Рішення № 66244445, 28.04.2017, Хаджибейський районний суд міста Одеси (до 25.04.2025 - Малиновський районний суд м. Одеси)

Справа № 521/17380/15-ц

Номер провадження 2/521/2249/17

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року Малиновський районний суд м.Одеси в складі:

головуючого судді Лічмана Л.Г.

при секретарі Тимофієнко Н.М.,

за участю представника позивача ОСОБА_1,

представника відповідача ОСОБА_2 ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Одесі цивільну справу за позовною заявою Одеської міської ради до ОСОБА_4, ОСОБА_5, ОСОБА_2, Департаменту міського господарства Одеської міської ради, Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», Малиновської районної адміністрації, за участю третіх осіб Комунального підприємства «ЖКС «Черьомушки» та Обєднання співвласників багатоквартирного будинку « Журналіст 2016» про скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування розпорядження, визнання недійсним та скасування свідоцтва про право власності, визнання недійсним договору купівлі-продажу, витребування квартири, зобовязання приведення приміщення у попередній стан, -

В СТ А Н О В И В:

26.10.2015 р. Одеська міська рада звернулась до Малиновського районного суду м. Одеси з вказаною позовною заявою, посилаючись на наступне.

11.07.1987 р. виконкомом ОМР народних депутатів ОСОБА_6 було видано ордер (обмінний) на двокімнатну квартиру № 76 житловою площею 30 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 49 корп. 2. Разом з ОСОБА_6 до вказаної квартири вселилися члени її сімї - чоловік ОСОБА_7 та дочка - ОСОБА_8

14.06.2014 р. основний наймач - ОСОБА_6 померла (її чоловік помер 28.05.2008 р.).

На підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації від 03.06.2015 р. № 220/01-06 договір найму на дві кімнати житловою площею 30,00 кв.м. було укладено з ОСОБА_5 - дочкою ОСОБА_6 у звязку зі смертю останньої.

10.07.2015 р. на підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації № 306/01-06, договір найму за взаємною згодою був укладений з сином ОСОБА_5 - ОСОБА_4 вже на три кімнати житловою площею 48,20 кв.м.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 30.06.2015 р.АДРЕСА_1 складається з трьох житлових кімнат житловою площею 48,2 кв.м. та загальною площею 78,2 кв.м.

Згідно поповерховому плану та експлікації внутрішньої площі жилих квартир будинку, наданих КП «БТІ», житлова площа спірної квартири становить 30,00 кв.м., а загальна - 49,9 кв.м., що збігається з площею, зазначеною в обмінному ордері на вселення.

У Декларації про готовність обєкта до експлуатації, зареєстрованій Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 26.06.2015 р. за № ОД142151770592, вказується, що реконструкція спірного приміщення мала здійснюватись «без зміни геометричних розмірів». Тому на думку позивача, замовник надав до інспекції завідомо недостовірні дані, відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 була здійснена реконструкція приміщення, в результаті якої до площі спірного житла безпідставно було включено приміщення колясочної, а також прибудовано балкон, в результаті чого житлова площа квартири збільшена на 18,2 кв.м., а загальна - на 22,9 кв.м. Окрім того, двокімнатна квартира реконструйована у трикімнатну.

У подальшому, керуючись розпорядженням райадміністрації від 10.07.2015 р. № 306/01-06 та вказаною Декларацією, КП «ЖКС «Черьомушки» з відповідачами був укладений договір найму на трикімнатну квартиру житловою площею 48,2 кв.м. замість двокімнатної житловою площею 30 кв.м., а також внесені зміні в особовий рахунок, зокрема, щодо площі житлового приміщення та кількості кімнат.

В листі Малиновської райадміністрації від 20.10.2015 р. № 3470/01-20 зазначається, що розпорядження щодо передачі у користування (приєднання) до спірної квартири приміщення колясочної райадміністрацією не приймалося.

На підставі наданих до КП «Міське агентство з приватизації житла» документів, у тому числі технічного паспорту від 30.06.2015 р., відповідачі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 приватизували спірну квартиру відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду».

Департаментом міського господарства Одеської міської ради було прийнято розпорядження органу приватизації від 15 липня 2015 року № 260001 про передачу у спільну часткову власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 трикімнатної квартири загальною площею 72,8 кв.м. та доручено міському агентству з приватизації житла оформити свідоцтво про право власності на житло На підставі зазначеного розпорядження відповідачам було видано свідоцтво про право власності на житло від 15 липня 2015 року, зареєстроване і записане у реєстрову книгу за № 3-30470.

