Вирок № 66250973, 27.04.2017, Дніпровський районний суд міста Києва

Справа № 755/6392/16-к

В И Р О К

іменем України

"27" квітня 2017 р. Дніпровський районний суд м. Києва у складі:

головуючого судді: Марченко М.В.,

при секретарі: Гончаренко М.Р.,

за участю прокурорів: Анічіної М.В., Мороз О.В., Йовенка С.П.,

захисника: Рейзіна М.В.,

законного представника обвинуваченого: ОСОБА_2,

потерпілої: ОСОБА_3,

законного представника потерпілої: ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в приміщенні Дніпровського районного суду м. Києва кримінальне провадження №12016100040002472 на підставі обвинувального акту по обвинуваченню

ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця м.Києва, громадянина України, з середньою освітою, учня 11-го класу середньої загальноосвітньої школи №4 м.Києва, зареєстрованого та проживаючого за адресою: АДРЕСА_1, станом на момент інкримінованих дій не судимого, засудженого вироком Дніпровського районного суду м.Києва від 22 квітня 2016 року за ст.186ч.2 КК України на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75, 104, 76 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки,

- у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ст.186ч.2 КК України,-

ВСТАНОВИВ:

ОСОБА_5 09 лютого 2016 року, приблизно о 14 годині 40 хвилин, знаходячись на зупинці громадського транспорту «Бульвар Давидова», що розташована за адресою: м.Київ, вулиця Серафімовича, 4, неповнолітній ОСОБА_5, звернув увагу на малолітню ОСОБА_3, яка в цей час розмовляла по мобільному телефону, після чого поклала мобільний телефон у ліву кишеню своєї куртки, при цьому у ОСОБА_5 виник злочинний умисел, направлений на заволодіння вказаним мобільним телефоном.

Реалізуючи свій злочинний умисел, направлений на заволодіння чужим майном, неповнолітній ОСОБА_5 підійшов до малолітньої ОСОБА_3 та, діючи повторно, з корисливих мотивів, дістав рукою з лівої кишені куртки малолітньої ОСОБА_3 мобільний телефон марки «НТС» імеі: НОМЕР_1, вартістю 2157 гривень, при цьому протиправні дії ОСОБА_5 були помічені малолітньою ОСОБА_3, після чого дії ОСОБА_5 по заволодінню чужим майном стали носити відкритий характер.

Продовжуючи свої злочинні дії, направлені на заволодіння чужим майном, ОСОБА_5, усвідомлюючи, що його дії стали носити відкритий характер, не відмовляючись від доведення злочину до кінця, утримуючи при собі повторно викрадене чуже майно, а саме: мобільний телефон марки «НТС», з викраденим майном з місця вчинення кримінального правопорушення зник та розпорядився викраденим на власний розсуд, чим завдав потерпілій ОСОБА_3 матеріальну шкоду на суму 2157 гривень.

Обвинувачений ОСОБА_5, будучи допитаним в судовому засіданні, свою вину у відкритому заволодінні чужим майном не визнав, посилаючись на те, що його дії по заволодінню чужим майном носили таємний характер, при цьому пояснив, що дійсно 09 лютого 2016 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, він знаходився на зупинці громадського транспорту «Бульвар Давидова» у м.Києві, де помітив раніше незнайому дівчину з мобільним телефоном, яка є потерпілою по справі. З метою вчинення крадіжки мобільного телефона, він підійшов до останньої ліворуч та, діючи таємно, відкрив кишеню її куртки та витягнув мобільний телефон. При цьому зазначив, що потерпіла не бачила як він заволодів її телефоном, не виключено, що могла сприйняти його дії, як такі, що він її приобійняв. Після заволодіння мобільним телефоном він пішов з місця події та розпорядився викраденим мобільним телефоном на власний розсуд. Даний мобільний телефон на його прохання заклала до ломбарду раніше незнайома особа, а гроші він витратив на власні потреби.

Незважаючи на часткове визнання обвинуваченим ОСОБА_5 своєї вини в пред'явленому обвинуваченні, винність ОСОБА_5 у вчиненні інкримінованого йому злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, підтверджується зібраними органом досудового розслідування та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Так, Потерпіла ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_6, будучи допитаною в судовому засіданні в присутності її законного представника - ОСОБА_4, пояснила, що в день події, в період часу, приблизно з 14 до 16 години, вона знаходилась на зупинці громадського транспорту «Бульвар Давидова» у м.Києві, при цьому мала при собі належний їй мобільний телефон марки «НТС», по якому повідомила матері, де саме знаходиться, після чого поклала мобільний телефон до кишені своєї куртки. В цей час, до неї підійшов раніше незнайомий хлопець, яким є обвинувачений. Злякавшись, вона стала відходити назад та кричати, щоб він відійшов від неї, але він продовжував йти на неї, тримаючи руки по бокам, при цьому щось казав, але що саме вона не пам'ятає. Далі, він вихопив, належний їй мобільний телефон з кишені її куртки та побіг в напрямку базару, люди, які знаходились на зупинці бачили, що відбулось. Після цього, вона засунула руку в кишеню та пересвідчилась, що телефон дійсно відсутній. На зупинці до неї підійшла раніше незнайома жінка, яка надала свій мобільний телефон зателефонувати рідним. Поряд з цим, потерпіла зазначила, що обвинувачений зрозумів, що вона відчула і зрозуміла, що він викрав її мобільний телефон, крім того, її однокласники, які також знаходились на зупинці, кричали обвинуваченому, щоб він повернув мобільний телефон. Також, потерпіла в судовому засіданні ствердила, що вона розуміла та відчула, що обвинувачений викрав належний їй мобільний телефон з кишені її куртки.

Із показань свідка ОСОБА_6 вбачається, що 09 лютого 2016 року, приблизно о 14 годині 30 хвилин, вона знаходилась на зупинці громадського транспорту «Бульвар Давидова» у м.Києві, де находились діти, в тому числі і потерпіла по справі, яка зовні за віком виглядала на 12 років. Остання зателефонувала по мобільному телефону матері та повідомила, що їде додому, після чого, поклала вказаний мобільний телефон у кишеню куртки. В цей час, до потерпілої підійшов хлопець, яким є обвинувачений та приобійняв потерпілу, при цьому його рука знаходилась в місці розташування кишені верхнього одягу потерпілої, після чого відійшов, та зник з місця події. Потерпіла виглядала наляканою та знаходилось у шоковому стані. Через декілька хвилин, за сплином приблизно від 2-х до 5-ти хвилин, потерпіла стала плакати та повідомила, що у неї викрали мобільний телефон, після чого вона підійшла до потерпілої та надала свій телефон, щоб остання могла зателефонувати матері, також було викликано працівників поліції, але ким саме, вона не пам'ятає. Поряд з цим, свідок зазначила, що вона була очевидцем події, разом з тим, момент заволодіння обвинуваченим мобільним телефоном потерпілої не бачила, бачила лише, що він підійшов до останньої та приобійняв її, після чого відійшов та залишив місце події.

Вищенаведені показання малолітньої потерпілої ОСОБА_3 про вчинення ОСОБА_5 відкритого викрадення, належного їй мобільного телефона «НТС» на зупинці громадського транспорту «Бульвар Давидова» по вулиці Серафімовича у м.Києві за обставин, встановлених органом досудового розслідування, є послідовними, підтверджуються показаннями свідка ОСОБА_6 щодо факту заволодіння ОСОБА_5 вказаним мобільним телефоном, а також об'єктивно підтверджуються:

-даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 лютого 2016 року про те, що потерпіла ОСОБА_3 в присутності понятих, законного представника та психолога, серед пред'явлених їй для впізнання осіб на фотознімках вказала на фотознімок під №2 із зображенням ОСОБА_5, при цьому пояснила, що впізнає останнього, як особу, що в день події 09.02.2016 року на місці події по вулиці Серафімовича, 4 у м.Києві відкрито викрала у неї мобільний телефон;

-даними протоколу пред'явлення особи для впізнання за фотознімками від 23 лютого 2016 року про те, що свідок ОСОБА_6 в присутності понятих, серед пред'явлених їй для впізнання осіб на фотознімках вказала на фотознімок під №4 із зображенням ОСОБА_5, при цьому пояснила, що впізнає останнього, як особу, що в день події 09.02.2016 року на зупинці громадського транспорту «Бульвар Давидова» у м.Києві викрала у дівчини мобільний телефон;

-даними товарного чеку про те, що вартість, належного потерпілій мобільного телефону «НТС» становить - 2157 гривень;

-іншими зібраними по справі та дослідженими в судовому засіданні доказами.

Вищенаведені зібрані органом досудового розслідування докази, що були досліджені в судовому засіданні, які узгоджуються між собою та відповідають фактичним обставинам справи, суд визнає належними і допустимими та кладе їх в основу вироку.

Твердження обвинуваченого ОСОБА_5 про те що його дії по заволодінню чужим майном носили таємний, а не відкритий характер, суд визнає необґрунтованими, оскільки вони спростовуються в цій частині показаннями потерпілої ОСОБА_3 про те, що дії ОСОБА_5 по заволодінню її майном носили для неї відкритий характер, при цьому, вона відчувала в кишені своєї куртки, де знаходився мобільний телефон, руку обвинуваченого та розуміла, що він викрадає її мобільний телефон. Дану обставину малолітня потерпіла, повідомляючи аналогічні обставини про відкрите заволодіння ОСОБА_5 її мобільним телефоном, також стверджувала в ході досудового розслідування при пред'явленні їй особи для впізнання за фотознімками, що підтверджується даними відповідного протоколу від 23 лютого 2016 року, що зазначений вище.

У суду немає підстав не довіряти показанням потерпілої ОСОБА_3 В судовому засіданні не встановлено обставин для обмови потерпілою обвинуваченого ОСОБА_5

Аналізуючи вищенаведені докази у їх сукупності, з урахуванням конкретних обставин справи, зокрема, вчинюваних ОСОБА_5 дій по заволодінню майном потерпілої відкрито на зупинці громадського транспорту, вікових особливостей малолітньої потерпілої, враховуючи поряд з цим, суб'єктивне сприйняття потерпілою дій ОСОБА_5, які носили для потерпілої відкритий характер, суд приходить до висновку, що дії ОСОБА_5 по заволодінню мобільним телефоном потерпілої ОСОБА_3 належить кваліфікувати як грабіж, вчинений повторно.

Аналізуючи вищенаведене, суд приходить до висновку про доведеність винуватості обвинуваченого ОСОБА_5 у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.186 КК України, в повному обсязі пред'явленого йому обвинувачення.

Суд кваліфікує дії обвинуваченого ОСОБА_5 за ст.186ч.2 КК України, оскільки він своїми умисними діями вчинив відкрите викрадення чужого майна /грабіж/, вчинене повторно.

Вирішуючи питання про призначення обвинуваченому ОСОБА_5 покарання, суд відповідно до вимог ст.65 КК України враховує ступінь тяжкості вчиненого ним злочину, який відноситься до тяжких злочинів, дані про особу обвинуваченого, який за місцем навчання характеризується незадовільно, як особа, що допускає багато пропусків занять без поважних причин, вживає наркотики та алкогольні напої, схильна до вчинення злочинів, при цьому матір не має ніякого впливу на поведінку та вчинки ОСОБА_5, останній на даний час судимий за аналогічний тяжкий злочин, в судовому засіданні розкаявся щодо наслідків, які настали від його дій.

Обставиною, яка пом'якшує покарання обвинуваченого ОСОБА_5, суд визнає вчинення злочину неповнолітнім.

Обставиною, яка обтяжує покарання обвинуваченому ОСОБА_5, суд визнає вчинення злочину щодо малолітньої.

З урахуванням ступеня тяжкості вчиненого ОСОБА_5 злочину, який відноситься до тяжких злочинів, конкретних обставин справи, вчинення злочину щодо малолітньої вищезазначених даних про особу обвинуваченого, який за місцем навчання характеризується незадовільно, як особа, що допускає багато пропусків занять без поважних причин, вживає наркотики та алкогольні напої, схильна до вчинення злочинів, при цьому матір не має ніякого впливу на поведінку та вчинки ОСОБА_5, суд приходить до висновку, що виправлення ОСОБА_5 неможливе без ізоляції від суспільства, у зв'язку з чим вважає за необхідне призначити йому покарання у виді позбавлення волі, яке, виходячи з сукупності зазначених судом обставин, буде достатнім для виправлення ОСОБА_5 та попередження вчинення ним нових злочинів.

У зв'язку з наведеним, підстав для застосування ст.75 КК України суд не вбачає.

Крім того, суд враховує, що ОСОБА_5 вчинив злочин, за який засуджується по даній справі до постановлення вироку Дніпровського районного суду м.Києва від 22.04.2016 року, яким він засуджений за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75, 104 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки.

Разом з тим, суд враховує роз'яснення п.23 Постанови пленуму Верховного суду України №7 від 23 жовтня 2003 року, з урахуванням подальших змін, «Про практику призначення судами кримінального покарання», відповідно до яких, коли особа, щодо якої було застосоване звільнення від відбування покарання, вчинила до постановлення вироку в першій справі інший злочин, за який вона засуджується до покарання, що належить відбувати реально, застосування принципів поглинення, часткового чи повного складання не допускається, за таких умов кожний вирок виконується самостійно.

Поряд з цим, також суд вважає за необхідне відповідно до вимог ч.5 ст.72 КК України, в редакції, що діє на момент постановлення вироку, зарахувати в строк відбуваня покарання ОСОБА_5 термін його попереднього ув'язнення, а саме: з моменту фактичного затримання з 24.02.2016 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Речових доказів по справі немає.

Процесуальні витрати у кримінальному провадження відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Керуючись ст.ст.368-371, 373-374, 376 КПК України, суд,-

засудив:

ОСОБА_5 визнати винними у вчиненні злочину, передбаченого ч.2 ст.186 КК України і призначити йому покарання за цей злочин у виді 4 (чотирьох) років позбавлення волі.

Вирок Дніпровського районного суду м.Києва від 22 квітня 2016 року, яким ОСОБА_5 засуджено за ч.2 ст.186 КК України на 4 роки позбавлення волі із застосуванням ст.ст.75, 104, 76 КК України з випробуванням з іспитовим строком 2 роки - виконувати самостійно.

Строк покарання ОСОБА_5 обчислювати з моменту його затримання з 24 лютого 2016 року.

На підставі ч.5 ст.72 КК України зарахувати ОСОБА_5 в строк відбування покарання термін його попереднього ув'язнення, а саме: з моменту фактичного затримання з 24.02.2016 року до набрання вироком законної сили із розрахунку один день попереднього ув'язнення за два дні позбавлення волі.

Запобіжний захід ОСОБА_5 у вигляді тримання під вартою у Київському СІЗО Управління Державної Пенітенціарної служби України в м.Києві та Київській області - залишити без змін до набрання вироком законної та вважати продовженим до набрання вироком законної сили.

Речових доказів по справі немає.

Процесуальні витрати у кримінальному провадження відсутні.

Цивільний позов по справі не заявлено.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду м. Києва через Дніпровський районний суд м. Києва протягом 30 (тридцяти) днів з дня його проголошення.

Суддя: