Рішення № 66251673, 21.04.2017, Шевченківський районний суд міста Києва

Справа № 761/5908/17

Провадження № 2/761/3875/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

(заочне)

21 квітня 2017 року Шевченківський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді Юзькової О.Л.

при секретарях Голопич Н.Р.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні у залі суду в м. Києві справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, третя особа: ОСОБА_3 про надання дозволу на виїзд за кордон дитини без згоди та супроводу матері,-

ВСТАНОВИВ:

Позивач звернулась до суду з позовом та просить надати дозвіл на виїзд за межі України неповнолітнього ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1 у період з 15.06.2017 р. по 30.06.2017 р. до країни прямування - Латвія та з 01.08.2017р. по 30.08.2017р. до країни прямування Канада у присутності батька ОСОБА_1, з можливістю оформити документи для тимчасового виїзду, без згоди та супроводу матері ОСОБА_2. Свої вимоги мотивував тим, що перебував з ОСОБА_2 у зареєстрованому шлюбі, який було розірвано на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва. Від шлюбу сторони мають спільну дитину - ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1. З початку квітня 2014 року дитина проживає разом із батьком, мати не приймає участь в утриманні та вихованні сина. З цього самого часу матір'ю було також припинено будь-яке утримання сина, та подальше забезпечення його потреб в позашкільному розвитку та відпочинку. Дитина повністю перебуває на утриманні батька, який піклується про розвиток сина, його духовний стан, та стан здоров'я. Виховання та утримання неповнолітнього сина батько повністю взяв на себе, в той час, як мати самоусунулась від участі в житті сина, ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку щодо утримання спільної дитини - ОСОБА_4. Окрім того мати, більше року утримувала у себе закордонний паспорт дитини. На прохання батька та сина повернути документ, відповідала відмовою та вчиняла психічне насильство над дитиною та своїми діями зловживала батьківськими правами. ОСОБА_4 потребує оздоровлення та відпочинку, також перебування дитини за кордоном в англомовній країні буде корисно, так як дитина вже багато років відвідує приватний позашкільний навчальний заклад «Британська Рада (Україна)» та посилено вивчає англійську мову. Окрім того, за кордоном в країні Канада проживає ОСОБА_3 по матері рідний брат ОСОБА_4 Брати сумують один за одним та мають бажання як можливо частіше спілкуватись. В зв'язку з чим ОСОБА_3 запрошує ОСОБА_1 та брата ОСОБА_4 у гості, що підтверджується відзивом на позовну заяву ОСОБА_3 Виховання дитини має спрямовуватись на всебічний розвиток її здібностей, особистості, світогляду. Позивач має таку можливість, в тому числі і можливість оздоровлювати сина за межами України, надати можливість здійснювати подорожі, пізнавати світ. Не одноразові звернення до відповідача стосовно надання дозволу на виїзд дитини за кордон з метою відпочинку та розширення кругозору дитині, до інших країн не знайшли розуміння у мати дитини , при цьому без надання розумних пояснень. Після неодноразових прохань та звернень з зазначеного приводу, лише 14 лютого 2017р. ОСОБА_2 віддала закордонний паспорт сина ОСОБА_4, але відмовилась надати згоду на короткочасний виїзд дитини за кордон, навіть до його брата. Окрім того, відповідач взагалі проти спілкування ОСОБА_4 зі своїм неповно рідним братом ОСОБА_3 ( старшим сином відповідача). ОСОБА_2 своїми діями унеможливлює поїздки ОСОБА_4 до брата в Канаду, тим самим створює перешкоди в їх зустрічах, перешкоди у вихованні старшим братом, молодшого. Тим самим порушують права та законні інтереси ОСОБА_4. За таких обставин позивач і звернувся до суду за захистом прав дитини відповідно до приписів чинного законодавства України.

В судовому засіданні представник позивача пояснила, що з огляду на вимоги нормативно-правових актів України є необхідність отримання дозволу на виїзд дитини в певний період, а саме з 15.06.2017 р. по 30.06.2017 року та з 01.08.2017 року по 30.08.2017 року. Підтримала заявлені вимоги та надав згоду на ухвалення заочного рішення. Просила покласти судові витрати на ОСОБА_1

В судовому засіданні представник третьої особи проти задоволення позову не заперечував, надав письмові пояснення та просив позов задовольнити в повному обсязі.

Відповідач в судове засідання не з'явилась, про день та час розгляду справи повідомлялась належним чином, причини неявки не повідомила. Заяв та клопотань від відповідача в адресу суду не надходило.

Суд, керуючись положеннями ст.ст. 169,224 ЦПК України вважає за можливе розглянути справу за відсутністю відповідача на підставі наявних доказів, ухваливши заочне рішення, отримавши на це згоду представника позивача.

Вислухавши пояснення представника ОСОБА_1 та третьої особи ОСОБА_3 , дослідивши матеріали справи суд вважає, що позов підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Встановлено, що ОСОБА_1 перебував у шлюбі з ОСОБА_2 до 24.09.2014 року.

Шлюб було розірвано на підставі рішення Апеляційного суду м. Києва від 24.09.2014 р.

Від шлюбу сторони мають неповнолітнього сина - ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, що підтверджується копією свідоцтва про народження, долученою до матеріалів справи.

Як повідомив в судовому засіданні представник позивача, з початку квітня 2014 року дитина проживає разом із батьком та знаходиться на його утриманні. Мати не приймає участь в утриманні та вихованні сина. З цього самого часу матір'ю було також припинено будь-яке утримання сина, та подальше забезпечення його потреб в позашкільному розвитку та відпочинку. Дитина повністю перебуває на утриманні батька, який піклується про розвиток сина, його духовний стан, та стан здоров'я. Виховання та утримання неповнолітнього сина батько повністю взяв на себе, в той час, як мати самоусунулась від участі в житті сина, ухиляється від виконання свого батьківського обов'язку щодо утримання спільної дитини - ОСОБА_4. Після розлучення ОСОБА_1 з відповідачем, позивач постійно намагається оздоровлювати дитину, надає сину можливість бувати в англомовному середовищі, для покращення його знань з англійської мови, на території України ( відпочинок в горах, біля моря, в англомовних таборах, тощо). На думку позивача, відпочинок на морі за кордоном більш піде на користь сину ОСОБА_4, окрім того, буде сприяти розвитку його кругозору. Також відвідання ОСОБА_4 брата ОСОБА_3 в Канаді, та знаходження в англомовному середовищі, позитивно вплине на дитину, надасть можливість не тільки підтримувати ОСОБА_4 стосунки з братом, але і надасть можливість удосконалити свої знання англійської мови та побачити місцеві пам'ятки.

Представник третьої особи в судовому засіданні проти задоволення позовної заяви не заперечував. Суду повідомив, що дійсно ОСОБА_3 є рідним братом по матері ОСОБА_4 ОСОБА_3 з вересня 2015 року переїхав на постійне проживання у м. Оттава (Канада) і запрошує членів сім'ї, вітчима ОСОБА_1 та брата ОСОБА_4 до себе в гості. Йому відомо, що ОСОБА_4 поглиблено вивчає іноземні мови, в тому числі англійську мову, а тому брату буде дуже корисно бувати в англомовній країні. Окрім того, поїздка ОСОБА_4 до Канади, дасть можливість зустрічі та спілкуванню братів. В зв'язку з чим ОСОБА_3, також звертався до відповідача з проханням надати брату дозвіл на виїзд за кордон разом з вітчимом,але мати ОСОБА_2 безпідставно відмовляла в цьому. Більше того, в момент отримання закордонного паспорту вітчимом та матір'ю, остання забрала паспорт до себе та утримувала протягом близько 8 місяців не даючи змогу отримати візу для подорожей. Така поведінка матері, дуже негативно впливала на стосунки брата з матерю.

Доказів, які б свідчили про зворотне під час розгляду справи отримано не було.

Згідно ст.7 СК України, дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, установлених Конституцією України, Конвенцією про права дитини, іншими міжнародними договорами України, згода на обов'язковість яких надана Верховною Радою України. Регулювання сімейних відносин має здійснюватися з максимально можливим урахуванням інтересів дитини, непрацездатних членів сім'ї.

Відповідно до ч. 1 ст. 8 ЗУ «Про охорону дитинства», кожна дитина має право на рівень життя, достатній для її фізичного, інтелектуального, морального, культурного, духовного і соціального розвитку.

Відповідно до ч. 2 ст. 259 СК України, брати та сестри, зокрема ті, які не проживають разом, мають право на спілкування.

Частиною 3 зазначеної статті, передбачено, що мати, батько, баба, дід, інші особи, з якими проживають неповнолітні брати та сестри, зобов'язані сприяти їхньому спілкуванню.

Окрім того, відповідно до ч. 4 ст. 259 СК України, повнолітні особи мають право брати участь у вихованні своїх неповнолітніх братів та сестер, незалежно від місця їхнього проживання.

Згідно ч. 2 ст. 154 СК України, батьки мають право звертатися до суду за захистом прав та інтересів дитини.

В свою чергу у відповідності до ст. 9 Конвенції про права дитини, прийнятої Генеральною Асамблеєю ООН 20 листопада 1989 року - держави-учасниці в тому числі і Україна, поважають право дитини, яка розлучається з одним чи обома батьками, підтримувати на регулярній основі особисті відносини і прямі контакти з обома батьками, за винятком випадків, коли це суперечить найкращим інтересам дитини.

Згідно ст. 10 Конвенції про права дитини встановлено, що кожна дитина має право покидати любу країну, включаючи свою власну, та повертатися в свою країну .

З іншого боку ч.3 ст.313 ЦК України встановлено, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

ОСОБА_1 просить суд надати дозвіл на виїзд дитини за межі України без дозволу матері у певний період та надати можливість оформити документи для тимчасового виїзду, зважаючи на те, що відповідач без пояснень причин відмовляється надати такий дозвіл.

Згідно ст.141 СК України, мати, батько мають рівні права та обов'язки щодо дитини, незалежно від того, чи перебували вони у шлюбі між собою. Розірвання шлюбу між батьками, проживання їх окремо від дитини не впливає на обсяг їхніх прав і не звільняє від обов'язків щодо дитини.

Відповідно до ст. 12 ЗУ «Про охорону дитинства» на кожного з батьків покладається однакова відповідальність за виховання, навчання і розвиток дитини. Батьки або особи, які їх замінюють, мають право і зобов'язані виховувати дитину, піклуватися про її здоров'я, фізичний, духовний і моральний розвиток, навчання, створювати належні умови для розвитку її природних здібностей, поважати гідність дитини, готувати її до самостійного життя та праці.

Батьки або особи, які їх замінюють, несуть відповідальність за порушення прав і обмеження законних інтересів дитини на охорону здоров'я, фізичний і духовний розвиток, навчання, невиконання та ухилення від виконання батьківських обов'язків відповідно до закону.

Окрім того, статтею 16 ЗУ «Про охорону дитинства», передбачено, що батьки, інші члени сім'ї та родичі, зокрема ті, які проживають у різних державах, не повинні перешкоджати одне одному реалізувати право дитини на контакт з ними.

Згідно ст.10 ЦПК,цивільне судочинство здійснюється на засадах змагальності сторін. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, мають рівні права щодо подання доказів, їх дослідження та доведення перед судом їх переконливості. Кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Перевіривши всі зібрані по справі докази, суд приходить до висновку, що підстави, які свідчили про неможливість надання дозволу на виїзд дитини за межі України в межах зазначеного представником позивача строку відсутні.

Приймаючи рішення по даній справі, суд керується в першу чергу інтересами дитини, його потребами у розвитку, навчанні, оздоровленні та відпочинку.

За положеннями ст. 3 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» перетинання громадянами України державного кордону України здійснюється в пунктах пропуску через державний кордон України після пред'явлення одного з документів, зазначених у статті 2 цього Закону.

За вимогами ст. 2 Закону України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України» документами, що дають право на виїзд з України і в'їзд в Україну та посвідчують особу громадянина України під час перебування за її межами, є зокрема,проїзний документ дитини.

Згідно ч. 3 ст. 313 ЦК України, що фізична особа, яка не досягла шістнадцяти років, має право на виїзд за межі України лише за згодою батьків (усиновлювачів), піклувальників та в їхньому супроводі або в супроводі осіб, які уповноважені ними.

Крім того, відповідно до п. 4 Правил перетинання державного кордону громадянами України, затверджених постановою Кабінету Міністрів України від 27.01.95 № 57 виїзд з України громадян, які не досягли 16-річного віку, в супроводі одного з батьків або інших осіб, уповноважених одним з батьків за нотаріально посвідченою згодою, здійснюється без нотаріально посвідченої згоди другого з батьків: у разі пред'явлення рішення суду про надання дозволу на виїзд з України громадянину, який не досяг 16-річного віку, без згоди та супроводу другого з батьків.

Дитина має бути забезпечена можливістю здійснення її прав, які встановлені Конституцією України та Конвенцією про права дитини, а батьківські права не можуть здійснюватися всупереч інтересам дитини.

За таких обставин, беручі до уваги інтереси дитини, суд приходить до висновку щодо задоволення позову.

Розподіляючи судові витрати, суд керується положеннями ст. 88 ЦПК України,проте бере до уваги прохання представника позивача покласти судові витрати на ОСОБА_1

Виходячи з наведеного, керуючись ст.ст. 3,10,11,57,60,88,169,212-215 ЦПК України, ст. ст. 1, 7, 141, 154, 155, 259 СК України, ст. 313 ЦК України, Законом України «Про порядок виїзду з України і в'їзду в Україну громадян України»,Законом України "Про охорону дитинства" суд -

ВИРІШИВ:

Позов задовольнити.

Надати ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) дозвіл на тимчасовий виїзд за межі України дитини: сина ОСОБА_4 ІНФОРМАЦІЯ_1, у період з 15.06.2017 р. по 30.06.2017 р. до країни прямування - Латвія та з 01.08.2017р. по 30.08.2017р. до країни прямування Канада у присутності батька ОСОБА_1, (ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) з можливістю оформити документи для тимчасового виїзду, без згоди та супроводу матері ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний номер НОМЕР_2).

Заочне рішення може бути оскаржено позивачем шляхом подачі апеляційної скарги до Апеляційного суду м. Києва через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня його проголошення.

Позивач, який не був присутнім в судовому засіданні під час проголошення судового рішення, може подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Заочне рішення може бути переглянуто судом, що його ухвалив, за письмовою заявою відповідача. Заяву про перегляд заочного рішення може бути подано протягом десяти днів з дня отримання його копії.

В разі залишення заяви про перегляд заочного рішення без задоволення заочне рішення може бути оскаржено в загальному порядку.

Суддя