Ухвала суду № 66255058, 25.04.2017, Апеляційний суд Тернопільської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ТЕРНОПІЛЬСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 601/1605/16-цГоловуючий у 1-й інстанції Білосевич Г.С. Провадження № 22-ц/789/220/17 Доповідач - Ткач О.І.Категорія -

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

25 квітня 2017 р. колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Тернопільської області в складі:

головуючого - Ткач О.І.

суддів - Бершадська Г. В., Гірський Б. О.,

з участю секретаря Бріля В.Л. та представника ОСОБА_1

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Тернополі цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_2, ОСОБА_3 на рішення Кременецького районного суду від 28 грудня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3, Почаївської міської ради про усунення перешкод в користуванні власністю, шляхом виселення та визнання осіб такими, що втратили право на користування житловим приміщенням,-

ВСТАНОВИЛА:

Рішенням Кременецького районного суду від 28 грудня 2016 року , позовні вимоги задоволено частково:

- зобов'язано ОСОБА_2 та ОСОБА_3 усунути перешкоди у користуванні власністю, а саме житловим будинком з господарсько-побутовими будівлями, який знаходиться за адресою вул. Колгоспна, 58 в с. Старий Тараж Кременецького району Тернопільської області шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вищевказаного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення;

в іншій частині позову відмовлено.

В апеляційних скаргах ОСОБА_2, ОСОБА_3 просять рішення суду скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовних вимог, посилаючись на те, що воно ухвалено з порушенням норм матеріального та процесуального права.

Зокрема апелянти вказують на те, що між ними та ОСОБА_4 було укладено усний договір найму житлового приміщення, а тому вони правомірно проживали у вказаному будинку. Окрім цього, суд при ухваленні рішення неправомірно позбавив їх житлового приміщення не надавши іншого, чим грубо порушив вимоги ст. 109 ЖК УРСР.

В судове засідання відповідачі не з'явились, хоча про день та час розгляду справи були повідомлені належним чином.

Згідно ч. 2 ст.305 ЦПК України, неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи.

Розглянувши справу в межах доводів апеляційної скарги та межах позовних вимог, заслухавши представника позивача, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення, суд апеляційної інстанції прийшов до висновку, що апеляційну скаргу слід відхилити з наступних підстав.

Відповідно до частини 1 ст. 303 ЦПК України під час розгляду справи у апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність та обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції.

Згідно п. 15 постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2008 року № 12 Про судову практику розгляду цивільних справ в апеляційному порядку у разі якщо апеляційна скарга подана на рішення щодо частини вирішених вимог, суд апеляційної інстанції відповідно до принципу диспозитивності не має права робити висновків щодо неоскарженої частини судового рішення, а в описовій частині повинен зазначити, в якій частині вимог судове рішення не оскаржується.

Рішення Кременецького районного суду від 28.12.2016 року в частині відмови в задоволенні позовних вимог про визнання осіб такими, що втратили право на користування жилим приміщенням не оскаржується.

Враховуючи зазначене, апеляційним судом перевіряється законність та обґрунтованість рішення cуду лише в частині задоволення позовних вимог ОСОБА_1 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення.

У вересні 2016 року ОСОБА_1 звернувся з позовом до ОСОБА_2 та ОСОБА_3 про усунення перешкод в користуванні власністю шляхом виселення із зняттям з реєстраційного обліку з житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що він є власником житлового будинку на вул. Колгоспній, 58 в с. Старий Тараж Кременецького району. У 2001 році у нього з братом ОСОБА_4 та його дружиною ОСОБА_2 була укладена усна домовленість стосовно проживання їхньої сім'ї у його будинку до моменту закінчення ремонту у їх аварійному будинку, або до часу викупу цієї нерухомості. Враховуючи те, що його брат помер не викупивши в нього вказаний житловий будинок, а він згоди на реєстрацію відповідачів не давав і має намір у ньому проживати, тому просив позовні вимоги задовольнити.

Задовольняючи позовні вимоги частково, суд першої інстанції виходив з того, що відсутня домовленість щодо користування житловим приміщенням та згода власника на проживання в його будинку відповідачів, а тому відповідачів слід виселити із спірного будинку.