20 серпня 2015 року відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири № 76 будинку № 49 корп. 2 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі з ОСОБА_2

Відповідачі ОСОБА_4 та ОСОБА_5 без відповідних дозволів здійснили реконструкцію комунальної квартири шляхом прибудови балкону та колясочної, а в подальшому приватизували це приміщення.

На підставі зазначеного представник Одеської міської ради просить: скасувати п. 1.4 розпорядження Малиновської районної адміністрації від 10.07.2015 р. № 306/01-06 щодо розірвання договору найму з ОСОБА_5 та укладення договору найму з ОСОБА_4 на три кімнати житловою площею 48,20 кв.м.; визнати недійсним та скасувати розпорядження департаменту міського господарства від 15.07.2015 р. № 260001 про приватизацію квартири № 76 у будинку № 49 корп. 2 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі; визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру № 76 у будинку № 49 корп. 2 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі, видане Департаментом міського господарства на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_4; визнати недійсним договір купівлі-продажу квартири № 76 у будинку № 49 корп. 2 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі, укладений ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з ОСОБА_2 20.08.2015 року, та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9; витребувати квартиру № 76 у будинку № 49 корп. 2 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі від ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради; зобов'язати ОСОБА_5 та ОСОБА_4 привести приміщення у попередній стан за свій рахунок; зазначити у рішенні суду, що це рішення є підставою для скасування державною реєстраційною службою реєстрації права власності ОСОБА_5, ОСОБА_4 та ОСОБА_2 на квартиру № 76 у будинку № 49 корп. 2 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі.

У судовому засіданні представник Одеської міської ради підтримала заявлені позовні вимоги в повному обсязі, просила їх задовольнити.

Представник третьої особи без самостійних вимог на предмет спору на стороні позивача, ОСББ «Журналіст-2016», підтримав позовні вимоги Одеської міської ради і просив їх задовольнити.

Представники відповідача ОСОБА_2 заперечували проти задоволення позовних вимог, вказуючи, що самочинного переобладнання квартири не відбувалося та ОСОБА_2 є добросовісним набувачем, договір купівлі-продажу є чинним, він не суперечить вимогам законодавства.

Відповідачі ОСОБА_4 і ОСОБА_5 у судове засідання неодноразово не зявлялися, про день та час слухання справи були повідомлені судом шляхом належним чином через відповідну житлово-експлуатаційну організацію за місцем їхньої реєстрації.

Представники відповідачів - Малиновської районної адміністрації і третьої особи Комунального підприємства «ЖКС «Черьомушки», Департаменту міського господарства Одеської міської ради про дату та місце розгляду справи повідомлялися належним чином, причини неявки суду не повідомили, надали заяви про розгляд справи у їх відсутність.

Представники відповідача - Комунального підприємства «Міське агентство з приватизації житла», будучи належним чином повідомленим про дату, час і місце судового засідання, у судове засідання не зявилися, причини неявки суду не пояснили.

В судовому засіданні встановлені наступні фактичні обставини та відповідні до них правовідносини.

11.07.1987 р. Виконкомом комітету Одеської міської Ради народних депутатів ОСОБА_6 було видано ордер (обмінний) на двокімнатну квартиру № 76 житловою площею 30 кв.м., розташовану за адресою: м. Одеса, вул. Академіка Філатова, 49, корп. 2. Разом з ОСОБА_6 до вказаної квартири вселилися члени її сім'ї - чоловік ОСОБА_7 та дочка - ОСОБА_8 (т.1 а.с. 7)

У Декларації про готовність обєкта до експлуатації вказується, що реконструкція спірного приміщення мала здійснюватись «без зміни геометричних розмірів». Також в ній є посилання на проект реконструкції квартири «без зміни геометричних розмірів». (т. 1 а.с. 9-11)

Проект реконструкції квартири і дозвіл на виконання будівельних робіт, виданий інспекцією ДАБК м. Одеси від 24.01.2006 року № 97/06 сторонами суду не представлений, хоча судом розяснювалось їм право на надання цих доказів або про право на клопотання про витребування судом цих доказів.

Зазначена Декларація підписана ОСОБА_5 і ОСОБА_4, відповідачами по справі, і зареєстрована Департаментом Державної архітектурно-будівельної інспекції в Одеській області 26.06.2015 р. за № ОД142151770592. Тому саме ОСОБА_5 і ОСОБА_4 вказали в Декларації неправдиві відомості про суттєві зміни геометричних розмірів квартири. Ці зміни полягали у приєднанні до спірної квартири прибудованого балкону і колясочної, що разом склало збільшення житлової площі на 18, 2 кв.м. і загальної площі на 22, 9 кв.м., а також у переобладнання кухні у житлову кімнату, а колясочної у кухню.

14.06.2014 р. основний наймач - ОСОБА_6 померла (її чоловік помер 28.05.2008 р.).

