Ухвала суду № 66249473, 25.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/7672/16-ц Головуючий у І інстанції Кухленко Д. С.Провадження № 22-ц/780/2601/17 Доповідач у 2 інстанції Кашперська Т. Ц.Категорія 25.04.2017

УХВАЛА

Іменем України

25 квітня 2017 року колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Київської області у складі:

головуючого судді Кашперської Т.Ц.,

суддів Фінагєєва В.О., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні апеляційного суду Київської області цивільну справу за апеляційною скаргою Державної іпотечної установи на ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2017 року у справі за позовом Державної іпотечної установи до ОСОБА_2, Приватного підприємства «Фірма «Базальт», Реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину,

заслухавши доповідь судді, перевіривши доводи апеляційної скарги, дослідивши матеріали справи, колегія суддів, -

в с т а н о в и л а :

В жовтні 2016 року Державна іпотечна установа звернулася до суду із позовом про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину, просила встановити нікчемність договору купівлі-продажу майнових прав, укладеного між ОСОБА_2 та ПП «Фірма «Базальт», застосувати наслідки недійсності нікчемного правочину, скасувавши рішення реєстраційної служби Ірпінського міського управління юстиції Київської області про державну реєстрацію прав та їх обтяжень, на підставі якого внесено запис про право власності щодо реєстрації за ОСОБА_2 права власності на квартиру АДРЕСА_1, та скасувати свідоцтво про право власності.

Того ж дня Державна іпотечна установа подала заяву про забезпечення позову, просила накласти арешт та задовольнити відчуження квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_2

Ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2017 року Державній іпотечній установі відмовлено в задоволенні заяви про забезпечення позову.

Заявник Державна іпотечна установа, не погоджуючись із ухвалою Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2017 року, подав апеляційну скаргу, в якій, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм процесуального права, просив скасувати ухвалу суду першої інстанції та задовольнити її заяву про забезпечення позову. Обґрунтовуючи апеляційну скаргу, посилався на те, що відповідач може вільно розпоряджатися квартирою, у разі її відчуження державна реєстрація права власності буде проведена за іншою особою і судове рішення у справі у разі задоволення позову буде неможливо виконати, оскільки в державному реєстрі будуть міститися відомості про нового власника, а не ті, що підлягають скасуванню на підставі судового рішення.

Колегія суддів, перевіряючи законність та обґрунтованість ухвали суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги, вважає, що апеляційна скарга підлягає до часткового задоволення з наступних підстав.

Відмовляючи в задоволенні заяви Державної іпотечної установи про забезпечення позову, суд першої інстанції виходив із того, що позивачем не наведено належних аргументів щодо того, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду, не наведено обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, а наведені підстави є неспівмірними із заявленими позовними вимогами.

Однак з такими висновками колегія суддів не може погодитися із наступних підстав.

Відповідно до ст. ст. 151, 152 ЦПК України, суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити передбачені цим Кодексом заходи забезпечення позову. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов; вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності; інші відомості, потрібні для забезпечення позову. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду; позов зокрема забезпечується забороною вчиняти певні дії.

Зміст заяви про забезпечення позову відповідає вимогам ст. 151 ЦПК України.

Із матеріалів справи колегія суддів вбачає, що Державна іпотечна установа, звертаючись із позовом, посилалася на те, що 24 травня 2013 року між Державною іпотечною установою та ПП «Фірма «Базальт» укладено договір іпотеки майнових прав на нерухоме майно № 26/3.1-3, предметом якого є майнові права іпотекодавця на нерухоме майно - складову та невід ємну частину об'єкту нерухомого майна - незавершеного будівництва житлового будинку (першої секції житлового будинку з вбудованими та прибудованими нежитловими приміщеннями), який розташований за адресою АДРЕСА_1, яка виражена у вигляді квартир та нежитлових приміщень. Складовою частиною предмету іпотеки є майнові права на квартиру АДРЕСА_1 за цією ж адресою. Як стало відомо позивачу, між ПП «Фірма «Базальт» та ОСОБА_2 укладено договір купівлі-продажу майнових прав, на підставі якого ОСОБА_2 були продані майнові права на квартиру за умовним № 43, яка є невід?ємною складовою частиною об'єкта капітального будівництва, що знаходиться за будівельною адресою АДРЕСА_1. Згідно умов вказаного договору майнові права на квартиру передані фізичній особі після проведення нею оплати 100 % вартості майнових прав, що підтверджується актом приймання-передачі. Таким чином, складова частина предмету іпотеки без згоди позивача була відчужена іпотекодавцем.

12 жовтня 2016 року відкрито провадження в даній справі.

Власником квартири АДРЕСА_1 є ОСОБА_2 (а. с. 9).

Відтак, майно, щодо якого вжито заходи забезпечення, є предметом спору, а його власник - відповідачем по справі.

Відповідно до ст. 178 ЦК України об'єкти цивільних прав можуть вільно відчужуватися або переходити від однієї особи до іншої в порядку правонаступництва чи спадкування або іншим чином, якщо вони не вилучені з цивільного обороту, або не обмежені в обороті, або не є невід'ємними від фізичної чи юридичної особи.

Оскільки квартири в житлових будинках як об'єкти цивільних прав не вилучені та не обмежені в обороті, ризик відчуження спірного майна за умови невжиття заходів забезпечення позову є постійним.

З огляду на викладене не ґрунтуються на законі та не відповідають матеріалам справи висновки суду першої інстанції про недоведеність обґрунтування необхідності застосування заходів забезпечення позову, оскільки судом не надано оцінки тим обставинам, що майно відповідача, яке є спірним майном у справі, може бути відчужене останнім у будь-який час.

Також помилковим є висновок суду про не співмірність заходів забезпечення позову, оскільки будь-який інший вид забезпечення позову, окрім арешту, не може технічно унеможливити відчуження спірного майна.

Колегія суддів враховує, що саме по собі накладення арешту на спірне майно без наміру власника його відчужити жодним чином не впливає на правовий статус майна і не впливає на права і законні інтереси такого власника.

Крім того, задоволення клопотання про забезпечення позову не позбавляє відповідача можливості в подальшому звернутися до суду із клопотанням про скасування забезпечення позову або заміну виду забезпечення позову в порядку ст. 154 ЦПК України.

Виходячи із вищевикладеного, ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2017 року не можна вважати належно мотивованою та такою, що постановлена із всебічним з'ясуванням обставин справи і застосуванням норм матеріального та процесуального права, які їм відповідають.

За таких обставин апеляційна скарга підлягає частковому задоволенню, а ухвала суду скасуванню з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції відповідно до вимог ст. 312 ЦПК України, оскільки ухвала постановлена з порушенням вимог процесуального законодавства.

Керуючись ст. ст. 307, 312, 313, 314, 315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Державної іпотечної установи задовольнити частково.

Ухвалу Ірпінського міського суду Київської області від 24 лютого 2017 року скасувати та передати питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення та оскарженню не підлягає.

Головуючий: Кашперська Т.Ц.

Судді: Фінагєєв В.О.

Яворський М.А.