Вирок № 66256737, 28.04.2017, Київський районний суд м. Одеси

Справа № 520/10769/15-к

Провадження № 1-кп/520/556/17

ВИРОК

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

28.04.2017 року Київський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді Галій С.П.

при секретарі Марковій О.І.

з участю прокурора Моско О.В.

захисника ОСОБА_1

потерпілого ОСОБА_2

представника потерпілого ОСОБА_3

представника цивільного відповідача ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі кримінальне провадження № 12015160000000436 відносно ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, українця, одруженого, має на утриманні малолітню дитину дочку ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_3,ІНФОРМАЦІЯ_4, працювавшого водієм в «Одеському дитячому будинку-інтернаті», зареєстрований та мешкає за адресою: АДРЕСА_1, раніше судимого:

-22.12.1997 року Приморським районним судом м. Одеси за ст. 229-6 ч.2 КК України на строк позбавлення волі 2 роки, на підставі ст. 45 КК України умовно з іспитованим строком на 2 роки, та штрафу у сумі 3400 гривень;

-11.01.2000 року Жовтневим районним судом м.Одеси за ст. 17, 140 ч.2, 43 КК України до 2 років 6 місяців позбавлення волі;

-23.04.2002 року Малиновським районним судом м. Одеси за ст. 185 ч.2, 71 КК України до 1 року 6 місяців позбавлення волі;

-09.11.2006 року Малиновським районним судом м. Одеси за ст. 309 ч.1 КК України до 1 року обмеження волі, на підставі ст. 75 КК України від відбуття покарання звільнений з іспитовим строком на 1 рік;

-06.07.2007 року Київським районним судом м. Одеси за ст. 309 ч. 2, 71 КК України до позбавлення волі на 2 роки 1 день;

-11.07.2008 року Київським районним судом м. Одеси за ст. 309 ч.2, 71 КК України до позбавлення волі на 2 роки 1 місяць, ообвинуваченого у скоєнні злочину, передбаченого ч.2 ст. 286 КК України,

ВСТАНОВИВ:

17 червня 2015 року близько 10 годин 20 хвилин в м. Одесі обвинувачений ОСОБА_5, керуючи автомобілем «Дача Логан», реєстраційний номер НОМЕР_1, здійснював рух по проїзні частини вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, з боку вул. Корольова в напрямку вул. ОСОБА_7.

Будучи не уважним та не стежачи за дорожньою обстановкою, при наближені до нерегульованого пішохідного переходу, позначеному дорожніми знаками 5.35.1, 5.35.2 та дорожньою розміткою 1.14.1, який розташований біля будинку №6/а по вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, відволікся від керування транспортним засобом на зупинку громадського транспорту, розташовану на тротуарі з лівої сторони по ходу його руху, в результаті чого позбавив себе можливості вчасно відреагувати на пішохода ОСОБА_8, яка перетинала проїзну частину вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, по вказаному пішохідному переходу, рухаючись з права наліво по ходу руху зазначеного автомобіля, вийшовши з-за передньої частини легкового автомобіля, який зупинився у правому ряду попутного напрямку, в результаті чого скоїв на неї наїзд.

Таким чином, водій ОСОБА_5 своїми діями допустив порушення вимог п.п. 2.3. «б», 18.1 та 18.4 Правил дорожнього руху (введені в дію 01.01.2002 відповідно до постанови Кабінету Міністрів України № 1306 від 10.10.2001), що зобовязують водія:

п. 2.3. «б» «Для забезпечення безпеки дорожнього руху водій зобовязаний бути уважним, стежити за дорожньою обставиною, відповідно реагувати на її зміну, стежити за правильністю розміщення та кріплення вантажу, технічним станом транспортного засобу і не відволікатися від керування ним у дорозі»;

п. 18.1 «Водій транспортного засобу, що наближається до нерегульованого пішохідного переходу, на якому перебувають пішоходи, повинен зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися, щоб дати дорогу пішоходам, для яких може бути створена перешкода чи небезпека»;

п. 18.4 «Якщо перед нерегульованим пішохідним переходом зменшує швидкість чи зупинився транспортний засіб, водій інших транспортних засобів, що рухаються по сусідніх смугах, повинні зменшити швидкість, а в разі потреби зупинитися і можуть продовжити (відновити) рух лише переконавшись, що на пішохідному переході немає пішоходів, для яких може бути створена перешкода чи небезпека».

