Ухвала суду № 66242149, 20.04.2017, Апеляційний суд Харківської області

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ХАРКІВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________

Провадження апел.суду №11-кп/790/126/17 Головуючий 1 інстанції: Клименко А.М.

Справа суду 1-ї інстанції № 644/7898/15-к

Категорія: ст.128 КК України

У Х В А Л А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

20 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду Харківської області у складі:

головуючого судді Шабельнікова С.К.,

суддів Ємця О.П., Савченка І.Б.,

за участю секретаря Боровської О.В.,

прокурора Кочетова В.Ю.,

захисника ОСОБА_1,

обвинуваченого ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Харкові кримінальне провадження № 12015220530001938 за апеляційними скаргами прокурора та захисника ОСОБА_1 на вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 червня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2, -

В С Т А Н О В И Л А:

Цим вироком, ОСОБА_2, ІНФОРМАЦІЯ_1, уродженця ІНФОРМАЦІЯ_2, українця, громадянина України, військовозобовязаного, ІНФОРМАЦІЯ_3, одруженого, який не працює, зареєстрований і мешкає в АДРЕСА_1, раніше не судимого,-

визнано винним у вчиненні злочину, передбаченого ст. 128 КК України, та призначено покарання у виді обмеження волі строком на 1 рік.

Цивільний позов ОСОБА_3 задоволено частково і стягнуто з ОСОБА_2 на користь потерпілого у відшкодування заподіяної злочином моральної шкоди 30000 грн. Відмовлено в задоволенні позову в частині відшкодування заподіяної злочином матеріальної шкоди в розмірі 5000 грн.

Стягнуто з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір за цивільним позовом в розмірі 551 грн. 20 коп.

Строк відбування ОСОБА_2 призначеного покарання визначено рахувати з дня його прибуття в установу Кримінально-виконавчої служби для відбування покарання.

Стягнено з ОСОБА_2 на користь держави судовий збір в розмірі 551,20грн.

Як встановив суд, 10 липня 2015 року приблизно о 13 годині ОСОБА_2, знаходячись біля будинку № 5 по вулиці Ростовській в м. Харкові, в процесі конфлікту з раніше не знайомим йому ОСОБА_3, який стався на ґрунті раптово виниклих неприязних відносин, наніс ОСОБА_3 один удар кулаком правої руки в голову, чим заподіяв йому легке тілесне ушкодження у вигляді крововиливу на голові, який, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1790-С/15 від 13 липня 2015 року, за ступенем тяжкості відноситься до легких тілесних ушкоджень. Внаслідок нанесеного в голову ОСОБА_3 удару його тілу було придано прискорення, яке призвело до падіння ОСОБА_3 на землю. При цьому ОСОБА_2 не передбачав можливості настання суспільно-небезпечних наслідків свого діяння, хоча повинен і міг їх передбачити. Внаслідок необережних дій ОСОБА_2 і падіння ОСОБА_3, останньому були заподіяні тілесні ушкодження у вигляді закритої тупої травми лівого гомілковостопного суглоба з косим переломом зовнішньої гомілки зліва, закритим переломом задньої гомілки з наявністю підвивиху в гомілковостопному суглобі, розриву дистального міжберцового синдесмозу зліва, які, згідно висновку судово-медичної експертизи № 1790-С/15 від 13 липня 2015 року, за ступенем тяжкості відносяться до середнього ступеня тяжкості тілесного ушкодження..

В апеляційних скаргах:

- захисник просить вирок суду першої інстанції скасувати і призначити новий судовий розгляд в суді першої інстанції, посилаючись на те, що судом першої інстанції не прийнято до уваги той факт, що медичну допомогу ОСОБА_3 надавав лікар ортопед-травмотолог ОСОБА_4, який є зятем потерпілого, а також судом першої інстанції безпідставно відмовлено у задоволенні клопотання про надання доступу до історії хвороби, медичної карти, виписки, рентгенівських знімків, журналів обліку хворих, журналів проведення рентгенограм, щодо надання медичної допомоги ОСОБА_3 у КЗОЗ ХМКЛШМНД ім.. проф. ОСОБА_5 та КЗОЗ Харківської обласної клінічної травматологічної лікарні, а також наказу про прийняття на роботу лікаря ОСОБА_4, журналів обліку робочого часу, розпоряджень та наказів відповідно до яких ОСОБА_4 перебував 10.07.2015 року на робочому місті та на підставі яких надавав допомогу ОСОБА_3 Окрім того, на думку захисника до висновків зроблених лікарем ортопедом-травмотологом необхідно ставитися критично, у звязку з чим ним було заявлено клопотання в суді першої інстанції про проведення повторної судово-медичної експертизи.

Також захисник послався на те, що покази потерпілого ОСОБА_3 не відповідають фактичним обставинам, оскільки при допиті потерпілий показав, що в момент удару опорною ногою була права нога, яка прокрутилась, після чого він відчув сильний біль, однак зазначене спростовуються показами свідків та висновками рентгенівських знімків, згідно до яких потерпілий отримав закриту тупу травму лівого гомілковостопного суглоба з косим переломом зовнішньої гомілки зліва із зміщенням.

На думку захисника, обвинувачений заподіяв потерпілому тілесні ушкодження в стані афекту, оскільки ОСОБА_3 штовхнув його малолітню дитину, однак суд першої інстанції безпідставно відкинув цю обставину, не провівши при цьому необхідної психіатричної експертизи.

Захисник також вказує, що судом першої інстанції при призначенні покарання не в повній мірі враховано, що ОСОБА_2 раніше не судимий, одружений, на виховані має малолітню дитину, а також судом не надано оцінки діям ОСОБА_2, який як батько захищав свою малолітню дитину від протиправних дій іншої особи;

- прокурор просить вирок суду першої інстанції скасувати у звязку з невідповідністю призначеного покарання ступеню тяжкості кримінального правопорушення та особі обвинуваченого. Ухвалити новий вирок, яким призначити ОСОБА_2 покарання за ст.128 КК України у виді обмеження волі на строк 1 рік 6 місяців. В обґрунтування своєї апеляційної скарги прокурора вказує на те, що судом першої інстанції не в повній мірі враховано, що обвинувачений вину в інкримінованому злочині не визнав, жодних вибачень потерпілому не надав, збитків не відшкодував, що на думку прокурора свідчить про байдужість обвинуваченого до вчинених наслідків.

Заслухавши доповідь головуючого судді, доводи обвинуваченого та його захисника, що підтримали подану ними апеляційну скаргу, а також доводи прокурора, який підтримав апеляційну скаргу прокурора у кримінальному провадженні, колегія суддів, дослідивши матеріали провадження та перевіривши вирок, у відповідності з нормами ст. 404 КПК України, дійшла висновку про те, що апеляційні скарги прокурора та захисника підлягають частковому задоволенню, з наступних підстав.

Переглядаючи оскаржуваний вирок в межах апеляційних скарг в частині вимог щодо скасування вироку, з урахуванням пояснень прокурора, захисника та обвинуваченого, які зазначили про наявність істотних порушень КПК України, колегія суддів дійшла висновку про їх обґрунтованість, оскільки такі відомості є наявними у матеріалах кримінального провадження, а доводи апелянтів не позбавлені правових та фактичних підстав.

Зокрема, суд першої інстанції, ігноруючи право обвинуваченого та захисника щодо змагальності сторін, свободи в поданні ними своїх доказів у доведенні перед судом їх переконливості відмовив у задоволенні клопотання захисника щодо надання доступу до речей і документів, що повязані з предявленим обвинуваченням а саме історії хвороби та інших медичних відомостей стосовно потерпілого. Колегія суддів вбачає, що такі процесуальні рішення суду не узгоджуються з вимогами ч.6 ст. 22 КПК України, норми якої зобовязують суд, зберігаючи обєктивність та неупередженість, створювати необхідні умови для реалізації сторонами їхніх процесуальних прав та виконання процесуальних обовязків (арк.. 51-53; 63; 93-94 журнал судового засідання від 12 січня 2016 року; 95-96 ухвала суду).

Більш того, в подальшому суд 10 червня 2016 року в судовому засіданні відмовив у задоволенні клопотання сторони захисту про проведення повторної судово-медичної експертизи (арк. 47-49; 128-132) чим штучно обмежив право обвинуваченого на ефективний захист, оскільки версія обвинуваченого та захисника щодо спростування змісту обвинувачення залишилася без будь якої фактичної перевірки та дослідження.

Поряд з цим, суд першої інстанції в судовому засіданні 16 грудня 2015 року (арк..87-90) задовольнив клопотання про виклик та допит судово-медичного експерта ОСОБА_6 який фактично за наслідками судового розгляду взагалі допитаний не був.

З огляду на викладене, колегія суддів вважає слушними пояснення сторін, які наполягали на скасуванні оскаржуваного судового рішення внаслідок істотних порушень КПК України, повязаних з неповнотою судового розгляду, що обмежили сторону захисту прав, передбачених ст.22 КПК України, та одночасно порушень засад кримінального провадження, повязаних зі змагальністю сторін, презумпцією невинуватості та забезпечення доведеності вини. Разом з цим, колегія суддів вбачає, що внаслідок відхилення низки клопотань захисту про дослідження доказів, а також вчинення інших процесуальних дій для підтвердження чи спростування обставин, зясування яких може мати істотне значення для ухвалення законного, обґрунтованого та справедливого судового рішення оскаржуваний вирок підлягає скасуванню, що чітко передбачено ст.ст.409 ч.1 п.п.1,3; 410 п.п.1,2; 412 ч.1 КПК України.

Вирішуючи питання про подальший рух провадження після скасування вироку, колегія суддів виходить з наступного. Порушення судом першої інстанції вимог п.2 ч.3 ст.374, ст. 370 КПК України про зміст мотивувальної частини обвинувального вироку та загальних засад судочинства не відноситься до передбаченого в ч.1 ст.415 КПК Українипереліку підстав для призначення нового розгляду в суді першої інстанції. Проте, відповідно до вимог ч.6 ст.9 КПК України, у випадках, коли положення КПК Українине регулюють або неоднозначно регулюють питання кримінального провадження, застосовуються загальні засади кримінального провадження, визначені ч.1 ст.7 КПК України. Такими загальними засадами кримінального провадження у даному випадку є передбачені п.п.1,2,10,13,15 ч.1 ст.7 КПК України - верховенство права,законність, презумпція невинуватості та можливість реалізації права на захист, а також забезпечення змагальності сторін та одночасно обґрунтованості і вмотивованості судового рішення, що передбачено як обовязкові вимоги у ст. 370 КПК України. Разом з цим належить врахувати те, що необхідність дотримання при судовому розгляді вказаних загальних засад судочинства підтверджується практикою Європейського суду та змістом норм Європейської конвенції з прав людини, які відповідно до ст. 17 Закону України «Про виконання рішень та застосування практики Європейського суду з прав людини» є частиною національного законодавства.

З огляду на викладене, з метою дотримання вказаних засад кримінального провадження, що гарантуються чинним КПК України, оскаржуваний вирок належить скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції .

Внаслідок скасування вироку та призначення нового судового розгляду колегія суддів, в силу вимог ч.2 ст.415 КПК України, позбавлена процесуальної можливості розгляду решти апеляційних доводів прокурора та захисника, що обумовлює часткове задоволення поданих апеляційних скарг.

Оскільки будь-який запобіжний захід стосовно ОСОБА_2 в межах цього кримінального провадження не обирався, а сторони не заявляли відповідних клопотань при апеляційному розгляді, колегія суддів відповідно до вимог ч.4 ст.176 КПК України позбавлена процесуальної можливості вирішувати це питання.

На підставі викладеного та керуючись ст.ст. 404, 405, ст. 407 ч. 1 п. 6; ст. 409 ч. 1 п.п. 1, 3; 410 п.п.1, 2; ст. 412 ч. 1; ст. 418, ст. 419 та главою 2 КПК України, колегія суддів, -

П О С Т А Н О В И Л А:

Апеляційні скарги прокурор та захисника ОСОБА_1 задоволити частково.

Вирок Орджонікідзевського районного суду м. Харкова від 13 червня 2016 року, ухвалений стосовно ОСОБА_2 - скасувати і призначити новий розгляд в суді першої інстанції.

Ухвала оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді

______ ______ _____

ОСОБА_7 ОСОБА_8 ОСОБА_9