Постанова № 66260083, 25.04.2017, Житомирський окружний адміністративний суд

ЖИТОМИРСЬКИЙ ОКРУЖНИЙ АДМІНІСТРАТИВНИЙ СУД

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м.Житомир справа № 806/410/16

категорія 8.3

Житомирський окружний адміністративний суд у складі:

головуючого судді Нагірняк М.Ф.,

за участю: секретар судового засідання Добровольська Н.А. ,

представники позивача ОСОБА_1, ОСОБА_2, ОСОБА_3,

представник відповідачів ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративну справу за позовом Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області, Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень-рішень,

встановив:

Державне підприємство "Радомишльське лісомисливське господарство" звернулося з позовом до Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області про визнання протиправними та скасування податкових повідомлень - рішень від 03.03.2016р. з урахуванням заяв про уточнення позовних вимог:

- №0000142200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій на 104063,61грн.;

- №0000112200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 2667,00грн.;

- №0000132200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16189,00грн.;

- №0000232200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій на 82921,35грн.;

- №0000222200 про збільшення суми грошового зобов'язання рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на 524,29грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 131,07грн.;

- №0000212200 про збільшення суми грошового зобов'язання рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на 28056,31грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 7184,08грн.;

- №0000152200 про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО в розмірі 4641,16грн.;

-№0005561702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 818,98грн. та в частині застосування штрафної (фінансової санкції) в сумі 1900466,98грн.

- рішення №0005591702 від 03.03.2016року про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1233,22грн.;

- Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №0000471500 про збільшення суми грошового зобов'язання із земельного податку юридичних осіб на 1304,05грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 496,01грн.

Ухвалою суду Коростенську об'єднану державну податкову інспекцію Головного управління ДФС у Житомирській області залучено до справи в якості другого Відповідача в частині оскарження податкового повідомлення - рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

В судовому засіданні представники Позивача уточнені позовні вимоги підтримали в повному обсязі і зазначили, що Відповідачем була призначена та проведена планова виїзна документальна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013року по 31.12.2014року. За результатами такої перевірки, на думку представників Позивача, уповноважені особи податкового органу не встановивши і не зазначивши в акті перевірки конкретних порушень з боку підприємства безпідставно прийшли до висновку про наявність підстав для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень. Доводи в обґрунтування позовних вимог представниками Позивача наведені в письмових поясненнях.

Представники Відповідачів, проти позову заперечили і пояснили, що дійсно в період з 18.12.2015року по 01.02.2016року уповноваженими посадовими особами інспекції була проведена планова виїзна документальна перевірка підприємства з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013року по 31.12.2014року За результатами такої перевірки було встановлено численні порушення підприємством вимог податкового та іншого законодавства, що призвели до заниження податкових зобов'язань платника з різного роду податків та обов'язкових платежів. Зазначені порушення, на думку представників Відповідачів, стали підставою для винесення, окрім іншого, оскаржуваних податкових повідомлень - рішень щодо збільшення Позивачу сум податкових зобов'язань та застосування фінансових санкцій. Свої заперечення щодо заявленого позову представники Відповідачів навели в письмових запереченнях.

Розглянувши подані сторонами документи та матеріали, заслухавши пояснення представників Позивача та заперечення представників Відповідачів, всебічно і повно з'ясувавши всі фактичні обставини, на яких ґрунтуються позовні вимоги та заперечення на них, об'єктивно оцінивши докази, які мають юридичне значення для розгляду справи і вирішення спору по суті, суд приходить до висновку, що позов підлягає задоволенню за таких підстав.

Спірні правовідносини між сторонами по даній справі щодо визначення платником своїх зобов'язань з податку на прибуток, податку на додану вартість, рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення, рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів, із земельного податку юридичних осіб, з податку на доходи фізичних осіб та застосування фінансових санкцій за несвоєчасну їх сплату та щодо сплати єдиного внеску регулюються правовими нормами Податкового кодексу України, що були чинні на день виникнення таких відносин.

В судовому засіданні встановлено, що в період з 18.12.2015року по 01.02.2016року уповноваженими посадовими особами Малинської об'єднаної державної податкової інспекції була проведена планова виїзна документальна перевірка Позивача з питань дотримання вимог податкового, валютного та іншого законодавства за період з 01.01.2013року по 31.12.2014року, про що був складений відповідний акт перевірки від 08.02.2016року.