На підставі розпорядження Малиновської районної адміністрації від 03.06.2015 р. № 220/01-06 договір найму на дві кімнати житловою площею 30,00 кв.м. було укладено з ОСОБА_5 - дочкою ОСОБА_6 у звязку зі смертю останньої.

Згідно з Витягом з розпорядження Малиновської районної адміністрації № 306/01-06 від 10.07.2015 р. «Про зміну договорів найму на житлові приміщення» закріплено житлову площу та переоформлено особовий рахунок, п. 1.4. розірвано договір найму з ОСОБА_5 на 3х 48,2 кв.м. за взаємною згодою, укладено договір найму з сином ОСОБА_5 - ОСОБА_4 на три кімнати житловою площею 48,20 кв.м. ізольованої квартири № 76 в буд. 49, корп. 2 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі. (т. 1 а.с. 17)

У подальшому, керуючись зазначеним розпорядженням від 10.07.2015 р. № 306/01-06 та й вказаною Декларацією, КП «ЖКС «Черьомушки» з відповідачами був укладений договір найму на трикімнатну квартиру житловою площею 48,2 кв.м. замість двокімнатної житловою площею 30 кв.м., а також внесені зміни в особовий рахунок, зокрема, щодо площі житлового приміщення та кількості кімнат.

Відповідно до технічного паспорту, виготовленого 30.06.2015 р.АДРЕСА_1 в буд. 49, корп. 2 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі складається з трьох житлових кімнат житловою площею 48,2 кв.м. та загальною площею 78,2 кв.м., 1-а кімната площею 24,2 кв.м., 2-а кімната площею 7,0 кв.м., 3-а кімната площею 17,0 кв.м., кухня площею 9,4 кв.м., ванна площею 2,5 кв.м., туалет площею 0,9 кв.м., коридор площею 8,9 кв.м., лоджія площею 2,9 кв.м. (т. 1 а.с. 12-13)

Згідно поповерховому плану та експлікації внутрішньої площі жилих квартир будинку, житлова площа спірної квартири становить 30,00 кв.м., а загальна - 49,9 кв.м., що збігається з площею, зазначеною в обмінному ордері на вселення. (т. 1 а.с. 8)

В листі Малиновської райадміністрації від 20.10.2015 р. № 3470/01-20 зазначається, що на підставі розпорядження № 220/01-06 від 03.06.2015 р. було укладено договір найму з ОСОБА_5 на 2 кімнати, житловою площею 30,0 кв.м. спірної квартири у звязку зі смертю її матері, яка була наймачем зазначеної квартири. На підставі розпорядження № 306/01-06 від 10.07.2015 р. було укладено договір найму з ОСОБА_4, сином ОСОБА_5 на три кімнати, житловою площею 48,2 кв.м. вказаної квартири за взаємною згодою. Розпорядження щодо передачі у користування (приєднання) до спірної квартири приміщення колясочної (візкової) райадміністрацією не приймалося. (т.1 а.с. 17)

Департаментом міського господарства Одеської міської ради було прийнято розпорядження органу приватизації від 15 липня 2015 року № 260001 про передачу у спільну часткову власність ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в рівних частках трикімнатної квартири загальною площею 72,8 кв.м. та доручено Міському агентству з приватизації житла оформити свідоцтво про право власності на житло. На підставі зазначеного розпорядження відповідачам було видано свідоцтво про право власності на житло від 15 липня 2015 року, зареєстроване і записане у реєстрову книгу за № 3-30470. (т.1 а.с. 14-15)

20 серпня 2015 року відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 було укладено договір купівлі-продажу квартири № 76 будинку № 49 корп. 2 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі, яка складається з трьох житлових кімнат та підсобних приміщень, загальною лощею 72,8 кв.м., у тому числі житловою площею 48,2 кв.м., з ОСОБА_2 Вказаний договір посвідчено приватним нотаріусом Одеського міського нотаріального округу ОСОБА_9 (т.1 а.с. 18)

Листом № 038/1 від 16.01.2017 р. КП «ЖКС «Черьомушки» повідомило, що будинок № 49/2 по вул. Академіка Філатова в м. Одесі знаходиться на балансі КП «ЖКС «Черьомушки» відповідно до розпорядження міського голови від 28.01.2003 р. № 97-01р. (т.2 а.с. 148)

Судом перевірено факт передання будинку до ОСББ «Журналіст 2016», яке зареєстровано 01.04.2016 р. рішенням Одеської міської ради від 30.06.2016 р. «Про передачу багатоквартирних будинків, що обліковуються на балансі комунальних підприємств житлово-комунального сервісу Одеської міської ради, в управління (на баланс) обєднань співвласників багатоквартирних будинків», п. 28 додатку 1 передбачено передати будинок 49, корп. 2 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі в управління (на баланс) ОСББ «Журналіст 2016», проте будинок в управління не передано.

