Вирок № 66246120, 27.04.2017, Генічеський районний суд Херсонської області

Справа № 653/3884/16-к

Провадження № 1-кп/653/111/17

ВИРОК

іменем України

27 квітня 2017 року

Генічеський районний суд Херсонської області, у складі:

головуючої судді Шарко Н.А.,

секретаря Тимашовій Т.А.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі судових засідань у м. Генічеську обвинувальний акт у кримінальному провадженні внесеному до Єдиного реєстру досудових розслідувань за №42016230270000134 від 12 вересня 2016 відносно:

ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, українця, громадянина України, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, зареєстрованого та проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ІНФОРМАЦІЯ_4, неодруженого, раніше не судимого, військовослужбовця військової строкової служби, молодшого інспектора прикордонної служби 3 категорії ВПС «Залізний порт» Херсонського прикордонного загону, солдата, у вчиненні кримінального правопорушення передбаченого ч.2 ст. 406 КК України,

прокурора Антоненка С.О.,

обвинуваченого ОСОБА_1,

потерпілого ОСОБА_2,

встановив:

ОСОБА_1, у відповідності до Закону України «Про військовий обовязок і військову службу», з 13 червня 2015р. Запорізьким ОМВК був призначений на строкову військову службу та згідно наказу начальника Бердянського прикордонного загону №513-ос від 21 липня 2016 року був зарахований до списків особового складу та поставлений на усі види забезпечення на посаду молодшого інспектора прикордонної служби 4 відділення інспекторів Відділу прикордонної служби «Чонгар» II категорії (тип Б) Бердянського прикордонного загону, у військовому званні солдат, на якій перебував до 26 вересня 2016 року.

Будучи військовослужбовцем строкової військової служби, солдат ОСОБА_1 відповідно до вимог ст.ст. 9, 11, 49, 50, 127, 128, Статуту внутрішньої служби Збройних Сил України (надалі Статуту), ст.ст. 1-4 Дисциплінарного статуту Збройних Сил України, зобовязаний свято і непорушно додержуватися Конституції України та законів України, Військової присяги, віддано служити Українському народові, сумлінно і чесно виконувати військовий обовязок, суворо дотримуватися Статутів Збройних Сил України (надалі Статуту), бути дисциплінованим, не допускати негідних вчинків самому та утримувати від них інших військовослужбовців. Військовослужбовець був зобов'язаний виконувати службові обов'язки, що визначають обсяг виконання завдань, доручених йому за посадою.

Проте, солдат ОСОБА_1 достовірно знаючи свої обовязки, передбачені зазначеним вище законодавством, яке регламентує порядок виконання військового обовязку і проходження військової служби, маючи можливість належно їх виконувати, свідомо допустив їх порушення, вчинивши військовий злочин за наступних обставин.

Так, 29 серпня 2016 року, згідно розпорядку дня Відділу прикордонної служби «Чонгар», з 20 по 21 години розпочався вільний час для військовослужбовців строкової служби.

У цей же день, близько 21 години в спальному приміщенні №1 Відділу прикордонної служби «Чонгар», між солдатами ОСОБА_2 та ОСОБА_1 виник конфлікт, оскільки останній підозрював солдата ОСОБА_2 у крадіжці наручного годинника солдата ОСОБА_3, висловившись нецензурною лайкою у бік ОСОБА_2

У свою чергу, солдат ОСОБА_4 також висловив претензії солдату ОСОБА_1 з приводу зневаги останнього до військового колективу та встановленого внутрішнього розпорядку дня. У відповідь, солдат ОСОБА_1 вказав ОСОБА_2 на незаконність перебування останнього в спальному приміщенні його відділення без дозволу та відому інших військовослужбовців, ліжка яких знаходяться в цьому приміщені.

У подальшому, 29 серпня 2016 року, близько 21 години, солдат ОСОБА_1, перебуваючи в спальному приміщені №1 Відділу прикордонної служби «Чонгар», діючи умисно, в порушення законодавства та статутних вимог, будучи невдоволеним зауваженнями про дотримання внутрішнього порядку, прагнучи покарати за це солдата ОСОБА_2, продемонструвати останньому свою уявну перевагу над ним та фізичну силу, виражаючи явну зневагу до військового колективу, порушуючи встановлений у військовому підрозділі розпорядок, зчинив порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, яке виявилося у завданні солдату ОСОБА_2 одного удару в обличчя, заподіявши потерпілому тілесні ушкодження у виді: «закритого перелому кута нижньої щелепи праворуч без зміщення уламків». Згідно висновку судово-медичної експертизи №342 від 31.10.2016 року тілесні ушкодження, що солдат ОСОБА_1 спричинив ОСОБА_2 відносяться до середньої тяжкості тілесних ушкоджень, з довгостроковим розладом здоровя.

У судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_1 свою вину у скоєному визнав повністю, щиро розкаявся. Суду пояснив, що дійсно в кінці літа 2016р., близько 21 год. перебував у приміщенні №1 відділу прикордонної служби «Чонгар», де також перебував солдат ОСОБА_2 Запідозрив ОСОБА_2 у вчиненні крадіжки, та у присутності товаришів почав зясовувати з ним відносини, потім у якийсь момент не витримав, та наніс один удар кулаком в область обличчя останнього. Після чого розійшлись по своїм справам. На ранок ОСОБА_2 стало погано та його відправили до лікарні, у звязку з чим він надав йому кошти для проходження медичного огляду. Просив суворо не карати. Позовні вимоги ОСОБА_2, та позовні вимоги прокурора, заявлених в інтересах клінічного госпіталю Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України визнав.

Потерпілий ОСОБА_2 у судовому засіданні суду пояснив, що у кінці літа 2016р. перебував у приміщенні №1 відділу прикордонної служби «Чонгар». У цьому приміщенні також перебував солдат ОСОБА_1 Близько 21 год. між ним та солдатом ОСОБА_1 виник конфлікт, через те, що останній звинуватив його у крадіжці майна. Після цього ОСОБА_1, у присутності товаришів наніс йому один удар рукою в область обличчя, у звязку з чим зламав йому нижню щелепу. Після цього його відправили до лікарні, де він пробув досить тривалий час. У звязку зі спричиненням тілесних ушкоджень, змушений був по особливому харчуватись, та як наслідок витратив кошти на харчування у розмірі 556,27 грн. Крім того, зазначив, що такими протиправними діями ОСОБА_1 йому спричинено моральну шкоду у розмірі 10000 грн., яку просив стягнути з останнього.

Враховуючи те, що обвинувачений ОСОБА_1 в повному обсязі визнав свою вину в інкримінованому йому кримінальному правопорушенні, який передбачений ч.2 ст.406 КК України, та беручи до уваги думку прокурора Антоненка В.С,, потерпілого ОСОБА_2, обвинуваченого ОСОБА_1, щодо обсягу та порядку дослідження доказів, визнавши недоцільним дослідження доказів стосовно фактичних обставин справи, які ніким не оспорюються, враховуючи, що учасниками судового провадження не оспорюється доведеність вини обвинуваченого та кваліфікація його дій, з'ясувавши правильне розуміння обвинуваченим змісту цих обставин, за відсутності сумнівів у добровільності та істинності їх позиції, роз'яснивши їм, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці фактичні обставини в апеляційному порядку, суд вважає, що обвинувачення, пред'явлене ОСОБА_1 знайшло своє підтвердження в судовому засіданні в повному обсязі.

Аналізуючи зібрані по справі докази та оцінивши їх в сукупності, суд кваліфікує дії ОСОБА_1 за ч.2 ст.406 КК України, як порушення статутних правил взаємовідносин між військовослужбовцями за відсутності між ними відносин підлеглості, що заподіяло середньої тяжкості тілесне ушкодження.

Призначаючи обвинуваченому ОСОБА_1 покарання, суд враховує характер та ступінь суспільної небезпеки вчиненого кримінального правопорушення, особу винного, обставини справи, які пом'якшують та обтяжують покарання.

Так, суд, зокрема, враховує особу обвинуваченого ОСОБА_1, який позитивно характеризується за місцем служби, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, раніше не судимий, скоїв умисне кримінальне правопорушення, яке відноситься до категорії злочинів середньої тяжкості, відповідно дост. 12 КК України.

Як обставину, яку помякшує покарання ОСОБА_1, суд вважає щире каяття, активне сприяння розкриттю злочину, часткове відшкодування шкоди.

Відсутність обставин, що обтяжують покарання.

З урахуванням того, що наведені вище обставини, що пом'якшують покарання, істотно знижують суспільну небезпечність вчиненого ОСОБА_1 кримінального правопорушення, а також позиції прокурора та потерпілого, які вважали за можливе призначити покарання із застосуваннямст. 69 КК Україниу виді арешту, а тому суд вважає за доцільне призначити ОСОБА_1 покарання за ч.2 ст. 406 КК Україниіз застосуваннямст. 69 КК Україниу виді арешту на певний строк, що є нижче від найнижчої межі, встановленої в санкції цієї статті, оскільки таке покарання є достатнім, справедливим і необхідним для його виправлення та для запобігання вчиненню ним нових злочинів.

Що стосується вимог заявленого позову військового прокурора Херсонського гарнізону в інтересах клінічного госпіталю Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2524), то суд вважає їх обґрунтованими, та такими, що підлягають задоволенню виходячи з наступного.

У силу ч. 2 ст. 1191 Цивільного кодексу Українидержава, територіальні громади, юридичні особи мають право зворотної вимоги до фізичної особи, винної у вчиненні злочину, у розмірі коштів, витрачених на лікування особи, яка потерпіла від злочину.

Відповідно до частин 1, 3 ст. 1206 Цивільного кодексу Україниособа, яка вчинила злочин, зобовязана відшкодувати витрати закладові охорони здоровя на лікування потерпілого від цього злочину. Якщо лікування проводилося закладом охорони здоровя, що є у державній власності, кошти на відшкодування витрат на лікування зараховуються до відповідного бюджету.

З розяснень, що містяться у пункті 3Постанови Пленуму Верховного Суду України за №11 від 07 липня 1995р. «Про відшкодування витрат на стаціонарне лікування особи, яка потерпіла від злочину, та судових витрат» випливає, що питання про відшкодування витрат на стаціонарне лікування потерпілого вирішується згідно з "Порядком обчислення розміру фактичних витрат закладу охорони здоров'я на стаціонарне лікування потерпілого від злочинного діяння та зарахування стягнених з винних осіб коштів до відповідного бюджету і їх використання" (затверджений Постановою КМУ за №545 від 16 липня 1993р., даліПорядок).

Пунктом 2 Порядку передбачено, що сума коштів, яка підлягає відшкодуванню, визначається закладом охорони здоров'я, в якому перебував на лікуванні потерпілий, виходячи з кількості ліжко-днів, проведених ним у стаціонарі, та вартості витрат на його лікування в день. Кількість ліжко-днів визначається на підставі медичної картки стаціонарного хворого або інших документів, які підтверджують дату госпіталізації та виписки хворого із стаціонару лікувального закладу.

Визначення суми витрат на лікування потерпілого за один ліжко-день провадиться виходячи з фактичної кількості ліжко-днів і загальної суми фактичних витрат за місяць ( в якому проводилось лікування) на утримання лікувального закладу, за винятком витрат на капітальні вкладення, капітальний ремонт і придбання інвентарю та обладнання.

Згідно п. 3 Порядку визначена сума коштів на лікування потерпілого стягується судом з обвинуваченого або фізичної чи юридичної особи, яка за законом несе цивільну відповідальність за шкоду, завдану діяннями обвинуваченого або неосудної особи, яка вчинила суспільно небезпечне діяння, при ухваленні вироку за позовом закладу охорони здоров'я або прокурора.

Так, у ході розгляду цього кримінального провадження судом встановлено вину обвинуваченого ОСОБА_1 у завданні потерпілому ОСОБА_2 тілесних ушкоджень, що відносяться до категорії середньої тяжкості, у звязку чим останній перебував у клінічному госпіталі Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України на лікуванні у період часу з 31 серпня 2016р. по 12 жовтня 2016р., та як наслідок на його лікування було витрачено 12188,12 коп., що підтверджується довідкою начальника клінічного госпіталю Державної прикордонної служби України ОСОБА_5 за №33/1741 від 04 листопада 2016р.

Оскільки лікування ОСОБА_2 у госпіталі від отриманої травми знаходиться в причинному звязку з протиправними діями обвинуваченого ОСОБА_1, тому заявлений позов підлягає задоволенню, оскільки є обґрунтованим, та підтверджений належними доказами.

