Ухвала суду № 66253608, 25.04.2017, Апеляційний суд Закарпатської області

Справа № 298/1485/16-к

А П Е Л Я Ц І Й Н И Й С У Д З А К А Р П А Т С Ь К О Ї О Б Л А С Т І

У Х В А Л А

І м е н е м У к р а ї н и

25.04.2017 року м. Ужгород

Апеляційний суд Закарпатської області в складі суддів: Крегула М.М. (головуючого), ОСОБА_1, ОСОБА_2, при секретарі Юрочко А.П., за участю прокурора Дербака Ю.Ю., обвинуваченого ОСОБА_3, захисника ОСОБА_4,

розглянув у відкритому судовому засіданні кримінальне провадження за апеляційною скаргою заступника Генерального прокурора України ОСОБА_5 на вирок Великоберезнянського районного суду від 06 лютого 2017 року, яким

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженець ІНФОРМАЦІЯ_2, вул.Миру, 38, Перечинського району, Закарпатської області, громадянин України, ІНФОРМАЦІЯ_3, не працюючий, одружений, що має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимий,

засуджений за ч.2 ст.369-2 КК України до покарання у виді штрафу в розмірі однієї тисячі неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 17000 (сімнадцять тисяч) гривень.

Повернуто ОСОБА_6 заставу, внесену ним 17.10.2016 року за ОСОБА_3 у розмірі 55120 грн. та скасовано накладений відповідно до ухвал слідчого судді Ужгородського міськрайонного суду від 13.10.2016 року на предмети та документи.

Питання про речові докази вирішено у відповідності до вимог ст.100 КПК України.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь держави процесуальні витрати за проведення судово-хімічної експертизи в розмірі 3963грн. 60 коп.

Вироком суду ОСОБА_3 визнано винним та засуджено за те, що він працюючи згідно наказу керівника державного підприємства «Великоберезнянське лісове господарство» №121-к від 25.11.2010 року на посаді лісничого Чорноголівського лісництва ДП «Великоберезнянське ЛГ», будучи працівником правоохоронного органу лісової охорони, в період червня жовтня 2016 року вчинив умисний, корупційний злочин у сфері службової діяльності, при наступних обставинах.

Так, лісничий Чорноголівського лісництва ДП «Великоберезнянське ЛГ»ОСОБА_3, до якого 09.03.2016 року звернулась фізична особа-підприємець ОСОБА_7, ІНФОРМАЦІЯ_4, з тим щоб отримати на території лісового фонду Чорноголівського лісництва ДП «Великоберезнянське ЛГ», в розробку лісосіку для заготівлі деревини породи «бук», вирішив використати вказану ситуацію у власних корисливих інтересах, з метою особистого протиправного збагачення.

При цьому, в ході однієї зустрічі із ФОП ОСОБА_7, яка відбувалася 14.06.2016 року в період із 15.32 год. по 16.02 год. в приміщенні кафе торгового центру «Luxor plaza», за адресою: пл. Корятовича, 21А, м. Ужгород, лісничий ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення, одержав від ФОП ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 100 євро, однією грошовою купюрою в іноземній валюті номіналом 100 євро, з серією та номером L14018668088, що по курсу НБУ складало 2 813,47 грн., за обіцянку здійснити вплив на членів комісії, що в червні липні 2016 року мали проводити обстеження лісових насаджень лісового фонду ДП «Великоберезнянське ЛГ» на предмет доцільності проведення в них суцільних санітарних рубок, і в яку входили головний лісничий ДП «Великоберезнянське ЛГ» ОСОБА_8, лісничий Великоберезнянського лісництва ОСОБА_9, лісничий Волосянківського лісництва ОСОБА_10, лісничий Бистрицького лісництва ОСОБА_11 та головний спеціаліст відділу охорони і захисту лісу та внутрішнього аудиту Закарпатського обласного управління лісового та мисливського господарства ОСОБА_12, які будучи службовими особами державних підприємств ДП «Великоберезнянське ЛГ» та Закарпатське ОУЛМГ, уповноважені на виконання функцій держави при прийнятті ними рішення про доцільність проведення суцільних санітарних рубок на території лісового фонду ДП «Великоберезнянське ЛГ», у тому числі на ділянці площею 1,8 га виділу 34,3 кварталу 17 Чорноголівського лісництва, яку за домовленістю з ОСОБА_3 у подальшому мав отримати ФОП ОСОБА_7 для проведення лісозаготівельних робіт.