Відповідно до ст. ст. 5, 140 і 143 Конституції України народ здійснює владу безпосередньо і через органи державної влади та органи місцевого самоврядування. Місцеве самоврядування здійснюється територіальною громадою в порядку, встановленому законом, як безпосередньо, так і через органи місцевого самоврядування сільські, селищні, міські ради та їх виконавчі органи. Територіальна громада міста безпосередньо або через утворені органи місцевого самоврядування управляють майном, що є в комунальній власності.

Відповідно до ст. 145 Конституції України права місцевого самоврядування захищаються у судовому порядку. Згідно статті 142 Конституції України матеріальною і фінансовою основою місцевого самоврядування є, зокрема, рухоме і нерухоме майно.

Статтею 60 Закону України «Про місцеве самоврядування в Україні» передбачено, що територіальним громадам сіл, селищ, міст, районів у містах належить право комунальної власності на рухоме і нерухоме майно, доходи місцевих бюджетів, інші кошти, землю, природні ресурси, підприємства, установи та організації, в тому числі банки, страхові товариства, а також пенсійні фонди, частки в майні підприємств, житловий фонд, нежитлові приміщення, заклади культури, освіти, спорту, охорони здоров'я, науки, соціального вслуговування та інше майно та майнові права, рухомі та нерухомі об'єкти визначені відповідно до закону, як об'єкти права комунальної власності, а також кошти, отримані від їх відчуження.

Згідно ст. 15 ЦК України кожна особа має право на захист свого цивільного права та інтересу у разі його порушення, невизнання або оспорювання.

Відповідно до ст. 21 ЦК України, суд визнає незаконним та скасовує правовий акт індивідуальної дії, виданий органом державної влади, органом влади Автономної Республіки Крим або органом місцевого самоврядування, якщо він суперечить актам цивільного законодавства і порушує цивільні право або інтереси.

Відповідно до ст. 9 Закону України «Про архітектурну діяльність» від 20.05.1999 №687-XIV будівництво (нове будівництво, реконструкція, реставрація, капітальний ремонт) об'єкта архітектури здійснюється відповідно до затвердженої проектної документації, державних стандартів, норм і правил у порядку, визначеному Законом України «Про регулювання містобудування».

Статтею 28 Закону України «Про архітектурну діяльність» встановлено, що власники та користувачі об'єктів архітектури зобов'язані отримувати в установленому законодавством порядку дозвіл на виконання робіт, пов'язаних із реконструкцією, реставрацією чи капітальним ремонтом об'єкта архітектури.

Згідно п. 1, 2 ч. 1 ст. 34 Закону України «Про регулювання містобудівної діяльності» від 17.02.2011 р. №3038-VІ, замовник має право виконувати будівельні роботи після: направлення замовником повідомлення про початок виконання будівельних робіт центральному органу виконавчої влади, що реалізує державну політику з питань державного архітектурно- будівельного контролю (далі - орган державного архітектурно- будівельного контролю) - щодо об'єктів, будівництво яких здійснюється на підставі будівельного паспорта, які не потребують реєстрації декларації про початок виконання будівельних робіт або отримання дозволу на виконання будівельних робіт згідно з переліком об'єктів будівництва, затвердженим центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування. Форма повідомлення про початок виконання будівельних робіт та порядок його подання визначаються центральним органом виконавчої влади, що забезпечує формування державної політики у сфері містобудування; реєстрації органом державного архітектурно-будівельного контролю декларації про початок виконання будівельних робіт - щодо об'єктів будівництва, що належать до І-ІІІ категорій складності.

Частково скасовуючи п. 1.4 розпорядження голови Малиновської районної адміністрації від 10.07.2015 р. № 306/01-06 щодо розірвання договору найму з ОСОБА_5 та укладення договору найму з ОСОБА_4 на три кімнати, житловою площею 48,20 кв.м., суд виходить з його незаконності в частині житлової площі 18,2 кв.м. і загальної площі 22, 9 кв.м.

На переконання суду замовник надав до інспекції завідомо недостовірні дані, відповідачами ОСОБА_5 та ОСОБА_4 була здійснена реконструкція приміщення, в результаті якої до площі спірного житла безпідставно було включено приміщення колясочної, а також прибудовано балкон, в результаті чого житлова площа квартири збільшена на 18,2 кв.м., а загальна - на 22,9 кв.м. Окрім того, двокімнатна квартира реконструйована у трикімнатну.

