Вирок № 66243545, 28.04.2017, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/2319/16-к

провадження1-кп/480/226/16

В И Р О К

І М Е Н Е МУ К Р А Ї Н И

"28" квітня 2017 р. Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі:

головуючого судді Терентьєва Г.В.,

за участю секретаря Петриченко В.С.,

прокурора Вільчака З.І.,

представника потерпілих ОСОБА_1,

захисника ОСОБА_2,

обвинуваченого ОСОБА_3,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Миколаєві кримінальне провадження, внесене до Єдиного реєстру досудових розслідуваньза № 12016150260000673 від 13 липня 2016 року про обвинувачення

ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, ІНФОРМАЦІЯ_3, працюючого водієм ФОПОСОБА_4І., одруженого, маючого на утриманні двох малолітніх дітей, раніше не судимого, проживаючого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, у вчиненні кримінального правопорушення, передбаченого ч.2 ст.286 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

13.07.2016 року о 11:30 ОСОБА_3, керуючи технічно справним вантажним автомобілем марки DAF FT XE 95.430 S, державний номер ВО 4026ВН, з напівпричепом BODEX KIS 33, реєстраційний номер ВО 4695ХТ, зі швидкістю білля 60-70 км, здійснював рух в світлий час доби, по сухому асфальтобетонному дорожньому покриттю, автодороги ОСОБА_5 Мелітополь Новоазовськ з боку м. Миколаєва, в напрямку м. Одеса.

Рухаючись в умовах достатньої видимості, та проїжджаючи 124 км + 700 м. вищевказаної дороги, водій ОСОБА_3, грубо порушуючи п. 1.3, 2.3 б, 10.1, 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, не слідкуючи за дорожньою обстановкою та її змінами, при виборі безпечної швидкості руху, проявив неуважність і необережність, внаслідок чого не дотримуючись безпечної дистанції допустив зіткнення з стоячим легковим автомобілем НОМЕР_1, під керуванням водія ОСОБА_6, який зупинився по переду, в смузі руху вантажного автомобілю, для виконання повороту ліворуч.

Внаслідок дорожньо-транспортної пригоди водій легкового автомобілю ОСОБА_6 отримав тілесні ушкодження у виді: забиття грудної клітини с переломом тіла 2-го грудного хребта з пошкодженням спинного мозку, множиних переламів ребер, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Пассажир легкового автомобілю ВАЗ-2106 ОСОБА_7 отримала тілесні ушкодження у виді: тупої травми живота, розриву селезінки, підшлункової залози, тонкого і товстого кишечника, сальника, рани надбрівної дуги справа, які відносяться до категорії тяжких тілесних ушкоджень, за ознакою небезпеки для життя.

Причиною дорожньо-транспортної пригоди стало злочинне порушення водієм ОСОБА_3 вимог п. 1.3, 2.3 Б, 10.1, 12.1, 12.3, 13.1 Правил дорожнього руху України, які знаходяться в прямому причинному зв'язку з наслідками, що настали.

Допитаний в судовому засіданні обвинувачений ОСОБА_3 свою вину в інкримінованому йому злочині визнав повністю, підтвердив обставини викладені у обвинувальному акті, щиро розкаявся, що виразилось у критичному відношенні до своєї протиправної поведінки, визнанні винуватості та готовності нести передбачену законом кримінальну відповідальність.

З урахуванням того, що проти не заперечували учасники судового провадження, керуючись вимогами ч. 3ст. 349 КПК України, суд визнав недоцільним дослідження доказів щодо тих обставин, які ніким не оспорюються. Учасники судового провадження, яким було роз'яснено, що у такому випадку вони будуть позбавлені права оскаржити ці обставини в апеляційному порядку, правильно розуміють зміст цих обставин, сумнівів у добровільності їх позиції немає.

За таких умов, докази на підтвердження вини обвинуваченого, за погодженням з учасниками провадження, не досліджувались, за виключенням документів, які стосуються особи обвинуваченого та характеризуючих даних на нього.