Внаслідок ДТП пішохід ОСОБА_8, згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1562 від 15.07.2015, отримала тілесні ушкодження у вигляді: закритої черепно-мозкової травми, забою головного мозку, крововиливу під мякі мозкові оболонки, синців обличчя, закритої травми тазу у вигляді перелому правої лонної кістки зі зміщенням кісткових відламків, синців тулуба, верхніх та нижніх кінцівок, які відносяться до тяжких тілесних ушкоджень.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи обставин наїзду автомобіля НОМЕР_2 на пішохода № 4090 від 22 липня 2015 року встановлено, що належні дії водія автомобіля НОМЕР_3 в умовах події при підїзді до пішохідного переходу регламентувалися вимогами пунктів 18.1 і 18.4 ПДР відповідно яким йому слід було рухатися з такою швидкістю, яка б дозволила вчасно знизити швидкість і при необхідності, зупинитися з метою впевнення в наявності або відсутності пішоходів на пішохідному переході, з подальшим обранням відповідних дій (при відсутності небезпеки продовження руху, при наявності пропуск обєкта, що її створював.)

Належним виконанням указаних вимог указаних пунктів водій автомобіля мав технічну можливість уникнути пригоди.

Своїми діями ОСОБА_5 скоїв злочин, передбачений ч.2 ст. 286 КК України: порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

В судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_5 повністю визнав свою вину в інкримінованому йому органом досудового розслідування кримінальному правопорушенні.

Пояснив суду, що він згоден з кваліфікацією вчиненого ним діяння, підтвердив факт скоєння злочину та пояснив суду, що дійсно 17.06.2015 року о 10 годині 20 хвилин він, керуючи автомобілем, був не уважним та при наближенні до нерегульованого пішохідного переходу, позначеному дорожніми знаками та дорожньою розміткою, який розташований біля будинку № 6/а по вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, відволікся від керування автомобілем, на зупинку громадського транспорту, розташованому на тротуарі з лівої сторони по ходу його руху, в результаті чого не побачив пішохода ОСОБА_8, яка перетинала проїзну частину вул. 25-ї Чапаєвської дивізії, по пішохідному переходу, яка рухалась зправа наліво по ходу руху мого автомобіля, вийшовши з-за передньої частини легкового автомобіля, який зупинився у правому ряду попутного напрямку, в результаті чого скоїв на неї наїзд. Після наїзду на потерпілу він викликав швидку допомогу та ДАІ. Коли потерпіла знаходилась у лікарні він відвідував її, купував ліки. Потім перестав приходити до лікарні тому, що родичі потерпілої його попросили не приходити.

Цивільний позов потерпілого про відшкодування матеріальної та моральної шкоди він визнає частково. Він не згоден із заявленою в позові сумою на додаткове харчування та додатковий догляд потерпілої. Також частково визнає суму моральної шкоди.

У скоєнні злочину щиро кається. Просить суд врахувати, що він має сімю, у нього на утриманні є малолітня дитина та мати похилого віку.

Потерпілий ОСОБА_2 в судовому засіданні пояснив, що 17.06.2015 року ОСОБА_5 скоїв наїзд на його маму ОСОБА_8 В результаті отриманих травм його мама знаходилась на стаціонарному лікуванні у лікарні, після чого була виписана зі стаціонару під нагляд травматолога, невропатолога і терапевта за місцем проживання, їй було рекомендовано продовжити лікування. Він за свої гроші купував ліки, витратив на придбання ліків та проведення медичних досліджень 13795 грн. Обвинувачений добровільно відшкодував йому 6000 грн., тому він просить примусово стягнути з обвинуваченого витрати на лікування мами ще 7795 грн.

Крім того, у звязку з отриманими травмами його мама потребувала постійного стороннього догляду, так як не могла самостійно себе обслуговувати, тому він вимушений був покинути роботу, з метою догляду за мамою, яку він доглядав до моменту її смерті до 06.05.2016 року. Витрати, які він поніс у звязку із постійним доглядом за матірю складають 10730 грн.

