Постанова № 66241615, 21.04.2017, Київський районний суд м. Харкова

Справа № 640/3242/17

н/п 2-а/640/161/17

П О С Т А Н О В А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

21.04.2017 року Київський районний суд м. Харкова в складі:

Головуючого судді Зуб Г.А.

при секретарі Коломойцева М.М.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні адміністративний позов ОСОБА_1 до ОСОБА_2 оборони України про визнання протиправним та скасування рішення та зобовязати вчинити певні дії, -

ВСТАНОВИВ:

02.03.2017 року до Київського районного суду м. Харкова надійшов адміністративний позов ОСОБА_1 в особі його представника ОСОБА_3, в якому вона просить визнати протиправним і скасувати рішення відповідача про повернення без розгляду на доопрацювання документів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги як інваліду ІІІ групи з 19.02.2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, повязаних з виконанням ним обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.07.2016 року №61 п.10; та зобовязати відповідача розглянути питання щодо призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи з 19.02.2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, повязаних з виконанням ним обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії відповідно до Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженого Постановою КМУ від 25.12.2013 року №975 та ст. 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності. В обгрунтування зазначених підстав посилається на наступне. Позивач проходив строкову військову службу в період з 21.04.1982 року по 19.06.1984 року у в/ч 2099, в тому числі у складі діючої армії під час бойових дій (виконання інтернаціонального обовязку) в Демократичній Республіці Афганістан. В 1983 році під час проходження служби позивач отримав поранення голови, правої ноги (контузія 1983р.), повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країні (ДРА), де велись бойові дії, внаслідок чого в подальшому отримав інвалідність. Позивачеві була встановлена ІІІ група інваліда війни з 19.02.2014 року по 01.03.2016 року. 05.11.2015 року відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» та Постанови КМУ №975 від 25.12.2013 року, позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою та усіма належними додатками стосовно призначення виплати одноразової грошової допомоги у звязку з встановленням йому ІІІ групи інвалідності, поранення, які повязані з виконанням обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велися бойові дії. Однак, на своє звернення позивач отримав відмову від Харківського обласного військового комісаріату, що слугувало підставою для звернення останнього до суду. Постановою Харківського окружного адміністративного суду від 27.04.2016 року, яка набрала законної сили, визнано протиправною бездіяльність Харківського обласного військового комісаріату, щодо неподання у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновку щодо виплату позивачу одноразової грошової допомоги,

передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані у військовому резерві» та зобовязано Харківський обласний військовий комісаріат повторно розглянути заяву позивача від 05.11.2015 року про виплату одноразової грошової допомоги. На виконання вказаного рішення суду Харківським обласним військовим комісаріатом було направлено висновок та документи позивача до Департаменту фінансів ОСОБА_2 оборони України для призначення одноразової грошової допомоги. Однак, як вбачається з листа Харківського обласного військового комісаріату від 29.08.2016 року №1984/ВСЗ на адресу позивача, рішенням Комісії ОСОБА_2 оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.07.2016 року протокол №61 п. 10, вирішено повернути подані документи позивача на доопрацювання. Позивач вважає таке рішення відповідача протиправним та таким, що порушує його законні права та інтереси, оскільки діючими нормами законодавства не надано Міноборони як розпоряднику бюджетних коштів приймати рішення про направлення документів на дооформлення. Разом з тим, зі змісту листа Харківського обласного військового комісаріату від 29.08.2016 року №1984/ВСЗ вбачається, що позивачеві фактично відмовлено у призначенні допомоги по інвалідності з посиланням на те, що на день звільнення з військової служби позивач проходив службу у Прикордонних військах КДБ СРСР. З вказівкою на п.17 Порядку №975 та ч.6 ст. 16-3, ст. 23 ЗУ «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» зазначено, що витрати, повязані з виплатою одноразової грошової допомоги особам, які проходили службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною Прикордонною службою України. Але з таким позивач не погоджується, оскільки станом на час проходження позивачем строкової військової служби та отримання поранення прикордонні війська входили до складу Збройних Сил СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні ОСОБА_2 оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало ОСОБА_2 оборони України, тому обовязок для призначення та виплати позивачу одноразової грошової допомоги у звязку із встановленням йому ІІІ групи Інвалідності внаслідок поранення, повязаного з виконанням обовязків військової служби, покладений саме на ОСОБА_2 оборони України. Також позивачем при зверненні з заявою про отримання одноразової грошової допомоги було подано всі необхідні документи, передбачені п. 11 Порядку №975.