Таким чином, суд приходить до висновку, що винність ОСОБА_3, у вчиненні кримінального правопорушення, а саме, у порушенні правил безпеки дорожнього руху, або експлуатації транспорту особами, які керують транспортними засобами, що спричинили потерпілому тяжке тілесне ушкодження, передбаченого ч.2ст. 286 КК Українидоведена і він повинен нести відповідальність за вчинене.

Відповідно до п.1, 2, 3, 10 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 24.10.2003 року «Про практику призначення судами кримінального покарання», при призначенні покарання підсудному, який визнається винним у вчиненні злочину, необхідно дотримуватися вимог ст.65 КК України, оскільки саме через останні реалізуються принципи законності, справедливості, обґрунтованості та індивідуалізації покарання. При призначенні покарання у кожному конкретному випадку необхідно дотримуватися вимог кримінального закону, з урахуванням ступеня тяжкості вчиненого злочину, даних про особу винного та обставин, що пом'якшують і обтяжують покарання, таке покарання має бути необхідним і достатнім для виправлення засудженого та попередження нових злочинів. Досліджуючи дані про особу підсудного, суд повинен з'ясувати його вік, стан здоров'я, поведінку до вчинення злочину як у побуті, так і за місцем роботи, його минуле (зокрема, наявність не знятих чи не погашених судимостей, адміністративних стягнень), склад сім'ї (наявність на утриманні дітей та осіб похилого віку), його матеріальний стан тощо.

Відповідно до п. п. 20, 21 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 23.12.2005 року «Про практику застосування судами України законодавства у справах про деякі злочини проти безпеки дорожнього руху та експлуатації транспорту, а також про адміністративні правопорушення на транспорті», при призначенні покарання за відповідною частиною ст. 286 КК України, необхідно враховувати не тільки наслідки, які настали, але і характер, і мотиви, допущених особою порушень безпеки дорожнього руху або експлуатації транспорту, його ставлення до цих порушень, і поведінку після вчинення злочину, вину інших причетних до нього осіб (пішоходів, водіїв транспортних засобів, працівників, відповідальних за технічний стан і правильну експлуатацію останніх і т.д.), а також обставини, що пом'якшують і обтяжують покарання, і особу винного. У кожному разі призначення покарання за частинами 1 і 2 ст.286 та ст.287 КК України необхідно обговорювати питання про доцільність застосування до винного додаткового покарання - позбавлення права керувати транспортними засобами.

Обставиною, що пом'якшує покарання обвинуваченого згідно зіст. 66 КК України, суд визнає щире каяття, яке виразилось у критичному відношенні до своєї протиправної поведінки, визнанні винуватості та готовності нести передбачену законом кримінальну відповідальність, сприянні органу розслідування та суду в установленні дійсних обставин вчиненого ним злочину.

Обставин, що обтяжує покарання згідно зіст. 67 КК України, судом не встановлено.

Обираючи міру покарання ОСОБА_3, суд враховує тяжкість скоєного злочину, який відповідно до ст. 12 КК України є тяжким злочином, особу обвинуваченого, який, вперше притягається до кримінальної відповідальності, його молодий вік, має на утриманні двох малолітніх дітей, на обліку у лікарів нарколога та психіатра не перебуває, за місцем проживання та роботи характеризується добре, щире каяття.

Призначаючи покарання, суд виходить з вимогст. 50 КК України, відповідно до якої покарання має на меті не тільки кару, а й виправлення засуджених, а так само попередження вчинення нових злочинів як засудженими, так і іншими особами.

Аналізуючи викладене, суд приходить до висновку про те, що обвинуваченому необхідно призначити покарання в межах санкції ч.2 ст.286 КК Українибез позбавлення права керування транспортними засобами. Суд вважає можливим звільнити обвинуваченого від відбування призначеного покарання з випробуванням в порядку, передбаченому ст.75 КК України, та покласти на нього обов'язки передбачені ст.76 КК України.