Також, для лікування наслідків отриманих травм його мама потребувала додаткового посиленого харчування, раціон якого повинен складатися дієтологом. Лікарем - дієтологом був встановлений перелік продуктів, необхідних його мамі, які він купляв для харчування мами до моменту її смерті. На придбання продуктів для мами з моменту отримання нею тілесних ушкоджень до моменту смерті він витратив 18946 грн.

Крім того, йому спричинена моральна шкода, яку він оцінює в 120000 грн. Мотивує спричинену моральну шкоду тим, що у звязку з тяжким каліцтвом матері в результаті ДТП, йому заподіяна моральна шкода у вигляді моральних переживань. Ситуація ДТП була для нього стресогенною, несподіваною та екстремальною, являла собою загрозу здоровя матері та її життя, що супроводжувалось інтенсивними емоціями потрясінням, розгубленістю, тривогою, емоційним збудженням. Через каліцтво матері різко змінився характер його особистого життя, він позбавлений був можливості працювати і заробляти гроші для себе, так як весь його особистий час був присвячений догляду за мамою та її лікуванню.

Його спілкування з мамою, яка була в безпорадному стані через отримані тілесні ушкодження та фізичні муки його мами з періоду отримання нею травм до її смерті викликали у нього моральні страждання. Такий спосіб життя, якій вів він та його мама після отримання тілесних ушкоджень, оскільки він постійно доглядав за мамою, порушив його нормальні життєві звязки через неможливість продовження активного громадського життя, порушились стосунки з оточуючими людьми, оскільки всі його інтереси були зосереджені виключно на питаннях здоровя матері, він не міг зустрічатися з колегами по роботі та проводити свій вільний час з друзями та знайомими у звичний для нього спосіб та обстановці.

Ним поданий цивільний позов до Одеського дитячого будинку-інтернату та ОСОБА_5 про стягнення матеріальної шкоди.

Враховуючи, що його витрати на лікування мами на придбання ліків склали 13795 грн., але враховуючи, що до подачі позову обвинувачений йому добровільно відшкодував 500 грн., тому він в позові вказав про стягнення з обвинуваченого 13295 грн. Пізніше, при розгляді справи судом, обвинувачений добровільно відшкодував йому 5500 грн., тому він остаточно просить суд примусово стягнути з обвинуваченого 7795 грн. в рахунок повернення йому грошей, які він витратив на лікування мами. Також просить стягнути витрати на додаткове харчування в сумі 18946 грн., витрати у звязку з постійним стороннім доглядом та побутовим обслуговуванням потерпілої в сумі 10730 грн., а також витрати на правову допомогу в сумі 2000 грн. і моральної шкоди в сумі 120000 грн.

Він вважає, що обвинуваченому необхідно призначити покарання у виді реального позбавлення волі.

Представник цивільного відповідача пояснила в судовому засіданні, що з позовом про стягнення матеріальної і моральної шкоди вона не згодна.

Крім повного визнання обвинуваченим своєї вини у скоєнні злочину, його вина доведена та підтверджується доказами, дослідженими судом:

Протоколом огляду місця ДТП 17.06.2015 р. зі схемою ДТП та фототаблицями;

Протоколом огляду транспортного засобу авто «Дача Логан» від 17.06.2015 р.;

-Наказом №58/к від 20.10.2014 року, з якого вбачається, що ОСОБА_5 прийнятий на роботу Одеського дитячого будинку-інтернату на посаду водія автотранспортних засобів;

-Довідкою, виданою Одеським дитячим будинком-інтернатом, з якої вбачається, що автомобіль НОМЕР_3, 2008 року випуску знаходиться на балансі будинку-інтернату;

-Наказом №230-ос від 20.10.2014 року Одеського дитячого будинку-інтернату, з якого вбачається, що за ОСОБА_5 закріплений та ОСОБА_5В, призначений відповідальним за технічний стан автомобіля НОМЕР_3, 2008 року випуску

-Висновком щодо результатів медичного огляду з метою виявлення стану алкогольного, наркотичного спяніння № 000912 від 17.06.2015 року, з якого вбачається, що у ОСОБА_5 ознак алкогольного, наркотичного спяніння не виявлено.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи по дослідженню технічного стану рульового керування, робочої гальмової системи та ходової частини автомобіля НОМЕР_2 № 3331 від 01 липня 2015 року з фото таблицями встановлено, що рульове керування, робоча гальмова система та ходова частина автомобіля НОМЕР_2 до моменту ДТП (за умови незмінного стану систем, які досліджувалися, у період після аварійного зберігання) знаходились у працездатному стані та забезпечували водієві технічну можливість контролювати напрямок руху автомобіля та здійснювати його гальмування з ефективністю відомою водію, при цьому в зазначених системах не було несправностей, які могли б обумовити раптове для водія відведення автомобіля (при гальмуванні або русі накатом) від визначеного напрямку руху або відмову систем.

