Ухвала суду № 66256076, 26.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД М. КИЄВА

Справа № 22-4393 Головуючий у1-й інстанції - Букіна О.М.

Унікальний № 760/285/16-ц Доповідач - Пікуль А.А.

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

26 квітня 2017 року. Колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі:

головуючого Пікуль А.А.

суддів Гаращенка Д.Р.

НевідомоїТ.О.

секретар Пузикова В.В.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в місті Києві цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_4 на рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 7 квітня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_4 до Товариства з обмеженою відповідальністю "Авто Просто", треті особи: Головне управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання недійсним договору, стягнення коштів та моральної шкоди,-

в с т а н о в и л а:

Рішенням Солом'янського районного суду міста Києва від 7 квітня 2016 року за безпідставністю заявленого позову відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4 до ТОВ "Авто Просто", треті особи: Головне управління у справах захисту прав споживачів у місті Києві; Національна комісія, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, про визнання недійсним договору, стягнення коштів та моральної шкоди.

Не погодившись з рішенням суду, ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на неповне з'ясування обставин, що мають значення для справи, порушення норм матеріального та процесуального права, що призвело до постановлення незаконного та необґрунтованого рішення, просить рішення суду скасувати та ухвалити нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги у повному обсязі (а.с.117-123).

В суд апеляційної інстанції ОСОБА_4, представники третіх осіб не з'явились, про місце та час апеляційного розгляду повідомлені належним чином.

18 квітня 2017 року ОСОБА_4 надіслала до суду заяву, у якій просила справу розглядати у її відсутність, апеляційну скаргу підтримала та просила її задовольнити (а.с.192).

Суд ухвалив розглядати справу у відсутність осіб, які не з'явились, оскільки відповідно до положень ч.2 ст. 305 ЦПК неявка сторони, належним чином повідомленої про час і місце розгляду справи, не перешкоджає апеляційному розглядові справи.

Заслухавши доповідь судді Пікуль А.А., пояснення представника ТОВ "Авто Просто", ОСОБА_5, який заперечував проти задоволення апеляційної скарги, з'ясувавши обставини справи та обговоривши доводи апеляційної скарги, колегія приходить до висновку про те, що апеляційну скаргу слід відхилити з таких підстав.

При ухваленні рішення суд першої інстанції вважав встановленими наступні обставини.

26 січня 2013 року між ТОВ "Авто Просто" та ОСОБА_4 укладено Договір №500188 про надання фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання товару (автомобіля) у групі, предметом якого є надання учаснику фінансової послуги з адміністрування фінансових активів для придбання автомобіля за рахунок об'єднаних періодичних платежів учасників групи через систему АвтоТак (а.с.6-20).

Пунктом 19.3. Договору визначено, що учасник підтверджує, що ТОВ "АВТО ПРОСТО" надало інформацію про суть фінансової послуги, що пропонується за цим Договором, із зазначенням вартості цієї послуги для учасника групи, повідомило про порядок сплати податків і зборів за рахунок фізичної особи в результаті отримання фінансової послуги за Договором, про правові наслідки та порядок здійснення розрахунків внаслідок дострокового припинення надання фінансової послуги, повідомило про механізм захисту фінансовою установою прав споживачів та порядок урегулювання спірних питань, що виникають у процесі надання фінансової послуги, повідомлено реквізити (адреса, номер телефону) Національної комісії, що здійснює державне регулювання у сфері ринків фінансових послуг, а також реквізити (адреса, номер телефону) органів з питань захисту прав споживачів.

Відповідно до додатку №1, який є невід'ємною частиною Договору, ціна автомобіля, дійсна на день укладення Договору становить 128 700 грн., учасник системи сплачує: винагороду за послуги, пов'язані з включенням Договору до системи АвтоТак та формування групи в розмірі 4 633 грн. 20 коп.; періодичний платіж у розмірі 1,1905 %; щомісячну винагороду у розмірі 0,415 % + ПДВ; винагороду за послуги, пов'язані з передачею автомобіля учаснику у розмірі 3,00 % + ПДВ.

На виконання умов Договору позивач за період з 2 лютого 2013 року по 12 березня 2013 року сплатила 4 633 грн. 20 коп., як винагороду за послуги пов'язані з включенням договору до системи "Авто Так" та формування груп, 40 000 грн., як аванс в рахунок вартості обраного автомобіля та 2 105 грн. 53 коп., як щомісячний платіж (а.с.22-24).

Відмовляючи у задоволенні позовних вимог ОСОБА_4, районний суд виходив з недоведеності позивачем підстав недійсності спірного договору про надання фінансових послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товарів у групі в контексті положень ст.18, 19 Закону України "Про захист прав споживачів".

Виходячи з наявних у матеріалах справи та досліджених судом першої інстанції письмових доказів суд апеляційної інстанції приходить до висновку про те, що обставини, що мають значення для справи, які суд вважав встановленими при вирішенні справи, доведені.

Висновки суду щодо відсутності підстав для задоволення позовних вимог ОСОБА_4 відповідають обставинам справи та положенням матеріального закону.

Норми матеріального права відповідно до спірних правовідносин застосовані правильно.

Всі висновки суду першої інстанції, мотиви, з яких суд вважав встановленою відсутність правових підстав для задоволення заявленого ОСОБА_4 позову, нормативно-правові акти, якими керувався суд при ухваленні рішення, повно та послідовно викладені у мотивувальній частині оскаржуваного рішення (а.с.108-110).

Обставин, які б дали суду апеляційної інстанції підстави для спростування указаних висновків суду, апеляційна скарга ОСОБА_4 позивача не містить.

Необґрунтованими є доводи апеляційної скарги про наявність ознак експлуатації "пірамідальної схеми" відповідача ТОВ "Авто Просто" за спірним договором, оскільки, по-перше, районний суд відхиляючи доводи позовної заяви ОСОБА_4 з даного приводу у зв'язку з відсутністю підстав для застосування положень п.7 ч.3 ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", виходив з правової позиції Верховного Суду України, прийнятій за результатами розгляду справи №6-40цс 13 від 11 вересня 2013 року при застосуванні аналогічних норм права до аналогічних правовідносин, що виникли між сторонами.

По-друге, указані доводи є по суті вільним трактуванням стороною положень ст.19 Закону України "Про захист прав споживачів", яке не узгоджується із практикою правозастосування.

Доводи апеляційної скарги про неправильність висновків районного суду щодо відсутності в умовах спірного договору несправедливих умов в розумінні ст.18 Закону України "Про захист прав споживачів" апеляційний суд відхиляє, оскільки судом першої інстанції вірно встановлено факт відсутності істотного дисбалансу договірних прав і обов'язків на шкоду ОСОБА_4 за договором №500188 від 26 січня 2013 року.

Посилання апеляційної скарги у цій частині на Правову позицію Верховного Суду України у справі №6-2766цс15 від 16 грудня 2015 року є безпідставним, так як спірні правовідносини у справі №6-2766цс15 є відмінними від правовідносин у даній справі, оскільки виникли з договору фінансового лізингу.

Доводи апеляційної скарги позивача про несправедливість положень ст. 13 оспорюваного договору щодо наслідків невиконання зобов'язань в частині неправомірного встановлення штрафу та пені, які, на думку сторони, виходять за межі переліку передбачених законом платежів, також відхиляються апеляційним судом як безпідставні, такі, що суперечать положенням ст. 549 ЦК України.

Посилання на те. що в порушення вимог закону за одне й те ж порушення умов договору підлягають одночасному застосуванню два види неустойки, у апеляційній скарзі відсутні.

Доводи апеляційної скарги про несправедливість умов договору щодо строків виконання зобов'язання і визначення підстав зміни вартості платежів також не можуть бути прийняті апеляційним судом у якості підстав для скасування оскаржуваного рішення, оскільки у даному випадку позивач помилково ототожнює договір про надання послуг з адміністрування фінансових активів для придбання товару у групі із договором про виготовлення товару на замовлення чи договором купівлі/продажу товару із розстрочкою платежу.

Доводи апеляційної скарги щодо невиконання відповідачем свого обов'язку письмово повідомляти учасників групи про зміну поточної ціни товару правового значення для вирішення даного спору не мають, оскільки стосуються виконання стороною своїх зобов'язань за договором. В рамках даного спору перевірці підлягає відповідність договору вимогам закону на час його укладення.

Доводи апеляційної скарги щодо незаконності вимог суду першої інстанції про стягнення з позивача судового збору за подання позовної заяви апеляційний суд відхиляє враховуючи наступне.

Перелік підстав для звільнення від сплати судового збору та пільг щодо його сплати визначено ст.ст. 3, 5 Закону України "Про судовий збір".

У п. 7 ч. 1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" було передбачено, що споживачі - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав звільняються від сплати судового збору. Однак, Законом України від 22 травня 2015 року № 484-VIII, який набрав чинності 1 вересня 2015 року, внесено зміни до Закону України "Про судовий збір" та викладено статтю 5 цього Закону в новій редакції, у якій звільнення від сплати судового збору споживачів - за позовами, що пов'язані з порушенням їхніх прав не передбачено.

За загальними правилами цивільного судочинства (статті 79, 119, 297, 328, 358 ЦПК України) судовий збір належить до судових витрат, які несуть суди усіх рівнів, коли розглядають позовну заяву, апеляційну, касаційну скаргу чи заяву про перегляд судових рішень Верховним Судом України.

Обов'язок осіб, які звертаються до суду, сплачувати судовий збір - це процесуальний обов'язок, визначений нормами процесуального права.

Відповідно до частини другої статті 79 ЦПК України розмір судового збору, порядок його сплати, повернення і звільнення від сплати встановлюється законом.

Таким спеціальним законом є Закон України від 8 липня 2011 року № 3674-VІ "Про судовий збір".

Відповідно до ч.3 ст.2 ЦПК України, провадження в цивільних справах здійснюється відповідно до законів, чинних на час вчинення окремих процесуальних дій, розгляду і вирішення справи.

Наведені норми процесуального права дозволяють сформулювати загальне правило: процесуальні дії мають вчинятися за нормами процесуального закону, чинними на момент вчинення цих дій.

З огляду на зазначене можна дійти висновку про те, що процесуальний закон визначає свою дію в часі саме за часом вчинення відповідних процесуальних дій.

За таких умов Закон України "Про судовий збір" має застосовуватися в редакції, яка діяла на момент вчинення певної процесуальної дії.

Відповідний правовий висновок міститься і в постанові Верховного Суду України від 30 листопада 2016 року у справі №6-1121цс16, який з огляду на положення ст.360-7 ЦПК України є обов'язковим для застосування судами України.

З матеріалів справи убачається, що з позовною заявою ОСОБА_4 звернулась до суду (направила поштою) 30 грудня 2015 року (а.с.28), тобто після набрання чинності змін до Закону України "Про судовий збір", відповідно до яких виключені пільги щодо сплати судового збору споживачами за позовами, пов'язаними з порушенням їхніх прав.

Інших доводів щодо неправильності оскаржуваного рішення апеляційна скарга відповідача не містить.

Враховуючи викладене, апеляційний суд приходить до висновку про те, що судом першої інстанції дана належна оцінка доводам сторін у сукупності з наданими сторонами доказами, висновки суду відповідають обставинам справи, доводи, викладені у апеляційній скарзі, не спростовують їх, тому підставдля скасування оскаржуваного рішення немає.

Керуючись ст.303, 307-308, 313-315 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А :

Апеляційну скаргу ОСОБА_4 відхилити.

Рішення Солом'янського районного суду міста Києва від 7 квітня 2016 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, може бути оскаржена в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: А.А. Пікуль

Судді: Д.Р. Гаращенко

Т.О.Невідома