Рішення № 66249442, 25.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 367/6905/16-ц Головуючий у І інстанції Саранюк Л. П.Провадження № 22-ц/780/2366/17 Доповідач у 2 інстанції Фінагєєв В. О.Категорія 23 25.04.2017

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів судової палати у цивільних справах

Апеляційного суду Київської області в складі:

Головуючого судді Фінагєєва В.О.,

суддів Кашперської Т.Ц., Яворського М.А.,

за участю секретаря Нагорної Г.О.,

розглянувши в судовому засіданні цивільну справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2017 року у справі за позовом ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право прокладення, експлуатації та обслуговування трубопроводів та інших ліній комунікацій, -

В С Т А Н О В И Л А:

У вересні 2016 року ОСОБА_3 звернулася до суду з позовом та просила встановити на її користь безстроковий земельний сервітут, який полягає у праві прокладання, експлуатації та обслуговування наявних трубопроводів та інших ліній комунікацій та у зв'язку з цим проходу та проїзду на автомобілі по частині земельної ділянки площею 0, 0364 га (кадастровий номер НОМЕР_1) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташовано по АДРЕСА_1, що являє собою трикутник площею 15 метрів квадратних розміром 9,43 метри на 4,20 метри на 7,38 метри, позначений на схемі (план м:1:100 згідно топографо-геодезичних зніманнях в листопаді 2015 року) та на схемі реконструкції та перекладки мережі водопроводу (план 1:100 згідно схеми реконструкції та перекладання мережі водопроводу в АДРЕСА_1), що належить на праві власності ОСОБА_2.

Позовні вимоги обґрунтовані тим, що 13 червня 2012 року ОСОБА_3 отримала у подарунок житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться по АДРЕСА_1. 15 листопада 2015 року було виготовлено технічний паспорт на садибний (індивідуальний) житловий будинок за зазначеною адресою. 13 червня 2012 року позивач також отримала у подарунок земельну ділянку площею 0,0400 га з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за вказаною адресою та на якій розміщений будинок. ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0376 га, з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1. 03 липня 2014 року ОСОБА_2 набула право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,03640 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована АДРЕСА_1. 24 вересня 2014 року на підставі договору міни ОСОБА_2 набула право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,0030 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1. Отже, ОСОБА_2 є власником земельної ділянки площею 0,03640 га. Земельна ділянка площею 0,0364 га по межі від Д до Е межує з земельною ділянкою 2 площею 0,0376 га, по межі від Г до Д межує з земельною ділянкою площею 0,0030 га з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що належить ОСОБА_2. Через частину земельної ділянки 3, що являє собою трикутник площею 18,48 метри у 1975 році та у 2012 році прокладено трубопровід водопостачання, а також трубопровід самоплинної каналізаційної мережі житлового будинку № АДРЕСА_1, в м. Ірпінь та влаштовано оглядові майданчики для проведення профілактичних та ремонтних робіт. Через вказану частину земельної ділянки 3, у 2012-2013 роках прокладено трубопровід газопроводу-вводу середнього тиску житлового будинку № АДРЕСА_1, в м. Ірпені та влаштовано майданчик для проведення профілактичних та ремонтних робіт. 18 листопада 2015 року КП «Ірпіньводоканал» складено акт про неможливість проведення технічного огляду, профілактичної роботи та ремонту водяних та водопровідних мереж в зв'язку з находженням їх на земельних ділянках других власників, що потребує договірних письмових погоджень або вирішення питання через встановлення сервітутів. У серпні 2016 року на замовлення ОСОБА_3 КП «Ірпіньводоканал» було розроблено робочий проект реконструкції та перекладки зовнішніх мереж водопроводу житлового будинку по АДРЕСА_1, Київської області. 10 серпня 2016 року КП «Ірпіньводоканал» було складено акт обстеження земельної ділянки під будівництво нового водопроводу, де, зокрема, визначено, що прокладання нових мереж водопостачання для заміни старих і зношених по існуючому місцю їх прокладання та скупченню на ділянці площею 18,48 кв.м. неможливе та потребує додаткової суміжної території площею 15 кв.м. з земельної ділянки площею 0,0364 га, власником якої є відповідач, та через частину якої необхідно провести перепідключення мережі водопостачання на безстроковий термін для майбутнього обслуговування її профілактики і при необхідності ремонту. Отже, ОСОБА_3 потребує постійного доступу до частини спірної земельної ділянки, що являє собою трикутник площею 15 метрів квадратних. Однак, ОСОБА_2 створює перешкоди у прокладанні, експлуатації та обслуговуванні трубопроводів та інших ліній комунікацій та не надає доступу на частину належної їй земельної ділянки 3. 27 липня 2016 року ОСОБА_3 надіслала ОСОБА_2 пропозицію про укладення договору про встановлення земельного сервітуту (оферту), яку ОСОБА_2 отримала, однак договір остання не підписала та не повернула його позивачу. Заявлений ОСОБА_3 спосіб встановлення земельного сервітуту є найменш обтяжливим для відповідача.

