Постанова № 66255867, 28.04.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/360/17Головуючий у 1-й інстанції Варневич Л.Б. Провадження № 33/789/117/17 Доповідач - Коструба Г.І.Категорія - ч.1 ст.130 КУпАП

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

28 квітня 2017 р. Суддя апеляційного суду Тернопільської області Коструба Г.І. з участю особи, притягнутої до адмінвідповідальності ОСОБА_1 та його захисника ОСОБА_2, розглянувши адміністративну справу відносно ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, жителя ІНФОРМАЦІЯ_2,

ВСТАНОВИВ:

Постановою Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2017 року ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст. 130 КУпАП, та накладено адміністративне стягнення у виді штрафу у розмірі 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 рік.

Як вбачається зі змісту даної постанови, ОСОБА_1 23 лютого 2017 р. близько 14 год. 50 хв. в с. Ужинець по вул. Центральній Млинівського району Рівненської області керував транспортним засобом Ауді А6, д.н.з. НОМЕР_1, з явними ознаками наркотичного спяніння, що знижують увагу та швидкість реакції, що підтверджено і матеріалами справи, протоколом серії БР№185458, внаслідок чого суд прийшов до переконання, що в діях ОСОБА_1 міститься склад адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП.

Не погоджуючись з рішенням суду, ОСОБА_1 подав апеляційну скаргу, в якій просить постанову місцевого суду скасувати, а провадження про адміністративне правопорушення відносно нього закрити у звязку з відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення.

Мотивуючи свої доводи, зазначає, що керував автомобілем у тверезому стані, правил дорожнього руху не порушував, їхав з дозволеною швидкістю. Стверджує, що працівники поліції, безпідставно його зупинивши, почали чинити моральний тиск та погрожувати забрати автомобіль на штрафмайданчик, у звязку з чим за їх вказівкою написав пояснення у протоколі про адміністративне правопорушення.

Крім того, працівники поліції всупереч чинного законодавства (ст.266 КУпАП) не запропонували йому пройти тест на вживання алкоголю на місці із застосуванням спеціальних засобів для визначення стану сп'яніння. Натомість одразу сказали їхати у спеціалізований медичний заклад для встановлення стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння.

Вказує, що у відповідності до ч.1 ст.266 КУпАП при встановленні стану алкогольного, наркотичного чи іншого сп'яніння особа підлягає відстороненню від керування транспортним засобом з передачею такого права іншій особі, яка має посвідчення водія, однак після складання протоколу йому видали тимчасове посвідчення і допустили до подальшого керування транспортним засобом, оскільки не було виявлено таких ознак.

Також зазначає, що, незважаючи на невизнання ним своєї вини у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП у судовому засіданні, суд зазначив у постанові, що він свою вину визнав. Вказує, що, навпаки, в судовому засіданні він категорично заперечував свою вину та пояснював фактичні обставини, за яких було складено протокол про адміністративне правопорушення.

Поряд з цим під час розгляду справи судом першої інстанції він мав намір заявити усне клопотання про допит свідків, проте головуючий суддя не надав йому такої можливості. Стверджує, що розгляд справи тривав кілька хвилин, протокол засідання не вівся, звукозапис судового засідання не проводився, а головуюча суддя не надала йому можливості належним чином захистити свої права, при цьому не вислухавши його пояснень.

Крім того, звертає на увагу на те, що суддя першої інстанції вийшла за межі складеного протоколу про вчинення ним адміністративного правопорушення, зокрема він притягнутий до адмінвідповідальності за керування транспортним засобом з явними ознаками наркотичного спяніння, в той час як протокол складений з тих підстав, що він відмовився від проходження медичного огляду з метою встановлення наркотичного спяніння.

Розглянувши матеріали справи, доводи апеляційної скарги, скаржника та його захисника, прихожу до висновку, що апеляційну скаргу ОСОБА_1 слід задовольнити, виходячи з таких міркувань.

Відповідно до ст. 245 КУпАП серед ряду завдань провадження в справах про адміністративні правопорушення є своєчасне, всебічне, повне і об'єктивне з'ясування обставин кожної справи та вирішення її в точній відповідності з законом.

Згідно ст. 280 КУпАП України орган (посадова особа) при розгляді справи про адміністративне правопорушення зобов'язаний з'ясувати: чи було вчинено адміністративне правопорушення, чи винна дана особа в його вчиненні, чи підлягає вона адміністративній відповідальності, чи є обставини, що пом'якшують і обтяжують відповідальність, чи заподіяно майнову шкоду, а також з'ясувати інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Адміністративним правопорушенням (проступком) відповідно до ст.9 КУпАП визнається протиправна, винна (умисна або необережна) дія чи бездіяльність, яка посягає на громадський порядок, власність, права і свободи громадян, на встановлений порядок управління і за яку законом передбачено адміністративну відповідальність.

Відповідно до ст.251 КУпАП щодо доказів, доказами у справі про адміністративне правопорушення є будь які фактичні дані, на основі яких у визначеному законом порядку орган (посадова особа) встановлює наявність чи відсутність адміністративного правопорушення, винність даної особи в його вчиненні та інші обставини, що мають значення для правильного вирішення справи.

Ці дані встановлюються, крім інших, таким доказом як протокол про адміністративне правопорушення.

Згідно ст. 252 КУпАП України оцінка доказів здійснюється органом (посадовою особою) за своїм внутрішнім переконанням, яке повинно ґрунтуватися на всебічному, повному та об`єктивному дослідженні всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом і правосвідомістю.

Дослідивши під час апеляційного розгляду матеріали справи про адміністративні правопорушення, приходжу до висновку, що суддя місцевого суду дійшов помилкового висновку щодо наявності в діях ОСОБА_1 складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, саме за ознаками керування транспортним засобом у стані наркотичного спяніння.

Відповідно до ч.1 ст.256 КУпАП щодо змісту протоколу про адміністративне правопорушення у протоколі про адміністративне правопорушення зазначаються: дата і місце його складення, посада, прізвище, ім'я, по батькові особи, яка склала протокол; відомості про особу, яка притягається до адміністративної відповідальності (у разі її виявлення); місце, час вчинення і суть адміністративного правопорушення; нормативний акт, який передбачає відповідальність за дане правопорушення; прізвища, адреси свідків і потерпілих, якщо вони є; пояснення особи, яка притягається до адміністративної відповідальності; інші відомості, необхідні для вирішення справи. Якщо правопорушенням заподіяно матеріальну шкоду, про це також зазначається в протоколі.

При цьому місцевий суд зазначених вимог закону не дотримався.

Як вбачається з протоколу про адміністративне правопорушення серії БР№185458 від 23 лютого 2017 року, складеного відповідно до норм КУпАП, ОСОБА_1 23 лютого 2017 року о 14 год. 50 хв. на вул. Центральній с. Ужинець Млинівського району Рівненської області від проходження медичного огляду з метою встановлення наркотичного спяніння відмовився в присутності двох свідків.

Тим не менш, суд, поклавши в основу свого рішення зазначений протокол про адміністративне правопорушення щодо відмови ОСОБА_1 від проходження медичного огляду з метою встановлення наркотичного спяніння в присутності двох свідків, прийшов до необгрунтованого висновку про наявність в діях останнього ознак адміністративного правопорушення, передбаченого ч.1 ст.130 КУпАП, а саме керування транспортним засобом в стані наркотичного спяніння, який зазначеним протоколом не встановлений і іншими здобутими у справі доказами не доведений.

Частина 1 ст. 7 КУпАП України передбачає, що ніхто не може бути підданий заходу впливу у зв'язку з адміністративним правопорушенням інакше як на підставах і в порядку, встановлених законом.

Згідно п. 1 ч. 1 ст. 247 КУпАП України, провадження в справі про адміністративне правопорушення підлягає закриттю за відсутності події і складу адміністративного правопорушення.

З урахуванням наведеного, вважаю, що доводи апелянта про відсутність в його діях складу правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, є обгрунтованими, а постанова судді місцевого суду на підставі ст. 247 КУпАП підлягає скасуванню із закриттям провадження.

Керуючись ст. 294 КУпАП України, суддя -

ПОСТАНОВИВ:

Апеляційну скаргу ОСОБА_1 задовольнити .

Постанову судді Кременецького районного суду Тернопільської області від 27 березня 2017 року, якою ОСОБА_1 визнано винним у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП, і накладено на нього адміністративне стягнення у виді штрафу в розмірі 600 неоподаткованих мінімумів доходів громадян, що становить 10 200 грн. з позбавленням права керування транспортними засобами строком на 1 (один) рік, - скасувати.

Провадження у справі про притягнення ОСОБА_1 до адміністративної відповідальності за правопорушення, передбачене ч. 1 ст. 130 КУпАП, -закрити на підставі п. 1 ст. 247 КУпАП у зв'язку із відсутністю в його діях складу адміністративного правопорушення, передбаченого ч. 1 ст. 130 КУпАП.

Постанова є остаточною, оскарженню не підлягає.

Суддя - підпис

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_3