Постанова № 66249278, 27.04.2017, Апеляційний суд Київської області

Справа № 359/2406/17 Головуючий у І інстанції Вознюк С.М.Провадження № 33/780/410/17 Доповідач у 2 інстанції ОСОБА_1Категорія 429 27.04.2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2017 року м. Київ

Суддя судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Київської області ОСОБА_1, з участю представника особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3 та представника митниці ОСОБА_4, розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду справу про адміністративне правопорушення за апеляційною скаргою представника Київської митниці ДФС ОСОБА_5 на постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2017 року, якою

ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина України, працюючого товарознавцем у фірмі «Руспрдукт», проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3,

притягнуто до адміністративної відповідальності за ст.471 Митного кодексу України та накладено стягнення у виді штрафу у розмірі 100 неоподатковуваних мінімумів доходів громадян, що становить 1700 (одна тисяча сімсот) гривень.

Вилучену, згідно протоколу про порушення митних правил №0102/125120102/17 від 27.02.2017 року, валюту у розмірі 700 євро повернуто ОСОБА_2

В С Т А Н О В И В :

Відповідно до постанови, 27.02.2017 о 08:50 год. під час проходження митного контролю в зоні митного контролю залу «Відліт» терміналу «D» ДП МА «Бориспіль» громадянин України ОСОБА_2, який відлітав літаком авіакомпанії «Міжнародні авіалінії України», до Бельгії, м.Брюсель, рейсом №145 та своїми діями він обрав канал, позначений символами зеленого кольору - «зелений коридор», тим самим заявив про те, що переміщувані ним через митний кордон України товари не підлягають письмовому декларуванню, оподаткуванню митними платежами, не підпадають під встановлені законодавством заборони та обмеження щодо вивезення за межі митної території України та засвідчив про факти, що мають юридичне значення. Після перетину пасажиром «білої лінії», яка позначає закінчення зони спрощеного митного контролю «зелений коридор», йому було задано запитання щодо наявності в нього готівки, на що він відповів, що має 10 000 євро, після чого громадянина пасажира було запрошено до службового приміщення митниці, де ним була видана готівка в розмірі 10 700 євро. Всі гроші знаходились в одному із відділень сумки пасажира (ручна поклажа), Зазначена готівка переміщувалась без ознак приховування та зі слів пасажира належить йому особисто. На момент проходження митного контролю належним чином оформленої митної декларації пасажир не надав, до моменту перетину ними «білої лінії» до інспектора митниці не звертався, дозвільних документів на право вивезення готівки не надавав. З виявленої суми ОСОБА_2, було пропущено 10 000 євро. За протоколом про порушення митних правил вилучено 700 євро.

На вказану постанову суду, представник Київської митниці ДФС ОСОБА_5 подав апеляцію, в якій вважає, що постанова не відповідає меті адміністративного стягнення та не сприяє вихованню порушника в дусі додержання чинного законодавства. Апелянт впевнений, що при співставленні валюти, пропущеної ОСОБА_2 під час здійснення митного контролю, та суми, яка підлягає конфіскації, можна дійти висновку про дотримання критерію пропорційності у разі застосування додаткового стягнення у виді конфіскації валюти, разом з цим, зазначає, що жодним чином не було встановлено, що застосування конфіскації валюти буде для ОСОБА_2 «індивідуальним надмірним тягарем».Тому просить постанову скасувати та постановити нову постанову, якою визнати ОСОБА_2 винним за ст.471 МК України та накласти на нього стягнення у виді штрафу у розмірі 1700,00 грн. з конфіскацією вилученої валюти.

У судовому засіданні представник особи, яку притягнуто до адміністративної відповідальності ОСОБА_2 ОСОБА_3 заперечував проти задоволення апеляційної скарги, вказував, що постанова суду першої інстанції правильна та законна, просив залишити її без змін.

Представник Київської митниці ДФС ОСОБА_4 у судовому засіданні апеляцію підтримав, підтвердив викладені у ній доводи, просив апеляцію задовольнити.

Вислухавши пояснення учасників процесу, дослідивши матеріали справи та перевіривши доводи апеляційної скарги, суд приходить до висновку, що апеляційна скарга до задоволення не підлягає з наступних підстав.

Висновок суду про доведеність винності ОСОБА_2 у вчиненні адміністративного правопорушення, передбаченого ст.471 Митного кодексу України відповідає фактичним обставинам справи, підтверджується розглянутими в судовому засіданні доказами і є обґрунтованим.

Кваліфікація дій ОСОБА_2 за ст.471 Митного кодексу України є правильною.

При розгляді справи, суд врахував характер скоєного, особу правопорушника та призначив стягнення, яке відповідає меті виховання правопорушника та запобіганню вчиненню нових правопорушень.

Звільняючи правопорушника від стягнення у виді конфіскації вилученої у нього готівки, суд правомірно врахував наявність підтверджуючих документів про законність походження цієї валюти, а саме: той факт, що вилучена валюта є заробітною платою ОСОБА_2 Вказані кошти необхідні для забезпечення повсякденного проживання його родини, яка складається з дружини та малолітньої дитини. Крім того, ОСОБА_2 не має постійної роботи в Україні та вимушений заробляти за кордоном.

За даних обставин, суд дійшов правомірного висновку про те, що стягнення у виді конфіскації вилученої у громадянина України ОСОБА_2 валюти в розмірі 700 (сімсот) євро, покладає на правопорушника індивідуальний надмірний тягар та не може бути застосований у даному випадку.

Таким чином, постанова Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2017 року є законною та обґрунтованою. Підстав для її скасування, зміни або винесення нової постанови, апеляційний суд не вбачає.

Керуючись ст.294 КУпАП, апеляційний суд, -

П О С Т А Н О В И В :

Апеляційну скаргу представника Київської митниці ДФС ОСОБА_5 залишити без задоволення.

Постанову судді Бориспільського міськрайонного суду Київської області від 24 березня 2017 року щодо ОСОБА_2 залишити без змін.

Постанова є остаточною й оскарженню не підлягає.

Суддя Ю.М. Слива