Крім того, з матеріалів справи вбачається, що прокурором Миколаївського районного відділу Миколаївської місцевої прокуратури №1 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 витрат на стаціонарне лікування потерпілих від злочину в сумі 35436,12 грн.

Процесуальні витрати на залучення експертів по справі у зв'язку з проведенням судових експертиз на загальну суму 6033,60 грн., підлягають вирішенню в порядку, передбаченому ч. 2ст. 124 КПК України.

Також з матеріалів справи вбачається, що потерпілим ОСОБА_6 заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 246385,18 грн. /витрати, понесені на лікування та реабілітацію/, моральної шкоди в сумі 700000 грн.

Потерпілої ОСОБА_7, також заявлено цивільний позов про стягнення з ОСОБА_3 матеріальної шкоди в сумі 107746,77 грн. /витрати, понесені на лікування /, моральної шкоди в сумі 500000 грн.

Судом встановлено причинний звязок між дорожньо-транспортною подією, що мала місце 13.07.2016 і тілесними ушкодженнями, встановленими у ОСОБА_6 та ОСОБА_7

Як свідчать матеріали цивільного позову, на підтвердження матеріальної шкоди потерпілим ОСОБА_6 надані чеки на загальну суму 246385,18 грн., разом з тим потерпілому відшкодовані матеріальні збитки у розмірі 126482, 28 грн. страховою компанією Провідна та обвинуваченим, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Також потерпілою ОСОБА_7 на підтвердження матеріальної шкоди надані чеки на загальну суму 107746,77 грн., разом з тим потерпілої відшкодовані матеріальні збитки у розмірі 94435,73 грн. страховою компанією Провідна та обвинуваченим, що підтверджується матеріалами кримінального провадження.

Таким чином, цивільні позови в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню на невідшкодовану суму.

Цивільні позови в частині стягнення моральної шкоди в сумі 700000 грн. та 500000 грн. підлягають частковому задоволенню, виходячи з наступного.

Відповідно до вимогст.23 ЦК Україниособа має право на відшкодування моральної шкоди, завданої внаслідок порушення її прав. Моральна шкода відшкодовується незалежно від майнової шкоди, яка підлягає відшкодуванню, та не повязана з розміром цього відшкодування.

Зі змістуст. 23 ЦК Українивипливає, що під моральним збитком закон передбачає втрати немайнового характеру внаслідок душевних і фізичних страждань, яких фізична особа зазнала у звязку, в тому числі, із знищенням чи пошкодженням її майна, приниження ділової репутації, чи інших негативних явищ, заподіяних фізичній чи юридичній особі незаконними діями чи бездіяльністю інших осіб.

Розмір відшкодування моральної (немайнової) шкоди, як розяснено в пунктах 9 та 10 Постанови Пленуму Верховного суду України від 25 травня 2001 року "Про судову практику по справах про відшкодування моральної (немайнової) шкоди, суд визначає залежно від характеру та обсягу страждань (фізичних, душевних, психічних тощо) та з урахуванням інших обставин. Зокрема враховуються стан здоровя потерпілого, тяжкість вимушених змін у його життєвих і виробничих стосунках, ступінь зниження престижу, ділової репутації, час та зусилля, необхідні для відновлення попереднього стану. При цьому суд має виходити із засад розумності, виваженості та справедливості. Розмір відшкодування моральної шкоди може бути зменшений судом з урахуванням ступеня вини заподіювача і потерпілого та майнового стану відповідача. При заподіянні особі моральної шкоди обовязок по її відшкодуванню покладається на винних осіб незалежно від того, чи була заподіяна потерпілому майнова шкода та чи відшкодована вона.

Суд встановив, що є причинний звязок між дорожньо-транспортною подією, що мала місце 13.07.2016 і тілесними ушкодженнями, встановленими у ОСОБА_6 та ОСОБА_7, що дійсно, внаслідок ДТП потерпілим були заподіяні цілком природні моральні страждання, які негативно вплинули на їх фізичний та психічний стан, вимагали додаткових зусиль для організації життя потерпілих, вони отримали тяжкі тілесні ушкодження, перенесли фізичну біль.

При визначенні щодо стягнення суми моральної шкоди, суд враховує причинний звязок між дорожньо-транспортною подією, що мала місце 13.07.2016 і тілесними ушкодженнями, встановленими у потерпілих, конкретні обставини справи, ступінь негативних наслідків для життя потерпілих, обсяг представлених суду потерпілими доказів в підтвердження заподіяної моральної шкоди, з урахуванням ступеня вини заподіювача та майнового стану відповідач (обвинуваченого), який на теперішній час працює, має на утриманні двох малолітніх дітей, є єдиним годувальником у сім'ї.

Таким чином, суд, виходячи з розміру заявлених вимог, вважає, що оцінка потерпілим ОСОБА_6 завданої йому моральної шкоди у сумі 700000 грн. та потерпілою ОСОБА_7 завданої їй моральної шкоди у сумі 500000 грн. не відповідає вимогам розумності та справедливості. За таких обставин, суд вважає, що цивільний позов в частині стягнення матеріальної шкоди підлягає частковому задоволенню, у розмірі 350000 грн. потерпілому ОСОБА_8 та 250000 грн. потерпілій ОСОБА_7

На підставі вищевикладеного, керуючись ст.ст. 370, 373, 374 КПК України,суд,-

УХВАЛИВ :

ОСОБА_3, визнати винним у вчиненні злочину, передбаченого ч. 2 ст. 286 КК України і призначити йому покарання у вигляді 3 (трьох) років позбавлення волі, без позбавлення права керувати транспортними засобами.

Відповідно до ст. 75 КК України, звільнити ОСОБА_3 від відбуття призначеного покарання з випробуванням у вигляді 2 /двох/ років.

На підставі п.1,2 ч. 1ст. 76 КК Українизобов'язати засудженого ОСОБА_3 періодично зявлятися для реєстрації до уповноваженого органу з питань пробації; повідомляти уповноважений орган з питань пробації про зміну місця проживання, роботи або навчання.

Цивільний позов прокурора в інтересах Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва до ОСОБА_3про стягнення 35436 грн. 12 коп., - задовольнити.

Стягнути з ОСОБА_3на користь Міської лікарні швидкої медичної допомоги м. Миколаєва (р/р 31554201143958, МФО 826013, ЄДРПОУ 05483090) кошти, витрачені на лікування потерпілих ОСОБА_6 та ОСОБА_7 в сумі 35436 (тридцять п'ять тисяч чотириста тридцять шість) грн. 12 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 судові витрати за проведення судових експертиз в дохід держави в сумі 6033 (шість тисяч тридцять три) грн. 60 коп.

Цивільний позов ОСОБА_6 та ОСОБА_7 до ОСОБА_3 про стягнення матеріальної, моральної шкоди задовольнити частково.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_6 матеріальну шкоду в розмірі 119902 (сто дев'ятнадцять тисяч дев'ятсот дві) грн. 90 коп., моральну шкоду в розмірі 350000 (триста п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Стягнути з ОСОБА_3 на користь ОСОБА_7 матеріальну шкоду в розмірі 13311 (тринадцять тисяч одинадцять) грн. 04 коп., моральну шкоду в розмірі 250000 (двісті п'ятдесят тисяч) грн. 00 коп.

Речові докази:

-автомобіль DAF FT XE 95.430 S, державний номер ВО 4026ВН, з напівпричепом BODEX KIS 33, реєстраційний номер ВО 4695ХТ, який виданий під зберігальну розписку ОСОБА_9 залишити останньому як власнику.

-автомобіль НОМЕР_2, який відданий під зберігальну розписку ОСОБА_5 - залишити останній.

Вирок може бути оскаржений до Апеляційного суду Миколаївської області шляхом подачі апеляційної скарги через Миколаївській районний суд Миколаївської області протягом 30 днів з дня його проголошення.

Копію вироку негайно після його проголошення вручити учасникам кримінального провадження.

Суддя Г.В.Терентьєв

28.04.2017