Рішення № 66256046, 24.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

Р І Ш Е Н Н Я

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду міста Києва в складі :

Головуючого - суддіЛапчевської О.Ф.СуддівМазурик О.Ф., Шебуєвої В.А.при секретаріГоін В.С.за участю: представників позивача ОСОБА_5, ОСОБА_6,

представника відповідача ОСОБА_7,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Києві апеляційні скарги представника ОСОБА_8 - ОСОБА_5 та представника Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» Єрмака Сергія Миколайовича на рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року

У справі за позовом ОСОБА_8 до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім», ОСОБА_10 про стягнення матеріальної шкоди та пені, -

В С Т А Н О В И Л А:

Рішенням Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року позов задоволено частково./а.с. 82-86/

№ справи 761/30666/16-ц № апеляційного провадження:22-ц/796/2358 /2017Головуючий у суді першої інстанції: Осаулов А.А.Доповідач у суді апеляційної інстанції: Лапчевська О.Ф.Не погоджуючись з вказаним рішенням, в частині відмови у відшкодуванні суми втрати товарної вартості автомобіля, представник ОСОБА_8 - ОСОБА_5 подала апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції не повно з'ясовані обставини справи, зокрема, не прийнято до уваги висновків звіту про оцінку вартості збитку, яким визначено вартість відновлювального ремонту у розмірі 68 277, 46 грн. Вказувала на те, що відповідно до п. 32.7 ст. 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», ст. 988, 1166, 1187, 1194 ЦК України, п. 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики товарознавчої експертизи оцінки, власник пошкодженого транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована особою, яка завдала шкоду, в загальному порядку. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просила рішення суду скасувати та постановити нове про задоволення позовних вимоги у повному обсязі.

Не погоджуючись з вказаним рішенням, представник ПАТ «Київський страховий дім» Єрмак С.М. також подав апеляційну скаргу на рішення суду посилаючись на його незаконність та необґрунтованість. Вважає, що судом першої інстанції порушено норми матеріального права та неправильно застосовані положення ст.ст. 2, 22, 28, 29, 32, 35, 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів». Вказував на те, що відповідно до звіту №99/98.05.16 від 26.05.2016 р., позивачу 30.06.2016 р. було виплачено страхове відшкодування у розмірі 22 489, 08 грн., без врахування втрати товарної вартості транспортного засобу, яку страховик, відповідно до законодавства не відшкодовує. Крім того, вказував на те, що безпідставним є і стягнення пені, оскільки позивачем подано заяву про виплату 14.03.2016 р., розмір виплати не було узгоджено у зв'язку з чим страховиком замовлено експертне дослідження, яке отримано 26.05.2016 р., тому строк виплати страхового відшкодування не перевищив 90 днів, оскільки виплата була здійснена 30.06.2016 р. Також наголошував на безпідставність прийняття судом першої інстанції звіту, наданого позивачем №108/07/16 від 29.07.2016 р., як такого, що викликає сумніви в його правильності, зокрема, огляд автомобіля було проведено без участі страховика, звіт складено на дату оцінки 29.07.2016 р., а повинно бути складено на дату заподіяння збитків 02.09.2015 р., відсутні також в ньому дані щодо суми податку на додану вартість, що у зв'язку з відсутністю доказів здійсненого ремонту автомобіля, є істотним. Вказував і на те, що не ґрунтуються на вимогах закону задоволення вимог щодо стягнення вартості експертного дослідження, здійсненого позивачем. З урахуванням викладеного в апеляційній скарзі просив рішення суду скасувати, постановивши нове рішення яким у задоволенні вимог до ПАТ «Київський страховий дім» відмовити.

Колегія суддів, заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення представників сторін, які з'явились у судове засідання, дослідивши доводи апеляційної скарги, перевіривши матеріали справи в межах апеляційного оскарження, вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про часткове задоволення позовних вимог, на підставі наступного.

Судом встановлено, що 02.09.2015 року о 17:20 год. ОСОБА_10, керуючи автомобілем НОМЕР_1 у м. Києві по пр. Героїв Дніпра - вул. Зої Гайдай, під час руху, не дотримався безпечної дистанції, внаслідок чого здійснив зіткнення з автомобілем НОМЕР_2, що спричинило пошкодження транспортних засобів. (а.с. 7).

Постановою судді Оболонського районного суду м. Києва від 07.10.2015р. ОСОБА_10 визнано винним у вчиненні вказаного адміністративного правопорушення, передбаченого ст. 124 КУпАП у зв'язку з порушенням ним п. 13.1 ПДР України.