Далі, 06.07.2016 року членами вказаної комісії, які не були обізнані із протиправними намірами лісничого ОСОБА_3, за результатом обстеження лісового фонду було складено акт обстеження на доцільність призначення суцільних санітарних рубок на території лісового фонду ДП «Великоберезнянське ЛГ», у тому числі на вказаній ділянці площею 1,8 га виділу 34,3 кварталу 17 Чорноголівського лісництва, а 11.07.2016 року за № 03-29-1114 Закарпатським ОУЛМГ, на підставі вказаного акту, було надано дозвіл на проведення суцільних санітарних рубок на території лісового фонду ДП «Великоберезнянське ЛГ».

Після цього, 12.07.2016 року, на підставі вказаних акту обстеження на доцільність призначення суцільних санітарних рубок на території лісового фонду ДП «Великоберезнянське ЛГ» та дозволу Закарпатського ОУЛМГ від 11.07.2016 року за № 03-29-1114, директором ДП «Великоберезнянське ЛГ» ОСОБА_13, яка не була обізнана із протиправними намірами лісничого ОСОБА_3, було підписано лісорубний квиток серії 02 ЛКБ № 503796 від 12.07.2016 року про проведення суцільних санітарних рубок на території Чорноголівського лісництва, у тому числі на площі 1,8 га у виділі 34,3 кварталу 17.

Після чого, 18.07.2016 року о 15.42 год. лісничий ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення, знаходячись в деревяній бесідці біля адмінбудівлі ДП «Великоберезнянське ЛГ», за адресою: смт. Великий Березний, вул. Рибарська, 18, одержав від ФОП ОСОБА_7 неправомірну вигоду в розмірі 100 доларів США, однією грошовою купюрою номіналом 100 доларів США, з серією та номером КВ 95857756N, що по курсу НБУ склало 2 480,71 грн., за обіцянку здійснити вплив на директора ДП «Великоберезнянське ЛГ» ОСОБА_13, яка будучи службовою особою даного державного підприємства, уповноважена на виконання функцій держави при прийнятті нею рішення щодо виділення ФОП ОСОБА_7 на території Чорноголівського лісництва лісосіки площею 1,8 га у виділі 34,3 кварталу 17 для лісозаготівлі деревини породи «бук» та підписання із ФОП ОСОБА_7 відповідного договору про виконання робіт та надання послуг, повязаних із лісівництвом (лісозаготівлею).

Після цього, 19.07.2016 року директор ДП «Великоберезнянське ЛГ» ОСОБА_13, не будучи обізнаною із протиправними намірами лісничого ОСОБА_3, знаходячись на робочому місці в адмінбудівлі ДП «Великоберезнянське ЛГ», від імені ДП «Великоберезнянське ЛГ» підписала із ФОП ОСОБА_7 договір № 71 про виконання робіт та надання послуг, повязаних із лісівництвом, та додатки до нього, згідно якого ФОП ОСОБА_7 на території Чорноголівського лісництва було виділено лісосіку площею 1,8 га у виділі 34,3 кварталу 17 для заготівлі деревини породи «бук», обємом 612 м.куб.

Далі, в ході чергової зустрічі із ФОП ОСОБА_7, яка відбувалася 13.09.2016 року в період із 14.52 год. по 14.57 год. в приміщенні торгового центру «Luxor plaza», за адресою: пл. Корятовича, 21А, м. Ужгород, лісничий ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення, обумовив з ним необхідність сплати йому в подальшому неправомірної вигоди в розмірі 30 грн. за кожен метр кубічний деревини породи «бук», заготовленої ним на лісосіці площею 1,8 га у виділі 34,3 кварталу 17, за обіцянку здійснити вплив на директора ДП «Великоберезнянське ЛГ» ОСОБА_13, яка не була обізнана із протиправними намірами ОСОБА_3, при прийнятті нею рішення про подальшу співпрацю лісового господарства із ФОП ОСОБА_7 по заготівлі ним деревини, що полягало у виділенні останньому в майбутньому на території Чорноголівського лісництва лісосіки для заготівлі деревини та підписання з її боку відповідних документів, на що ФОП ОСОБА_7 погодився сплатити неправомірну вигоду із розрахунку 20 грн. за кожен метр кубічний заготовленої ним деревини.

У подальшому, під час чергової зустрічі із ФОП ОСОБА_7, яка відбулась 11.10.2016 року із 15.12 год. по 15.25 год. в приміщенні ресторану «Неоніла», за адресою: вул. Шевченка, 61, смт. Великий Березний, лісничий ОСОБА_3, діючи умисно, з корисливих мотивів, з метою особистого протиправного збагачення, одержав від ОСОБА_7, який на той час заготовив на вказаній лісосіці 300 м.куб деревини породи «бук», обумовлену раніше неправомірну вигоду в розмірі 6 000 грн., за обіцянку здійснити вплив на директора ДП «Великоберезнянське ЛГ» ОСОБА_13, яка не була обізнана із протиправними намірами ОСОБА_3, при прийнятті нею рішення про подальшу співпрацю ДП «Великоберезнянське ЛГ» із ФОП ОСОБА_7 по заготівлі ним деревини.

В апеляційній скарзі прокурор, не оспорюючи фактичні обставини справи, доведеність винуватості ОСОБА_3 у пред'явленому йому обвинуваченні та кваліфікацію його дій, посилаючись на невідповідність призначеного покарання ступеню тяжкості та особі обвинуваченого, внаслідок його м'якості, просить вирок суду скасувати та ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_3 покарання за ч.2 ст.369-2 КК України у виді двох років позбавлення волі. Вказує, що суд належно не з'ясував дані, що стали підставою для висновку про те, що виправлення винного можливе без ізоляції його від суспільства та призначення йому покарання у виді штрафу, а також не навів відповідних підстав у вироку. Прокурор звертає увагу на те, що ОСОБА_3 будучи працівником правоохоронного органу, вчинив умисний корупційний злочин, використовуючи своє службове становище, чим підірвав авторитет цих органів. Також, на думку прокурора, судом першої інстанції безпідставно враховано як пом»якшуючу вину обвинуваченого обставину щире каяття, оскільки в матеріалах кримінального провадження відсутні будь-які дані, що підтверджували б наявність такої обставини, натомість визнання вини обвинуваченим свідчить виключно про намагання уникнути справедливого покарання за вчинений злочин. Крім того, апелянт звертає увагу на те, що при призначенні покарання, суд врахував ступінь здійснення злочинного наміру та його причини, водночас в мотивувальній частині вироку відсутні будь-які дані про причини поведінки обвинуваченого і підстави вчинення ним суспільно небезпечного діяння з ознаками корупції.

На апеляційну скаргу прокурора, захисником обвинуваченого адвокатом ОСОБА_4 подано заперечення з вимогою залишити таку без задоволення, у зв»язку з обгрунтованістю, вмотивованістю та законністю вироку суду першої інстанції щодо ОСОБА_3 Зазначає, що наведені прокурором твердження про нібито підрив авторитету правоохоронних органів, внаслідок вчинення ОСОБА_3 злочину, не може враховуватись як обставина, що обтяжує покарання обвинуваченого, оскільки виключний перелік таких обставин передбачений ст.67 КК України. Крім того, на думку адвоката ОСОБА_4, необгрунтованими є і твердження прокурора про відсутність пом»якшуючої обставини дієвого каяття обвинуваченого, оскільки останній протягом досудового та судового слідства визнавав свою вину, розкаявся у вчиненому, сприяв розкриттю злочину та давав показання про причину, що спонукала вчинити злочин важке матеріальне становище. Вказані обставини та характеризуючі особу обвинуваченого дані були належно досліджені враховані судом першої інстанції.

Заслухавши доповідь судді, промову прокурора, який підтримав апеляцію і просив її задовольнити, пояснення обвинуваченого ОСОБА_3 та його захисника ОСОБА_4, які заперечували проти задоволення апеляції та стверджували, що вирок суду є законним і обґрунтованим, дослідивши докази, які характеризують особу обвинуваченого провівши судові дебати та вислухавши останнє слово обвинуваченого, колегія суддів вважає, що апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає, виходячи з наступних мотивів.

Як видно, висновки суду про доведеність винуватості ОСОБА_3 у пред'явленому йому обвинуваченні за обставин, викладених у вироку, відповідають фактичним обставинам справи, підтверджуються перевіреними судом першої інстанції доказами та учасниками кримінального провадження не оскаржуються, а тому апеляційним судом у відповідності до ч.1 ст. 404 КПК України не перевіряються.

Посилання прокурора в апеляції на те, що судом першої інстанції покарання ОСОБА_3 призначено без належного врахування ступеню тяжкості та особи обвинуваченого і таке є занадто м»яким, не відповідає вимогам закону, є необгрунтованим.

Як видно з вироку суду першої інстанції, покарання ОСОБА_3 за вчинений злочин призначено у відповідності до загальних засад призначення покарання, обставин, що обтяжують та помякшують покарання, в тому числі і з урахуванням характеру та ступеню суспільної небезпечності вчиненого ним злочину, всіх обставин справи і даних про його особу. Зокрема, як вбачається з вироку, суд першої інстанції при вирішенні питання про вид та розмір покарання ОСОБА_3 врахував, що він щиро розкаявся, має на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимий, характеризується позитивно.

Обґрунтовано визнав суд першої інстанції обставиною, що пом'якшує покарання ОСОБА_3 його щире каяття у вчиненні злочину.

Доводи апеляційної скарги про безпідставне врахування судом першої інстанції при при призначенні покарання ОСОБА_3 як пом»якшуючу його вину обставину щире каяття, колегія суддів вважає не зовсім аргументованим. За змістом ст..66 КК України щире каяття вважається тоді, коли воно ґрунтується на визнанні особою своєї провини, висловленні жалю з приводу вчиненому та бажання виправити ситуацію, що склалася. Усі наявні в матеріалах кримінального провадження дані вказують саме на таку поведінку винного, до якого яких-небудь матеріальних претензій не заявлено і за його твердженням він жалкує за вчиненим і звільнений з роботи.

Інші, наведені прокурором доводи в апеляційній скарзі щодо невідповідності призначеного судом покарання ступеню тяжкості злочину та особі обвинуваченого внаслідок м'якості, є також безпідставними, оскільки всі обставини зазначені прокурором в апеляційній скарзі отримали належну оцінку в суді першої інстанції та враховані при призначенні покарання.

Суд першої інстанції дійшов цілком обґрунтованого висновку про можливість виправлення і перевиховання ОСОБА_3 без ізоляції від суспільства, а тому призначене йому покарання у виді штрафу у межах санкції інкримінованої йому статті КК України, відповідає вимогам ст. 65 КК України, є необхідним і достатнім для його виправлення, перевиховання та попередження нових злочинів, а тому колегія суддів вважає помилковою позицію прокурора про те, що застосоване судом першої інстанції до ОСОБА_3 у виді штрафу не забезпечить досягнення передбаченої ст..50 КК України мети покарання.

Крім того, колегія суддів враховує і позицію процесуального прокурора, що брав участь у розгляді справи щодо ОСОБА_3

З врахуванням наведеного, апеляційна скарга прокурора задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 405, 407 КПК України, апеляційний суд

п о с т а н о в и в :

Апеляційну скаргу заступника Генерального прокурора України ОСОБА_5 - залишити без задоволення, а вирок Великоберезнянського районного суду Закарпатської області від 06 лютого 2017 року щодо ОСОБА_3 - без зміни.

Ухвала може бути оскаржена шляхом подачі касаційної скарги до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня проголошення її апеляційним судом.

Судді