Згідно висновку судової транспортно-трасологічної та автотехнічної експертизи по дослідженню обставин наїзду автомобіля НОМЕР_2 на пішохода № 3330 від 06 липня 2015 року з фото таблицями встановлено, що на даному автомобілі НОМЕР_2 визначається наявність слідів та ушкоджень, які можливо віднести до утворення їх у результаті контактування з обєктом, що не мають рівноміцних металу кромок, з залишенням характерних для контактування з тілом людини пішоходом, що перебуває у вертикальному положенні або близькому до нього, ушкодження деталей, пологих їхніх деформацій, слідів тертя власного фарбового покриття, розташованих на правій половині передньої частини автомобіля. Розподіл зазначених ушкоджень на передній половині правої сторони наданого автомобіля характерно для наступного (найбільш можливого) механізму контактування з пішоходом, що перебуває у вертикальному положенні або близькому до нього первинне контактування з правої стороною переднього бамперу в зоні правого закінчення таблички номерного знака, декоративною решіткою з подальшим закиданням пішохода на задню частину капота та переднє вітрове скло після чого мало місце падіння пішохода на опорну поверхню.

Згідно слідової інформації зафіксованої на місці ДТП швидкість руху автомобіля «Dacia Logan» у даних дорожніх умовах перед початком екстреного гальмування становила приблизно 22 23 км/год.

Згідно висновку судової автотехнічної експертизи обставин наїзду автомобіля НОМЕР_2 на пішохода № 4090 від 22 липня 2015 року встановлено, що належні дії водія автомобіля НОМЕР_3 в умовах події при підїзді до пішохідного переходу регламентувалися вимогами пунктів 18.1 і 18.4 ПДР відповідно яким йому слід було рухатися з такою швидкістю, яка б дозволила вчасно знизити швидкість і при необхідності, зупинитися з метою впевнення в наявності або відсутності пішоходів на пішохідному переході, з подальшим обранням відповідних дій (при відсутності небезпеки продовження руху, при наявності пропуск обєкта, що її створював.)

Належним виконанням указаних вимог указаних пунктів водій автомобіля мав технічну можливість уникнути пригоди.

-Витягом з медичної картки стаціонарного хворого №9566 від 10.07.2015 року ОСОБА_8, виданою КУ «МКЛ №11»;

-Витягом з рішення ВКК №1594 від 18.08.2015 року, згідно якого ОСОБА_8 потребує постійний сторонній догляд, не здатна до самообслуговування;

-Медичною довідкою №9566 від 08.07.2015 року, виданою КУ «МКЛ №11»;

Згідно з висновком судово-медичної експертизи № 1562 від 18.06.2015 року внаслідок дорожньо-транспортної пригоди у громадянки ОСОБА_8 були виявлені наступні тілесні ушкодження: закрита черепно-мозкова травма, забиття головного мозку, крововилив під м'які мозкові оболонки, синці обличчя, закрита травма тазу у вигляді перелому правої лонної кістки зі зміщенням кісткових відламків, синці тулуба, верхніх і нижніх кінцівок. Ці ушкодження супроводжувалися порушенням свідомості за типом глибокого оглушення.

Наявні ушкодження виникли незадовго до вступу гр. ОСОБА_8 у стаціонар, і таким чином могли бути заподіяні 17.06.2015 року. Ці ушкодження утворилися від дії тупих, твердих предметів, такими могли бути зовнішні частини автомобіля, що рухався, при контактуванні з тілом постраждалої, а також в результаті її подальшого падіння на дорожнє покриття, в результаті ДТП. Вказані ушкодження, згідно п.п. 2.1.1 а, 2.1.3 г "Правил судово-медичного визначення ступеня тяжкості тілесних ушкоджень належать до категорії тяжких тілесних ушкоджень за критерієм небезпеки для життя.