За результатами такої перевірки було винесені оскаржувані:

- податкове повідомлення - рішення від 03.03.2016 р. №0000142200 про збільшення підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій на 258913,00грн. та застосування фінансових санкцій на 129457,00грн. (оскаржується лише в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій на 104063,61грн.);

- податкове повідомлення - рішення від 03.03.2016 р. №0000112200 про збільшення підприємству грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 7841,00грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 3921,00грн. (оскаржується лише в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 2667,00грн.);

- податкове повідомлення - рішення від 03.03.2016 р. №0000132200 про завищення підприємством від'ємного значення суми податку на додану вартість на 22267,00грн. (оскаржується в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16189,00грн.);

- податкове повідомлення - рішення від 03.03.2016 р. №0000232200 про збільшення підприємству грошового зобов'язання частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій на 206039,00грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 51510,00грн. (оскаржується лише в частині збільшення суми грошового зобов'язання частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій на 82921,35грн.);

- податкове повідомлення - рішення від 03.03.2016 р. №0000222200 про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на 524,29грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 131,07грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 03.03.2016 р. №0000212200 про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на 28056,31грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 7184,08грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 03.03.2016 р. №0000152200 про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО в розмірі 4641,16грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 03.03.2016 р. №0005561702 про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 818,98грн. та застосування фінансових санкцій в сумі 1900976,98грн. (оскаржується збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 818,98грн. та в частині застосування штрафної (фінансової санкції) в сумі 1900466,98грн.);

- рішення №0005591702 від 03.03.2016року про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1233,22грн.;

- податкове повідомлення - рішення від 04.03.2016 р. Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №0000471500 про збільшення підприємству суми грошового зобов'язання із земельного податку юридичних осіб на 1304,05грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 496,01грн.

За приписами п.2 "розд.I. Загальні положення" Порядку оформлення результатів документальних перевірок дотримання законодавства України з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства платниками податків - юридичними особами та їх відокремленими підрозділами, затвердженого Наказом Міністерства фінансів України від 20 серпня 2015 року N727 (надалі - Порядок N727), акт документальної перевірки - службовий документ, який підтверджує факт проведення документальної перевірки, відображає її результати і є носієм доказової інформації про виявлені порушення вимог законодавства з питань державної митної справи, податкового, валютного та іншого законодавства, контроль за дотриманням якого покладено на контролюючі органи.

Відповідно до вимог п.5 "розд.I. Загальні положення" Порядку N727 факти виявлених порушень законодавства з питань податкового, валютного та іншого законодавства викладаються в акті документальної перевірки чітко, об'єктивно та повною мірою з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності, інші документи, пов'язані з обчисленням і сплатою податків, зборів, платежів, ведення/складання яких передбачено законодавством, або отримані від інших суб'єктів господарювання, органів державної влади, у тому числі іноземних держав, правоохоронних органів, а також податкову інформацію, що підтверджують наявність зазначених фактів.

Всупереч вимогам вказаного Порядку N727 уповноваженими особами податкового органу в акті перевірки фактично обмежилися загальними сумами у висновках щодо заниження платником свого доходу та завищення валових витрат, що впливають на визначення об'єкту оподаткування податком на прибуток за спірні періоди 2013-2014років. В акті викладені в цій частині порушення з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності виключно відносно невизнання витрат Позивача у відносинах з ТОВ "Універсал - Граніт".

Наданий суду "розрахунок штрафних санкцій з податку на прибуток" містить лише загальні суми заниження податку за 2013р і 2014р. і арифметичні визначення сум штрафних санкцій (а.с.171т.2).

Відповідно до доводів представників Позивача винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень від 03.03.2016р. №0000142200 про збільшення підприємству грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій на 104063,61грн. та №0000232200 про збільшення підприємству грошового зобов'язання частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій на 82921,35грн. (в межах оскарження) було зумовлено виключно невизнанням податковим органом:

- валових витрат, зумовлених господарськими відносинами Позивача з ТОВ "Універсал - Граніт" на суму 29465,00грн. за 2013рік та на суму 109840,00грн. в 2014році;

- облікованих на рахунку 94 "Інші операційні витрати" підприємства на загальну суму 681476,00грн.

Про реальність господарських операцій між Позивачем та ТОВ "Універсал - Граніт" щодо постачання запасних частин та промислових товарів, які мали місце в 2013-2014роках, свідчать наявні в матеріалах справи та досліджені судом первинні документи бухгалтерського та податкового обліку ( договори поставок, видаткові і податкові накладні, банківські платіжні доручення), які підтверджують факт придбання товарів та їх оплату (а.с.182-204т.1).

Використання вказаних товарів в господарській діяльності Позивача підтверджується дослідженими в судовому засіданні прибутковими накладними та накладними на внутрішнє переміщення (а.с.19-42т.2).