В судовому засіданні представник позивача ОСОБА_3 підтримала вказаний позов в повному обсязі та просила його задовольнити.

Представник відповідача ОСОБА_2 оборони України ОСОБА_4 в судовому засіданні заперечував проти позову в повному обсязі та просив відмовити в його задоволенні, посилаючись на те, що позивач не надав документів, що свідчать про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва) , а тому неможливо визначити право позивача на отримання одноразової грошової допомоги, у військовому квитку позивача відсутні записи про отримані поранення, контузії, які засвідчені підписами військового комісара або командира військової частини та гербовою печаткою, та Міноборони не може бути належним відповідачем по даній справі, оскільки МО СРСР ніколи не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР, МО СРСР не здійснював розрахунків при звільненні позивача з військової служби, через що, витрати повязані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу, який проходив службу в Прикордонних військах, мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Тому прийняте рішення було прийнято в межах та у спосіб, визначений чинними нормативно-правовими актами, а отже є законним та обгрунтованим.

Вислухавши учасників судового розгляду, дослідивши письмові матеріали справи, суд задовольняє позов ОСОБА_1 з наступних підстав.

Судом встановлено, що позивач у період з 21 квітня 1982 року по 19 червня 1984 року проходив військову службу в лавах Збройних Сил Радянського Союзу, а саме у військовій частині 2099, у тому числі в період з з 17.06.1983 року по (кінцевої дати прибуття немає), з 02.08.1983 по 02.08.1983 року, з 08.08.1983 року по 18.06.1984 року брав участь у бойових діях на території Демократичної Республіки Афганістан.

Під час проходження строкової військової служби у Демократичній Республіці Афганістан позивач отримав поранення голови, правої ноги (контузію 1983 року).

За змістом витягу протоколу засідання Центральної військово-лікарської комісії по встановленню причинного звязку захворювань, поранень, контузій, травм, каліцтв у колишнього військовослужбовця ОСОБА_2 оборони України від 01.11.13 року №2656,

поранення голови, правої ноги (контузія 1983 року) є такими, що пов'язані з виконанням обов'язків військової служби під час перебування в країнах, де велись бойові дії.

З 19.02.2014 року по 19.02.2016 року, та з 01.03.2016 року позивачеві була встановлена ІІІ група інвалідності, що настала внаслідок виконання обовязків при перебуванні в країнах, де велись бойові дії.

Також 22.10.2013 року на підставі заяви ОСОБА_1 від 22.10.2013 року, позивач отримав висновок спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1870/ж, відповідно до якого описані рубці є наслідком загоєння ран, які могли утворитися внаслідок осколкових (вогнепальних) поранень, отриманих у 1983 році.

В подальшому позивач звернувся до Харківського обласного військового комісаріату із заявою та відповідними документами про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням III групи інвалідності, які були надіслані на адресу Департаменту фінансів МО України для вирішення питання призначення та виплати зазначеної допомоги.

29.08.2016 року Харківський обласний військовий комісаріат повідомив позивача про рішення Комісії ОСОБА_2 оборони з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.07.2016 року № 61 п.10, яким повернено документи на доопрацювання, та вказано, що на день звільнення з військової служби позивач проходив службу в Прикордонних військах КДБ СРСР, тому витрати повязані з виплатою одноразової грошової допомоги мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Крім того, в поданих документах немає документа, що свідчить про обставини поранення.

29.03.2016 року Адміністрація Державної прикордонної служби України повідомила позивача про відсутність підстав для виплати йому одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення III групи інвалідності, мотивуючи це тим, що він проходив строкову військову службу у військовій частині, що входила до складу прикордонних військ КДБ СРСР, а жодним нормативно-правовим актом України не передбачено, що Державна прикордонна служба України є правонаступником колишніх прикордонних військ КДБ СРСР. Також зазначено про те, що позивач не перебуває на військовому обліку в органах Держприкордонслужби, відповідно правових підстав для виплати йому допомоги немає. Також Адміністрація вважає, що призначити виплату одноразової грошової допомоги має ОСОБА_2 оборони України.

У зв'язку з тим, що ОСОБА_2 оборони України не прийняло рішення про призначення позивачу одноразової грошової допомоги, останній звернувся з адміністративним позовом до суду.

