Ухвала суду № 66243822, 27.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

490/1882/17 27.04.2017

Провадження № 11-кп/784/425/17 Категорія: ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України

Головуючий 1 інстанції суддя Гречана С.І.

Доповідач апеляційної інстанції суддя Гребенюк В.І.

У Х В А Л А

Про повернення апеляційної скарги

27 квітня 2017 року м. Миколаїв

Суддя судової палати у кримінальних справах апеляційного суду Миколаївської області Гребенюк В.І., розглянувши апеляційну скаргу іншої особи, яка вважає, що оскаржене судове рішення стосується її прав, свобод та інтересів, - представника ТОВ «Глобинський переробний завод» - директора ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2017 року, яким ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України; -

В С Т А Н О В И Л А :

Вироком Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2017 року у кримінальному провадженні № 32015150000000074:

затверджено угоду про визнання винуватості від 14 березня 2017 року, укладену між прокурором відділу нагляду за додержанням законів органами фіскальної служби прокуратури Миколаївської області ОСОБА_3 та підозрюваним ОСОБА_2;

ОСОБА_2 засуджено ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України до штрафу в 51 000 грн.

На зазначений вирок суду директор ТОВ «Глобинський переробний завод» ОСОБА_1 (далі - директор ТОВ), вважаючи ТОВ потерпілим у цьому кримінальному провадженні, подав апеляційну скаргу, яка підлягає поверненню з наступних підстав.

Відповідно до ч. 4 ст. 394 КПК України вирок суду першої інстанції на підставі угоди між прокурором та підозрюваним, обвинуваченим про визнання винуватості може бути оскаржений:

1) обвинуваченим, його захисником, законним представником виключно з підстав: призначення судом покарання, суворішого, ніж узгоджене сторонами угоди; ухвалення вироку без його згоди на призначення покарання; невиконання судом вимог, встановлених ч. ч. 4, 6, 7 ст. 474 цього Кодексу, в тому числі нерозяснення йому наслідків укладення угоди;

2) прокурором виключно з підстав: призначення судом покарання, менш суворого, ніж узгоджене сторонами угоди; затвердження судом угоди у провадженні, в якому згідно з ч. 4 ст. 469цього Кодексу угода не може бути укладена.

Тобто, ч. 4 ст. 394 КПК Українимістить вичерпний перелік осіб, які можуть оскаржити вирок суду на підставі угоди про визнання винуватості в апеляційному порядку.

Є безпідставним посилання директор ТОВ на правовий висновок Верховного Суду України, що міститься у Постанові від 03 березня 2016 року у справі №5-347кс15 про те, що конституційний принцип забезпечення апеляційного та касаційного оскарження рішення суду гарантує право звернення до суду зі скаргою в апеляційному чи касаційному порядку, яке має бути реалізоване, за винятком встановленої законом заборони на таке оскарження; і що при цьому відсутність «інших осіб» у вичерпному переліку субєктів оскарження, передбаченому статтею 394 КПК, за умови, що судове рішення стосується їх прав, свобод та інтересів, не є перешкодою у доступі до правосуддя та звернення до суду вищої інстанції, що передбачено частиною другою статті 24 КПК. Відтак, Верховний Суд України наголосив, що при вирішенні питання, чи є підстави для оскарження рішення суду до суду вищого рівня певною особою, незалежно від того, чи брала така особа участь у судовому розгляді, ключовим є зясування, чи насправді це рішення стосується інтересів конкретної особи.

У даному випадку, оскаржуваний вирок суду першої інстанції не містить згадування ТОВ «Глобинський переробний завод», і стосується виключно обвинуваченого ОСОБА_2, який уклав угоду про визнання винуватості. Дослідження та оцінку правомірності дій інших осіб, які таку угоду не укладали, суд не здійснював, а отже не вирішував наперед питання про права, свободи чи інтереси заявника і не створював преюдицію для нього.

З цих же підстав є неприйнятними посилання директора ТОВ на згадування у вироку ПП «А-КУБ», як одного з субєктів підприємницької діяльності, фіктивному підприємництву якого сприяв ОСОБА_2, оскільки суд, попри згадування цього ПП, також не вирішував наперед питання про права, свободи чи інтереси цього субєкта підприємницької діяльності і також не створював преюдицію для нього.

Така позиція викладена у Постановах Верховного Суду України від 08 грудня 2016 року 5-217кс(15)16 та від 15 грудня 2016 року 5-218кс(15)16, які постановлені у справах за вироками на підставі угоди про визнання винуватості за ч. 2 ст. 205 КК України.

Тобто, в апеляційній скарзі директор ТОВ не навів жодних обєктивно прийнятних доводів, що оспорюваний вирок стосовно ОСОБА_2 стосується прав, свобод та інтересів, та висновку ТОВ «Глобинський переробний завод» у сенсі правового висновку Постанови Верховного Суду України від 03 березня 2016 року у справі №5-347кс15.

Відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України апеляційна скарга повертається, якщо апеляційну скаргу подала особа, яка не має права подавати апеляційну скаргу.

З огляду зазначене дана апеляційна скарга підлягає поверненнюдиректору ТОВ «Глобинський переробний завод» ОСОБА_1 відповідно до вимог п. 2 ч. 3 ст. 399 КПК України.

Керуючись п. 2 ч. 3, ч. 6 ст. 399, 424, 426 КПК України, суддя

П О С Т А Н О В И Л А :

Апеляційну скаргу іншої особи, яка вважає, що оскаржене судове рішення стосується її прав, свобод та інтересів, - представника ТОВ «Глобинський переробний завод» директора ОСОБА_1 на вирок Центрального районного суду м. Миколаєва від 15 березня 2017 року, яким затверджено угоду про визнання винуватості та ОСОБА_2 засуджено за ч. 3 ст. 27, ч. 2 ст. 205 КК України повернути представнику ТОВ «Глобинський переробний завод» директору ОСОБА_1

Копію ухвали про повернення апеляційної скарги невідкладно надіслати представнику ТОВ «Глобинський переробний завод» директору ОСОБА_1 разом з апеляційною скаргою та усіма доданими до неї матеріалами.

Ухвала набирає законної сили з моменту її ухвалення і може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом трьох місяців з дня її ухвалення.

Суддя судової палати у кримінальних

справах апеляційного суду

Миколаївської області ОСОБА_4