10 та ОСОБА_11, яка в свою чергу є рідною сестрою ОСОБА_12, ІНФОРМАЦІЯ_4, яка є бабцею відповідачки. В свою чергу мати відповідачки ОСОБА_13 є двоюрідною сестрою ОСОБА_7 та ОСОБА_5. Батьки ОСОБА_7 та ОСОБА_5 мали лише по одному сину ОСОБА_3 та ОСОБА_4 проживав разом із матір'ю ОСОБА_3, більше в них нікого не було. Жінка ОСОБА_4 померла 17 років тому, дітей в них не було. Коли ОСОБА_4 помер, то вона особисто займалася його похованням, скільки його двоюрідний брат ОСОБА_3 на той час перебував у госпіталі, він афганець і хворіє. Вона після смерті звернулася до нотконтори із заявою про прийняття спадщини, однак на даний час вона відмовляється від спадщини на користь ОСОБА_3 Вона підтверджує факт родинних відносин, а саме, що ОСОБА_3 є двоюрідним братом ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11.

Представник третьої особи - Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори в судове засідання не з'явився, надав суду заяву в якій просив розглянути справу без їх участі у зв'язку із виробничою завантаженістю.

Допитана у судовому засіданні 12.04.2017 року у якості свідка ОСОБА_14 суду пояснила, що вона знайома із ОСОБА_2 і ОСОБА_3 Разом із ОСОБА_2 вони разом закінчили школу, вони дружать, зараз продовжують спілкуватися. Вона є сусідкою покійного ОСОБА_4, який проживав у домі АДРЕСА_1. Вони з ОСОБА_4 були в гарних стосунках, дружили. Вона знає родину ОСОБА_15, його батьків, дідів. Знає, що дідусь ОСОБА_4 був теслярем. Також вона знає, що ОСОБА_3 є двоюрідним братом ОСОБА_4. Вона знайома з матір'ю ОСОБА_4- ОСОБА_9, вони з нею спілкувалися. Вона знає, що ОСОБА_3 працювала на заводі «ПМЗ «Південне». Коли батьки ОСОБА_14 були живі, вони дуже добре спілкувалися з родиною ОСОБА_3, відзначали разом свята. Пізніше вона також ходила у гості до ОСОБА_4, куди приходив і його двоюрідний брат ОСОБА_3. Також, вона знала батьків ОСОБА_4 та ОСОБА_3- ОСОБА_7 та ОСОБА_5, які були між собою рідними братами.

Допитана у судовому засіданні 12.04.2017 року у якості свідка ОСОБА_16 суду пояснила, що вона є дочкою ОСОБА_2, яка є троюрідною сестрою ОСОБА_4 та ОСОБА_3 Вони дуже добре спілкувалися між собою. ОСОБА_4 та його матір ОСОБА_3 дуже добре до неї ставилися. Вона разом із матір'ю часто навідувалася до них у гості. Вона знає, що її дядько ОСОБА_4 є двоюрідним братом ОСОБА_3, а їх батьки, її дідусі ОСОБА_5 та ОСОБА_13 були між собою рідними братами. За життя вони дружили родинами. Вона була присутня на сімейних святах в гостях у ОСОБА_4, де також був і його двоюрідний брат ОСОБА_3.

Вислухавши пояснення сторін та свідків, дослідивши матеріали справи та оцінивши наявні докази у їх сукупності, судом встановлені наступні фактичні обставини справи та відповідні їм правовідносини.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3 народився ІНФОРМАЦІЯ_1 в м. Дніпропетровську, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_1, яке видане 26 серпня 1964 року Красногвардійським Рай-ЗАГС м. Дніпропетровська, актовий запис №1386 (а.с.83). Згідно вказаного свідоцтва про народження, батьком позивача ОСОБА_3 зазначений ОСОБА_5, а матір'ю позивача зазначена ОСОБА_6.

Згідно архівної довідки №К-279-2016 від 06.07.2016, виданої Державним архівом Дніпропетровської області, в книзі реєстрації актів громадянського стану Краснопільської сільської ради Дніпропетровського району є актовий запис № 220 від серпня 1938 року (точне число не розбірливо) про народження ІНФОРМАЦІЯ_8 дитини чоловічої статі на прізвище та ім'я ОСОБА_5. Батьки: ОСОБА_17, 43 років, українець та ОСОБА_11» (документ зіпсований, ім'я не читається повністю), 40 років, українка. Місце проживання: с. Краснопілля (а.с.14).

Згідно витягу з Державного реєстру актів цивільного стану громадян про державну реєстрацію шлюбу із зазначенням відомостей про другого з подружжя від 09 вересня 2016 року зазначено, що 16 листопада 1963 року було зареєстровано шлюб між ОСОБА_5 та ОСОБА_6, актовий запис 436 (а.с. 17) .

ОСОБА_4 народився ІНФОРМАЦІЯ_7 в м. Ярославль Ярославської області РСФСР, що підтверджується свідоцтвом про народження серії НОМЕР_2 яке видане 23 березня 1949 року Сталінським райбюро ЗАГС м. Ярославль, актовий запис №513 (а.с.84). Згідно вказаного свідоцтва про народження, батьком ОСОБА_4 зазначений ОСОБА_7, а матір'ю - ОСОБА_9.

Згідно листа Державного архіву Дніпропетровської області від 30.09.2016 року №С-239-2016, надати копію актового запису про народження ОСОБА_7 в ІНФОРМАЦІЯ_5 в с. Краснопілля Діївського району Катеринославського округу (нині в межах міста Дніпро) неможливо через відсутність запитуваних документів (а.с.15).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_12, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданого Дніпропетровським міським управлінням юстиції Дніпропетровської області, актовий запис № 05 від 04 серпня 2008 року, запис поновлено (а.с.11).

ОСОБА_9 померла ІНФОРМАЦІЯ_13, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4, виданого Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 10 червня 2013 року, актовий запис №4057 (а.с.12).

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_11, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, виданого Відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції 21 грудня 2015 року, актовий запис №9616 (а.с.13).

В судовому засіданні відповідач ОСОБА_2, яка є троюрідною сестрою позивача ОСОБА_3 та ОСОБА_4 підтвердила факт родинних відносин між останніми, а саме, що ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який помер, є між собою двоюрідними братами по батьковій лінії, тобто їх батьки ОСОБА_5 і ОСОБА_7 були між собою рідними братами.

Крім того, вказаний факт про те, що позивач ОСОБА_3 та ОСОБА_4, який помер, є між собою двоюрідними братами підтвердили допитані в судовому засіданні свідки ОСОБА_14, ОСОБА_16

За таких обставин, приймаючи до уваги вищевикладене, а також беручи до уваги показання свідків, пояснення відповідача ОСОБА_2, суд приходить до переконання, що матеріалами справи підтверджується факт того, що ОСОБА_3 є двоюрідним братом ОСОБА_4, оскільки перебував в родинному кровному зв'язку з ним у другому поколінні споріднення по батьковій лінії.

Згідно п.1 ч.1 ст. 256 ЦПК України, суд розглядає справи про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

Відповідно до ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення майнових прав громадян.

З огляду на наведене суд приходить до висновку, що позивач ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є двоюрідним братом ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11, а тому позовні вимоги в частині встановлення зазначеного юридичного факту є законними, обґрунтованими і підлягають задоволенню.

Щодо позовних вимог про визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом слід зазначити наступне.

ОСОБА_7 за життя був власником домоволодіння АДРЕСА_1, що підтверджується договором про надання у безстрокове користування земельної ділянки для будівництва індивідуального житлового будинку на праві особистої власності з числом кімнат від одної до п'яти включно від 15.09.1956 року, виданого Дніпропетровською райрадою депутатів трудящих на підставі рішення виконкому Дніпропетровської райради депутатів трудящих № 486 від 06.09.1956 року про відвід земельної ділянки ОСОБА_7 на праві безстрокового користування надано земельну ділянку АДРЕСА_1 (а.с.129-132).

Згідно довідки Комунального підприємства «Дніпропетровське міжміське бюро технічної інвентаризації» від 10.03.2016 року за № 2793 встановлено, що станом на 31.12.2016 року в інвентаризаційній справі за адресою: АДРЕСА_1 містяться відомості про право власності: ОСОБА_18 (ПІБ надано російською мовою, згідно правовстановлюючого документу) на підставі договору про надання у безстрокове користування земельної ділянки, посвідченого 1-ою ДДНК 28.09.1950 року за реєстром №3-3657, зареєстроване в КП «ДМБТІ» ДОР та записано в реєстрову книгу №224 за реєстровим №111 (а.с.124).

05 жовтня 1967 року в КП «ДМБТІ» зареєстровано право власності домоволодіння АДРЕСА_1 за ОСОБА_19 (а.с.132).

Згідно довідки № 205 від 15 січня 2016 року, наданої головою Квартального комітету №65, за адресою: АДРЕСА_1, згідно копії адресної картки від 15.01.2016 року, були зареєстровані: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 08.12.1967 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_12, знятий з реєстрації 09.12.2008; ОСОБА_9, ІНФОРМАЦІЯ_6, з 08.12.1967 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_13, знята з реєстрації 15.01.2014 року; ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_7, з 18.06.1971 року по день смерті ІНФОРМАЦІЯ_11, знятий з реєстрації 15.01.2016 року. На день смерті ОСОБА_4 був зареєстрований один (а.с.105), що також підтверджується адресною довідкою (а.с.108).

ОСОБА_7 помер ІНФОРМАЦІЯ_12, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_3 виданого Дніпропетровським міським управлінням юстиції Дніпропетровської області, актовий запис №05 від 04 серпня 2008 року, запис поновлено (а.с.11).

Після його смерті відкрилася спадщина на належну йому частину нерухомого майна.

За змістом статті 524 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, який був чинним на час смерті ОСОБА_7, спадкоємство здійснюється за законом і за заповітом. Спадкоємство за законом має місце, коли і оскільки воно не змінено заповітом.

Отже, спадкоємством вважається перехід майна померлого (спадкодавця) до інших осіб (спадкоємців) у порядку, передбаченому статтями 529 - 535 ЦК Української РСР.

Для спадкоємця, що прийняв спадщину, виникають як майнові права, так і обов'язки. До майнових прав належить, зокрема, право власності.

Відповідно до ст. 526 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, місцем відкриття спадщини визнається останнє постійне місце проживання спадкодавця, а якщо воно невідоме, - місцезнаходження майна або його основної частини.

Судом встановлено та визнається сторонами, що спадкодавець ОСОБА_7 був зареєстрований та проживав разом із своєю сім'єю: дружиною ОСОБА_3 та сином ОСОБА_4 за адресою: АДРЕСА_1, що також підтверджується показаннями свідків ОСОБА_14, ОСОБА_16, поясненнями відповідача ОСОБА_2, а також довідкою № 205 від 15 січня 2016 року, наданої головою Квартального комітету №65, в якій зазначено, що за адресою: АДРЕСА_1, згідно копії адресної картки від 15.01.2016 року, були зареєстровані: ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 09.12.1967 року по день смерті - ІНФОРМАЦІЯ_12, знятий з реєстрації 09.12.2008 (а.с.105), та записами з домової книги (а.с.26-34).

В довідці квартального комітету № 49 від 14.03.2016 року зазначено, що ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_5, з 09.12.1967 року по день смерті дійсно був зареєстрований за адресою: АДРЕСА_1, і станом на ІНФОРМАЦІЯ_12 разом з ним були зареєстровані: ОСОБА_9, померла ІНФОРМАЦІЯ_13, ОСОБА_4, помер ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.107).

Виходячи з вищевикладеного суд приходить вважає встановленим той факт, що місцем відкриття спадщини після смерті ОСОБА_7 є домоволодіння АДРЕСА_1.

Згідно листа третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 30.03.2017 року № 917/02-14 судом встановлено, що після смерті ОСОБА_7 з заявами про прийняття або про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася, свідоцтв про право на спадщину не видавалось (а.с. 85).

