Рішення № 66260218, 20.04.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 462/3855/16 Головуючий у 1 інстанції: Палюх Н.М.

Провадження № 22-ц/783/561/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 Н. П.

Категорія: 25

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої: Крайник Н.П.

суддів: Мельничук О. Я., Савуляка Р. В.

при секретарі: Фейір К. О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Львові цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Залізничного районного суду міста Львова від 11 жовтня 2016 року у справі за позовом Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» про відшкодування завданої майнової шкоди, -

в с т а н о в и л а:

15.07. 2016 року ПАТ «СК «ПЗУ Україна» звернулася в суд з позовом про стягнення з відповідача ОСОБА_2 у порядку регресу 15260 грн. 22 коп. страхового відшкодування. Позовні вимоги обгрунтовувувала тим, що між ПАТ «СК «ПЗУ Україна» та ОСОБА_3 28.03.2014р. було укладено договір добровільного страхування наземних транспортних засобів №АМ/084156, за яким страховик застрахував майнові інтереси страхувальника, повязані з експлуатацією наземного транспортного засобу, а саме автомобіля VOLVO XC 60 н.з. АТ1616АН.

02.03.2015р. у м. Львові трапилася дорожньо-транспортна пригода за участю застрахованого автомобіля під керуванням ОСОБА_3 та автомобіля TOYOTA YARIS н.з. ВО6509АН під керуванням відповідача ОСОБА_2, в результаті чого було пошкоджено застрахований у ПАТ «СК «ПЗУ Україна» автомобіль. За результатами ДТП, її учасниками було складено повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, згідно якого ОСОБА_2 визнав себе винним у настанні ДТП. Відповідно до звіту №442/15 від 11.03.2015р. вартість відновлювального ремонту пошкодженого транспортного засобу становить 16475,49 грн., а згідно рахунку-фактури вартість відновлювального ремонту склала 15395,88 грн. Згідно умов договору страхування ПАТ СК «ПЗУ Україна» виплатила страхувальнику суму страхового відшкодування в розмірі 15260,22 грн. В той же час, цивільно-правова відповідальність ОСОБА_2 на момент настання страхової події була застрахована в ПАТ«Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» за договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/2013019, яким передбачено ліміт відповідальності страховика за шкоду, завдану майну потерплого в сумі 50000 грн.

Покликаючись на ст.55 Конституції України, ст.ст.15,16 ЦК України,позивач зазначив, що кожна особа має право на захист свого цивільного права та на вибір способу захисту порушеного права. Тому страховик, який виплатив страхове відшкодування, має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право пред»явити вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування (правова позиція Верховного Суду України від 23.12.2015 року у справі №6-2587 цс15). Посилаючись на те, що особа, яка відшкодувала шкоду, заподіяну іншою особою, має право зворотньої вимоги \регресу\ до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, просив позов задовольнити.

Оскаржуваним рішенням позов задоволено. Стягнуто з ОСОБА_2 на користь ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» у порядку регресу 15260 грн. 22 коп. страхового відшкодування. Вирішено питання судових витрат.

Рішення суду оскаржив ОСОБА_2

Вважає його незаконним, необґрунтованим, таким, що ухвалене з порушенням норм матеріального і процесуального права та з неповним з»ясуванням усіх обставин справи.

Зокрема, зазначає, що випадки, коли страховик має право подати регресний позов до страхувальника або водія транспортного засобу, який спричинив ДТП, встановлені Законом України «Про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказує на те, що не вчинив жодної дії, яка б могла бути підставою для подачі ПАТ «СК «ПЗУ Україна» регресного позову та стягнення з нього завданої майнової шкоди. Крім того, зазначає, що виплата страхового відшкодування в розмірі 15260 грн. 22 коп., яку здійснила страхова компанія, не виходить за межі ліміту відповідальності відповідно до договору про обов»язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів, яким встановлено розмір відшкодування за шкоду, заподіяну майну третіх осіб у розмірі 50000 грн. Вважає, що відповідно до чинного законодавства ПАТ СК «ПЗУ Україна» безпідставно подала позовну заяву, у якій просила стягнути майнову шкоду в порядку регресу відповідача, а не з ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», оскільки ДТП відбулася з вини водія транспортного засобу, застрахованого у зазначеній страховій компанії.

Просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити.

Заслухавши суддю-доповідача, вивчивши матеріали та обставини справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга підлягає до задоволення з наступних мотивів.