Згідно з висновком комісійної судово-медичної експертизи № 359 від 24.03.2016 року року видно, що потерпіла ОСОБА_8 для лікування наслідків травми, отриманої в ДТП 17.06.2015 року потребує додаткового (посиленого) харчування, раціон якого повинен складатися дієтологом, та постійного стороннього побутового догляду строком на 1 рік. Потерпіла ОСОБА_8 потребує санаторно-курортного лікування в санаторіях опорно-рухового апарату («Куяльник», «Лермонтовський»та інші), строком на 1 місяць 1 раз в 12 місяців. Поїздка у такій санаторій потребує супроводжуючого. Сьогодняшній стан здоровя ОСОБА_8 (наявність посттравматичної енцефалопатії 3 ступеня, корково- підкоркового синдрому, порушення функції тазових резервуарів, згинальної згинальної контрактури обох колінних суглобів, консолідуючого переломулонової кістки справа) повязаний з травмами, отриманими нею при ДТП 17.06.2015 року.

Згідно свідоцтва про смерть І-ЖД №452682 від 06.05.2016 року видно, що ОСОБА_8 померла 06.05.2016 року.

Суд заслухавши пояснення учасників судового провадження, дослідивши матеріали кримінального провадження, приходить до висновку, що досліджені судом докази в їх сукупності підтверджують вину ОСОБА_5 у скоєнні злочину.

Дії обвинуваченого ОСОБА_5 суд кваліфікує за ч.2 ст. 286 КК України, кваліфікуючими ознаками порушення правил безпеки дорожнього руху особою, яка керує транспортним засобом, що заподіяло потерпілій тяжке тілесне ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд враховує, що обставинами які обтяжують покарання відповідно до ст.67 КК України не встановлені.

Обставинами, що пом'якшують покарання згідно ст.66 КК України суд вважає, щире каяття обвинуваченого у скоєнні злочину, активне сприяння розкриттю злочину, позитивну характеристику, а також, що ОСОБА_9 має сімю та постійне місце проживання, має на утриманні малолітню дитину.

Згідно п.20 Постанови Пленуму Верховного Суду України № 14 від 23.12.2005 року № 14 « Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті» при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК суд має враховувати не тільки наслідки, що настали, а й характер та мотиви допущених особою порушень правил безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, її ставлення до цих порушень та поведінку після вчинення злочину.

Згідно викладених обставин, враховуючи, що не втрачена можливість виправлення обвинуваченого без позбавлення його волі, суд вважає недоцільним призначати обвинуваченому ОСОБА_5 покарання у виді позбавлення волі, та вважає можливим на підставі ст.ст.75, 76 КК України звільнити обвинуваченого ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з випробуванням та призначити ОСОБА_5 додаткове покарання у виді позбавлення права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

Суд розглянув заявлений цивільний позов потерпілого ОСОБА_2 до Одеського дитячого будинку-інтернату та ОСОБА_5 про солідарне стягнення матеріальної шкоди в межах заявлених позовних вимог, створивши учасникам процесу усі необхідні умови для надання, витребування доказів, користуючись принципом змагальності сторін.

Відповідно до ст.60 ЦПК України, кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається, як на підставу своїх вимог і заперечень.

Відповідно до вимог ст.64 ЦПК України письмовими доказами є будь - які документи, акти, довідки, листування службового або особистого характеру або витяги з них, що містять відомості про обставини, які мають значення для справи.

Судом встановлено, що позивач потерпілий ОСОБА_2 надав суду письмові докази, які досліджені судом, про стягнення матеріальної шкоди на суму 37471 грн., яка складається з витрат на лікування потерпілої в сумі 13795 грн., витрат на додаткове харчування в сумі 18946 грн., витрати у звязку з постійним стороннім доглядом та побутовим обслуговуванням потерпілої в сумі 10730 грн.

Тому, суд вважає, що позивач ОСОБА_2 довів суду ті обставини, на які він посилається, як на підставу своїх вимог, тому враховуючи викладене, позовні вимоги про стягнення матеріальної шкоди підлягають задоволенню.