Рішенням Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2017 року позов ОСОБА_3 задоволено. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить скасувати рішення суду першої інстанції через невідповідність висновків суду обставинам справи, порушення норм матеріального та процесуального права та ухвалити нове рішення, яким у задоволенні позову відмовити. В обґрунтування доводів апеляційної скарги відповідач зазначає, що питання щодо земельної ділянки вирішувалося сторонами в добровільному порядку. 25 січня 2014 року між сторонами було укладено договір купівлі-продажу, згідно якого відповідач придбала у спільну часткову власність земельну ділянку площею 0,0794 га. Земельна ділянка, на яку позивач має намір встановити сервітут, утворена внаслідок поділу земельної ділянки площею 0,0794 га. У вказаному договорі було гарантовано відсутність щодо вказаної земельної ділянки будь-яких прав третіх осіб, відсутність будь-яких сервітутів та обмежень в користуванні земельною ділянкою. Фактично вимога про встановлення сервітуту є вимогою про зміну умов договору купівлі-продажу земельної ділянки від 25 січня 2014 року. На момент укладення вказаного договору позивач знала про те, що через вказану земельну ділянку проходять відповідні мережі, однак, відчужила її відповідачу, отримавши за це відповідну плату. Матеріали справи не містять доказів, які свідчать що відповідач створює позивачу перешкоди у прокладанні, експлуатації та обслуговуванні трубопроводів. Крім того, позивач незаконно встановила на належній відповідачу частині земельної ділянки металевий гараж, а встановлення сервітуту надасть офіційні підстави надалі користуватися спірною частиною земельної ділянки. ОСОБА_3 також запланувала облаштувати на спірній земельній ділянці зону паркування автомобіля, що призведе до неможливості використання відповідачем земельної ділянки за цільовим призначенням. Суд не з'ясував можливість обслуговувати будинок без встановлення земельного сервітуту. Позивачем не доведено, що задоволення його потреб неможливо здійснити яким-небудь іншим способом.

Перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом.

Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються, як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Судом встановлено, що 13 червня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір дарування житлового будинку з надвірними будівлями та спорудами, за умовами якого ОСОБА_3 прийняла у дар житловий будинок з надвірними будівлями та спорудами, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1

13 червня 2012 року між ОСОБА_4 та ОСОБА_3 укладено договір дарування земельної ділянки, згідно умов якого ОСОБА_3 прийняла у дар земельну ділянку площею 0,0400 га, кадастровий номер НОМЕР_2, з цільовим призначенням для будівництва та обслуговування жилого будинку, господарських будівель і споруд, що розташована за адресою: АДРЕСА_1

ОСОБА_3 є власником земельної ділянки площею 0,0376 га (кадастровий номер: НОМЕР_2) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована за адресою: Київська область, місто Ірпінь, вулиця Суворова, що підтверджується державним актом на право власності на земельну ділянку серії ЯП № НОМЕР_3, зареєстрованим в Книзі записів державних актів на право власності на землю та право постійного користування землею, договорів оренди землі за № 321090001003277.

03 липня 2014 року ОСОБА_2 набула право власності на 1/2 частину земельної ділянки площею 0,03640 га (кадастровий номер НОМЕР_1) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1 Київської області.

24 вересня 2014 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_5 було укладено договір міни, згідно якого ОСОБА_2 прийняла у власність 1/2 частину земельної ділянки площею 0,003 га (кадастровий номер НОМЕР_4) з цільовим призначенням для ведення особистого селянського господарства, що розташована по АДРЕСА_1.

25 січня 2014 року між ОСОБА_6, який діяв від імені ОСОБА_3, та ОСОБА_5, ОСОБА_2, було укладено договір купівлі-продажу земельної ділянки, згідно умов якого ОСОБА_3 продала, а ОСОБА_5 та ОСОБА_2 купили в рівних частках по ? частині частці кожна земельну ділянку площею 0,0794 га, що розташована по АДРЕСА_1 Київської області.