Доводи податкового органу щодо невизнання вказаних валових витрат в силу дефектності окремих видаткових накладних та в силу відсутності в договорах умов транспортування товарів є безпідставними.

Оформлення видаткових та податкових накладних щодо поставок ТОВ "Універсал - Граніт" вказаних товарів проводилося самим поставником, а не Позивачем.

Позивачем не віднесено до своїх валових витрат жодні кошти щодо оплати транспортування такого товару.

Більш того, суд зазначає, що загальновідомо, що в силу вимог ст.213 ЦК України зміст правочину може бути витлумачений лише стороною (сторонами) такого правочину, або на вимогу однієї або обох сторін суд може постановити рішення про тлумачення змісту правочину.

Безпідставним є також обґрунтування доводів податкового органу вимогами Декрету КМ України "Про стандартизацію і сертифікацію". Відповідно до вимог ст.13 цього Декрету сертифікація продукції в Україні поділяється на обов'язкову та добровільну.

Ні в акті перевірки ні в своїх поясненнях в судовому засіданні представники податкового органу не надали суду жодних доказів про те, що конкретні товари, що поставлялися Позивачу ТОВ "Універсал - Граніт" підлягали обов'язковій сертифікації.

В судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи представників Позивача щодо реальності витрат підприємства протягом перевіряємого періоду облікованих на рахунку 94 "Інші операційні витрати" підприємства на загальну суму 681476,00грн., в тому числі:

- 524207,00грн. в собівартості реалізованих виробничих запасів;

- 64656,00грн. втрат від операційної курсової різниці;

- 23130,00грн. на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників;

- 69483,00грн. перерахованих підприємством профспілковим організаціям (а.с.2-250т.5, 1-37т.7).

Всупереч вимогам вказаного Порядку N727 в акті перевірки не містяться жодні обґрунтування щодо неправомірності відображення підприємством вказаних інших операційних витрат.

В судовому засіданні представники Відповідача обмежилися лише твердженнями, що платник в ході перевірки не надав жодних документів на підтвердження облікованих на рахунку 94 "Інші операційні витрати" підприємства на загальну суму 681476,00грн.

Такі доводи податкового органу є безпідставними з огляду на таке.

По-перше, відповідно до вимог підпункту 9 п.4 розділу III. "Зміст акта (довідки) документальної перевірки" Порядку N727 в акті документальної перевірки відображається інформація про направлення письмових запитів платникам податків про надання документів (їх копій), пояснень, довідок, інформації тощо, які необхідні для проведення перевірки. У разі ненадання у визначений у запиті строк (відмови від надання) або надання не в повному обсязі документів (їх копій), пояснень, довідок та інформації складається акт у довільній формі, що засвідчує такі факти, із зазначенням посади, прізвища, імені, по батькові керівника платника податків або уповноваженої ним особи та переліку документів, які йому запропоновано подати, а також причин такої відмови стосовно кожного документа. Зазначений акт підписується посадовою особою контролюючого органу та керівником платника податків або уповноваженою ним особою. Інформація про складання цього акта та факт відмови керівника платника податків або уповноваженої ним особи від підписання зазначеного акта також відображається в акті (довідці) документальної перевірки.

Відмова платника в наданні таких документів не відображена в акті перевірки, доказів (відповідних актів) відмови в наданні таких документів представниками податкового органу не надано також в судовому засіданні.

По-друге, судом достовірно встановлено, що в письмових запереченнях до акту перевірки від 18.02.2016року платником прямо зазначалося не врахування рахунку 94 "Інші операційні витрати" підприємства на загальну суму 681476,00грн. (а.с.123 т.1).

Листами від 29.01.2016року, 01.02.2016року, 01.03.2016року підприємство надавало податковому органу відповідно первинні документи по рахунку 94 "Інші операційні витрати", копії головних книг та копії документів по господарським відносинам з контрагентами (а.с.206-209т.4).

В ході дослідження письмових доказів в судовому засіданні знайшли своє підтвердження доводи платника про наявність витрат 524207,00грн. в собівартості реалізованих виробничих запасів, зумовлених господарськими операціями Позивача з ФОП ОСОБА_5 щодо придбання паливно - мастильних матеріалів, з ПП ФГ "Межирічка" щодо придбання сільськогосподарської продукції.

Підтверджено також доводи Позивача про його витрати від операційної курсової різниці, зумовленої зовнішньо-економічною діяльністю. Виписки з банківських рахунків Позивача та журнали-ордери №9 підтверджують здійснення Позивачем протягом перевіряємого періоду покупки та продажу відповідної валюти для здійснення розрахунків з іноземними постачальниками.

Підтверджено також витрати Позивачу в сумі 23130,00грн. на професійну підготовку, перепідготовку та підвищення кваліфікації працівників в Житомирському навчально-курсовому комбінаті, Українському центрі підготовки, перепідготовки та підвищення кваліфікації кадрів лісового господарства, навчання в Малинському лісотехнічному коледжі та на курсах з підготовки водіїв, що перевозять небезпечні вантажі автомобільним транспортом у ФОП ОСОБА_6

Підтверджено також витрати Позивачу в сумі 69483,00грн., перерахованих підприємством профспілковим організаціям відповідно до вимог колективного договору на підприємстві від 18.04.2011року.

Відповідно до вимог пп.138.10.2, 138.10.4, 138.10.6 п.138.10 ст.138 та пп.140.1.3 п.140.1 ст.140 Податкового кодексу України всі перелічені витрати Позивача підлягали врахуванню при обчисленні об'єкта оподаткування за відповідні звітні періоди, а тому правомірно були враховані платником.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 03.03.2016року №0000142200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій на 104063,61грн. винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню в цій частині.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні №0000232200 від 03.03.2016року, підставою для збільшення суми грошового зобов'язання частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій на 82921,35грн., є заниження Позивачем сум його податкових зобов'язань з податку на прибуток.

Дійсно, відповідно до Закону України "Про управління об'єктами державної власності", п.3 Порядку відрахування до державного бюджету частини чистого прибутку (доходу) державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями, затвердженого постановою КМ України від 23 лютого 2011 року N 138, частина чистого прибутку (доходу), що підлягає сплаті до державного бюджету, визначається державними унітарними підприємствами та їх об'єднаннями відповідно до форми розрахунку, встановленої Державною податковою службою, та зазначається у декларації з податку на прибуток підприємства.

Разом з тим, висновок суду про відсутність підстав для збільшення грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій на 104063,61грн. виключає наявність для збільшення Позивачу грошового зобов'язання частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій на 82921,35грн.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 03.03.2016року №0000232200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій на 82921,35грн. винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню в цій частині.

Відповідно до висновків, зазначених в акті перевірки від 08.02.2016року, та пояснень представників податкового органу в судовому засіданні підставою для винесення оскаржуваних податкових повідомлень - рішень №0000112200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 2667,00грн. та №0000132200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16189,00грн. стало невизнання податковим органом сум податкового кредиту, сформованого за результатами господарських операцій Позивача з ТОВ "Універсал - Граніт" по придбанню товарів, які мали місце протягом 2013р. та 2014років. та наявної розбіжності в задекларованих Позивачем і ТОВ Фірма "Союзмаркет" у вересні 2014року сум ПДВ в розмірі 5349,34грн.

За приписами п.198.1 та п.198.2 ст.198 Податкового кодексу України право на віднесення сум податку до податкового кредиту виникає у разі здійснення операцій з придбання або виготовлення товарів (у тому числі в разі їх ввезення на митну територію України) та послуг.

Датою виникнення права платника податку на віднесення сум податку до податкового кредиту вважається дата тієї події, що відбулася раніше:

- дата списання коштів з банківського рахунка платника податку на оплату товарів/послуг;

- дата отримання платником податку товарів/послуг, що підтверджено податковою накладною.

Як зазначалося судом, господарські взаємовідносини Позивача щодо придбання товарів у ТОВ "Універсал - Граніт" мали реальний характер, а тому суми податку на додану вартість на 23110,00грн. (з урахуванням звільнених від оподаткування сум), сплачені підприємством у вартості вказаних товарів правомірно підлягали віднесенню до податкового кредиту відповідного звітного періоду.

Суть спору між сторонами щодо розбіжностей задекларованих Позивачем і ТОВ Фірма "Союзмаркет" у вересні 2014року сум ПДВ в розмірі 5349,34грн. зведена виключно до правомірності відображення Позивачем податкової накладної №13 від 09.08.2013року (сума ПДВ-1200,00грн.) та №24 від 28.08.2013року (сума ПДВ-4149,34грн.), виданих ТОВ Фірма "Созмаркет", в податковій декларації за вересень 2013року.

За приписами п.198.6 ст.198 Податкового кодексу України ( в редакції на час виникнення спору) у разі якщо платник податку не включив у відповідному звітному періоді до податкового кредиту суму податку на додану вартість на підставі отриманих податкових накладних, таке право зберігається за ним протягом 365 календарних днів з дати складання податкової накладної.

Не відносяться до податкового кредиту суми податку, сплаченого (нарахованого) у зв'язку з придбанням товарів/послуг, не підтверджені податковими накладними (або підтверджені податковими накладними, оформленими з порушенням вимог статті 201 цього Кодексу).

Заперечуючи проти позову Відповідачем та його представником, всупереч вимогам ст.71 КАС України, не надано жодних належних та відповідних доказів того, що досліджені судом податкові накладні оформленні з порушенням вимог статті 201 Податкового кодексу України.

Відповідно до вимог п.198.3 ст.198 Податкового кодексу України податковий кредит звітного періоду визначається виходячи з договірної (контрактної) вартості товарів/послуг, але не вище рівня звичайних цін, визначених відповідно до статті 39 цього Кодексу, та складається з сум податків, нарахованих (сплачених) платником податку за ставкою, встановленою пунктом 193.1 статті 193 цього Кодексу, протягом такого звітного періоду у зв'язку з придбанням або виготовленням товарів (у тому числі при їх імпорті) та послуг з метою їх подальшого використання в оподатковуваних операціях у межах господарської діяльності платника податку.

Зазначене свідчить, що сплачені Позивачем у вартості товару суми податку на додану вартість ТОВ "Універсал - Граніт" та за податковими накладними №13 від 09.08.2013року і №24 від 28.08.2013року, виданими ТОВ Фірма "Союзмаркет", правомірно, у відповідності до вимог Податкового кодексу України були віднесені до податкового кредиту Позивача за відповідні звітні періоди та правомірно враховані при визначенні суми податку, що підлягає сплаті (перерахуванню) до Державного бюджету України або відшкодуванню з Державного бюджету України (бюджетному відшкодуванню)

Правомірність визначення Позивачем свої зобов'язань з податку на додану вартість виключає можливість застосування до нього жодних фінансових санкцій.

Разом з тим, суд відповідно до вимог ст.11 КАС України розглядає позовні вимоги Позивача виключно в межах позову.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 03.03.2016року №0000112200 в частині збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 2667,00грн. винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов - задоволенню в цій частині.

Як зазначено в оскаржуваному податковому повідомленні - рішенні №0000132200 в частині, зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16189,00грн. зумовлене висновком податкового органу щодо завищення Позивачем сум його податкового кредиту з податку на додану вартість.

Разом з тим, висновок суду про відсутність підстав для зменшення Позивачу задекларованого такого податкового кредиту виключає підстави для зменшення Позивачу розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16189,00грн.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 03.03.2016року №0000132200 в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16189,00грн. винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та також підлягає скасуванню, а позов - задоволенню в цій частині.

Відповідно до доводів податкового органу підставою для винесення податкового повідомлення - рішення №0000222200 про збільшення суми грошового зобов'язання рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на 524,29грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 131,07грн. стало виключно не подання Позивачем податкової звітності (розрахунку) з цього податку за 2 кв. 2013року.

Відповідно до доводів податкового органу підставою для винесення податкового повідомлення - рішення №0000212200 про збільшення суми грошового зобов'язання рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на 28056,31грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 7184,08грн. стало виключно не подання Позивачем податкової звітності (розрахунку) з цього податку за 4 кв. 2014року.

Відповідно до доводів податкового органу підставою для винесення податкового повідомлення - рішення №0000471500 про збільшення суми грошового зобов'язання із земельного податку юридичних осіб на 1304,05грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 496,01грн. стало виключно не подання Позивачем податкової звітності (розрахунку) з цього податку за 2013рік відносно земельної ділянки, що розташована в Черняхівському районі Житомирської області.

Такі доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження в судовому засіданні, так як не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на наступне.

По-перше, вказані грошові зобов'язання Позивача:

- з рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на 524,29грн. за 2 кв. 2013року сплачені ще 19.08.2013р. згідно платіжного доручення №6511 (а.с.143т.1)

- з рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на 28056,31грн. за 4 кв. 2014року сплачені ще 07.11.2014року згідно платіжного доручення №10432 (а.с.139т.1)

- із земельного податку юридичних осіб на 1304,05грн. за 2013рік сплачені відповідно 28.03.2013р. згідно платіжного доручення №5237 та 26.04.2013р. згідно платіжного доручення №5511 (а.с.147,154т.1).

По-друге, суд вважає обґрунтованими докази Позивача щодо своєчасності передачі вказаних документів податкової звітності до податкового органу електронною поштою та засобами поштового зв'язку.

По-третє, до платника не застосовувалися жодні передбачені чинним законодавством фінансові санкції за неподання або несвоєчасне подання такої податкової звітності, передбачені ст120 Податкового кодексу України.

По-четверте, податковим органом не надано суду жодних розрахунків таких податкових зобов'язань Позивача за звітні періоди, що свідчить про те що суми таких зобов'язань податковим органом продубльовані саме з отриманої податкової звітності підприємства.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 03.03.2016року №0000222200 про збільшення суми грошового зобов'язання рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на 524,29грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 131,07грн. та №0000212200 про збільшення суми грошового зобов'язання рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на 28056,31грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 7184,08грн. винесені не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для їх винесення, а тому є протиправними та також підлягають скасуванню, а позов - задоволенню в цій частині.

Аналогічно, податкове повідомлення - рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №0000471500 про збільшення суми грошового зобов'язання із земельного податку юридичних осіб на 1304,05грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 496,01грн. винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та також підлягає скасуванню, а позов - задоволенню в цій частині.

Як зазначено в податковому повідомленні - рішенні від 03.03.2016 р. №0005561702 збільшення підприємству суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 818,98грн. було зумовлено виключно ненарахуванням, нестягненням та неперерахуванням Позивачем до бюджету податку з доходів працівників підприємства (ОСОБА_7, ОСОБА_8, ОСОБА_9 на загальну суму 4641,16грн.), виплаченого у вигляді готівки з каси на відрядження та під звіт.

Вказані порушення стали підставою для винесення оскаржуваних рішення №0005591702 від 03.03.2016року про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1233,22грн. та податкового повідомлення - рішення №0000152200 від 03.03.2016року про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО в розмірі 4641,16грн.

В судовому засіданні вказані доводи податкового органу не знайшли свого підтвердження, так як встановлено, що вказані працівники правомірно отримували вказані кошти і своєчасно надали документи на підтвердження їхніх витрат (а.с.219-236т.1).

Наявність підтверджуючих документів щодо правомірності видачі вказаних готівкових коштів визнали в судовому засіданні представники податкового органу.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №0000152200 від 03.03.2016року про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО в розмірі 4641,16грн. та рішення №0005591702 від 03.03.2016року про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1233,22грн. винесені не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для їх винесення, а тому є протиправними та також підлягають скасуванню, а позов - задоволенню в цій частині.

Як зазначено в податковому повідомленні - рішенні від 03.03.2016 р. №0005561702 застосування фінансових санкцій в сумі 1900976,98грн., було зумовлено:

- допущеними Позивачем в податкових розрахунках сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платників, і сум утриманого з них податку (форма 1-ДФ) в частині щодо визначення ознак такого доходу, що призвело до застосування штрафу в сумі 510,00грн. (не оскаржується Позивачем);

- застосуванням до Позивача фінансових санкцій на загальну суму 1900466,98грн. на підставі ст.127 Податкового кодексу України.

Суд зазначає, що Всупереч вимогам вказаного Порядку N727 уповноваженими особами податкового органу в акті перевірки обмежилися загальними сумами у висновках щодо певних сум кредитового сальдо Позивача на певні звітні періоди щодо перерахування цього податку до бюджету. В акті в цій частині відсутні обґрунтування порушення з посиланням на первинні документи, регістри податкового та бухгалтерського обліку, фінансової та іншої звітності.

В судовому засіданні представники податкового органу суть порушень пояснили наявністю, ніби-то, у платника станом на 01.01.2013року кредитового сальдо з цього податку на 220779,43грн. На думку представників податкового органу, сплачені поточні платежі Позивачем податковим органом зараховувалися в погашення цієї заборгованості, що автоматично свідчило про несплату такого податку при виплаті поточної заробітної плати.

Суд не приймає до уваги такі доводи Відповідача, як такі що не відповідають обставинам справи та не ґрунтуються на вимогах чинного законодавства, з огляду на таке.

По-перше, досліджені судом довідки Малинської ОДПІ свідчать про відсутність заборгованості підприємства по податку на доходи фізичних осіб за відповідні спірні звітні періоди 2013р. та 2014р. (а.с.234-247т.3).

В акті попередньої перевірки Позивача від 11.10.2013року також міститься категоричний висновок про відсутність станом на 31.12.2012року заборгованості зі сплати податку з доходів фізичних осіб (а.с.229 т.2).

По-друге, дослідженими судом заявками підприємства до органів Державної казначейської служби України (УДКСУ в Радомишльському районі) на перерахування коштів з відповідних рахунків свідчать про відсутність заборгованості підприємства по "платежам до бюджетів та єдиним внеском на загальнообов'язкове державне соціальне страхування, утриманим та нарахованим на заробітну плату" станом на 01.01.2013року так і протягом всього перевіряємого періоду, що підтверджується "штампом казначея" (а.с.108-167т.3).

