Рішення № 66243595, 27.04.2017, Апеляційний суд Миколаївської області

Справа №490/13360/13-ц 27.04.2017 27.04.2017 27.04.2017

Провадження №22-ц/784/1114/17

Єдиний унікальний номер справи №490/13360/13-ц

Номер провадження №22-ц/784/1114/17

Категорія 5 Суддя по 1 інстанції Подзігун Г.В.

Доповідач апеляційного суду - ОСОБА_1

Р І Ш Е Н Н Я

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

27 квітня 2017 року м. Миколаїв

Колегія суддів судової палати в цивільних справах Апеляційного суду Миколаївської області у складі:

Головуючого Прокопчук Л.М.

Суддів Козаченка В.І., Царюк Л.М.

Із секретарем судового засідання Богуславською О.М.

за участю: позивача ОСОБА_2,

представників відповідачки ОСОБА_3- ОСОБА_4

розглянувши у відкритому судовому засіданні цивільну справу за апеляційними скаргами ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 на рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2014 року у справі за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_3, ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні майном, визнання дій неправомірними та відшкодування моральної шкоди,

В С Т А Н О В И Л А:

У листопаді 2013 року ОСОБА_2 звернувся з позовом до ОСОБА_3 та ОСОБА_5 про усунення перешкод у користуванні належним йому майном та стягнення моральної шкоди.

В обґрунтування позову вказував, що з грудня 2004 року він є власником 1/2 частки нежитлового приміщення по вул. Східній, 114 в м. Миколаєві. Співвласником іншої частки цього нерухомого майна була його дружина ОСОБА_6, яка після розірвання шлюбу з ним та реєстрації шлюбу з ОСОБА_4 у 2007 році, прийняла прізвище - ОСОБА_3

15 квітня 2009 року ОСОБА_3 подарувала належну їй 1/2 частку вказаного нежитлового приміщення своїх дочці ОСОБА_7, яка в подальшому змінила прізвище на ОСОБА_5

Вказане нежитлове приміщення кожен із них використовував для здійснення своєї підприємницької діяльності.

Позивач вказував, що в звязку із розірванням шлюбу та припиненням сімейних відносин між ними склалися неприязні стосунки.

Починаючи з 2007 року відповідачі постійно перешкоджали користуватися належним йому майном за вказаною адресою, що спонукало його неодноразово звертатися до правоохоронних органів з приводу їх неправомірної поведінки. Зокрема, таке мало місце у лютому березні 2007 року, 6 січня 2008 року, 10 листопада2011 року, 15 березня 2012 року.

Крім того, 19 червня 2012 року належне йому нерухоме майно за вказаною адресою було описане та арештоване державним виконавцем під час примусового виконання судового рішення на користь банку й передане на відповідальне зберігання його колишній дружині ОСОБА_3, що стало для відповідачів додатковим приводом чинити йому перешкоди у користуванні майном.

Лише після винесення державним виконавцем постанови від 14 травня 2014 року про заміну відповідального зберігача спірного майна, він отримав безперешкодний доступ до свого майна.

У березні 2014 року позивач, посилаючись на ті ж самі обставини спору, предявив додаткові позовні вимоги до відповідачів про визнання їх дій неправомірними щодо вчинення перешкод у користуванні нерухомим майном (а.с. 27, 40 т.1).

Посилаючись на викладені обставини та спричинення йому моральної шкоди, позивач просив усунути перешкоди у користуванні належним йому майном шляхом забезпечення вільного та безперешкодного доступу, визнати дії відповідачів неправомірними та стягнути на його користь на відшкодування моральної шкоди по 11450 грн. з кожної з відповідачок.

Рішенням Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2014 року позовні вимоги ОСОБА_2 задоволено частково. Визнано неправомірними дії ОСОБА_3 щодо вчинення перешкод ОСОБА_2 у вільному доступі до належного йому на праві власності нерухомого майна по вул. Східній, 114 в м. Миколаєві. Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 11450 грн. на відшкодування моральної шкоди та 229,40 грн. судового збору. Відмовлено у задоволенні інших позовних вимог ОСОБА_2(а.с. 62-67 т.2).

В апеляційних скаргах ОСОБА_3 та її представник, посилаючись на незаконність та необґрунтованість рішення суду щодо ОСОБА_3, просили його в цій частині скасувати та ухвалити нове, яким відмовити у задоволенні позовуОСОБА_2 (а.с. 94-98, 102-106 т.2).

Рішенням апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2015 року апеляційні скарги ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 задоволені частково. Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2014 року скасовано в частині вирішення позовних вимог ОСОБА_2 про визнання дій ОСОБА_3 неправомірними та відшкодування моральної шкоди та ухвалено в цій частині нове рішення.

Відмовлено у задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_3 про визнання дій неправомірними та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном.

Стягнуто з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_2 1000 грн. на відшкодування моральної шкоди.

В іншій частині рішення суду залишено без змін (а.с. 144-146 т. 2).

Ухвалою колегії суддів судової палати у цивільних справах Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 22 лютого 2017 року рішення апеляційного суду Миколаївської області від 15 вересня 2015 року в частині розподілу судових витрат скасовано, справа в цій частині направлена на новий розгляд до суду апеляційної інстанції (а.с.253-255 т.2).