Цивільна-правова відповідальність ОСОБА_10 на момент ДТП була застрахована в ПрАТ «Київський страховий дім» відповідно до полісу обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів №АІ/4238833, за яким останній застрахував цивільну відповідальність власника перед третіми особами відповідно до ліміту відповідальності за шкоду, заподіяну майну - 50 000,00 грн., франшиза - 0 грн.

В результаті зазначеної дорожньої пригоди автомобіль НОМЕР_3 отримав пошкодження, в зв'язку з чим ОСОБА_8 звернулась до страховика із повідомленням №2793 від 03.09.2015р. про подію. (а.с. 10).

На підставі рахунку №ПАсС-0004994 від 07.09.2015 року складеного ТОВ «ВІДІ-ПАУЕР» вартість збитків нанесених позивачу в результаті дорожньо-транспортної пригоди склала 41 756,70 грн.

Також судом встановлено та не заперечувалось позивачем під час розгляду справи, що 26.05.2016 р. ПрАТ «Київський страховий дім» виплатило ОСОБА_8 суму страхового відшкодування у розмірі 22 489,08 грн.

Також встановлено, що згідно звіту №108/07/16 про оцінку вартості збитку нанесеного власнику пошкодженого колісного транспортного засобу (КТЗ) RANGE ROVER SPORT д.н.з. НОМЕР_4, складеного 29.07.2016 року, загальний збиток, завданий власникові автомобіля в результаті його пошкодження при ДТП, складає 68 277,46 грн. (а.с 12-18).

Частково задовольняючи позовні вимоги, суд першої інстанції керувався положеннями ч.1 п.3 ст. 988 ЦК України про те, що страховик зобов'язаний у разі настання страхового випадку здійснити виплату у строк встановлений договором, п. 22.1 ст. 22, 29 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» про те, що при настанні страхового випадку страховик відповідно до лімітів відповідальності страховика відшкодовує у встановленому цим Законом порядку оцінену шкоду, яка була заподіяна у результаті дорожньо-транспортної пригоди життю, здоров'ю, майну третьої особи, а у зв'язку з пошкодженням транспортного засобу відшкодовуються витрати, пов'язані з відновлювальним ремонтом транспортного засобу з урахуванням зносу, розрахованого у порядку, встановленому законодавством, та ст. 22 ЦК України про те, що особа, якій завданого збитків в результаті порушення її цивільного права, має право на їх відшкодування.

Встановивши, що відповідно до звіту №108/07/16 складеного 29.07.2016 року, сума збитків визначена у 68 277,46 грн., яка складається із вартості відновлювального ремонту - 47 000,06 грн. та величиною втрати товарної вартості КТЗ - 21 277,40 грн., обов'язок стягнення з відповідачів величини втрати товарної вартості КТЗ законодавством не передбачено і позивачем не доведено, суд першої інстанції прийшов до висновку про відшкодування реальних збитків та стягнення з ПрАТ «Київський страховий дім», з урахуванням виплаченої суми у розмірі 22 489,08 грн., стягнувши на користь позивача суму у розмірі 24 511,06 грн.

В частині стягнення пені за прострочення сплати страхового відшкодування, суд першої інстанції керувався положеннями ст. 992 ЦК України яка встановлює відповідальність страховика, який у разі несплати страховиком страхувальникові або іншій особі страхової виплати зобов'язаний сплатити неустойку в розмірі, встановленому договором або законом та п.36.2. ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» яким передбачено, що Страховик (МТСБУ) протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхового відшкодування з особою, яка має право на отримання відшкодування, за наявності документів, зазначених у статті 35 цього Закону, повідомлення про дорожньо-транспортну пригоду, але не пізніш як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування зобов'язаний у разі визнання ним вимог заявника обґрунтованими - прийняти рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та виплатити його.

Встановивши, що період прострочення виплати становить 71 день, а саме з 13.06.2016 року по 22.08.2016 року, за який необхідно стягнути обраховані позивачем виплати, суд першої інстанції прийшов до висновку, що позовні вимоги в цій частині підлягають частковому задоволенню, оскільки розрахунок необхідно обраховувати з недоплаченої суми збитків, яка дорівнює 24 511,06 грн., здійснивши розрахунок з урахуванням облікової ставки НБУ за вказаний період, яка з 13.06.2016 року - 28.07.2016 року становила - 18, з 29.07.2016 року по 22.08.2016 року становила 15,5, прийшовши до висновку про розмір суми пені, який складає - 1 291,00 грн.

Однак з таким висновком суду погодитись не можна з наступних підстав.

Відповідно до частини першої статті 1166 ЦК України майнова шкода, завдана неправомірними рішеннями, діями чи бездіяльністю особистим немайновим правам фізичної або юридичної особи, а також шкода, завдана майну фізичної або юридичної особи, відшкодовується в повному обсязі особою, яка її завдала.

Системний аналіз указаних положень законодавства, а також абзацу третього пункту 3 частини першої статті 988, статті 1194 ЦК України, пункту 32.7 статті 32 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів», пунктів 1.6, 8.6, 8.6.1, 8.6.2 Методики дає можливість дійти таких висновків. Власник пошкодженого внаслідок ДТП транспортного засобу має право на відшкодування в повному обсязі завданої йому майнової шкоди. При цьому, якщо цивільна відповідальність заподіювача шкоди була застрахована, але розміру страхового відшкодування не вистачає для повного відшкодування завданої майнової шкоди, у тому числі й у разі встановлення законодавчих обмежень щодо відшкодування шкоди страховиком, то в такому разі майнова шкода у вигляді втрати товарної вартості транспортного засобу повинна бути відшкодована винною особою в загальному порядку. Методикою передбачено можливість і порядок обчислення показника втрати товарної вартості колісного транспортного засобу як складової загального розміру майнової шкоди, яка завдана власнику транспортного засобу, пошкодженого внаслідок ДТП. Оскільки від сплати відповідного відшкодування законодавством звільнено страховика, то його згідно зі статтями 1166, 1187, 1194 ЦК України може бути стягнуто з особи, яка завдала шкоду.

Крім того, потерпілий вправі відмовитися від свого права вимоги до страховика та одержати повне відшкодування шкоди від особи, яка її завдала, в рамках деліктного зобов'язання, не залежно від того, чи застрахована цивільно-правова відповідальність особи, яка завдала шкоди. В такому випадку особа, яка завдала шкоди і цивільно-правова відповідальність якої застрахована, після задоволення вимоги потерпілого не позбавлена права захистити свій майновий інтерес за договором страхування та звернутися до свого страховика за договором із відповідною вимогою про відшкодування коштів, виплачених потерпілому, в розмірах та обсязі згідно з обов'язками страховика як сторони договору обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності.

Так, якщо потерпілий звернувся до страховика і одержав страхове відшкодування, але його недостатньо для повного відшкодування шкоди, деліктне зобов'язання зберігається до виконання особою, яка завдала шкоди, свого обов'язку згідно зі статтею 1194 ЦК України - відшкодування потерпілому різниці між фактичним розміром шкоди і страховою виплатою (страховим відшкодуванням), яка ним одержана від страховика.

Право потерпілого на відшкодування шкоди її заподіювачем є абсолютним і суд не вправі відмовити в такому позові з тих підстав, що цивільно-правова відповідальність заподіювача шкоди застрахована. У разі задоволення такого позову заподіювач шкоди не позбавлений можливості пред'явити майнові вимоги до страхової компанії, з якою ним укладено договір обов'язкового страхування цивільно-правової відповідальності. /правова позиція ВСУ у справі 6-2808цс15 від 20.01.2016 р./

Таким чином, сума невідшкодованих збитків підлягає відшкодуванню з ОСОБА_10, на що суд першої інстанції уваги не звернув, відмовляючи у частині стягнення суми відшкодування.

В частині розрахунку суми, колегія суддів вказує на наступне.

Так, у справі наявні три різні висновки щодо розміру збитків, завданих позивачу.

Висновок, наданий ОСОБА_8 від 07.09.2015 р., за яким розмір ремонтних робіт становив 41 756, 70 грн. / а.с.112/, з вказаним висновком не погодилась ПрАТ «Київський страховий дім» у зв'язку з чим була замовлена експертиза, позивач вказану калькуляцію також не враховує при обґрунтуванні своїх позовних вимог.

За звітом про оцінку від 26.05.2016 р., вартість відновлювального ремонту з урахуванням коефіцієнту фізичного зносу становила 26 704, 8 грн., у тому числі ПДВ у розмірі 4 215, 72 грн. / а.с.195/, за вказаним висновком ОСОБА_8 було виплачено страхове відшкодування, за винятком ПДВ, оскільки нею не надано доказів ремонту автомобіля, вказане сторонами не оскаржується. Вказану суму ОСОБА_8 не позбавлена отримання після надання страховій компанії доказів ремонту автомобіля, у зв'язку з чим вимога є передчасною.

На даний час автомобіль не відремонтовано, що також не заперечується позивачем.

Судом першої інстанції взято до уваги висновок ОСОБА_8 - звіт від 29.07.2016 р., з яким погоджується колегія суддів апеляційного суду, відповідно до якого вартість відновлювального ремонту становить 47 000, 06 грн. / а.с.12/.

При розгляді справи в апеляційній інстанції, сторони не вважали за потрібне проводити експертизу, задля визначення розміру реальних збитків, представники позивача наполягали на наявному в матеріалах справи звіті /а.с.12/. ОСОБА_10 жодних заперечень в цій частині також не надавав, протягом всього розгляду справи як в суді першої так і в суді апеляційної інстанції.

Відповідно до пункту 1 частини другої статті 22 ЦК України реальними збитками є втрати, яких особа зазнала у зв'язку зі знищенням або пошкодженням речі, а також витрати, які особа зробила або мусить зробити для відновлення свого порушеного права.

Згідно з пунктом 2.4 Методики товарознавчої експертизи та оцінки колісних транспортних засобів, затвердженої наказом Міністерства юстиції України та Фонду державного майна України від 24 листопада 2003 року № 142/5/2092, вартість матеріального збитку (реальні збитки) визначається як вартісне значення витрат, яких зазнає власник у разі пошкодження або розукомплектування колісного транспортного засобу (далі - КТЗ), з урахуванням фізичного зносу та витрат, яких зазнає чи може зазнати власник для відновлення свого порушеного права користування КТЗ (втрати товарної вартості).

Таким чином, зважаючи на те, що сторони відмовились від проведення судової експертизи для встановлення суми реального збитку, колегія суддів приходить до висновку про те, що страховою компанією реальні збитки відшкодовані, шляхом виплати страхового відшкодування у розмірі 22 489, 08 грн., з врахуванням коефіцієнту фізичного зносу / а.с.195/, за винятком ПДВ, а стягненню з ОСОБА_10 піддягає сума, яка не була відшкодована страховою компанією, та яка з врахуванням вартості відновлювального ремонту за звітом від 29.07.2016 р. становить різницю між 47 000, 06 грн., та сумою, виплаченою страховою компанією у розмірі 22 489, 08 грн. що дорівнює 24 510, 98 грн.

Крім того, в частині, що стосується несвоєчасності сплати страхового відшкодування, суд першої інстанції прийшов до помилкових висновків про її стягнення, у зв'язку з наступним.

У відповідності до ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» страховик здійснює виплату страхового відшкодування протягом 15 днів з дня узгодження ним розміру страхової виплати, за наявності документів, передбачених ст. 35 вказаного закону, та не пізніше як через 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування.

Відповідно до абз. 5 п. 36.2 ст. 36 ЗУ «Про обов'язкове страхування цивільно-правової відповідальності власників наземних транспортних засобів» передбачає, що у разі якщо заява про здійснення страхового відшкодування чи інші документи, необхідні для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати), надані з порушенням строку, встановленого цим Законом, строк прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування (регламентної виплати) та його виплату збільшується а кількість днів такого прострочення.

Так, відповідно до заяви документ, на обґрунтування розміру заявлених майнових вимог необхідний для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування, позивачем не був наданий, у зв'язку з чим страховиком був замовлений звіт № 99/98.05.16 від 26.05.2016 р., який отримано лише 26.05.2016 р., виплата здійснена 30.06.16 р.

З урахуванням вказаного, дати подання заяви та дати отримання звіту строк прийняття рішення виплати страхового відшкодування не перевищує 90 днів з дня отримання заяви про страхове відшкодування та інші документів, необхідних для прийняття рішення про здійснення страхового відшкодування.

Відповідно до ч. 1 ст. 309 ЦПК України підставами для скасування рішення суду першої інстанції і ухвалення нового рішення або зміни рішення є порушення або неправильне застосування норм матеріального або процесуального права.

Крім того, у відповідності до ст. 88 ЦПК України, стягненню підлягають судові витрати на користь ОСОБА_8 з ОСОБА_13 за подачу позову в суді першої інстанції, та подачу апеляційної скарги.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 309, 313-314, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А :

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_8 - ОСОБА_5 - задовольнити частково.

Апеляційну скаргу представника Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» Єрмака СергіяМиколайовича - задовольнити частково.

Рішення Шевченківського районного суду м. Києва від 28 листопада 2016 року -скасувати, постановивши нове, наступного змісту.

Позов задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_10 /ідентифікаційний номер НОМЕР_6/ на користь ОСОБА_8 /ідентифікаційний номер НОМЕР_5/ 22 489, 08 гривень відшкодування матеріальної шкоди.

Стягнути з ОСОБА_10 /ідентифікаційний номер НОМЕР_6/ на користь ОСОБА_8 /ідентифікаційний номер НОМЕР_5/ судовий збір за розгляд справи в суді першої та апеляційної інстанції у розмірі 1157, 31 грн.

У задоволенні позовних вимог до Приватного акціонерного товариства «Київський страховий дім» - відмовити.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ.

Головуючий: Судді: