Вирок № 66249455, 26.04.2017, Подільський районний суд міста Полтави (до 25.04.2025 - Ленінський районний суд м. Полтави)

Ленінський районний суд м.Полтави

Справа № 553/4291/16-к

Провадження № 1-кп/553/52/2017

В И Р О К

Іменем України

26.04.2017м. Полтава

Ленінський районний суд м. Полтави у складі:

головуючого судді Новака Ю.Д.,

при секретарі Каленіченко В.О., Кочарян С.А.,

з участю прокурора Вільховик Ю.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

захисника-адвоката ОСОБА_2,

потерпілого ОСОБА_3,

представника потерпілого ОСОБА_4,

розглянувши у відкритому судовому засіданні матеріали кримінального провадження № 12016170030001565 від 31.10.2016 року по обвинуваченню

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, освіти середньої - спеціальної, працюючого БО «Світло надії», неодруженого, зареєстрованого за адресою ІНФОРМАЦІЯ_3 та зареєстрованого в ІНФОРМАЦІЯ_4 за адресою: АДРЕСА_1, раніше несудимого, -

у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.1 ст.121 КК України, -

в с т а н о в и в :

31.10.2016 року, близько 18.20 годин, обвинувачений ОСОБА_1, перебуваючи поблизу магазину «АТБ», що по вулиці Богдана Хмельницького, 28 в м. Полтава, на ґрунті? раптово виниклих неприязних відносин, діючи з прямим умислом, направленим на спричинення тілесних ушкоджень потерпілому ОСОБА_5, наніс ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_5, один удар ножем в підколінну область лівої ноги, від якого останній впав на тротуар біля магазину, внаслідок чого потерпілому було спричинено тілесне ушкодження у вигляді рани м'яких тканин підколінної ямки нижньої лівої кінцівки з ушкодженням підколінної артерії та вени, яка утворилась від дії колючо-ріжучого предмету, яким міг бути і ніж чи будь який інший предмет з подібною характеристикою, від однократної дії травмуючого фактору та кваліфікується як тяжке тілесне ушкодження по ознаці небезпеки для життя (згідно висновку експерта № 1819 від 28.11.2016 року), тобто умисне тілесне ушкодження, небезпечне для життя в момент заподіяння.

Допитаний в суді обвинувачений ОСОБА_1 визнав свою вину у вчиненні інкримінованого йому кримінального правопорушення та цивільний позов заявлений прокурором, підтвердивши факт його скоєння за викладених вище обставин. Щиро розкаявся у вчиненому та просив його суворо не карати.

Оскільки обставини справи ніким із учасників судового розгляду не оспорюються, обвинувачений, потерпілий та інші учасники судового розгляду правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає та їм розяснено про позбавлення права оспорювати ці фактичні обставини справи у апеляційному порядку, суд відповідно до ч. 3 ст. 349 КПК України визнав за недоцільне дослідження доказів стосовно цих обставин справи.

Правильною є кваліфікація дій обвинуваченого ОСОБА_1 за ч. 1 ст. 121 КК України, як нанесення умисного тяжкого тілесного ушкодження, небезпечного для життя в момент заподіяння.

Обставинами, які помякшують покарання обвинуваченого є щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину та відшкодування завданих злочином збитків потерпілому.

Обставини, які обтяжують покарання відсутні.

Згідно ч.2 ст. 50 КК України покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засудженого, а також запобігання вчиненню нових злочинів як засудженим так і іншими особами.

Виходячи із загальних засад призначення покарання, визначених статтею 65 КК України, суд враховує ступінь тяжкості вчиненого злочину, особу винного та обставини, що впливають на призначення покарання.

Так, у справі «Бакланов проти Росії» (рішення від 09 червня 2005 року), «Фрізен проти Росії» (рішення від 24 березня 2005 року ) Європейський суд з прав людини зазначив, що «досягнення справедливого балансу між загальними інтересами суспільства та вимогами захисту основоположних прав особи лише тоді стає значимим, якщо встановлено, що під час відповідного втручання було дотримано принципу «законності» і воно не було свавільним».

У справі «Ізмайлов проти Росії» (п.38 рішення від 16 жовтня 2008 року) європейський суд сказав, що «для того, щоб втручання вважалося пропорційним, воно має відповідати тяжкості правопорушення і не становити «особистий надмірний тягар для особи».

Зважаючи на такі висновки Європейського суду з прав людини, виходячи з положень ст. 65 КК України, приймаючи до уваги викладене вище, суд також враховує, що обвинувачений визнав свою вину у вчиненні злочину і щиро розкаявся у цьому, активно сприяв розкриттю злочину, повністю відшкодував завдані злочином збитки потерпілому, вибачився перед потерпілим, молодий вік, займається суспільно- корисною працею, раніше несудимий, а тому вважає за можливе застосуватист. 69 КК Українипри призначенні обвинуваченому покарання та призначити йому покарання нижче від найнижчої межі, яке передбачене санкцією ст. 121 ч.1 КК України та призначити покарання у виді 2 років позбавлення волі, яке, на думку суду, буде необхідним й достатнім для його виправлення, попередження вчинення нових злочинів та соціальної реабілітації.

Як встановлено в ч. 5 ст. 72 КК України, зарахування судом строку попереднього увязнення у разі засудження до позбавлення волі в межах того самого кримінального провадження, у межах якого до особи було застосовано попереднє увязнення, провадиться з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі. У строк попереднього увязнення включається строк: а) затримання особи без ухвали слідчого судді, суду; б) затримання особи на підставі ухвали слідчого судді, суду про дозвіл на затримання; в) тримання особи під вартою як запобіжний захід, обраний суддею, судом на стадії досудового розслідування або під час судового розгляду кримінального провадження; г) перебування обвинуваченого у відповідному стаціонарному медичному закладі при проведенні судово-медичної або судово-психіатричної експертизи; ґ) перебування особи, яка відбуває покарання, в установах попереднього увязнення для проведення слідчих дій або участі у судовому розгляді кримінального провадження.

Враховуючи викладене, суд приходить до висновку, що період попереднього увязнення, до якого включається строк тримання під вартою ОСОБА_6 по кримінальному провадженню відносно нього як запобіжного заходу, а саме з 31.10.2016 року, тобто з часу затримання за підозрою у вчиненні злочину, протягом судового розгляду справи та до дня набрання вироком суду законної сили, має зараховуватись в строк призначеного покарання у виді позбавлення волі з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Щодо цивільного позову прокурора Полтавської місцевої прокуратури про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого ОСОБА_3 від злочину, який в повній мірі визнав обвинувачений, то він підлягає до задоволення.

Доля речових доказів по справі підлягає вирішенню відповідно до вимогстатті 100 КПК України.

Керуючись статтями 373 та 374 КПК України, суд,-

з а с у д и в :

ОСОБА_1 визнати винним у вчиненні злочину передбаченого ч.1 ст.121 КК України та з урахуванням положеньст. 69 КК України призначити йому покарання у вигляді 2 років позбавлення волі.

Міру запобіжного заходу засудженому ОСОБА_1 до набрання вироком законної сили - залишити без змін у вигляді тримання під вартою.

Строк відбування покарання засудженому рахувати з 31.10.2016 року тобто з моменту його затримання та обрання йому міри запобіжного заходу у вигляді тримання під вартою по даній справі.

Зарахувати в строк відбування покарання, призначеного ОСОБА_1 даним вироком, строк попереднього увязнення в період з 31 жовтня 2016 року по день набрання вироком законної сили включно з розрахунку один день попереднього увязнення за два дні позбавлення волі.

Цивільний позов прокурора Полтавської місцевої прокуратури задовольнити повністю. Стягнути з ОСОБА_1 на користь держави в особі Фінансового управління Полтавської районної державної адміністрації (36000, м. Полтава, вул. Шевченка, 7, одержувач р/р 31417544700395 в УДКСУ в Полтавському районі Полтавської області, ЄДРПОУ 38019526 МФО 831019, код призначення 2460300) у відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого від злочину ОСОБА_3 - 3327,11 грн.

Речові докази по справі змиви речовини бурого кольору, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №2 - залишити в матеріалах справи; ніж розкладний, 2 частини джинсових штанів, 2 частини підштаників, зразок крові гр.ОСОБА_1, зразок крові гр..ОСОБА_3, 2 змиви з ножа, які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №2 знищити, мобільний телефон «Самсунг» та рюкзак «Nike», які зберігаються в камері зберігання речових доказів ВП №2 повернути власнику.

Стягнути з засудженого ОСОБА_1 на користь держави витрати за проведення експертизи по справі в сумі 351 грн. 84 коп.

Вирок може бути оскаржено в Апеляційний суд Полтавської області через районний суд протягом тридцяти днів з дня його проголошення.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Копія вироку негайно після його проголошення вручається засудженому та прокурору.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім у судовому засіданні.

Суддя Ленінського районного суду м.Полтави ОСОБА_7