Ухвала суду № 66243539, 27.04.2017, Миколаївський районний суд Миколаївської області

Миколаївський районний суд Миколаївської області

Справа № 480/475/17

Ухвала

27 квітня 2017 року Миколаївський районний суд Миколаївської області в складі головуючого судді Шаронової Н.О., за участю секретаря Біди В.Д., розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в м. Миколаєві заяву начальника Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Посольство Арабської республіки ОСОБА_7, Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, про відібрання малолітньої дитини,-

встановив:

24 березня 2017 року представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 - ОСОБА_8 звернувся до Миколаївського районного суду Миколаївської області з позовною заявою до ОСОБА_5, ОСОБА_6, Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, про відібрання малолітньої дитини.

В обґрунтування позовних вимог представник позивача посилається на те, що 14 квітня 2014 року громадянин Арабської республіки ОСОБА_7 ОСОБА_3 ОСОБА_4уклав шлюб з громадянкою України ОСОБА_9. У шлюбі у подружжя 13 вересня 2015 року народився син ОСОБА_10, який також є громадянином ОСОБА_7. Представник позивача вказує на те, що в кінці грудня 2016 року ОСОБА_9 разом зі своєю матір'ю, яка на той час проживала в будинку ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 в м. Каїрі та їх сином ОСОБА_10 вирішили з'їздити до України. В цей час у ОСОБА_9 загострилося перенесене раніше захворювання, у зв'язку з чим її госпіталізували до лікарні. 01 березня 2017 року ОСОБА_9 померла. Представник позивача зазначає, що з 07 березня 2017 року відповідачі не дозволяють ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4забрати сина і забороняють йому побачити свою дитину, при цьому усі його спроби поспілкуватися з відповідачами і вирішити дане питання мирним шляхом не дали позитивного результату. У зв'язку з цим представник позивача просив суд відібрати у ОСОБА_5, ОСОБА_6 малолітнього ОСОБА_10 для виїзду на батьківщину.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 27.03.2017 у цивільній справі за вказаним позовом відкрито провадження.

10 квітня 2017 року представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 - ОСОБА_11 звернувся до суду з заявою про уточнення позовних вимог. У вказаній заяві представник позивача вказує Посольство Арабської республіки ОСОБА_7, в якості третьої особи, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору і просить суд негайно ухвалити рішення про відібрання в ОСОБА_5, ОСОБА_6, які проживають за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, малолітнього ОСОБА_10 ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Арабської республіки ОСОБА_7 з наступною передачею його батькові громадянину Арабської республіки ОСОБА_7 ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_3, для подальшого виїзду в країну постійного мешкання.

Крім цього, 10 квітня 2017 року представник позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 - ОСОБА_11 подав на адресу суду заяву про забезпечення позову шляхом:

- зобов'язання відповідачів ОСОБА_5 та ОСОБА_6 негайно передати відповідальній посадовій особі Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації малолітнього ОСОБА_10 ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Арабської республіки ОСОБА_7;

- зобов'язання Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації забезпечити поміщення малолітнього ОСОБА_10 ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Арабської республіки ОСОБА_7, до Миколаївського обласного будинку дитини, що знаходиться за адресою: вул. Бутоми, буд. 7 б, м. Миколаїв, 54040.

Ухвалою Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10.04.2017 задоволено заявупредставника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 - ОСОБА_11 про забезпечення позову.

24 квітня 2017 року начальник Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації ОСОБА_1 (далі - заявник), з метою належного виконання ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області від 10.04.2017 про задоволення заяви представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 - ОСОБА_11 про забезпечення позову,подала на адресу суду заяву про забезпечення позову шляхом:

- зобов'язання Миколаївського районного відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області здійснити примусове відібрання в ОСОБА_5, ІНФОРМАЦІЯ_4, ідентифікаційний номер платника податків - НОМЕР_1 та ОСОБА_6, ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний номер платника податків НОМЕР_2, які мешкають за адресою: вул. Заводська, буд.9, с. Петрівка Миколаївського району Миколаївської області малолітнього ОСОБА_10 ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Арабської республіки ОСОБА_7, з його наступним переданням відповідальній посадовій особі Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області для поміщення до Миколаївського обласного будинку дитини;

- надання дозволу Миколаївському районному відділу ДВС Головного територіального управління юстиції у Миколаївській області на примусове проникнення до житла, в якому перебуває дитина, а саме, до житлового будинку за адресою: вул. Заводська, буд.9, с. Петрівка Миколаївського району Миколаївської області, що належить ОСОБА_6 та ОСОБА_5 та до квартири АДРЕСА_1, що належить ОСОБА_12.

Обґрунтовуючи заяву про забезпечення позову у такий спосіб, заявник посилається на те, що відповідачі умисно ухиляються від виконання ухвали суду про забезпечення позову від 10.04.2017.

Розглянувши заяву про забезпечення позову, суд дійшов такого.

Відповідно до ст. 4 Цивільного процесуального кодексу України (далі - ЦПК України), здійснюючи правосуддя, суд захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтереси юридичних осіб, державні і суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до положень ч. 1 ст. 151 ЦПК України суд за заявою осіб, які беруть участь у справі, може вжити, передбачені цим Кодексом, заходи забезпечення позову.

Згідно з положеннями ч. 3 ст. 151 ЦПК України забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

У вступній частині постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснено, що забезпечення позову це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

У пункті 4 постанови Пленуму Верховного Суду України Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову від 22 грудня 2006 року № 9 роз'яснено, що розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить

застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам.

Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Крім того, у вирішенні питання про забезпечення позову суд має здійснити оцінку обґрунтованості доводів заявника щодо необхідності вжиття відповідних заходів з урахуванням збалансованості інтересів сторін, а також інших учасників судового процесу; наявності зв'язку між конкретним заходом до забезпечення позову і предметом позовної вимоги, зокрема, чи спроможний такий захід забезпечити фактичне виконання судового рішення в разі задоволення позову; імовірності утруднення виконання або невиконання рішення суду в разі невжиття таких заходів.

У пункті 6 зазначеної постанови Пленуму Верховного Суду України також роз'яснено, що якщо заходи забезпечення позову вживаються за ініціативою прокурора або осіб, яким за законом надано право звертатися до суду за захистом прав, свобод та інтересів інших осіб, то їх заява має бути у будь-який спосіб підтверджена особою, в інтересах якої вони діють, оскільки відшкодування можливих збитків і його забезпечення здійснюється лише за рахунок цієї особи.

Відповідного підтвердження до заяви про забезпечення позову заявником не додано.

Відповідно до Закону України Про виконавче провадження ухвала суду є виконавчим документом.

З довідки заявника від 20.04.2017 про невиконання ухвали Миколаївського районного суду Миколаївської області вбачається, що відповідачі ОСОБА_5 таОСОБА_6 категорично відмовились виконувати ухвалу суду і передати відповідальній посадовій особі Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації малолітнього ОСОБА_10, ІНФОРМАЦІЯ_2, мотивуючи тим, що мають намір оскаржувати вищезазначену ухвалу суду, шляхом подання апеляційної скарги до Апеляційного суду Миколаївської області.

Згідно з положеннями ст. 14 ЦПК України судові рішення, що набрали законної сили, обов'язкові для всіх органів державної влади і органів місцевого самоврядування, підприємств, установ, організацій, посадових чи службових осіб та громадян і підлягають виконанню на всій території України, а у випадках, встановлених міжнародними договорами, згода на обов'язковість яких надана Верховною ОСОБА_11 України, - і за її межами.

Невиконання судового рішення є підставою для відповідальності, встановленої законом.

Обов'язковість судового рішення не позбавляє осіб, які не брали участі у справі, можливості звернутися до суду, якщо ухваленим судовим рішенням порушуються їхні права, свободи чи інтереси.

Вирішуючи питання про забезпечення позову суд бере до уваги інтереси не тільки заявника, а й інших осіб - ОСОБА_12, примусове проникнення до житла якої просить заявник. Права ОСОБА_12 можуть бути порушені, у зв'язку із застосуванням відповідних заходів, з огляду на те, що вона не є особою, яка бере участь у даній справі.

Крім цього, заявником у заяві про забезпечення позову не зазначено і до заяви не додано доказів на підтвердження того, що малолітній Ясін перебуває у квартирі АДРЕСА_2, належній ОСОБА_12.

До того ж відповідно до ч. 2 ст. 376 ЦПК України питання про примусове проникнення до житла чи іншого володіння боржника - фізичної особи або особи, у якої знаходиться майно боржника чи майно та кошти, належні боржникові від інших осіб, або дитина, щодо якої є виконавчий документ про її відібрання, при виконанні судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) вирішується судом за місцезнаходженням житла чи іншого володіння особи або судом, який ухвалив рішення за поданням державного виконавця, приватного виконавця.

Отже з викладеного вище вбачається, що ухвалою суду від 10.04.2017 задоволено заяву представника позивача ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 - ОСОБА_11 про забезпечення позову. Таким чином, судом вже вирішено питання про забезпечення позову, шляхом:

- зобов'язання відповідачів ОСОБА_5, ОСОБА_6 негайно передати відповідальній посадовій особі Органу опіки та піклування - Служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області малолітнього ОСОБА_10 ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Арабської республіки ОСОБА_7.

- зобов'язання Органу опіки та піклування - Службу у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області забезпечити поміщення малолітнього ОСОБА_10 ОСОБА_3 ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_2, громадянина Арабської республіки ОСОБА_7 до Миколаївського обласного будинку дитини, що знаходиться за адресою: вул. Бутоми, буд. 7 б, м. Миколаїв, 54040.

Викладені заявником обставини та докази на їх підтвердження свідчать про невиконання судового рішення (ухвали суду), що є підставою для відповідальності, встановленої законом і не можуть бути підставою для забезпечення позову повторно, а також у спосіб зазначений заявником.

За таких обставин, суд вважає, що заява про забезпечення позову задоволенню не підлягає.

Керуючись ст. ст. 151 - 153, ч. 1 ст. 210 Цивільного процесуального кодексу України, суд, -

ухвалив:

У задоволенні заяви начальника служби у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації ОСОБА_1 про забезпечення позову у цивільній справі № 480/475/17 за позовом ОСОБА_2 ОСОБА_3 ОСОБА_4 до ОСОБА_5, ОСОБА_6, третя особа, яка не заявляє самостійних вимог щодо предмета спору - Посольство Арабської республіки ОСОБА_7, Орган опіки та піклування - Служба у справах дітей Миколаївської районної державної адміністрації Миколаївської області, про відібрання малолітньої дитини відмовити.

Ухвала може бути оскаржена до апеляційного суду Миколаївської області через Миколаївський районний суд Миколаївської області протягом п'яти днів з дня її проголошення. У разі якщо ухвалу було постановлено без участі особи, яка її оскаржує, апеляційна скарга подається протягом п'яти днів з дня отримання копії ухвали.

Ухвала суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги ухвала, якщо її не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Н.О. Шаронова

27.04.2017