Таким чином, 29.07.2016 року Комісія з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби на своєму засіданні прийняла рішення повернути позивачу документи на доопрацювання, у зв'язку із тим, що він проходив строкову військову службу у прикордонних військах, а тому одноразову грошову допомогу повинна виплачувати Державна прикордонна служба України, та в поданих документах немає документа про обставини поранення.

Частиною другою статті 19 Конституції України встановлено, що органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбаченіКонституцією та законами України.

Приписами частини п'ятої статті 17 Конституції України передбачено, що держава забезпечує соціальний захист громадян України, які перебувають на службі у Збройних Силах України та в інших військових формуваннях, а також членів їхніх сімей.

Правове регулювання відносин між державною і громадянами України у зв'язку з виконанням ними конституційного обов'язку щодо захисту Вітчизни здійснюється у відповідності до Закону України від 20 грудня 1991 року № 2011-XII «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» (далі - Закон № 2011-ХІІ).

Пунктом 2 рішення Конституційного Суду України № 1-рп/99 від 9 лютого 1999 рокувизначено, що перехід від однієї форми регулювання суспільних відносин до іншої може здійснюватися, зокрема, негайно (безпосередня дія), шляхом перехідного періоду (ультраактивна форма) і шляхом зворотної дії (ретроактивна форма). За загальновизнаним принципом права закони та інші нормативно-правові акти не мають зворотної дії в часі. Цей принцип закріплений у частині першійстатті 58 Конституції України, за якою дію нормативно-правового акта в часі треба розуміти так, що вона починається з моменту набрання цим актом чинності і припиняється з втратою ним чинності, тобто до події, факту застосовується той закон або інший нормативно-правовий акт, під час дії якого вони настали або мали місце.

Відповідно до статті 41 Закону України від 25 березня 1992 року № 2232-XII «Про військовий обов'язок і військову службу» виплата одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори, та резервістів під час виконання ними обов'язків служби у військовому резерві здійснюється в порядку і на умовах, встановленихЗаконом України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей».

Соціальним захистом військовослужбовців, відповідно достатті 1 Закону № 2011-ХІІ, є діяльність (функція) держави, спрямована на встановлення системи правових і соціальних гарантій, що забезпечують реалізацію конституційних прав і свобод, задоволення матеріальних і духовних потреб військовослужбовців відповідно до особливого виду їх службової діяльності, статусу в суспільстві, підтримання соціальної стабільності у військовому середовищі. Це право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, у старості, а також в інших випадках, передбачених законом.

Відповідно до пункту 5 частини другоїстатті 16 Закону № 2011-ХІІодноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала в період проходження ним військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з проходженням ним військової служби, або встановлення особі, звільненій з військової служби, інвалідності не пізніше ніж через три місяці після звільнення її з військової служби чи після закінчення тримісячного строку, але внаслідок захворювання або нещасного випадку, що мали місце в період проходження зазначеної служби.

Виходячи з буквального тлумаченнястатті 16 Закону № 2011-ХІІ можна дійти висновку, що право на одноразову грошову допомогу у військовослужбовця виникає і у тому разі коли інвалідність настала після перебігу тримісячного строку з дня його звільнення зі служби, але внаслідок захворювання або одержаного каліцтва чи іншого ушкодження здоров'я, яке мало місце в період її проходження.

Аналогічна правова позиція висловлена колегією суддів Судової палати в адміністративних справах Верховного Суду України у постанові від 18 листопада 2014 року у справі №21-446а14 та 21 квітня 2015 року у справі № 21-135а15.

Згідно зістаттею 16-1 Закону № 2011-ХІІодноразова грошова допомога у випадках, зазначених у підпунктах 5 - 9 пункту 2статті 16 цього Закону, призначається і виплачується залежно від встановленої військовослужбовцю, військовозобов'язаному або резервісту інвалідності та ступеня втрати ним працездатності у розмірі, визначеному Кабінетом Міністрів України. При цьому у випадках, зазначених у підпункті 5 пункту 2 статті 16 цього Закону, розмір одноразової грошової допомоги не може бути меншим за 70-кратний прожитковий мінімум, встановлений законом для працездатних осіб.

Відповідно до частин другої, шостої, дев'ятоїстатті 16-3 Закону № 2011-ХІІ у випадках, передбачених підпунктами 4 - 9 пункту 2статті 16 цього Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується відповідним військовослужбовцям, військовозобов'язаним або резервістам.

Одноразова грошова допомога призначається і виплачується ОСОБА_2 оборони України, іншими центральними органами виконавчої влади, що здійснюють керівництво військовими формуваннями та правоохоронними органами, а також органами державної влади, військовими формуваннями та правоохоронними органами, в яких передбачено проходження військової служби військовослужбовцями, навчальних (або перевірочних) та спеціальних зборів - військовозобов'язаними, проходження служби у військовому резерві - резервістами.

Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги визначається Кабінетом Міністрів України.

Відповідно до пункту 2 статті16-2та пункту 9 статті 16-3 Закону № 2011-ХІІКабінет Міністрів України постановою від 25 грудня 2013 року № 975 затвердив Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - Порядок № 975).

Згідно з пунктами 11 та 13 Порядку № 975 військовослужбовець, військовозобов'язаний та резервіст, якому виплачується одноразова грошова допомога у разі настання інвалідності чи втрати працездатності без встановлення йому інвалідності, подає уповноваженому органу такі документи: заяву про виплату одноразової грошової допомоги у зв'язку з встановленням інвалідності чи часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності; довідку медико-соціальної експертної комісії про встановлення групи інвалідності або відсотка втрати працездатності із зазначенням причинного зв'язку інвалідності чи втрати працездатності. До заяви додаються копії: постанови відповідної військово-лікарської комісії щодо встановлення причинного зв'язку поранення (контузії, травми або каліцтва), захворювання; документа, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те, що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження; сторінок паспорта з даними про прізвище, ім'я та по батькові і місце реєстрації; документа, що засвідчує реєстрацію фізичної особи у Державному реєстрі фізичних осіб - платників податків, виданого органом доходів і зборів (для фізичної особи, яка через свої релігійні переконання відмовляється від прийняття реєстраційного номера облікової картки платника податків, офіційно повідомила про це відповідний орган доходів і зборів та має відмітку в паспорті громадянина України, - копію сторінки паспорта з такою відміткою).

Керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо

виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови

Відповідно до пункту 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженогопостановою Кабінету Міністрів України № 393 від 17 липня 1992 року(далі Порядок № 393), для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України «Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ», особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та ОСОБА_5, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз вищезазначених норм дає підстави суду вважати, що законодавцем передбачено прирівнювання соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Разом з цим, законодавцем встановлено обов'язок саме ОСОБА_2 оборони України на прийняття рішення про виплату одноразової грошової допомоги позивача у зв'язку із встановленням останньому III групи інвалідності, пов'язаної із виконанням обов'язків військової служби під час здійснення інтернаціонального обов'язку в Республіці Афганістан.

Окрім цього слід зауважити, що позивач надав ОСОБА_2 оборони України всі необхідні документи, визначені пунктом 11 Порядку № 975, для призначення позивачу одноразової грошової допомоги.

Посилання, що позивачем не надано документ про обставини поранення є безпідставними з наступних підстав.

Відповідно до п. 21.7.Положення про військово-лікарську експертизу в Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України 14 серпня 2008№ 402та зареєстрованого в ОСОБА_2 юстиції України 17 листопада 2008 року за №1109/15800 (далі - Положення № 402) постанова ВЛК про причинний зв'язок поранення (травми, контузії, каліцтва) приймається відповідно до висновку, зазначеного в довідці про обставини травми (поранення,контузії, каліцтва), або засвідченої копії Акта про нещасний випадок (додаток 1 до Інструкції про розслідування та облік нещасних випадків, професійних захворювань і аварій у Збройних Силах України, затвердженої наказом Міністра оборони України від 06 лютого 2001 року № 36(0169-01 ), зареєстрованої в ОСОБА_2 юстиції України 23 лютого 2001 року за № 169/5360 (зі змінами)), у яких зазначаються обставини отримання поранення (контузії, травми, каліцтва). На військовослужбовців довідка про обставини травми (поранення,контузії, каліцтва) оформляється у 2 примірниках, перший подається у госпітальну (гарнізонну) ВЛК, а другий зберігається постійно в особовій справі військовослужбовця. У виняткових випадках допускається розгляд ВЛК копії вказаної довідки, засвідченої відповідною посадовою особою та скріпленої гербовою печаткою військової частини (закладу охорони здоров'я Збройних Сил України).

Згідно з п. 21.8. Положення № 402 при медичному огляді військовослужбовців, колишніх військовослужбовців, військовозобов'язаних і резервістів, призваних на збори, які одержали поранення (травму, контузію, каліцтво) до введення в дію Положення про військово-лікарську експертизу та медичний огляд у Збройних Силах України, затвердженого наказом Міністра оборони України від 04 січня 1994 року № 2 (0177-94), зареєстрованого в ОСОБА_2 юстиції України 29 липня 1994 року за № 177/386, і не мають довідки, виданої військовою частиною, ВЛК можуть бути прийняті до уваги достовірні документи про причини і обставини одержання військовослужбовцем поранення (контузії, травми, каліцтва) (записи про первинне звернення по медичну допомогу із зазначенням обставин одержання поранення (травми), витяг із історії хвороби, матеріали службового розслідування, дізнання, досудового слідства за фактом поранення (травми) та інші медичні або військово-облікові документи).

З аналізу вказаних нормативно-правових актів вбачається, що документом, що свідчить про причини та обставини поранення (контузії, травми або каліцтва), зокрема про те,

що воно не пов'язане із вчиненням особою кримінального чи адміністративного правопорушення або не є наслідком вчинення нею дій у стані алкогольного, наркотичного чи токсичного сп'яніння, або навмисного спричинення собі тілесного ушкодження може бути будь-який документ, який містить таку інформацію.

Висновком спеціаліста у галузі судово-медичної експертизи №1870/ж від 22.10.2013 року не встановлено в діях позивача протиправного діяння на момент отримання поранення (контузії), і цей висновок є належним документом, що і свідчить про причини та обставини поранення, травми, контузії та захворювання, що також підтверджується протоколом №2656 від 01.11.13 року.

Крім того, в ч.2 ст.72 КАС Українизазначено, що в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Статтею 159 КАС України встановлено, що судове рішення повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яке ухвалене судом відповідно до норм матеріального права при дотриманні норм процесуального права. Обґрунтованим є рішення, ухвалене судом на підставі повно і всебічно з'ясованих обставин в адміністративній справі, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

ОСОБА_2 оборони України повернуто документи щодо призначення допомоги на дооформлення, рішення по суті по заяві позивача прийнято не було.

Однак, Порядком № 975 не передбачено повернення документів на дооформлення, за наслідками розгляду документів щодо призначення та виплати одноразової грошової допомоги внаслідок встановлення інвалідності.

З урахуванням наведеного, суд приходить до висновку про безпідставність необхідності повернення документів на доопрацювання за наслідками розгляду відповідної заяви разом із поданими документами, а тому суд задовольняє позов, та визнає протиправним та скасовує рішення ОСОБА_2 оборони України про повернення без розгляду на доопрацювання документів щодо призначення позивачу одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи з 19.02.2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, повязаних з виконанням ним обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.07.2016 року №61 п.10, та зобовязує ОСОБА_2 оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи з 19.02.2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, повязаних з виконанням ним обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії у відповідності з «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, та ст. ст. 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Керуючись ст.ст.6, 11, 19, 72, 86, 159, 100, 104-105,181 КАС України, суд,-

ПОСТАНОВИВ:

Адміністративний позов ОСОБА_1 задовольнити.

Визнати протиправним та скасувати рішення ОСОБА_2 оборони України про повернення без розгляду на доопрацювання документів щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи з 19.02.2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, повязаних з виконанням ним обовязків військової служби при перебуванні в країнах, де велись бойові дії, оформлене протоколом засідання комісії з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29.07.2016 року №61 п.10.

Зобовязати ОСОБА_2 оборони України розглянути питання щодо призначення та виплати ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги, як інваліду ІІІ групи з 19.02.2014 року, інвалідність якого настала внаслідок поранення, контузії, захворювання, повязаних з виконанням ним обовязків військової служби при перебуванні в країнах,

де велись бойові дії у відповідності з «Порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві», затвердженим Постановою Кабінету Міністрів України №975 від 25.12.2013 року, та ст. ст. 16-16-3 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» у розмірі 150-кратного прожиткового мінімуму для працездатних осіб на дату встановлення інвалідності.

Постанова може бути оскаржена в апеляційному порядку до Харківського апеляційного адміністративного суду через суд першої інстанції протягом десяти днів з дня отримання сторонами копії цієї постанови.

СУДДЯ