18 листопада 2015 року КП «Ірпіньводоканал» складено акт про неможливість проведення технічного огляду, профілактичної роботи та ремонту водяних та водопровідних мереж в зв'язку з находженням їх на земельних ділянках других власників, що потребує договірних письмових погоджень або вирішення питання через встановлення сервітутів. В акті, зокрема, зазначено, що проводити оглядові, ремонтні, профілактичні роботи немає можливості у зв'язку з розташуванням їх на частині земельної ділянки площею 18,48 кв.м. з загальної площі земельної ділянки 0,0030 га, кадастровий номер НОМЕР_4, яка належить на праві власності гр. ОСОБА_2, що не надає змоги проводити необхідні технологічні, технічні, оглядові та ремонтні роботи з вул. Суворова до будинку № 6 власника ОСОБА_3 Неможливе відновлення старої мережі водопостачання, прокладеної в квітні 1975 року без використання з земельної ділянки 0,0364 га, кадастровий номер НОМЕР_1.

10 серпня 2016 року КП «Ірпіньводоканал» складено Акт обстеження земельної ділянки під будівництво нового водопроводу, де, зокрема, визначено, що прокладання нових мереж водопостачання для заміни старих і зношених по існуючому місцю їх прокладання та скупченню на ділянці площею 18,48 кв.м. з 1975 року, з 2012 року, які мали прориви та їх ремонт в 1982 році, 1996 році, 2002 році та 2009 році неможливе в зв'язку з вищевикладеним, а тому потребує додаткової суміжної території площею 15 кв.м. з земельної ділянки площею 0,0364 га, кадастровий номер НОМЕР_1, через частину якої (15 кв.м.) необхідно провести перепідключення мережі водопостачання на безстроковий термін для майбутнього її обслуговування, профілактики і при необхідності ремонту з АДРЕСА_1 власника ОСОБА_3

Ухвалюючи рішення про задоволення позову, суд першої інстанції керувався вимогами ст. ст. 401, 403 ЦК України.

Однак, колегія суддів не може погодитися з висновками суду першої інстанції з наступних підстав.

Відповідно до ч. 1 ст. 401 ЦК України користування чужим майном (сервітут) може бути встановлене щодо земельної ділянки, інших природних ресурсів (земельний сервітут) або іншого нерухомого майна для задоволення потреб інших осіб, які не можуть бути задоволені іншим способом.

За змістом ст. 98 ЗК України право земельного сервітуту - це право власника або землекористувача земельної ділянки на обмежене платне або безоплатне користування чужою земельною ділянкою. Встановлення земельного сервітуту не веде до позбавлення власника земельної ділянки, щодо якої встановлений земельний сервітут, прав володіння, користування та розпорядження нею. Земельний сервітут здійснюється способом, найменш обтяжливим для власника земельної ділянки, щодо якої він встановлений.

Відповідно до ч. 1, 2 ст. 100 ЗК України власник або землекористувач земельної ділянки має право вимагати встановлення земельного сервітуту для обслуговування своєї земельної ділянки. Земельний сервітут встановлюється за домовленістю між власниками сусідніх земельних ділянок на підставі договору або за рішенням суду.

Згідно ч. 2, 3 ст. 402 ЦК України земельний сервітут може бути встановлений договором між особою, яка вимагає його встановлення, та власником (володільцем) земельної ділянки. У разі недосягнення домовленості про встановлення сервітуту та про його умови спір вирішується судом за позовом особи, яка вимагає встановлення сервітуту.

Право користування чужою земельною ділянкою полягає у можливості проходу, проїзду через чужу земельну ділянку, прокладання та експлуатації ліній електропередачі, зв'язку і трубопроводів; забезпечення водопостачання, меліорації тощо (ст. 99 ЗК України).

Виходячи з наведеного, обов'язковою умовою встановлення сервітуту є певна потреба у користуванні чужим майном та відсутність можливості у задоволенні цієї потреби іншим способом, як встановлення сервітуту з конкретним землекористувачем.

Відповідно до вимог ч. 1 ст. 60 ЦПК України кожна сторона зобов'язана довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень, крім випадків, встановлених статтею 61 цього Кодексу.

У позовній заяві ОСОБА_3 зазначає, що через частину земельної ділянки, яка належить відповідачу, прокладено трубопровід водопостачання. Прокладання нових мереж водопостачання для заміни старих і зношених по існуючому місцю їх прокладання та скупченню неможливе та потребує додаткової суміжної території земельної ділянки, власником якої є ОСОБА_2

Заявляючи позовні вимоги про встановлення земельного сервітуту у зазначений позивачем спосіб, ОСОБА_3 не довела потребу у користуванні чужим майном, а також те, що земельний сервітут не можливо встановити іншим способом.

Позивач не надала жодних доказів, які вказують на те, що відповідач ОСОБА_2 чинить перешкоди у прокладанні, експлуатації, обслуговуванні трубопроводів та інших ліній комунікації, а також не надає доступу для проведення технічного огляду даних комунікацій.

Зі змісту позовних вимог вбачається, що фактично підставою для звернення до суду є неможливість обслуговування КП «Ірпіньводоканал» мереж водопостачання, які проходять через земельну ділянку ОСОБА_2

Наказом Держжитлокомунгоспу України № 30 від 05 липня 1995 року затверджено «Правила технічної експлуатації систем водопостачання та водовідведення населених пунктів України».

Так, згідно п. 2.1.6. зазначених Правил до функцій виробника входять, зокрема, здійснення технічного переоснащення та заміни зношених основних фондів.

Згідно п.п. 2.9.3., 2.9.5, 2.9.6. зазначених Правил огляди споруд і устаткування повинні проводитись періодично, за затвердженим керівництвом календарним планом. Поточний ремонт виконують за рахунок експлуатаційних витрат, включають до техпромфінплану виробника і здійснюють силами ремонтних підрозділів чи експлуатаційного персоналу. Капітальний ремонт виконують силами ремонтно-будівельних організацій (підрядним способом) чи ремонтних бригад виробника (господарським способом).

Згідно п. п. 1.2, 1.3 Правил користування системами централізованого комунального водопостачання та водовідведення в населених пунктах України, затверджених Наказом Мінжитлокомунгоспу № 190 від 27 червня 2008 року виробник послуг централізованого водопостачання та водовідведення - суб'єкт господарювання, що виробляє або створює послуги з централізованого водопостачання та водовідведення (далі - виробник). Виробник обслуговує вуличні, квартальні та дворові мережі водопостачання та водовідведення, споруди і обладнання, а також технологічні прилади й пристрої на них, які перебувають у нього на балансі або на які є відповідний договір на обслуговування із споживачем.

Отже позивач в силу вимог закону не має ні права ні обов'язку на прокладення, експлуатацію та обслуговування трубопроводів та інших ліній комунікацій, що перебувають на балансі КП «Ірпіньводоканал», а отже і сервітут на користь позивача встановлений бути не може.

В той же час, як було зазначено вище обов'язок обслуговування вуличних, квартальних та дворових мережі водопостачання та водовідведення лежить на виробнику цих послуг.

А тому саме виробник послуг, має право на звернення до суду з вимогами про усунення перешкод у виконанні визначеного законом обов'язку по обслуговуванню мереж водопостачання та водовідведення, в тому числі і про встановлення сервітуту у разі наявності для цього відповідних підстав.

З аналізу зазначених норм чинного законодавства можна зробити висновок, що виробник послуг водопостачання та водовідведення, в даному випадку КП «Ірпіньводоканал», не має права відмовити споживачу в приєднанні будинку до зазначених мереж з підстав вчинення третіми особами перешкод в їх обслуговуванні.

Отже висновки суду не відповідають фактичним обставинам справи, не ґрунтуються на наявних у справі доказах, на що обґрунтовано посилається відповідач в своїй апеляційній скарзі.

Зазначені обставини, у відповідності до вимог ст.. 309 ЦПК України є підставою до скасування рішення суду першої інстанції та ухвалення нового рішення по суті позовних вимог.

На підставі викладеного та керуючись ст. ст. 304, 307, 309, 313-314, 316, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Ірпінського міського суду Київської області від 06 березня 2017 року скасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_3 до ОСОБА_2 про встановлення земельного сервітуту на право прокладення, експлуатації та обслуговування трубопроводів та інших ліній комунікацій відмовити.

Стягнути з ОСОБА_3, зареєстрованої АДРЕСА_2, на користь ОСОБА_2, проживаючої АДРЕСА_3, судовий збір у розмірі 606 (шістсот шість гривень, 32 копійки).

Рішення набирає законної сили з моменту проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий: Фінагєєв В.О.

Судді: Кашперська Т.Ц.

Яворський М.А.