Ухвала суду № 66254391, 27.04.2017, Апеляційний суд Запорізької області

Дата документу Справа №

Апеляційний суд Запорізької області

ЄУН 320/829/17Головуючий у 1-й інстанції Бахаєв І.М.Пр. № 22-ц/778/1726/17Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

27 квітня 2017 року м. Запоріжжя

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Запорізької області у складі

головуючого судді Гончар М.С.

суддів Кочеткової І.В., Маловічко С.В.

за участі секретаря Волчанової І.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 на ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 лютого 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі за заявою ОСОБА_2 про встановлення факту родинних відносин та належності правовстановлюючого документа

ВСТАНОВИЛА:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернулась до суду в порядку окремого провадження із вищезазначеною заявою, в якій просила:

- встановити факт, що ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, який помер 01 квітня 2011 року, є батьком її - ОСОБА_2, 05 квітня 164 р.н.,

- встановити факт належності ОСОБА_4, який помер 01 квітня 2011 року, правовстановлюючого документа свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, виданого виконавчим комітетом Ради народних депутатів Запорізької області 20 квітня 1989 року на імя ОСОБА_5.

В обґрунтування своєї заяви заявник зазначала, що встановлення даного факту їй потрібно для оформлення спадщини після смерті батька, як спадкоємцем першої черги за законом.

Ухвалою судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 лютого 2017 року (а.с. 5) відмовлено у відкритті провадження за вищезазначеною заявою заявника у цій справі.

Не погоджуючись із зазначеною ухвалою судді суду першої інстанції, посилаючись на порушення норм процесуального права судом першої інстанції при її постановленні, заявник ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 у своїй апеляційній скарзі (а.с.9-13) просила ухвалу суду першої інстанції скасувати та направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвалою апеляційного суду Запорізької області апеляційне провадження за вищезазначеною апеляційною скаргою відкрито (а.с. 21), справу призначено до апеляційного розгляду (а.с.22).

У судове засідання 27 квітня 2017 року повідомлена апеляційним судом належним чином про час і місце розгляду цієї справи заявник ОСОБА_6 (а.с.25) не зявилась, про причини своєї неявки апеляційний суд не сповістила, клопотань про відкладання розгляду цієї справи апеляційному суду не подавала.

В силу вимог ст. 305 ч. 2 ЦПК України неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи апеляційним судом.

При вищевикладених обставинах, колегія суддів визнала неповажною причину неявки у дане судове засідання заявника ОСОБА_2 та на підставі ст. 305 ч. 2 ЦПК України ухвалила розглядати дану справу у даному судовому засіданні за відсутністю останньої за присутністю її представника за довіреністю (а.с. 14) ОСОБА_3

Заслухавши доповідь судді - доповідача, пояснення представника заявника ОСОБА_2 - ОСОБА_3, якій у тому числі на запитання колегії суддів зазначав, що у спадкодавця є ще син брат заявника, але останній на спадщину не претендує, спору про спадщину між ними немає, перевіривши законність та обґрунтованість ухвали судді суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів апеляційного суду дійшла висновку, що апеляційна скарга ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 підлягає частковому задоволенню з наступних підстав.

Відповідно до ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Встановлено, що суддя суду першої інстанції, відмовляючи у відкритті окремого провадження у цій справі за вищезазначеною заявою заявника, керувався постановою пленуму Верховного суду України № 5 від 31.03.1995 року «Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення», ст. ст. 256 ч. 4, 293 ЦПК України та виходив із того, що із заяви ОСОБА_2 вбачається спір про право власності на будинок у порядку спадкування, тому суд роз'яснив заявнику право звернутись за захистом своїх прав з відповідним позовом до суду.

Проте, з такими висновками суду першої інстанції погодитись не можна з наступних підстав.

Так, згідно із ст. 15 ч. 3 ЦПК України за правилами цивільного судочинства суди розглядають справи, визначені у ч. 1 цієї статті, в порядку позовного, наказного та окремого провадження.

Окреме провадження - це вид непозовного цивільного судочинства, в порядку якого розглядаються цивільні справи про підтвердження наявності або відсутності юридичних фактів, що мають значення для охорони прав та інтересів особи або створення умов здійснення нею особистих немайнових чи майнових прав або підтвердження наявності чи відсутності неоспорюваних прав (ст. 234 ч.1 ЦПК України).

Згідно із ст. 256 ч. 1 п. 1 ЦПК України суд розглядає справи в порядку окремого провадження про встановлення факту родинних відносин між фізичними особами.

В силу вимог ч. 2 ст. 256 ЦПК України у судовому порядку можуть бути встановлені також інші факти, від яких залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав фізичних осіб, якщо законом не визначеного іншого порядку їх встановлення.

Встановлено, що заявник позбавлена можливості в іншій спосіб (через органи РАЦС тчи виконавчий комітет ради) виправити вищезазначені помилки (описки) у вищезазначених документах, оскільки ОСОБА_4 помер.

Дійсно, в силу вимог ст. 256 ч. 4 ЦПК України суддя відмовляє у відкритті провадження у справі, якщо з заяви про встановлення факту, що має юридичне значення, вбачається спір про право, а якщо спір про право буде встановлений під час розгляду справи, - залишає заяву без розгляду.

Однак, встановлено, що заявник ОСОБА_2 у своїй вищезазначеній заяві просила встановити факт родинних відносин її та померлого 01 квітня 2011 року ОСОБА_4, як дочки та батька, а також встановити факт належності батькові правовстановлюючого документа свідоцтва про право особистої власності на житловий будинок, в якому по-батькові останнього зазначено «Федотович», оскільки від цих фактів залежить виникнення її права на спадкування після смерті батька спадщини, зокрема у вигляді вищезазначеного житлового будинку.

Суд першої інстанції помилково передчасно вважав при вищевикладених обставинах, що має місце спір про право заявника на спадщину, наявність якого, на його думку, вбачається із вищезазначеної заяви цього заявника.

Оскільки, спір про право заявника, як спадкоємця, має місце тоді, коли є інші спадкоємці, які прийняли спадщину після смерті спадкодавця у строк, передбачений ст. 1270 ЦК України, - 6 (шість) місяців, який починається з часу відкриття спадщини, та не визнають права на спадщину заявника, як спадкоємця відповідної черги.

Однак, у матеріалах цієї справи відсутні докази наявності таких спадкоємців взагалі та у тому числі на час постановлення оскаржуємої ухвали судом першої інстанції.

З метою з'ясування обставин справи суд може за власною ініціативою витребувати різні докази (ч. 2 ст. 235 ЦПК України - порядок розгляду справ окремого провадження).

Встановлення кола спадкоємців, які прийняли спадщину після спадкодавця, можливо за умови дослідження судом вже відкритої фотокопії спадкової справи після смерті спадкодавця станом після збігу 6-місячного строку з часу відкриття спадщини.

Відповідно до п. 5 ч. 2 ст. 234 та п. 5 ч. 1 ст. 256 ЦПК України та роз'яснень, викладених у п. 1 постанови Пленуму Верховного Суду України від 31 березня 1995 року № 5 "Про судову практику в справах про встановлення фактів, що мають юридичне значення", суд розглядає в порядку окремого провадження справи про встановлення фактів, якщо: згідно з законом такі факти породжують юридичні наслідки, тобто від них залежить виникнення, зміна або припинення особистих чи майнових прав громадян; чинним законодавством не передбачено іншого порядку їх встановлення; заявник не має іншої можливості одержати або відновити загублений чи знищений документ, який посвідчує факт, що має юридичне значення; встановлення факту не пов'язується з наступним вирішенням спору про право.

Належні, допустимі докази того, що встановлення вищезазначених фактів, про які зазначала заявник у своїй вищезазначеній заяві, повязано із наступним вирішенням спору про її право на спадщину, станом на час постановлення оскаржуємої ухвали судом першої інстанції були відсутні.

Разом із тим, вимоги апеляційної скарги заявника в особі її представника щодо направлення справи апеляційним судом для продовження розгляду до суду першої інстанції, є безпідставними та не ґрунтуються на цивільному процесуальному законі, оскільки встановлено, що провадження судом першої інстанції у цій справі ще не відкрито.

При вищевикладених обставинах, доводи заявника в особі її представника, як особи, яка подала апеляційну скаргу, лише частково ґрунтуються на цивільному процесуальному законі та наявних у цій справаі доказах, суд першої інстанції допустив порушення норм процесуального права, які призвели до постановлення ним ухвали, яка не відповідає вимогам законності та обґрунтованості, та в силу вимог ст. 312 ч. 1 п. 3 ЦПК України підлягає скасуванню апеляційним судом з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

При новому вирішенні питання, суду першої інстанції рекомендовано розглянути питання щодо залишення вищезазначеної заяви заявника у цій справі без руху з підстав незазначення заявником на виконання вимог ст. 235 ч.4 ЦПК України в її вищезазначеній заяві у цій справі всіх заінтересованих осіб: брата заявника (сина спадкодавця), нотаріуса, якій відмовив заявниці в оформленні спадщини, виконавчого комітету відповідної ради, яка видавала вищезазначене свідоцтво про право власності на житловий будинок тощо.

Також встановлено, що ОСОБА_2 при подачі вищезазначеної апеляційної скарги до апеляційного суду понесені судові витрати у вигляді судового збору у розмірі 320,00 грн. (а.с. 8).

В силу вимог ст. 235 ч. 7 ЦПК України при ухваленні судом рішення судові витрати не відшкодовуються, якщо інше не встановлено законом.

Згідно із ст. 37 постанови Пленуму ВССУ № 10 від 17.10.2014 року «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» якщо судом апеляційної інстанції скасовано ухвалу суду першої інстанції, передбачену в ч. 1 ст. 293 ЦПК України, з передачею справи на розгляд до суду першої інстанції, то розподіл сум судового збору, повязаного з розглядом відповідної апеляційної скарги, здійснюється судом першої інстанції за результатами розгляду ним справи згідно із загальними правилами.

Керуючись ст.ст. 303, 307, 312, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 в особі представника ОСОБА_3 задовольнити частково.

Ухвалу судді Мелітопольського міськрайонного суду Запорізької області від 08 лютого 2017 року про відмову у відкритті провадження у справі скасувати.

Питання передати на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Головуючий суддяСуддяСуддяОСОБА_1 ОСОБА_7ОСОБА_8