Згідно ст. 529 ЦК Української РСР у редакції 1963 року, при спадкоємстві за законом спадкоємцями першої черги є, в рівних частках, діти (у тому числі усиновлені), дружина і батьки (усиновителі) померлого. До числа спадкоємців першої черги належить також дитина померлого, яка народилася після його смерті. Онуки і правнуки спадкодавця є спадкоємцями за законом, якщо на час відкриття спадщини немає в живих того з їх батьків, хто був би спадкоємцем; вони успадковують порівну в тій частці, яка належала б при спадкоємстві за законом їх померлому родителю.

Відповідно до ст. 548 ЦК УРСР у редакції 1963 року, Для придбання спадщини необхідно, щоб спадкоємець її прийняв. Не допускається прийняття спадщини під умовою або з застереженнями.

Прийнята спадщина визнається належною спадкоємцеві з моменту відкриття спадщини.

Статтею 549 ЦК УРСР у редакції 1963 року встановлюється, що визнається, що спадкоємець прийняв спадщину:

1) якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном;

2) якщо він подав державній нотаріальній конторі за місцем відкриття спадщини заяву про прийняття спадщини.

Зазначені в цій статті дії повинні бути вчинені протягом шести місяців з дня відкриття спадщини.

Відповідно до п. 1 ст. 549 ЦК Української РСР визнається, що спадкоємець прийняв спадщину, якщо він фактично вступив в управління або володіння спадковим майном.

Прийняття спадщини може підтверджуватися діями спадкоємців, які за своїм характером свідчать, що в шестимісячний строк з дня відкриття спадщини вони фактично вступили в управління або володіння спадковим майном.

Таким чином суд вважає встановленим той факт, що після смерті ОСОБА_7, його дружина ОСОБА_3 та син ОСОБА_4 прийняли спадщину у рівних частках по ? частині, фактично вступивши в управління та володіння домоволодінням АДРЕСА_1, яке належало за життя ОСОБА_10, оскільки були зареєстровані та постійно проживали разом із спадкодавцем у домоволодінні АДРЕСА_1 (а.с.105).

ІНФОРМАЦІЯ_13 померла ОСОБА_9, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_4, виданого Відділом державної реєстрації смерті реєстраційної служби Дніпропетровського міського управління юстиції 10 червня 2013 року, актовий запис №4057 (а.с.12).

Після її смерті відкрилася спадщина на частину належного їй нерухомого майна, а саме на ? частину житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, яку вона успадкувала після смерті свого чоловіка ОСОБА_7

В довідці квартального комітету №49 від 14.03.2016 року зазначено, що ОСОБА_9 ІНФОРМАЦІЯ_9, з 08.12.1967 року по день смерті дійсно була зареєстрована за адресою: АДРЕСА_1, і станом на ІНФОРМАЦІЯ_13 разом з нею був зареєстрований ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.106).

Згідно ч. 3 ст. 1268 ЦК України спадкоємець, який постійно проживав із спадкодавцем на час відкриття спадщини, вважається таким, що прийняв спадщину, якщо протягом строку, встановленого ст. 1270 ЦК України, він не заявив про відмову від неї.

Згідно листа третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори від 30.03.2017 року № 917/02-14 судом встановлено, що після смерті ОСОБА_9 з заявами про прийняття або про відмову від прийняття спадщини до нотаріальної контори ніхто не звертався, спадкова справа не заводилася, свідоцтв про право на спадщину не видавалось (а.с. 85).

В судовому засіданні встановлено на сторонами не оспорюється, що ОСОБА_4 був зареєстрований та постійно проживав разом із матір'ю ОСОБА_3 в домоволодінні АДРЕСА_1.

Отже, враховуючи положення ч. 3 ст. 1268 ЦК України, ОСОБА_4 вважається таким, що прийняв спадщину, яка залишилася після смерті його матері ОСОБА_3, померлої ІНФОРМАЦІЯ_13.

Таким чином, після смерті своєї матері ОСОБА_4 став єдиним власником спадкового майна, а саме: житлового будинку, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, оскільки ? частку вказаного будинку він успадкував після смерті свого батько - ОСОБА_7, який помер ІНФОРМАЦІЯ_12, а іншу ? частку він успадкував після смерті своєї матері - ОСОБА_9, яка померла ІНФОРМАЦІЯ_13.

ОСОБА_4 помер ІНФОРМАЦІЯ_11, що підтверджується свідоцтвом про смерть серії НОМЕР_5, виданого Відділом державної реєстрації смерті Дніпропетровського міського управління юстиції 21 грудня 2015 року, актовий запис №9616 (а.с.13).

У судовому засіданні встановлено, що після смерті ОСОБА_4 відкрилася спадщина на належне йому домоволодіння АДРЕСА_1.

Відповідно до ст. 1220 ЦК України, спадщина відкривається внаслідок смерті особи або оголошення її померлою.

Згідно ст. 1268 ЦК України, спадкоємець за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її.

Відповідно до ст. 1270 ЦК України, для прийняття спадщини встановлюється строк у шість місяців, який починається з часу відкриття спадщини.

За правилами ч. 1 ст. 1269 ЦК України, спадкоємець, який бажає прийняти спадщину, але на час відкриття спадщини не проживав постійно із спадкодавцем, має подати нотаріусу заяву про прийняття спадщини. Заява про прийняття спадщини подається спадкоємцем особисто.

З матеріалів спадкової справи № 85/2016 встановлено, що після смерті спадкодавця з заявою про прийняття спадщини № 287 від 15 лютого 2016 року до Державного нотаріуса Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_20 звернулася відповідач по справі - ОСОБА_2, в якій зазначила, що вона приймає спадщину після смерті її троюрідного брата - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.87).

Також, з матеріалів спадкової справи № 85/2016 встановлено, що після смерті спадкодавця з заявою про прийняття спадщини № 1018 від 23 травня 2016 року до Державного нотаріуса Третьої дніпропетровської державної нотаріальної контори ОСОБА_20 звернувся позивач по справі - ОСОБА_3, в якій зазначив, що він приймає спадщину після смерті його двоюрідного брата - ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 (а.с.119).

Статтею 1258 ЦК України передбачено, що спадкоємці за законом одержують право на спадкування почергово. Кожна наступна черга спадкоємців за законом одержує право на спадкування у разі відсутності спадкоємців попередньої черги, усунення їх від права на спадкування, неприйняття ними спадщини або відмови від її прийняття, крім випадків, встановлених статтею 1259 цього Кодексу.

Відповідно до ч.1 ст.1265 ЦК України у п'яту чергу право на спадкування за законом мають інші родичі спадкодавця до шостого ступеня споріднення включно, причому родичі ближчого ступеня споріднення усувають від права спадкування родичів подальшого ступеня споріднення.

При цьому особливістю п'ятої черги є встановлення всередині її своєрідних "підчерг": родичі подальших ступені споріднення закликаються до спадкування за відсутності родичів попередніх ступенів. При цьому наявність у таких родичів права на спадкування за правом представлення згідно ст. 1266 ЦК не означає відсутність у них права на спадкування за ст. 1265 ЦК.

Таким чином, у п'яту чергу спадкують наступні родичі спадкодавця: онуки (другий ступінь споріднення); правнуки, прабаба, прадід, племінники (третій ступінь споріднення); двоюрідні брати та сестри, двоюрідні онуки; двоюрідні діди та бабки, двоюрідні брати та сестри (четвертий ступінь споріднення); двоюрідні правнуки, двоюрідні прадіди та прабабки, двоюрідні племінники, двоюрідні дядьки та тітки, троюрідні брати та сестри (п'ятий ступінь споріднення); троюрідні брати та сестри; троюрідні правнуки, троюрідні прадіди та прабабки, троюрідні племінники, троюрідні дядьки та тітки, двоюрідні праправнуки; двоюрідні прапрадіди та прапрабабки (шостий ступінь споріднення).

В судовому засіданні встановлено, що позивач ОСОБА_3 є спадкоємцем п'ятої черги за законом після смерті двоюрідного брата ОСОБА_4, оскільки інших близьких родичів, крім нього, у останнього не було, що також визнала відповідач ОСОБА_2, яка є троюрідною сестрою позивача ОСОБА_3 та померлого ОСОБА_4, а отже належить до спадкоємців шостої черги і, яка в судовому засіданні відмовилася від права на спадщину на користь позивача визнавши позовні вимоги.

Постановою Пленуму Верховного Суду України за № 7 від 30.05.2008 р. «Про судову практику у справах про спадкування» роз'яснено, що свідоцтво про право на спадщину видається за письмовою заявою спадкоємців, які прийняли спадщину в порядку, установленому цивільним законодавством. За наявності умов для одержання в нотаріальній конторі свідоцтва про право на спадщину вимоги про визнання права на спадщину судовому розглядові не підлягають. У разі відмови нотаріуса в оформленні права на спадщину особа може звернутися до суду за правилами позовного провадження.

Якщо нотаріусом обґрунтовано відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину, виникає цивільно-правовий спір, що підлягає розглядові у позовному провадженні. Визнання права власності на спадкове майно в судовому порядку є винятковим способом захисту, що має застосовуватися, якщо існують перешкоди для оформлення спадкових прав у нотаріальному порядку.

Судом встановлено, що постановою державного нотаріуса Третьої Дніпропетровської державної нотаріальної контри від 27 липня 2016 року, ОСОБА_3 було відмовлено у видачі свідоцтва про право на спадщину за законом на житловий будинок, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, після померлого ІНФОРМАЦІЯ_11 двоюрідного брата ОСОБА_4, у зв'язку з відсутністю доказів родинних відносин між ОСОБА_3 та померлим ОСОБА_4(а.с.16).

Відповідно до ст. 1216 ЦК України, спадкуванням є перехід прав та обов'язків (спадщини) від фізичної особи, яка померла (спадкодавця), до інших осіб (спадкоємців).

У відповідності до ст. 1217 ЦК України, спадкування здійснюється за заповітом або за законом.

Як зазначено ст. 1218 ЦК України, до складу спадщини входять усі права та обов'язки, що належали спадкодавцеві на момент відкриття спадщини і не припинилися внаслідок його смерті.

Відповідно до ч. 1 ст. 1222 ЦК України, спадкоємцями за заповітом і за законом можуть бути фізичні особи, які є живими на час відкриття спадщини, а також особи, які були зачаті за життя спадкодавця і народжені живими після відкриття спадщини.

За приписами ст. 1268 ЦК України, спадкоємець, за заповітом чи за законом має право прийняти спадщину або не прийняти її. Незалежно від часу прийняття спадщини вона належить спадкоємцеві з часу відкриття спадщини.

Виходячи з аналізу наведених правових норм, судом встановлено, що позивач прийняв спадщину, що залишилася після смерті його двоюрідного брата, оскільки у встановлений законом строк звернувся до нотаріальної контори з заявою про прийняття спадщини, а отже спадщина належить йому з часу відкриття спадщини, тобто з дня смерті спадкодавця, з ІНФОРМАЦІЯ_11.

Відповідно до ст. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом. Однією з таких підстав є спадкування майна, в тому числі за законом відповідно до ст. 1217 цього ж Кодексу.

Судом встановлено, що позивач ОСОБА_3, як спадкоємець за законом від спадщини не відмовився, прийняв її в установленому законом порядку у встановлений законом строк, а отже він вважається таким, що прийняв спадщину після смерті двоюрідного брата ОСОБА_4

Враховуючи ті обставини, що позивач успадкував за законом право на нерухоме майно, у вигляді домоволодіння, розташованого за адресою: АДРЕСА_1, право на яке мав спадкодавець, та в установленому порядку не має можливості отримати свідоцтво про право на спадщину на вказане майно, через те, що нотаріус відмовив йому у видачі свідоцтва про право на спадщину, сд вважає, що успадковане право позивача підлягає захисту в судовому порядку.

Відповідно до технічного паспорту від 01.06.2016 року, виготовленого ФОП ОСОБА_21 інвентаризаційна справа № 639, реєстровий номер 224-111, встановлено, що домоволодіння АДРЕСА_1 складається з: літ. А-1 житловий будинок, загальною площею 64,8 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м.; літ. Ж - гараж; літ. Б - літня кухня; літ. Д - сарай; літ. Г - вбиральня; літ. Е - душ; літ. З -сарай; № 1,2- споруди, І - мостіння (а.с.20-24).

Згідно висновку з технічної інвентаризації, проведеної 01.06.2016 року інженером з інвентаризації нерухомого майна ОСОБА_22, домоволодіння, розташованого по АДРЕСА_1, за результатами якої встановлено, що на вищевказаній земельній ділянці будівництво сараю літ. З, душу літ. Е відбулося до 05.08.1992 року, що відповідно до «Інструкції про порядок проведення технічної інвентаризації об'єктів нерухомого майна», затвердженої наказом Державного комітету будівництва, архітектури та житлової політики України від 24.05.2001 № 127, зареєстрованої в Міністерстві юстиції України 10.07.2001 за № 582/5773 (із змінами і доповненнями) не належить до самочинного будівництва. Збільшення загальної площі на 0,4 кв.м., житлової площі на 0,5 кв.м. в житловому будинку літ. А-1 відбулося за рахунок уточнення розмірів приміщень керуючись вищезазначеною інструкцією. Станом на 01.06.2016 домоволодіння по АДРЕСА_1 складається з: літ. А-1 - житлового будинку (шл/бл. обкл. цеглою), загальною площею 64,8 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м., літ. Ж - гаражу (шл/бл), літ. Б - літньої кухні (шл/бл), літ. Д - сараю (шл/бл), літ. Г - вбиральні (цегла),літ. Е -душу (цегла), літ. З - сараю (цегла), №1,2- споруди, І - мостіння (а.с.25).

Враховуючи ті обставини, що ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11 успадкував домоволодіння АДРЕСА_1 після смерті своїх батьків ОСОБА_7 та ОСОБА_3, шляхом фактичного вступу в управляння вказаного домоволодіння, то позивач успадкував за законом право на нерухоме майно, у вигляді домоволодіння АДРЕСА_1, право на яке мав спадкодавець ще за життя.

Підсумовуючи все вищенаведене, дослідивши повно, всебічно та безпосередньо матеріали справи та оцінивши наявні у справі докази у їх сукупності, враховуючи визнання позову відповідачем, суд приходить до висновку, що позовні вимоги ОСОБА_3 є обґрунтованими, законними, в повному обсязі доведеними, а тому за позивачем слід визнати право власності у порядку спадкування за законом на домоволодіння АДРЕСА_1, в порядку спадкування за законом після смерті двоюрідного брата ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11.

На підставі ст.ст. 328, 1216-1218, 1220-1223, 1254, 1258, 1268, 1269, 1270, 1272, 1296, 1297 ЦК України, ст. ст. 524, 529, 548, 549 ЦК Української РСР в редакції 1963 року, та керуючись ст.ст. 3, 10, 11, 57- 61, 209, 212-215, 256 ЦПК України, -

ВИРІШИВ:

Позовну заяву ОСОБА_3 до ОСОБА_2, третя особа: Третя дніпропетровська державна нотаріальна контора про встановлення факту родинних відносин, визнання права власності на домоволодіння в порядку спадкування за законом - задовольнити.

Встановити факт того, що ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, є двоюрідним братом ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11.

Визнати за ОСОБА_3 право власності в порядку спадкування за законом на домоволодіння АДРЕСА_1, яке складається з: літ. А-1 житловий будинок, загальною площею 64,8 кв.м., житловою площею 36,7 кв.м.; літ. Ж - гараж; літ. Б - літня кухня; літ. Д - сарай; літ. Г - вбиральня; літ. Е - душ; літ. З - сарай; № 1,2- споруди, І - мостіння, після смерті двоюрідного брата ОСОБА_4, який помер ІНФОРМАЦІЯ_11.

Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Рішення суду може бути оскаржене в апеляційному порядку до апеляційного суду Дніпропетровської області через Красногвардійський районний суд м. Дніпропетровська шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя Д.Л. Черкез