Аналогічно наданими суду виписками із рахунків Позивача в УДКСУ в Радомишльському районі також зазначено про утримання та перерахування податку з доходів фізичних осіб Позивачем за відповідні звітні періоди в повному обсязі (а.с.184-228т.3).

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що Позивачем, як податковим агентом, протягом перевіряємого періоду своєчасно та у повній відповідності до вимог ст.168 Податкового кодексу України нараховувався та утримувався податок на доходи фізичних осіб із заробітної плати працівників.

В розумінні вимог пп168.1.2. п.168.1 ст.168 Податкового кодексу України такий податок сплачується (перераховується) до бюджету під час виплати оподатковуваного доходу єдиним платіжним документом.

Як зазначено у Розрахунку податкового зобов'язання та штрафних санкцій згідно результатів документальної перевірки, Позивачем допущені порушення строків перерахування такого податку, передбачених ст.168 Податкового кодексу України, так як сплачені поточні платежі зараховувалися в погашення поточної заборгованості, що призвело до застосування фінансових санкцій, передбачених ст.127 Податкового кодексу України, на загальну суму 1899852,52грн.грн.

Станом на 01.12.2014року у Позивача вже рахувалася переплата з цього податку на 461756,11грн. (а.с.177-178т.2).

Така позиція податкового органу є наслідком невірного та довільного трактування положень правових норм п.127.1 статті 127 Податкового кодексу України, з огляду на таке.

Безспірно, статтею 127 Податкового кодексу України встановлено міру відповідальності, яка покладається на платника податків, у тому числі і на податкового агента, саме за ненарахування і неутримання та/або несплату (неперерахування) податків, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків, при цьому розмір штрафних санкцій за вчинення такого порушення визначається (обчислюється) не відповідно до часу затримки такої несплати (як передбачено статтею 126 цього ж Кодексу), а залежно від кількості допущених порушень протягом певного періоду часу.

Тобто, склад порушення передбачає, що нарахування, сплата чи утримання податку не відбулися до чи на момент виплати доходу.

Судом встановлено та визнається сторонами, що Позивачем своєчасно та в повному обсязі проводилися нарахування та утримання податку на доходи фізичних осіб та військового збору відносно працівників підприємства і відносно такого їх доходу як заробітна плата, тобто такі грошові зобов'язання Позивача вже були самостійно узгоджені.

Обов'язковою умовою для застосування відповідальності, передбаченої пунктом 127.1 статті 127 Податкового кодексу України, є ненарахування і неутримання та/або несплата (неперерахування) податків платником податків, у тому числі податковим агентом, до або під час виплати доходу на користь іншого платника податків

Несвоєчасна та в неповному обсязі виплата заробітної плати працівникам підприємства, за умови нарахування та утриманого на цю зарплату податку та збору, не породжує обов'язку повторного нарахування та утримання цих податку та збору на виплачену із запізненням частини заробітної плати, на яку вже нараховували та утримували вказані обов'язкові платежі і такі зобов'язання Позивача вже набули статусу узгоджених. У випадку наявності несвоєчасної сплати Позивачем як податковим агентом нарахованих та утриманих сум цього податку та збору є виключно підставою для застосування фінансових санкцій, передбачених статтею 126 Податкового кодексу та пені, передбаченої статтею 129 цього ж Кодексу.

Така правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 10.11.2015року №21-2919а15. В даному судовому рішенні прямо зазначено, що "просрочка сплати узгоджених податкових зобов'язань з податку на доходи фізичних осіб не є порушенням вимог ст.127 Податкового кодексу України", а тому заява податкового органу про перегляд судових рішень була залишена без задоволення.

Аналогічна правова позиція викладена в постанові Верховного суду України від 22.03.2016року №813/6774/13-а.

Представниками податкового органу помилково трактується вказана правова позиція Верховного суду України.

Не своєчасна сплата таких суми самостійно визначених сум грошових зобов'язань протягом строків, передбачених Податковим кодексом України, слугує підставою для відповідальності платника виключно відповідно до статті 126 ПК. Така відповідальність до Позивача як платника не застосовувалася і не є предметом судового розгляду.

Судом встановлено та не заперечується сторонами, що податок на доходи найманих працівників Позивачем нараховано своєчасно та правильно, включено у податковий розрахунок сум доходу, нарахованого (сплаченого) на користь платника податків і сум утриманих з них податку (форма 1ДФ). При цьому перевіркою не встановлено фактів недостовірного обчислення податку на доходи фізичних осіб, його неутримання чи несплату (а.с.88-168т.4).

Більш того, судом встановлено та не заперечується сторонами, що відповідно до платіжних доручень Позивачем в день виплати заробітної плати до відповідних бюджетів перераховувалися відповідні суми податку з доходів фізичних осіб та військового збору, що за ставками нарахування відповідають сумам виплачених сум заборгованості із заробітної плати.

Зарахування вказаних сум податку в порядку черговості в погашення наявної заборгованості Позивача з цих податку та збору за попередні звітні періоди також не може слугувати підставою для застосування фінансових санкцій передбачених ст.127 Податкового кодексу України.

Таким чином, несвоєчасна сплата задекларованих та узгоджених податкових зобов'язань за платежем "податок на доходи найманих працівників", в тому числі з підстав зарахування вказаних сум податку в порядку черговості в погашення наявної заборгованості Позивача є підставою виключно для відповідальності, передбаченої ст. 126 Податкового кодексу України.

Така ж правова позиція викладена в Ухвалі Вищого адміністративного суду України від 10.10.2016 р. NК/800/13422/16.

На підставі викладеного суд приходить до висновку, що податкове повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області від 03.03.2016р. №0005561702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 818,98грн. та в частині застосування штрафної (фінансової санкції) в сумі 1900466,98грн. винесено не на підставі вимог чинного законодавства та без врахування всіх обставин, що мали значення для його винесення, а тому є протиправним та підлягає скасуванню, а позов в цій частині - задоволенню.

Згідно з частиною першою статті 94 Кодексу адміністративного судочинства України, якщо судове рішення ухвалене на користь сторони, яка не є суб'єктом владних повноважень, суд присуджує всі здійснені нею документально підтверджені судові витрати з Державного бюджету України.

Позивачем за подання позовної заяви сплачено судовий збір. Доказом понесення ним інших судових витрат суду не надано. Таким чином, судові витрати Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" у вигляді судового збору в сумі 38001,71грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області та в сумі 1378,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Керуючись ст.ст.2,86,94,159-163,167,186,254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд -

постановив:

Позов задовольнити.

Визнати протиправними та скасувати податкові повідомлення - рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області:

- №0000142200 від 03.03.2016року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на прибуток підприємств та організацій на 104063,61грн.;

- №0000112200 від 03.03.2016року про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на додану вартість із вироблених в Україні товарів на 2667,00грн.;

- №0000132200 від 03.03.2016року в частині зменшення розміру від'ємного значення суми податку на додану вартість на 16189,00грн.;

- №0000232200 від 03.03.2016року про збільшення суми грошового зобов'язання частини чистого прибутку (доходу) господарських організацій на 82921,35грн.;

- №0000222200 від 03.03.2016року про збільшення суми грошового зобов'язання рентної плати за користування надрами для видобування корисних копалин загальнодержавного значення на 524,29грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 131,07грн.;

- №0000212200 від 03.03.2016року про збільшення суми грошового зобов'язання рентної плати за спеціальне використання лісових ресурсів на 28056,31грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в розмірі 7184,08грн.;

- №0000152200 від 03.03.2016року про нарахування штрафних санкцій за порушення законодавства про патентування, норм регулювання обігу готівки та застосування РРО в розмірі 4641,16грн.;

-№0005561702 про збільшення суми грошового зобов'язання з податку на доходи фізичних осіб на 818,98грн. та в частині застосування штрафної (фінансової санкції) в сумі 1900466,98грн.

Визнати протиправним та скасувати рішення Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №0005591702 від 03.03.2016року про застосування штрафних санкцій за донарахування фіскальним органом або платником своєчасно не нарахованого єдиного внеску в розмірі 1233,22грн.

Визнати протиправним та скасувати податкове повідомлення - рішення Володарсько-Волинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області №0000471500 про збільшення суми грошового зобов'язання із земельного податку юридичних осіб на 1304,05грн. та застосування штрафної (фінансової) санкції в сумі 496,01грн.

Судові витрати Державного підприємства "Радомишльське лісомисливське господарство" у вигляді судового збору в сумі 38001,71грн. підлягають відшкодуванню за рахунок бюджетних асигнувань Малинської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області та в сумі 1378,00грн. за рахунок бюджетних асигнувань Коростенської об'єднаної державної податкової інспекції Головного управління ДФС у Житомирській області.

Постанова набирає законної сили у строк та у порядку, що визначені статтею 254 Кодексу адміністративного судочинства України, і може бути оскаржена до Житомирського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції у порядку, визначеному статтею 186 Кодексу адміністративного судочинства України, шляхом подачі апеляційної скарги протягом десяти днів з дня отримання копії постанови.

Головуючий суддя М.Ф. Нагірняк

Повний текст постанови виготовлено: 28 квітня 2017 р.