Рішення № 66244790, 20.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/4027/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кононенко Н. А.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

20.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

Головуючого: Кононенко Н.А.

суддів: Гайворонського С.П., Сегеди С.М.

при секретарі: Цихиселі Л.Р.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Одесі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики, за апеляційною скаргою представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 на рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року, -

встановила:

27 серпня 2015 року ОСОБА_2 звернувся до суду із позовом до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики в сумі 519 572 грн., який складається з основного боргу 240 000 грн., 3% річних 19 200 грн., інфляційних збитків 179 532 грн. 45 коп. та процентів за користування грошовими коштами 80 840 грн. 41 коп..

Посилаючись на те, що за договором позики від 26.08.2011 року відповідач одержав від нього в борг 240 000 грн., що еквівалентно 30 000 доларів США, які зобовязався повернути в строк до 31.12.2012 року, але вказане зобовязання не виконав, позику не повернув.

При цьому позивач зазначив, що з вересня 2011 року по серпень 2012 року відповідач був оформлений у нього на підприємстві як реалізатор, але фактично не працював. В серпні 2011 року він передав відповідачу грошові кошти в сумі 240 000 грн., які він повинен був повернути в грудні 2012 року, але це зобовязання не виконав.

Рішенням Біляївського районного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року ОСОБА_2 в позові до ОСОБА_3 про стягнення боргу за договором позики відмовлено.

Не погоджуючись з вказаним рішенням суду, представник ОСОБА_2 ОСОБА_4 подала апеляційну скаргу у якій просить рішення суду скасувати, ухвалити по справі нове рішення, яким задовольнити позовні вимоги ОСОБА_2 у повному обсязі, посилаючись на порушення судом норм права.

Заслухавши доповідь судді-доповідача, пояснення сторін, що зявилися, перевіривши матеріали справи й обговоривши доводи апеляційної скарги, судова колегія вважає, що вона підлягає задоволенню.

Відмовляючи у позові ОСОБА_5С районний суд виходив з того, що позивач не передавав грошові кошти відповідачеві, а тому прийшов до висновку, що договір позики фактично не укладався, відсутня розписка відповідача про отримання ним грошей, і у задоволенні позову відмовив.

Однак погодитись з такими висновками районного суду не можна, оскільки висновки суду не відповідають обставинам справи, суд неправильно застосував норми матеріального закону.

Судова колегія вважає, щ вказані порушення призвели до неправильного вирішення справи, тому суд апеляційної інстанції на підставі п.п. 3, 4 ст. 309 ЦПК України рішення суду першої інстанції скасовує і ухвалює нове рішення з наступних підстав.

Судом першої інстанції встановлено, що 26 серпня 2011 року між ОСОБА_2 та ОСОБА_3В було укладено договір позики, згідно до якого ОСОБА_3В отримав від ОСОБА_2С у борг 240000 грн з кінцевим терміном повернення 31 грудня 2012 року, про що було складено письмовий договір, копія якого приєднана до матеріалів справи, а оригінал надано судовій колегії у судовому засіданні для огляду.

Судова колегія вважає, що письмовий договір позики від 26 серпня 2011 року, наданийпозивачем на підтвердження зобовязань відповідача, є належним та допустимим доказом виникнення боргового зобовязання, цей договір позики сторони уклали відповідно до вимог ст. 1047 ЦК України, наявність у позивача оригіналу договору позики згідно з положеннями ч. 3 статті 545 ЦК України свідчить про неповернення боргу відповідачем, а тому є підстави для стягнення з нього на користь позивача суми позики за даним договором.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 вересня 2015 року визначено, що договір позики є доказом наявності боргового зобовязання, а відсутність окремої розписки про отримання грошей не може слугувати підставою для відмови у задоволенні позову про стягнення грошей за договором позики, оскільки про отримання коштів прямо зазначено у тексті договору.

Судова колегія вважає, що укладений сторонами письмовий договір позики є не лише фактом укладення договору, а й передачі позикодавцем грошової суми позичальнику, на підставі чого приходить до висновку про задоволення позовних вимог.

Заявляючи позов, позивач просив стягнути з відповідача: суму боргу 240000грн; інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобовязання за період з січня 2013 по серпень 2015 року 179532 грн; 3% річних за період з січня 2013 по серпень 2015 року- 19200 грн; проценти за користування грошовими коштами з січня 2013 по серпень 2015 року -80840 грн. та судові витрати по справі.

У відповідності до ст. 1049 ЦК України позичальник зобовязаний повернути позикодавцеві (грошові кошти у такій же самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості , того самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, встановленому договором.

Наслідки невиконання чи неналежного виконання умов договору позики визначені статтею 1050 ЦК України, та ст. 625 ЦК України, якою встановлено, що у разі невиконання чиненалежного виконання грошового зобовязання боржник, який прострочив виконання грошового зобовязання на вимогу кредитора зобовязаний сплатити суму боргу з урахуванням встановленого індексу інфляції за весь час прострочення, а також три проценти річних від простроченої суми, якщо інший розмір процентів не встановлений договором або законом.

Керуючись: 304, п. 2 ч. 1 ст. 307; п.п. 3,4 ст. 309; 316; 317; 319 ЦПК України, колегія суддів ,-

вирішила:

Апеляційну скаргу представника ОСОБА_2 ОСОБА_4 задовольнити.

Рішення Біляївського районного суду Одеської області від 29 грудня 2015 року скасувати і ухвалити нове рішення, яким позовні вимоги ОСОБА_2 задовольнити.

Стягнути на користь ОСОБА_2 з ОСОБА_3 суму боргу 240000грн; інфляційні втрати за прострочення виконання грошового зобовязання за період з січня 2013 по серпень 2015 року 179532 грн; 3% річних за період з січня 2013 по серпень 2015 року- 19200 грн; проценти за користування грошовими коштами з січня 2013 по серпень 2015 року -80840 грн.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 судовий збір 3654 грн. до суду першої інстанції; 275 грн. за розгляд касаційної скарги, та 4019,41 грн. за розгляд справи у апеляційному суді.

Рішення апеляційного суду набирає чинності негайно з моменту його проголошення, але може бути оскаржене протягом 20 днів з дня набрання ним законної сили безпосередньо до касаційного суду України.

Судді апеляційного суду Одеської області:

ОСОБА_6

ОСОБА_7

ОСОБА_8