Вказаний висновок є законним та обґрунтованим, виходячи з наступного.

З матеріалів справи вбачається, що ОСОБА_1 є власником житлового будинку з приналежними до нього будівлями та спорудами, який розташований на вул. Колгоспна № 58 в с. Ст. Тараж Кременецького району (а.с. 6).

Згідно довідки № 950 від 02.08.2016 року, виданої виконавчим комітетом Почаївської міської ради, у житловому будинку на вул. Колгоспна № 58 в с. Ст. Тараж Кременецького району з 2001 року по час видачі довідки проживають: ОСОБА_2 та ОСОБА_3 (а.с. 15).

Відповідно адресної довідки УДМС України, ОСОБА_2 зареєстрована в ІНФОРМАЦІЯ_1. ОСОБА_5 району (а.с. 24).

В судовому засіданні судом першої інстанції встановлено, що позивач не надавав письмової згоди на реєстрацію та проживання відповідачів і має намір реалізувати своє право користування житлом і жити в ньому.

Відповідно до ст. 41 Конституції України, ст. 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпорядження своїм майном.

Згідно з вимогами ст.ст. 16, 386 ЦК України власник має право звернутися до суду із вимогою про захист порушеного права будь-яким способом, що є адекватним змісту порушеного права, який враховує характер порушення та дає можливість захистити порушене право.

За правилами ст. 150 ЖК України власник має право використовувати житло для власного проживання, проживання членів сім'ї, інших осіб і розпоряджатися своїм житлом на власний розсуд

Аналогічні вимоги містить ст. 383 ЦК України.

Глава 28 ЦК України визначає житло об'єктом права приватної власності.

Відповідно до статті 391 ЦК України власник майна має право вимагати усунення перешкод у здійсненні ним права користування та розпоряджання своїм майном.

Згідно п. 18 Постанови Кабінету Міністрів України від 02.03.2016 року № 207 Про затвердження правил реєстрації місця проживання та Порядку передачі органами реєстрації інформації до єдиного державного демографічного реєстру для реєстрації місця проживання особа або її представник подає: документи, що підтверджують: право на проживання в житлі- ордер, свідоцтво про право власності, договір найму та інше... У разі відсутності зазначених документів реєстрація місця проживання особи здійснюється за згодою власника , наймача та членів його сім'ї.

Таким чином, суд першої інстанції вірно прийшов до висновку, що права позивача, як власника житлового будинку, який не надавав згоди на реєстрацію відповідачів є порушені, що відповідно до правил ст.391 ЦК України є підставою для усунення порушень прав власника, шляхом виселення ОСОБА_2 та ОСОБА_3 з вищевказаного житлового будинку без надання іншого житлового приміщення.

Доводи апелянтів про те, що суд першої інстанції невірно застосував норми ст. 109 ЖК України не надавши їм іншого житлового приміщення, суд апеляційної інстанції не приймає до уваги, оскільки вказана редакція статті застосовується лише до державного і громадського житлового фонду.

Посилання апелянтів на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, як підставу скасування судового рішення, суд апеляційної інстанції відхиляє, оскільки згідно ч. 2 ст. 308 ЦПК України ...не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань....

Інші доводи апеляційної скарги фактично зводяться до переоцінки доказів та незгоди відповідача із висновком суду щодо їх оцінки.

Враховуючи те, що суд першої інстанції вірно застосував норми матеріального та процесуального права, висновки суду про встановлені обставини й правові наслідки є вичерпними, відповідають дійсності та підтверджуються достовірними доказами, дослідженими в судовому засіданні, тому рішення суду є законним та обґрунтованим та не підлягає скасуванню.

Керуючись ст. ст. 307, 308 ЦПК України, суд апеляційної інстанції,-

ухвалив:

Апеляційні скарги ОСОБА_2, ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Кременецького районного суду від 28 грудня 2016 року- залишити без змін.

Ухвала набирає чинності з моменту проголошення, але може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів.

Головуючий - підпис

Судді - два підписи

З оригіналом згідно:

Суддя апеляційного суду Тернопільської області ОСОБА_6