Відповідно до ч.2 ст. 1187 ЦК України, шкода, завдана джерелом підвищеної небезпеки, відшкодовується особою, яка на відповідній правовій підставі (право власності, інше речове право, договір підряду, оренди тощо) володіє транспортним засобом, механізмом, іншим обєктом, використання, зберігання або утримання якого створює підвищену небезпеку.

Відповідно до ст.1 Закону України „Про страхування страхування це вид цивільно-правових відносин щодо захисту майнових інтересів фізичних та юридичних осіб у разі настання певних подій (страхових випадків), визначених договором страхування або чинним законодавством.

Згідно зі ст.979 ЦК України за договором страхування одна сторона (страховик) зобовязується у разі настання певної події (страхового випадку) виплатити другій стороні (страхувальникові) або іншій особі, визначеній у договорі, грошову суму (страхову виплату), а страхувальник зобовязується сплачувати страхові платежі та виконувати інші умови договору.

У розумінні ст.993 ч.1 ЦК України і ст.27 ч.1 Закону України „Про страхування, до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, у межах фактичних затрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

Крім того, особа, яка відшкодувала шкоду, завдану іншою особою, маєправо зворотньої вимоги (регресу) до винної особи у розмірі виплаченого відшкодування, якщо інший розмір не встановлений законом (ст. 1191 ч.1 ЦК України).

Статтею 15 ЦПК України передбачено, що кожна особа має право на захист свого цивільного права в разі його порушення, невизнання або оспорювання. Кожна особа має права на захист свого інтересу, який не суперечить загальним засадам цивільного законодавства.

Встановлено, що 02.03.2015 року о 12.30 год. на перехресті вул. Левицького-Чупринки у м. Львові ОСОБА_2, керуючи автомобілем TOYOTA YARIS н.з. ВО6509АН та рухаючись по другорядній дорозі не дав дороги автомобілю VOLVO XC н.з. АТ1616АН під керуванням водія ОСОБА_3, який рухався по головній дорозі, внаслідок чого здійснив зіткнення з цим автомобілем, що спричинило пошкодження транспортних засобів.

За результатом настання даної дорожньо-транспортної пригоди ОСОБА_2 та ОСОБА_3 спільно склали повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду (європротокол), в якому зазначили, що дана ДТП сталася з вини водія ОСОБА_2

З приводу вказаного ДТП 02.03.2015р. ОСОБА_2 звернувся з письмовим повідомленням у ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» .

Наведене підтверджується повідомленням про дорожньо-транспортну пригоду /а.с.7/, звітом про результати огляду місця ДТП від 02.03.2015р. /а.с.9-10/, полісом №АІ/2013019 /а.с.98/, повідомленням страхувальника про дорожньо-транспорту пригоду /а.с.99/.

На час скоєння ДТП цивільно-правова відповідальність відповідача ОСОБА_2. була застрахована у ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО», що підтверджується договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/2013019 від 22.12.2014 р., відповідно до якого страховик зобов»язувався забезпечувати потерпілому відшкодування шкоди внаслідок ДТП за участю забезпеченого транспортного засобу і внаслідок якої настає цивільно-правова відповідальність особи, відповідальність якої застрахована цим договором.

Договором добровільного страхування наземного транспорту серії АМ №084156 від 28.03.2014 р., укладеного між ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» і ОСОБА_3, застраховано майнові інтереси ОСОБА_3, повязані з експлуатацією автомобіля VOLVO XC60 н.з. АТ1616АН, зокрема на випадок ДТП на строк до 03.04.2015 року /а.с.6/.

Згідно звіту №442/15 про оцінку вартості відновлювального ремонту з урахуванням зносу пошкодженого колісного транспортного засобу /а.с.11-16/, вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу транспортного засобу VOLVO XC 60 н.з. АТ1616АН становить 16475,49 грн. Відповідно до рахунку-фактури ТзОВ „Ілта Львів від 18.03.2015р. /а.с35/, вартість відновлювального ремонту склала 15395,88 грн.

Відповідно до заяви Худоб»яка І.Я., ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» прийнято рішення про виплату йому страхового відшкодування у розмірі 15260,22 грн. за договором добровільного страхування транспортних засобів серії АМ №084156 від 28.03.2014 р. та виплатила таке Худоб»яку І.Я. шляхом перерахування коштів в розмірі 15260,22 грн. за ремонт автомобіля згідно рахунку від 18.03.2015р. на рахунок ТзОВ „Ілта Львів /а.с.38/.

Задовольняючи позовні вимоги ПАТ «Страхова компанія «ПЗУ Україна» про стягнення суми виплаченого строхового відшкодування в порядку регресу з ОСОБА_2, районний суд виходив з того, що обраний позивачем спосіб захисту своїх прав та інтересів, у даному випадку, відповідає вимогам ч. 1 п. 8 ст. 16 ЦК України, оскільки страховик, який виплатив страхове відшкодування має право самостійно обирати спосіб захисту свого порушеного права, зокрема право вимоги до винної особи про стягнення коштів у розмірі виплаченого страховиком відшкодування (правова позиція Верховного Суду України від 23.12.2015 року у справі №6-2587 цс15).

Однак, колегія суддів вважає за можливе відійти від правової позиції Верховного Суду України від 23.12.2015 року (справа №6-2587 цс15), що застосована судом у даній справі та застосувати до даних правовідносин правову позицію ВСУ, висловлену в постанові Верховного Суду України від 10.02.2016 року у справі 6-2878цс15, згідно якої відповідно до статті 1194 ЦК України особа, яка застрахувала свою цивільну відповідальність, у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди зобовязана сплатити потерпілому різницю між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

При цьому за змістом статті 993 ЦК України та статті 27 Закону № 85/96-ВР до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, в межах фактичних витрат переходить право вимоги, яке страхувальник або інша особа, що одержала страхове відшкодування, має до особи, відповідальної за завдані збитки.

За змістом статті 1194 ЦК України в системному звязку зі статтею 993 цього Кодексу та статтею 27 Закону № 85/96-ВР можна дійти висновку про те, що до страховика, який виплатив страхове відшкодування за договором майнового страхування, переходить право вимоги до особи, відповідальної за завдані збитки у разі недостатності страхової виплати (страхового відшкодування) для повного відшкодування завданої нею шкоди в межах різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням).

Як вбачається з матеріалів справи, страхова виплата виплачена страховиком ПАТ «СК «ПЗУ Україна» потерпілій особі (страхувальнику за договором добровільного страхування наземних транспортних засобів) в межах ліміту відповідальності, передбаченого договором обовязкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/2013019 від 22.12.2014 р., що укладений між відповідачем ОСОБА_2 та ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО». Відповідач умови договору страхування виконав та у визначений в договорі строк повідомив страхувальника про ДТП, яка мала місце з його вини.

Відтак, враховуючи, що страхова виплата повністю покриває завдані ДТП збитки, колегія суддів вважає, що підстави для стягнення суми страхової виплати в порядку регресу з особи, винної у ДТП, відсутні.

Крім того, обставини, що з»ясовувалися ВСУ при винесенні постанови ВСУ від 23.12.2015 року (справа №6-2587 цс15), мають деякі відмінності в порівнянні з обставинами даної справи, зокрема, у справі яка переглядалася Верховним Судом України щодо неоднакового застосування норм права судом касаційної інстанції, страхувальник, з яким винна у ДТП особа уклала договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів- ПАТ «СК «Лафорт» перебуває у стані припинення на підставі судового рішення про визнання юридичної особи банкрутом та відкриття щодо неї ліквідаційної процедури.

Враховуючи, що даних щодо визнання юридичної особи банкрутом чи відкриття ліквідаційної процедури щодо страхувальника ПАТ «УСК «ГАРАНТ-АВТО» з яким відповідач ОСОБА_2 уклав договір договір обов»язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобівв матеріалах справи немає, колегія суддів, враховуючи правову позицію ВСУ від 10.02.2016 року (справа № 6-2878цс15) приходить до висновку про відсутність підстав для стягнення виплаченої позивачем суми страхового відшкодування в порядку регресу з відповідача, як винної у завданні збитків особи.

З наведених мотивів, рішення суду підлягає скасуванню, з ухваленням у справі нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог ПАТ «СК «ПЗУ Україна».

Керуючись ст. 303, 307, 309, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

в и р і ш и л а:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Залізничного районного суду міста Львова від 11 жовтня 2016 року скасувати.

Ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову Приватного акціонерного товариства «Страхова компанія «ПЗУ Україна» до ОСОБА_2, третя особа: Приватне акціонерне товариство «Українська страхова компанія «ГАРАНТ-АВТО» про відшкодування завданої майнової шкоди відмовити.

Рішення набирає законної сили з моменту його проголошення та може бути оскаржене в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до суду касаційної інстанції.

Головуючий: Крайник Н. П.

Судді: Мельничук О. Я.

ОСОБА_4