Також позивач ОСОБА_2 надав суду письмові докази витрат на правову допомогу в сумі 2000 грн.

Одночасно, позивач - потерпілий ОСОБА_2 подав по справі цивільний позов до Одеського дитячого будинку-інтернату та ОСОБА_5 про солідарне стягнення моральної шкоди в сумі 120 000 гривень на його користь.

Свої позовні вимоги обґрунтовує тим, що в результаті ДТП його мати ОСОБА_8 отримала тяжке каліцтво, яке різко змінило характер його життя, осільки він не зміг займатися роботою і добуванням коштів для власного життя, весь його час був присвячений питанням лікування матері і догляду за нею. Його спілкування з мамою, яка була в безпорадному стані через отримані тілесні ушкодження та фізичні муки його мами з періоду отримання нею травм до її смерті викликали у нього моральні страждання. Такий спосіб життя, якій вів він та його мама після отримання тілесних ушкоджень, оскільки він постійно доглядав за мамою, порушив його нормальні життєві звязки через неможливість продовження активного громадського життя, порушились стосунки з оточуючими людьми, оскільки всі його інтереси були зосереджені виключно на питаннях здоровя матері, він не міг зустрічатися з колегами по роботі та проводити свій вільний час з друзями та знайомими у звичний для нього спосіб та обстановці.

Згідно ч.1 ст.1167 ЦК України моральна шкода, завдана фізичній особі неправомірними діями, відшкодовується особою, яка її завдала, за наявності її вини.

Відповідно до Постанови Пленуму Верховного Суду України п.9 від 31.03.1995 №42 «Про судову практику по справам про стягнення моральної шкоди», розмір стягнення моральної шкоди, суд встановлює залежно від характеру страждань, які вчинені позивачу, характеру немайнових збитків і з врахуванням інших обставин.

При встановленні суми моральної шкоди, за вищевказаними позовними вимогами, за даним позовом суд враховує характер и ступінь, випробуваних потерпілим душевних і фізичних страждань, переживань, тяжкість вимушених змін в його житті через отримані травми та лікування.

Виходячи із вимог розумності та справедливості суд вважає, що позовні вимоги потерпілого ОСОБА_2 про стягнення моральної шкоди в сумі 120 000 гривен підлягають частковому задоволенню, а саме моральна шкода підлягає стягненню з ОСОБА_5, як особи, неправомірними діями якої завдана моральна шкоді, в сумі 30 000 гривень на користь ОСОБА_2

На підставі викладеного та керуючисьст.ст. 373, 374, 127-129 КПК України, ст.60, 64, ч.1 ст.1167 ЦК України, Постановою Пленуму Верховного Суду України п.9 від 31.03.1995р. №42 «Про судову практику по справам про стягнення моральної шкоди», суд

З А С У Д И В:

ОСОБА_5 визнати винним в скоєнні злочину, передбаченого ст.286ч.2 КК України і призначити йому покарання у виді позбавлення волі строком на 3 (три) роки з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 2 роки.

На підставі ст.75 КК України звільнити ОСОБА_5 від відбування основного покарання у виді позбавлення волі з іспитовим строком на 2 (два) роки.

Згідно ст.76 ч.1 п.п.1, 2 КК України зобовязати засудженого ОСОБА_5:

- періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації;

- повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи.

Запобіжний захід відносно ОСОБА_5 до набрання чинності вироку обрати особисте зобовязання.

Цивільний позов ОСОБА_2 до Одеського дитячого будинку-інтернату та ОСОБА_5 про солідарне стягнення матеріальної і моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути солідарно з Одеського дитячого будинку- інтернату та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 матеріальну шкоду, яка складається з витрат на лікування потерпілої в сумі 7795 грн., витрат на додаткове харчування в сумі 18946 грн., витрати у звязку з постійним стороннім доглядом та побутовим обслуговуванням потерпілої в сумі 10730 грн., витрати на правову допомогу 2000 грн., а всього - 39471 грн.

Стягнути з ОСОБА_5 на користь ОСОБА_2 моральну шкоду в сумі 30000 грн.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Одеської області протягом 30 днів з моменту його проголошення, шляхом подачі скарги через Київський районний суд м. Одеси.

Копію вироку негайно вручити засудженому та прокурору.

Суддя Галій С. П.