В судовому засіданні апеляційного суду представник ОСОБА_3 ОСОБА_4 підтримав доводи апеляційних скарг, просив їх задовольнити.

Позивач ОСОБА_2 заперечував проти задоволення апеляційних скарг.

Відповідач ОСОБА_8 належно повідомлена про розгляд справи в судове засідання не зявилась.

Заслухавши доповідача, пояснення осіб, які брали участь у справі, перевіривши законність та обґрунтованість рішення районного суду в межах доводів апеляційних скарг та вимог, заявлених в суді першої інстанції, колегія суддів вважає, що апеляційні скарги підлягають частковому задоволенню, а рішення суду першої інстанції в частині розподілу судових витрат зміні, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 88 ЦПК України, якщо позов задоволено частково, судові витрати присуджуються позивачеві пропорційно до розміру задоволених позовних вимог.

Відповідно до частини п'ятої статті 88 ЦПК України, якщо суд апеляційної, касаційної інстанції чи Верховний Суд України, не передаючи справу на новий розгляд, змінює рішення або ухвалює нове, суд відповідно змінює розподіл судових витрат.

Згідно з п. 36 постанови пленуму ВССУ від 17 жовтня 2014 року N 10 "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" вимога пропорційності присудження судових витрат при частковому задоволенні позову (ч. 1 ст. 88 ЦПК України) застосовується незалежно від того, за якою ставкою сплачено судовий збір (наприклад, його сплачено за мінімальною ставкою, визначеною Законом України "Про судовий збір").

Якщо вимогу пропорційності розподілу судових витрат при частковому задоволенні позову точно визначити неможливо (наприклад, при частковому задоволенні позову немайнового характеру), то судові витрати розподіляються між сторонами порівну.

З матеріалів справи вбачається, що при розгляді справи позивачем ОСОБА_2 сплачено судовий збір у суді першої інстанції у сумі 458 грн. 40 коп., з яких 229,40 грн. - за вимогу щодо визнання дій неправомірними та усунення перешкод та 229,00 грн. за вимогу про стягнення моральної шкоди (а.с. 1, 25). Апеляційним судом в задоволенні позову про визнання дій неправомірними та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном, тобто за одну вимогу немайнового характеру, відмовлено. Вимога про відшкодування моральної шкоди задоволена частково в сумі 1000 грн. Отже позивачу слід відшкодувати судовий збір в розмірі 114,50 грн. (229,00 : 2).

Відповідачка при подачі апеляційної скарги судовий збір не сплачувала, оскільки є інвалідом 2 групи тобто є особою, яка звільнена від сплати судового збору на підставі п. 9 ч.1 ст. 5 Закону України "Про судовий збір" (а.с. 107 т.1).

Судовий збір сплачено представником відповідачки ОСОБА_4 в розмірі 243,60 грн. (по 121,80 грн. за кожну позовну вимогу) (а.с. 92, 93 т.2), апеляційна скарга якого задоволена частково в частині визнання дій неправомірними та усунення перешкод у користуванні нерухомим майном задоволена повністю, в частині відшкодування моральної шкоди задоволена частково. Таким чином представнику відповідачки слід відшкодувати витрати по сплаті судового збору за рахунок позивача в розмірі 60,90 грн.(121,80 : 2).

Згідно з ч. 2 ст. 88 ЦПК України, якщо сторону, на користь якої ухвалено рішення, звільнено від оплати судових витрат, з другої сторони стягуються судові витрати на користь осіб, що їх понесли, пропорційно до задоволеної чи відхиленої частини вимог. Якщо обидві сторони звільнені від оплати судових витрат, вони компенсуються за рахунок держави у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Зазначене стосується й випадку, коли рішення ухвалено на користь позивача, а відповідач звільнений від сплати судового збору (п. 35 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ "Про застосування судами законодавства про судові витрати у цивільних справах" від 17.10.2014 року N 10).

Оскільки в даному випадку рішення ухвалено на користь позивача частково і відповідач звільнена від оплати судових витрат, висновок суду першої інстанції про стягнення з відповідача на користь позивача судового збору в сумі 229,40 грн. є помилковим, оскільки, як раніше зазначалося, відшкодуванню підлягає 114,50 грн. за рахунок держави.

Заява ОСОБА_4В в судовому засіданні апеляційного суду про стягнення з ОСОБА_2 витрат на сплату виконавчого збору апеляційним судом не розглядається, оскільки виходить за межі апеляційного оскарження.

Виходячи з наведеного, положень п.4 ч.1 ст. 309 ЦПК України рішення суду в частині розподілу судових витрати підлягає зміні, а апеляційна скарга частковому задоволенню.

Керуючись ст. ст. 303, 307, 309, 316 ЦПК України, колегія суддів, -

В И Р І Ш И Л А:

Апеляційні скарги ОСОБА_3 та її представника ОСОБА_4 задовольнити частково.

Рішення Центрального районного суду м. Миколаєва від 22 вересня 2014 рокув частині розподілу судових витрат змінити, компенсувавши ОСОБА_2 судовий збір в сумі 114 (сто чотирнадцять) грн. 50 грн. за рахунок держави.

Стягнути з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_4 витрати по оплаті судового збору в сумі 60 (шістдесят) грн. 90 коп.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення і може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий Судді