Що стосується заявлених вимог ОСОБА_2, то вказаний позов також підлягає задоволенню, виходячи з наступного.

Так, ОСОБА_2 у своїй позовній заяві просить стягнути з відповідача на його користь спричинену матеріальну шкоду у розмірі 556,27грн., яка полягає у придбанні ним продуктів харчування, та спричиненої моральної шкоди, яку він оцінив у 20000 грн. Проте у судовому засіданні, останній зменшив позовні вимоги, та просив стягнути з ОСОБА_1 спричинену матеріальну шкоду у розмірі 556,27 грн., та спричинену моральну шкоду у розмірі 10000 грн., а відповідач ОСОБА_1 зазначені вимоги позивача визнав.

Згідно ч. 2ст. 127 КПК Українишкода, завдана кримінальним правопорушенням, може бути стягнута судовим рішенням за результатами розгляду цивільного позову у кримінальному провадженні. Відповідно до ч. 1ст. 129 КПК України, ухвалюючи обвинувальний вирок, суд, в залежності від доведеності підстав і розміру позову задовольняє цивільний позов повністю або частково чи відмовляє в ньому.

Відповідно дост. 1195 Цивільного кодексу Українифізична особа, яка завдала шкоди каліцтвом або іншим ушкодженням здоров'я фізичній особі, зобов'язана відшкодувати потерпілому заробіток (дохід), втрачений ним внаслідок втрати чи зменшення професійної або загальної працездатності, а також відшкодувати додаткові витрати, викликані необхідністю посиленого харчування, санаторно-курортного лікування, придбання ліків, протезування, стороннього догляду тощо.

Враховуючи вищевикладене, суд приходить до висновку, що позовні вимоги в частині стягнення матеріальної шкоди у розмірі 556,27 грн. та моральної шкоди у розмірі 10000 слід задовольнити, що відповідає вимогам ч.4 ст. 174 ЦПК України.

Міру запобіжного заходу обвинуваченій ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Речові докази по справі відсутні.

Процесуальні витрати по справі відсутні.

Виходячи з вищевказаного, керуючись ст.ст.349, 370,371, 374, 376 КПК України, суд

ухвалив:

ОСОБА_1визнати винним у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст. 406 КК України.

Призначити ОСОБА_1 за ч.2 ст. 406 КК України, із застосуванням ст.69 КК України покарання у виді арешту на строк 3 (три) місяці, з утриманням на гауптвахті.

Міру запобіжного заходу обвинуваченому ОСОБА_1 до вступу вироку в законну силу не обирати.

Строк відбування покарання ОСОБА_1 рахувати з часу його затримання.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса прож.: ІНФОРМАЦІЯ_5. вул. Кірова,36) на користь клінічного госпіталю Південного регіонального управління Державної прикордонної служби України (військова частина 2524) (юр. адреса: м. Одеса, вул. Черняховського,6 код ЄДРПОУ 14321920, р/р 31254297201255 у ГУДКСУ у Одеській області, МФО 820172) грошові кошти у розмірі 12188 (дванадцять тисяч сто вісімдесят вісім) грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_1 (адреса прож.: ІНФОРМАЦІЯ_5. вул. Кірова,36) на користь ОСОБА_2 (адреса прож.: ІНФОРМАЦІЯ_6, ІНПП НОМЕР_1) спричинену матеріальну шкоду у розмірі 556 (пятсот пятдесят шість) грн. 27 коп., та спричинену моральну шкоду у розмірі 10000 (десять тисяч) грн.

Вирок може бути оскаржено до Апеляційного суду Херсонської області через Генічеський районний Херсонської області протягом тридцяти днів з моменту його проголошення.

Вирок набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо таку скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги вирок, якщо його не скасовано, набирає законної сили після прийняття рішення судом апеляційної інстанції.

Учасники судового провадження мають право отримати в суді копію вироку. Обвинуваченому та прокурору копія вироку вручається негайно після його проголошення.

Копія вироку не пізніше наступного дня після ухвалення надсилається учаснику судового провадження, який не був присутнім в судовому засіданні.

Суддя ОСОБА_6