Реконструкція спірної квартири зі збільшенням житлової площі на 18, 2 кв.м. і загальної площі на 22, 9 кв.м. було здійснено наймачами на порушення вимог ст. 100 ЖК УРСР, в редакціях чинних на січень 2006 року і на червень 2015 року.

ОСОБА_5 та ОСОБА_4 користувались квартирою в будинку державного житлового фонду (місцевої Ради), відповідно до договору найму. На порушення приписів вказаної статті ЖК УРСР переобладнання і перепланування жилого приміщення здійснювалось без дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів.

Відповідно до ч. 2 ст. 100 ЖК УРСР, в редакції чинній червень 2015 року виконання робіт, визначених частиною першою цієї статті, внаслідок яких змінюється площа, кількість чи склад приміщень у будинках державного чи громадського житлового фонду, допускається за письмовою згодою наймодавця (орендодавця), якщо інше не передбачено договором найму (оренди).

Розпорядження голови Малиновської районної адміністрації від 10.07.2015 р. № 306/01-06 щодо розірвання договору найму з ОСОБА_5 та укладення договору найму не свідчить про наявність дозволу виконавчого комітету місцевої Ради народних депутатів на переобладнання і перепланування жилого приміщення.

Частиною 2 ст. 382 ЦК України в редакціях чинних на січень 2006 року і на червень 2015 року передбачалось, що власникам квартири у дво - або багатоквартирному житловому будинку належать на праві спільної сумісної власності приміщення загального користування, опорні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання за межами або всередині квартири, яке обслуговує більше однієї квартири, а також споруди, будівлі, які призначені для забезпечення потреб усіх власників квартир, а також власників нежитлових приміщень, які розташовані у житловому. будинку. Усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку є співвласниками на праві спільної сумісної власності спільного майна багатоквартирного будинку. Спільним майном багатоквартирного будинку є приміщення загального користування (у тому числі допоміжні), несучі, огороджувальні та несуче-огороджувальні конструкції будинку, механічне, електричне, сантехнічне та інше обладнання всередині або за межами будинку, яке обслуговує більше одного житлового або нежитлового приміщення, а також будівлі і споруди, які призначені для задоволення потреб усіх співвласників багатоквартирного будинку та розташовані на прибудинковій території, а також права на земельну ділянку, на якій розташований багатоквартирний будинок та його прибудинкова територія, у разі державної реєстрації таких прав.

Аналогічні приписи містяться в ст.ст. 4 і 5в Закону України «Про особливості здійснення права власності у багатоквартирному будинку».

Рішенням Конституційного Суду України від 02.03.2004 № 4-рп/2004 у справі за конституційним зверненням ОСОБА_10 та інших громадян про офіційне тлумачення положень пункту 2 статті 10 Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» та за конституційним поданням 60 народних депутатів України про офіційне тлумачення положень статей 1, 10 цього Закону (справа про права співвласників на допоміжні приміщення багатоквартирних будинків) визначено, що допоміжні приміщення (підвали, сараї, кладовки, горища, колясочні і т.ін.) передаються безоплатно у спільну власність громадян одночасно з приватизацією ними квартир (кімнат у квартирах) багатоквартирних будинків. Підтвердження права власності на допоміжні приміщення не потребує здійснення додаткових дій, зокрема створення об'єднання співвласників багатоквартирного будинку, вступу до нього. Власник (власники) неприватизованих квартир багатоквартирного будинку є співвласником (співвласниками) допоміжних приміщень нарівні з власниками приватизованих квартир. Питання щодо згоди співвласників допоміжних приміщень на надбудову поверхів, улаштування мансард у багатоквартирних будинках, на вчинення інших дій стосовно допоміжних приміщень (оренда тощо) вирішується відповідно до законів України, які визначають правовий режим власності.

Згідно з ч. ч. 1, 2 ст. 368 ЦК України спільна власність двох або більше осіб без визначення часток кожного з них у праві власності є спільною сумісною власністю. Суб'єктами права спільної сумісної власності можуть бути фізичні особи, юридичні особи, а також держава, територіальні громади, якщо інше не встановлено законом.

Статтею 369 ЦК України передбачено, що співвласники майна, що є у спільній сумісній власності, володіють і користуються ним спільно, якщо інше не встановлено домовленістю між ними. Розпоряджання майном, що є у спільній сумісній власності, здійснюється за згодою всіх співвласників, якщо інше не встановлено законом.

Відповідно до ч. 1 ст. 376 ЦК України визначені підстави, за якими будівництво (реконструкція) житлового будинку, будівлі, споруди, іншого нерухомого майна визнається самочинним, а саме: якщо вони збудовані або будуються на земельній ділянці, що не була відведена для цієї мети або без належного дозволу чи належно затвердженого проекту або з істотними порушеннями будівельних норм і правил.

За загальним правилом особа, яка здійснила або здійснює таке будівництво, не набуває права власності на нього (частина друга статті 376 ЦК).

Відводу земельної ділянки під будівництво балкону не було. ОСОБА_5 та ОСОБА_4 здійснили прибудову до неї з одночасним зайняттям частини прибудинкової земельної ділянки.

На порушення цих вимог без домовленості з іншими власниками квартир будинку № 49 корпус 2 по вулиці Академіка Філатова у місті Одесі ОСОБА_5 та ОСОБА_4 заволоділи колясочною і без відводу земельної ділянки і дозволу на будівництво прибудували балкон.

Суд визнає недійсним та скасовує розпорядження Департаменту міського господарства від 15.07.2015 р. № 260001 про приватизацію квартири № 76 у будинку № 49 корпус 2 по вулиці Академіка Філатова у місті Одесі свідоцтво про право власності на квартиру № 76 у будинку № 49 корпус 2 по вулиці Академіка Філатова у місті Одесі, видане Департаментом міського господарства на імя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині житлової площі 18,2 кв.м. і загальної площі 22, 9 кв.м., як незаконні, такі що видані і здійснені на підставі частково незаконного п. 1.4 розпорядження голови Малиновської районної адміністрації від 10.07.2015 р. № 306/01-06.

При цьому суд виходить з того, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали право на зміну договору найма та приватизацію відповідно до Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду» вказаної квартири в межах, зазначених в ордері на житло та діючого раніше договору найма житлового приміщення.

Підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою- третьою, п'ятою та шостою статті 203 цього Закону, а згідно ч. 1 ст. 203 зміст правочину не може суперечити цивільному кодексу, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам.

Відповідно до ч. 1 ст. 216 ЦК України недійсний правочин не створює юридичних наслідків, крім тих, що пов'язані з його недійсністю. Це означає,що його вчинення не є підставою набуття тих прав та обов'язків, на що спрямовано правочин.

Частиною 3 ст. 215 ЦК України встановлено, що оспорюваний правочин може бути визнаний недійсним в судовому порядку за позовом однієї із сторін цього правочину або іншої заінтересованої особи, що заперечують його дійсність на підставах, встановлених законом.

Вказаний договір купівлі-продажу не відповідає вказаним вище вимогам законодавства, оскільки до площі вказаної в договорі квартири безпідставно включено приміщення колясочної та прибудованого балкону. При цьому у п. 7 договору зазначено, що продавці стверджують, що самочинні переобладнання, перепланування, добудови, перебудови, реконструкції щодо майна та/або його кладових частин не здійснювалися.

Суд приходить до висновку, що ОСОБА_4 та ОСОБА_5 мали право на укладання договору найму квартири та подальше проведення приватизації квартири у встановленому законом порядку, оскільки вони значилися наймачами спірної квартири. ОСОБА_4 та ОСОБА_5, яким належало право власності на житло в рівних частках мали право на відчуження двокімнатної квартири та щодо площі 49,9 кв.м. та житлової площі 30,0 кв.м., тобто в межах площі квартири, яка існувала до переобладнання та до збільшення житлової площі квартири на 18,2 кв.м., а загальної - на 22,9 кв.м.

Щодо позовної вимоги про витребування квартири № 76 у будинку № 49 корп. 2 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі від ОСОБА_2 на користь територіальної громади в особі Одеської міської ради.

Відповідно до рішення обласної ради народних депутатів від 25.11.1991 р. № 266-ХХІ «О разграничении государственного имущества между собственностью обласного Совета, городов обласного подчинения и районов области» жилий та нежилий фонд місцевих рад міст обласного підпорядкування передано у власність територіальної громади міста ОСОБА_9.

Також право власності на житловий та нежитловий фонд територіальної громади в особі Одеської міської ради підтверджується ст. 60 Закону «Про місцеве самоврядування», де зазначено, що територіальним громадам належить житловий і нежитловий фонд.

Також, відповідно до ст. 5 Житлового кодексу України державний житловий фонд перебуває у віданні місцевих рад (житловий фонд місцевих рад та відомчій житловий фонд).

Окрім того, як вбачається з наданих до суду матеріалів, спірне житлове приміщення було приватизоване за розпорядженням органу приватизації - Департаменту міського господарства Одеської міської ради та на підставі Закону України «Про приватизацію державного житлового фонду», що свідчить про належність спірного майна виключно до власності територіальної громади в особі Одеської міської ради.

Відповідно до ст. 387 ЦКУ власник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідної правової підстави, заволоділа ним.

Судом зроблено висновок, що правомірність набуття права власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на спірну квартиру № 76 у будинку № 49 корп. 2 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі в частині загальної площі квартири 49,9 кв.м., житлової площі 30,0 кв.м. Зазначена квартира в межах вказаної площі вибула з володіння Одеської міської ради правомірно.

Статтею 8 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод передбачено право на повагу до приватного і сімейного життя і зазначено, що кожен має право на повагу до свого приватного і сімейного життя, до свого житла і кореспонденції. Органи державної влади не можуть втручатись у здійснення цього права, за винятком випадків, коли втручання здійснюється згідно із законом і є необхідним у демократичному суспільстві в інтересах національної та громадської безпеки чи економічного добробуту країни, для запобігання заворушенням чи злочинам, для захисту здоров'я чи моралі або для захисту прав і свобод інших осіб.

У рішенні Європейського суду з прав людини від 2 грудня 2010 р. у справі «Кривіцька та Кривіцький проти України», яке набуло статусу остаточного 2 березня 2011 p., визнано, що втрата житла є найбільш крайньою формою втручання у право на повагу до житла (серед багатьох інших джерел рішення від 13 травня 2008 р. у справі «МакКенн проти Сполученого Королівства» (McCann v. the United Kingdom), заява № 19009/04, п. 50).

Втручання держави є порушенням статті 8 Конвенції, якщо воно не переслідує законну мету, одну чи декілька, що перелічені у пункті 2 статті 8, не здійснюється «згідно із законом» та не може розглядатись як «необхідне в демократичному суспільстві» (див. рішення від 18 грудня 2008 р. у справі «Савіни проти України» (Saviny v. Ukraine), заява № 39948/06, п. 47).

Крім того, втручання у право заявника на повагу до його житла має бути не лише законним, але й «необхідним у демократичному суспільстві». Інакше кажучи, воно має відповідати «нагальній суспільній необхідності», зокрема бути співрозмірним із переслідуваною законною метою (див. рішення у справі «Зехентнер проти Австрії» (Zehentner v. Austria), заява № 20082/02, п. 56, ECHR 2009-...). Концепція «житла» має першочергове значення для особистості людини, самовизначення, фізичної та моральної цілісності, підтримки взаємовідносин з іншими, усталеного та безпечного місця в суспільстві (див. рішення від 27 травня 2004 р. у справі «Коннорс проти Сполученого Королівства» (Connors v. the United Kingdom), заява № 66746/01, п. 82).

Виходячи з наведеного, суд виходить з того, втручання у конституційне право на житло ОСОБА_2 в частині задоволених вимог є співрозмірним із переслідуваною Одеською міською радою метою.

Щодо вимоги про витребування таких частин квартири, які використовувались раніше як колясочна та прибудований балкон суд виходить з таких міркувань.

Згідно зі ст. 387 ЦК Українивласник має право витребувати своє майно від особи, яка незаконно, без відповідноїправової підстави заволоділа ним.

Власниками колясочної, як приміщення загального користування є усі власники квартир та нежитлових приміщень у багатоквартирному будинку № 49 корп. 2 по вул. Академіка Філатова у м. Одесі, а не Одеська міська рада. Власником прибудованого балкону позивач також не являється.

Тому суд відмовляє у позові в цій частині і не обговорює і не вирішує питання щодо добросовісності ОСОБА_2, як добросовісного набувача.

У задоволенні позовної вимоги про приведення квартири у попередній стан суд відмовляє виходячи з наступного.

Як встановлено у судовому засіданні, зазначену вимогу пред'явлено виключно до відповідачів ОСОБА_4 та ОСОБА_5, які на теперішній час не являються власниками спірної квартири. Право власності перейшло до ОСОБА_2, який є належним відповідачем за цієї вимогою.

Згідно з ч. 8 постанови Пленуму Верховного суду «Про застосування норм цивільного процесуального законодавства при розгляді справ у суді першої інстанції» від 12.06.2009 N 2 предявлення позову до неналежного відповідача не є підставою для відмови у відкритті провадження у справі чи залишення заяви без руху, оскільки заміна неналежного відповідача здійснюється в порядку, визначеному статтею 33 ЦПК. У разі, якщо норма матеріального права, яка підлягає застосуванню за вимогою позивача, вказує на те, що відповідальність повинна нести інша особа, а не та, до якої пред'явлено позов, і позивач не погоджується на її заміну, суд залучає до участі в справі іншу особу як співвідповідача з власної ініціативи. Після заміни неналежного відповідача або залучення співвідповідача справа розглядається спочатку в разі її відкладення або за клопотанням нового відповідача чи залученого співвідповідача та за його результатами суд відмовляє в позові до неналежного відповідача та приймає рішення по суті заявлених вимог щодо належного відповідача.

Для суду очевидно, що позовні вимоги Одеської міської ради направлені на усунення порушень вимог чинного законодавства в частині незаконної передачі у користування, а потім у власність балкону та колясочної.

Ці питання остаточно можуть бути вирішені в позасудовому порядку з урахуванням прав та інтересів Одеської міської ради, усіх співвласників та ОСОБА_2

Відповідно до ч. 1 ст. 88 ЦПК України стороні, на користь якої ухвалено рішення, суд присуджує з другої сторони понесені нею і документально підтверджені судові витрати. Якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог, а відповідачеві - пропорційно до тієї частини позовних вимог, у задоволенні яких позивачеві відмовлено.

Згідно з ч. 3 ст. 6 Закону України «Про судовий збір» за подання позовної заяви, що має одночасно майновий і немайновий характер, судовий збір сплачується за ставками, встановленими для позовних заяв майнового та немайнового характеру.

Відповідно до п. 13 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ «Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах» від 17.10.2014 р. № 10 якщо в позовній заяві об'єднано дві або більше самостійних вимог немайнового характеру, пов'язані між собою, судовий збір сплачується окремо з кожної із таких вимог (або загальною сумою).

Суд виходить зі ставок судового збору, що підлягали сплаті при поданні позовної заяви.

У відповідності до підп. 2 п. 1 ч. 2 ст. 4 Закону України «Про судовий збір» ставка судового збору за подання до суду позовної заяви немайнового характеру, яка подана юридичною особою встановлена в розмірі 1 розмір мінімальної заробітної плати.

Таким чином, загальна сума судового збору за чотири задоволені позовні вимоги немайнового характеру складає 4872 грн. (1218 х 4 ). Отже пропорційно цих позовних вимог стягненню на користь Одеської міської ради підлягає судовий збір з ОСОБА_2 за частину однієї задоволеної позовної вимоги у сумі 406 гривень (1218/3), ОСОБА_4 за частину трьох задоволених позовних вимог у сумі 2233 гривні (1218х3/2), ОСОБА_5 за частину трьох задоволених позовних вимог у сумі 2233 гривні (1218х3/2) у сумі - 2233 гривні.

Керуючись вимогами ст.ст. 60, 80, 209, 212-215, 217 ЦПК України, -

СУД

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги Одеської міської ради, - задовольнити частково.

Скасувати п. 1.4 розпорядження Малиновської районної адміністрації від 10.07.2015 р. № 306/01-06 щодо розірвання договору найму з ОСОБА_5 та укладення договору найму з ОСОБА_4 на три кімнати, житловою площею 48,20 кв.м. в частині житлової площі 18,2 кв.м. і загальної площі 22,9 кв.м.

Визнати недійсним та скасувати розпорядження Департаменту міського господарства від 15.07.2015 р. № 260001 про приватизацію квартири № 76 у будинку № 49 корпус 2 по вулиці Академіка Філатова у місті Одесі на імя ОСОБА_4 та ОСОБА_5 в частині житлової площі 18, 2 кв.м. і загальної площі 22, 9 кв.м.

Визнати недійсним та скасувати свідоцтво про право власності на квартиру № 76 у будинку № 49 корпус 2 по вулиці Академіка Філатова у місті Одесі, видане Департаментом міського господарства на ім'я ОСОБА_5 та ОСОБА_4 в частині житлової площі 18, 2 кв.м. і загальної площі 22, 9 кв.м.

Визнати недійсним договір купівлі продажу квартири № 76 у будинку № 49 корпус 2 по вулиці Академіка Філатова у місті Одесі, укладений ОСОБА_5 та ОСОБА_4 з ОСОБА_2 20 серпня 2015 року, та посвідчений приватним нотаріусом ОСОБА_9 в частині житлової площі 18,2 кв.м. і загальної площі на 22, 9 кв.м.

Визначити порядок виконання рішення таким чином, що це рішення не є підставою для зміни державною реєстраційною службою реєстрації права власності ОСОБА_2 на квартиру № 76 у будинку № 49 корпус 2 по вулиці Академіка Філатова у місті Одесі з зазначенням загальної площі 49,9 кв.м., житлової площі двох кімнат - 30,0 кв.м.

В іншій частині позовних вимог відмовити.

Стягнути судовий збір на користь Одеської міської ради з ОСОБА_2 у сумі 406 гривень, ОСОБА_4 у сумі 2233 гривні , ОСОБА_5 у сумі - 2233 гривні.

Рішення може бути оскаржене шляхом подання апеляційної скарги через Малиновський районний суд м. Одеси до апеляційного суду Одеської області протягом десяти днів з дня його проголошення, а особами, які брали участь у справі, але не були присутні під час проголошення, протягом десяти днів з дня отримання копії рішення.

С У Д Д Я: