Ухвала суду № 66253022, 26.04.2017, Апеляційний суд Донецької області (м. Маріуполь)

22-ц/775/317/2017(м)

266/1253/17

Головуючий в 1 інстанції Д?яченко Д.О.

Доповідач Лопатіна М.Ю.

Категорія 23

У Х В А Л А

Іменем України

26 квітня 2017 року Апеляційний суд Донецької області у складі:

головуючого судді Лопатіної М.Ю.

суддів Мироненко І.П., Принцевської В.П.,

при секретарі Зал Ю.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у місті Маріуполі справу за позовною заявою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріст-Трейд» до ОСОБА_1 про стягнення заборгованості за договором оренди нерухомого майна,

за апеляційною скаргою Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріст-Трейд» на ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 березня 2017 року,

в с т а н о в и в:

В березні 2017 року Товариство з обмеженою відповідальністю «Маріст-Трейд» (далі: ТОВ «Маріст-Трейд») звернулось до суду з вказаним позовом, в якому посилалось на те, що 15 грудня 2014 року між ним та фізичною особою-підприємцем ОСОБА_1 було укладено договір оренди нерухомого майна № 66/12-14, відповідно до умов якого орендодавець передав, а орендар прийняв в строкове платне користування нежитлове приміщення № 210 на 1 поверсі будівлі торгівельно-розважального центру, що знаходиться за адресою: України, Донецька область, м. Маріуполь, Володарське шосе, 2. Відповідач свої зобовязання щодо оплати орендної плати та відшкодовування вартості спожитої електроенергії своєчасно та в повному обсязі не виконувала, тому в неї утворилась заборгованість в розмірі 105 526, 42 грн. Незважаючи на те, що 18 липня 2016 року було зареєстровано припинення підприємницької діяльності відповідача, що підтверджується Витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців від 24 березня 2017 року, проте вона повинна відповідати за своїми зобовязаннями, повязаними з підприємницькою діяльністю. З урахуванням зазначеного, позивач просив стягнути з відповідача на його користь заборгованість за договором оренди в сумі 105 526, 42 грн. та неустойку за неналежне виконання зобовязання в сумі 1275,67 грн.

Ухвалою Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 березня 2017 року ТОВ «Маріст-Трейд» відмовлено у відкритті провадження у справі на підставі п.1.ч.2. ст. 122 ЦПК України.

Позивач з таким судовим рішенням не погодився та подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права, просив ухвалу скасувати та направити справу до суду першої інстанції для вирішення питання про відкриття провадження у справі.

Доводи апеляційної скарги зводяться до того, що суд першої інстанції, відмовляючи у відкритті провадження, не звернув уваги на те, що відповідач свою підприємницьку діяльність припинила, а тому позивач звернувся до неї, як до фізичної особи. За вказаних підстав вважає, що дана справа підлягає розгляду в порядку цивільного судочинства.

Представник позивача ОСОБА_2, діюча на підставі довіреності, в судовому засіданні апеляційного суду підтримала апеляційну скаргу, просила її задовольнити.

Відповідач у судове засідання апеляційної інстанції не зявилась, про час та місце розгляду справи була повідомлена належним чином.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення представника позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши доводи скарги, апеляційний суд вважає, що скарга підлягає задоволенню з таких підстав.

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції виходив із того, що правовідносини, що виникли між сторонами, мають ознаки господарського спору, оскільки спір виник між підприємством та фізичною особою - підприємцем з приводу виконання договору, який був укладений між ними щодо оренди нежитлового приміщення.

Проте з таким висновком суду першої інстанції погодитись не можна.

Відповідно до пункту 1 статті 6 Конвенції 1950 року кожен при вирішенні спору щодо його цивільних прав та обов'язків має право на справедливий і публічний розгляд його справи упродовж розумного строку незалежним і безстороннім судом, встановленим законом.

Ніхто не може бути позбавлений права на розгляд його справи в суді, до підсудності якого вона віднесена процесуальним законом.

Вирішуючи питання про відкриття провадження у справі, суди повинні перевірити належність справ до їх юрисдикції та підсудності.

Цивільна юрисдикція - це визначена законом сукупність повноважень судів щодо розгляду цивільних справ, віднесених до їх компетенції (стаття 15 ЦПК).

Згідно з ч. 1 ст. 3 ЦПК України кожна особа має право в порядку, встановленому ЦПК України, звернутися до суду за захистом своїх порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів.

За змістом ч. 1 ст. 15 ЦПК України суди розглядають у порядку цивільного судочинства справи щодо захисту порушених, невизнаних або оспорюваних прав, свобод чи інтересів, що виникають із цивільних, житлових, земельних, сімейних, трудових відносин; інших правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства.

Пунктом 2 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 24 жовтня 2011 року № 10 «Про деякі питання підвідомчості і підсудності справ господарським судам» роз'яснено, що на вимоги ст. ст. 1, 4-1, 12 ГПК України господарські суди розглядають справи в порядку позовного провадження, коли склад учасників спору відповідає приписам ст. 1 ГПК України, а правовідносини, з яких виник спір, мають господарський характер.

Відповідно до ст. 1 ГПК України згідно з встановленою підвідомчістю господарських справ за захистом своїх порушених або оспорюваних прав і охоронюваних законом інтересів, а також для вжиття передбачених цим Кодексом заходів, спрямованих на запобігання правопорушенням, до господарського суду мають право звертатися підприємства, установи, організації, інші юридичні особи (у тому числі іноземні), громадяни, які здійснюють підприємницьку діяльність без створення юридичної особи і в установленому порядку набули статусу суб'єкта підприємницької діяльності.

Згідно зі ст. 21 ГПК України сторонами в судовому процесі - позивачами і відповідачами - можуть бути підприємства та організації, зазначені у ст. 1 цього Кодексу.

Згідно зі ст. 30 ЦПК України сторонами в цивільному процесі є позивач і відповідач. Позивачем і відповідачем можуть бути фізичні і юридичні особи, а також держава.

Критеріями відмежування справ цивільної юрисдикції від інших є, по-перше, наявність у них спору про право цивільне (справи за позовами, що виникають із будь-яких правовідносин, крім випадків, коли розгляд таких справ проводиться за правилами іншого судочинства), по-друге, суб'єктний склад такого спору (однією зі сторін у спорі є, як правило, фізична особа).

В абзаці 4 підп. 4.7 п. 4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26 грудня 2011 року № 18 «Про деякі питання практики застосування ГПК України судами першої інстанції» громадянин, який мав статус суб'єкта підприємницької діяльності, але на дату подання позову втратив такий статус, не може бути стороною в судовому процесі у господарському суді, якщо немає визначених законом підстав для його участі у такому процесі.

В абзаці 3 п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», оскільки у разі припинення діяльності фізичної особи як суб'єкта господарювання відповідно до п. 6 ч. 1 ст. 80 ГПК України провадження у господарській справі припиняється, то з часу державної реєстрації припинення підприємницької діяльності фізичної особи-підприємця в порядку, встановленому Законом України від 15 травня 2003 року № 755-IV «Про державну реєстрацію юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців», спори за участю такої фізичної особи-підприємця, у тому числі пов'язані з підприємницькою діяльністю, що здійснювалася ним раніше, належить розглядати в порядку цивільного судочинства, за винятком випадків, коли провадження у відповідних справах було порушено у господарському суді до настання таких обставин, оскільки за загальним правилом громадянин-підприємець відповідає за своїми зобов'язаннями належним йому майном і після припинення своєї підприємницької діяльності. Після припинення провадження у господарській справі з підстави, наведеної вище, спори за участю таких осіб підлягають розгляду в порядку цивільного судочинства.

Установлено, що договір оренди нерухомого майна № 66/12-14 від 15 грудня 2014 року був укладений між ТОВ «Маріст-Трейд» та фізичною особою підприємцем ОСОБА_1 (а.с.7-14)

На час звернення ТОВ «Маріст-Трейд» до суду з даним позовом, ОСОБА_1 не була фізичною особою - підприємцем, оскільки 18 липня 2016 року було зареєстровано припинення її підприємницької діяльності, як фізичної особи - підприємця, що підтверджується витягом з Єдиного державного реєстру юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців (а.с.33-34).

Відмовляючи у відкритті провадження у справі, суд першої інстанції не взяв до уваги зазначені норми процесуального права, не врахував роз'яснення надані у п. 14 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 1 березня 2013 року № 3 «Про деякі питання юрисдикції загальних судів та визначення підсудності цивільних справ», а тому дійшов помилкового висновку про те, що даний спір не підлягає розгляду за правилами цивільного судочинства.

За таких обставин оскаржена ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню з підстав, передбачених п.3.ч.1 ст. 312 ЦПК України, з передачею питання про відкриття провадження у справі на новий розгляд до суду апеляційної інстанції.

Керуючись ст. 303, 307, 312 ЦПК України, апеляційний суд

у х в а л и в :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Маріст-Трейд» задовольнити.

Ухвалу Приморського районного суду міста Маріуполя Донецької області від 31 березня 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржена в касаційному порядку протягом двадцяти днів з дня набрання чинності.

Судді: