Рішення № 66241350, 24.04.2017, Рубіжанський міський суд Луганської області

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24.04.2017 року Провадження №2/425/134/17

Справа №425/109/17

місто Рубіжне Луганської області

Рубіжанський міський суд Луганської області у складі:

головуючого судді Романовського Є.О.,

за участю секретаря Вада Ю.С.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в залі суду в м. Рубіжне, цивільну справу за позовом ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним.

В С Т А Н О В И В :

Позивач звернувся до суду з зазначеним позовом, мотивуючи свої вимоги тим, що 09 квітня 2014 року Рубіжанським міським судом Луганської області ухвалено рішення по справі № 425/247/14, яке набрало чинності 22.04.2014 року, про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на його користь суми боргу у розмірі

319960 грн. та судових витрат у розмірі 3199,60 грн. Під час розгляду зазначеної справи, ухвалою суду від 17.02.2014 року було накладено арешт на майно в межах суми стягнення 319 960 грн., що належить ОСОБА_4 та арешт на майно в межах суми стягнення

319 960 грн., що належить ОСОБА_5 Однак остання, маючи намір уникнути відповідальності за борговими зобовязаннями, ігноруючи ухвалу про забезпечення позову, здійснила відчуження майна шляхом укладення з ОСОБА_2 договорів дарування 18.02.2014 року майна у вигляді нежитлової будівлі з підсобними приміщеннями, які знаходиться по вул. Б. Хмельницького, 79-А у м. Рубіжне Луганської області і складає 43/100 часток цілого обєкту. Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.07.2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26.07.2016 року зазначений договір дарування визнано недійсним. Незважаючи на це, 13.10.2016 року ОСОБА_2 здійснила відчуження зазначеного вище нерухомого майна, шляхом укладання договору дарування з ОСОБА_3

В наслідок того, що ОСОБА_2 не мала права укладати договір дарування від 13.10.2016 року з ОСОБА_3, оскільки рішенням суду його визнано недійсним та посилаючись на ст. ст. 203, 215 ЦК України просив суд, визнати недійсним договір дарування серія та номер 490 від 13.10.2016 року на нежитлову будівлю з підсобним приміщенням, які знаходяться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне,

вул. Б. Хмельницького, 79-А та складають 43/100 часток цілого обєкту, укладений між ОСОБА_2 та ОСОБА_3, який посвідчений приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6

В судовому засіданні представник позивача підтримав позовні вимоги у повному обсязі та просив їх задовольнити, надав аналогічні пояснення по суті позову.

Відповідач ОСОБА_2 в судове засідання не зявилась, про день та час слухання справи була повідомлена належним чином, надала до суду заяву в якій просила розглянути справу без її участі та заперечення проти позову, де зазначила, що з позовними вимогами не згодна за наступних підстав. 18.02.2014 року ОСОБА_5 подарила відповідачу 43/100 частини нежитлової будівлі з підсобним приміщенням, які знаходяться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Б. Хмельницького, 79-А. Під час укладання договору дарування приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_7 перевірялась відсутність заборони відчуження зазначеної вище нежитлової будівлі через Державний реєстр майнових прав на нерухоме майно по ідентифікатору пошуку 47698319 та 47698825, які були оформлені 18.02.2014 року. Про те, що 01.07.2016 року Рубіжанським міським судом Луганської області було ухвалено рішення про визнання недійсним договору дарування від

18.02.2014 року, ОСОБА_2 було не відомо, оскільки у судовому засіданні вона участі не приймала, рішення суду не отримувала. 13.10.2016 року ОСОБА_2 згідно договору дарування подарувала ОСОБА_3 43/100 частини зазначеної нежитлової будівлі. Під час укладання договору дарування приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 перевірялась відсутність заборони відчуження обєкту дарування через Державний реєстр майнових прав на нерухоме майно, однак ніяких заборон на відчуження не виявлено, вказана будівля під заставою не знаходилася та попередня реєстрація права власності на майно скасована не була. На підставі викладеного просить суд відмовити у задоволенні позову за необґрунтованістю.

Відповідач ОСОБА_3 у судове засідання не зявилася, про день та час слухання справи повідомлялася належним чином, про що свідчать рекомендовані повідомлення від 20.02.2017 року, 04.03.2017 року, 06.04.2017 року з відміткою про особисте вручення та рекомендоване повідомлення від 20.03.2017 року з відміткою «повернуто через не запит», причини не явки суду не повідомила, заперечень та заяв до суду не надавала.

Третя особа - приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 в судовому засіданні проти задоволення позову не заперечувала та пояснила суду, що не знала про наявність рішень Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.07.2016 року та апеляційного суду Луганської області від 26.07.2016 року, а тому посвідчила спірний договір.

Заслухавши пояснення представника позивача, третьої особи, свідка, роз глянувши справу в межах заявлених вимог, дослідивши та оцінивши представлені по справі докази в їх сукупності, суд прийшов до наступного.

Судом встановлено, що ухвалою Рубіжанського міського суду Луганської області від 17.02.2014 року накладено арешт на майно, що належить ОСОБА_4В та

ОСОБА_5 в межах суми стягнення 319 960 грн.(а.с.7-8).

Відповідно до рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 09.04.2014 року, яке набрало законної сили 22.04.2014 року, з ОСОБА_4, ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 стягнуто в солідарному порядку суму боргу у розмірі

319 960 грн. та судові витрати у розмірі 3199,60 грн. (а.с. 5-6).

Рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.07.2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26.07.2016 року договір дарування нежитлової будівлі з підсобним приміщенням від 18.02.2014 року, які знаходиться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Б. Хмельницького, 79-А та складають 43/100 часток цілого обєкту, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визнано недійсним (а.с. 9-14).

Згідно відповіді на звернення від 21.12.2015 року № 17505, наданої відділом державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції, залишок заборгованості ОСОБА_5 перед ОСОБА_1 по виконавчому листу 2/425/189 від 09.04.2014 року станом на 02.09.2015 року складає 322 176,32 грн. (а.с. 15-16).

Згідно рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 10.10.2016 року з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 стягнуто в солідарному порядку інфляційні нарахування у розмірі 201 562,54 грн. та три відсотки річних у розмірі 20 067,09 грн., а всього 221629,63 грн. (а.с. 18-19).

В провадженні відділу державної виконавчої служби Рубіжанського міського управління юстиції на примусовому виконанні знаходиться виконавчий лист

№ 2/425/664/16 від 09.11.2016 року про стягнення в солідарному порядку з ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на користь ОСОБА_1 інфляційних нарахувань у розмірі

201 562,54 грн. та три відсотки річних у розмірі 20067,09 грн., а всього 221629,63 грн., що підтверджується копією постанови про відкриття виконавчого провадження від

16.11.2016 року ВП № 52894233 (а.с. 17).

Відповідно до відповіді приватного нотаріуса Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_7 від 28.12.2016 року, нею на примірнику договору дарування нежитлової будівлі за р. № 237 від 18.02.2014 року, який зберігаються в матеріалах нотаріальної справи та в реєстрі нотаріальних дій №1 2014 р. проставлено відмітки про визнання нотаріально посвідченого договору недійсним

(а.с. 20).

Згідно копії витягу за результатом пошуку інформації про зареєстровані речові права, їх обтяження на обєкт нерухомого майна у порядку доступу нотаріусів до Державного реєстру речових прав на нерухоме майно від 28.12.2016 року та копії договору дарування від 13.10.2016 року № 490,

ОСОБА_2 передала безоплатно на підставі договору дарування у власність ОСОБА_3 43/100 часток нежитлової будівлі з підсобними приміщеннями, які знаходяться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Б. Хмельницького, 79-А

(а.с. 21-22, 122-123).

Допитана в якості свідка приватний нотаріус Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_7 пояснила суду, що

ОСОБА_2 зверталася до неї для посвідчення оспорюваного договору дарування, однак вона їй відмовила внаслідок того, що їй було відомо про рішення Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.07.2016 року та апеляційного суду Луганської області від 26.07.2016 року, якими договір дарування від 18.02.2014 року, укладений між ОСОБА_5 та ОСОБА_2 визнано недійсним.

Відповідно до вимог ст. ст.10,60 ЦПК Україникожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, крім випадків, встановлених цим Кодексом.

Відповідно до ст. 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною(сторонами) вимог,які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостоюстатті 203 цього Кодексу, вимога про визнання оспорюваного правочину недійсним може бути пред'явлена тільки особами, визначеними у ЦКй інших законодавчих актах, що встановлюють оспорюваність правочинів - а саме, однією зі сторін, або заінтересованою стороною, тобто права яких вже порушені укладенням договору.

Положеннями п. 5Постанови Пленуму Верховного суду України № 9 від 06.11.2009 року «Про судову практику розгляду цивільних справ про визнання правочинів недійсними» встановлено,що відповідно до статей215та216 ЦКвимога про визнання оспорюваного правочину недійсним та про застосування наслідків його недійсності, а також вимога про застосування наслідків недійсності нікчемного правочину може бути заявлена як однією зі сторін правочину, так і іншою заінтересованою особою, права та законні інтереси якої порушено вчиненням правочину.

Згідно із ч. 9ст. 153 ЦПК Україниухвала про забезпечення позову виконується негайно в порядку, встановленому для виконання судових рішень.

Пунктом 10постанови Пленуму ВСУ від 22.12.2006 N 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову»розяснено, що заходи забезпечення позову мають тимчасовий характер і діють до виконання рішення суду, яким закінчується розгляд справи по суті. Зважаючи на це, суд при задоволенні позову не вправі скасовувати вжиті заходи до виконання рішення або зміни способу його виконання, за винятком випадків, коли потреба в забезпеченні позову з тих чи інших причин відпала або змінились обставини, що зумовили його застосування.

Відповідно дост. 360-7 ЦПК України висновок щодо застосування норм права, викладений у постанові Верховного Суду України, має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції при застосуванні таких норм права. Суд має право відступити від правової позиції, викладеної у висновках Верховного Суду України, з одночасним наведенням відповідних мотивів.

В правових позиціях Верховного Суду України від 25.05.2016 року по справі

№ 6-605цс16 зазначено, що зміст правочину не може суперечитиЦК України, іншим актам цивільного законодавства, а також інтересам держави і суспільства, його моральним засадам, а недодержання стороною (сторонами) правочину в момент його вчинення цих вимог чинності правочину є підставою недійсності відповідного правочину (частина перша статті 203, частина першастатті 215 ЦК України).

Згідно з частинами другою та третьоюстатті 215 ЦК Українинедійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається. Якщо недійсність правочину прямо не встановлена законом, але одна із сторін або інша заінтересована особа заперечує його дійсність на підставах, встановлених законом, такий правочин може бути визнаний судом недійсним (оспорюваний правочин). Загальним правовим наслідком недійсності правочину (стаття 216 ЦК України) є реституція, яка застосовується як належний спосіб захисту цивільного права та інтересу за наявності відносин, які виникли в зв'язку з вчиненням особами правочину та внаслідок визнання його недійсним.

При цьому правом оспорювати правочин і вимагати проведення реституціїЦК Українинаділяє не лише сторону (сторони) правочину, але й інших, третіх осіб, що не є сторонами правочину, визначаючи статус таких осіб як «заінтересовані особи» (статті215,216 ЦК України).

З огляду на зазначені приписи, правила статей15,16 ЦК України, а також статей1,2-4,14,215 ЦПК Україникожна особа має право на захист, у тому числі судовий, свого цивільного права, а також цивільного інтересу, що загалом може розумітися як передумова для виникнення або обов'язковий елемент конкретного суб'єктивного права, як можливість задовольнити свої вимоги за допомогою суб'єктивного права та виражатися в тому, що особа має обґрунтовану юридичну заінтересованість щодо наявності/відсутності цивільних прав або майна в інших осіб.

Таким чином, оспорювати правочин може також особа (заінтересована особа), яка не була стороною правочину, на час розгляду справи судом не має права власності чи речового права на предмет правочину та/або не претендує на те, щоб майно в натурі було передано їй у володіння. Вимоги заінтересованої особи, яка в судовому порядку домагається визнання правочину недійсним (частина третя статті 215 ЦК України), спрямовані на приведення сторін недійсного правочину до того стану, який саме вони, сторони, мали до вчинення правочину. Власний інтерес заінтересованої особи полягає в тому, щоб предмет правочину перебував у власності конкретної особи чи щоб сторона (сторони) правочину перебувала у певному правовому становищі, оскільки від цього залежить подальша можливість законної реалізації заінтересованою особою її прав.

Статтею 124 Конституції Українивизначений принцип обов'язковості судових рішень, який із огляду на положення статей14,153 ЦПК Українипоширюється також на ухвалу суду про забезпечення позову. При цьому відповідно до частини третьоїстатті 151 ЦПК Українизабезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду.

Забезпечення позову по суті - це обмеження суб'єктивних прав, свобод та інтересів відповідача або пов'язаних із ним інших осіб в інтересах забезпечення реалізації в майбутньому актів правосуддя і задоволених вимог позивача (заявника). Зазначені обмеження встановлює суд в ухвалі, вони діють до заміни судом виду забезпечення позову або скасування заходів забезпечення позову (стаття 154 ЦПК України). Тому той факт, що встановлені судом в ухвалі обмеження не було зареєстровано у відповідному державному реєстрі, ведення якого передбаченоЗаконом України № 1952-ІV від 1 липня 2004 року «Про державну реєстрацію речових прав на нерухоме майно та їх обтяжень», сам по собі не може слугувати підставою для висновку про відсутність такого обмеження і про те, що відповідач має право вільно розпоряджатися нерухомим майном, якщо про встановлену судом заборону відчужувати майно відповідачу достеменно відомо.

Суд вважає доведеним той факт, що ОСОБА_2 було достеменно відомо, що договір дарування нежитлової будівлі з підсобними приміщеннями, які знаходиться за адресою: Луганська область, м. Рубіжне, вул. Б. Хмельницького, 79-А та складаються з 43/100 часток цілого обєкту, укладений між ОСОБА_5 та нею, визнано рішенням Рубіжанського міського суду Луганської області від 01.07.2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Луганської області від 26.07.2016 року недійсним, що підтверджується долученими до матеріалів справи копіями документів (а.с. 65-100), а тому вона свідомо здійснила відчуження майна.

Таким чином, встановлені обставини свідчить про невідповідність договору дарування від 13.10.2016 рокувимогам ч. 1ст. 203 ЦК України, що є підставою для визнання його недійсним у відповідності з положеннями ч. 1ст. 215 ЦК України, оскільки цією угодою порушується право позивача на виконання рішення суду за рахунок арештованого нерухомого майна, а тому позовні вимоги підлягають задоволенню.

Керуючись ст. ст.3-4, 10-11, 57-61, 88, 209, 212-215 Цивільного процесуального кодексу України, на підставі ст. ст. 15-16, 203, 215 Цивільного кодексу України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Позовні вимоги ОСОБА_1 до ОСОБА_2, ОСОБА_3 про визнання правочину недійсним задовольнити.

Визнати договір дарування серія та номер 490 від 13.10.2016 року на нежитлову будівлю з підсобним приміщенням, які знаходяться за адресою: Луганська область,

м. Рубіжне, вул. Б. Хмельницького, 79-А та складають 43/100 часток цілого обєкту, укладений між ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) та ОСОБА_3 (зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код: НОМЕР_2), який посвідчений приватним нотаріусом Рубіжанського міського нотаріального округу Луганської області ОСОБА_6 недійсним.

Стягнути з ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний код: НОМЕР_1) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний код: НОМЕР_3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 (триста двадцять) грн.

Стягнути з ОСОБА_3 (зареєстрованої за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_3, ідентифікаційний код: НОМЕР_2) на користь ОСОБА_1 (ІНФОРМАЦІЯ_4, зареєстрованого за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_5, ідентифікаційний код: НОМЕР_3) витрати по сплаті судового збору у розмірі 320 (триста двадцять) грн.

Рішення суду може бути оскаржено до апеляційного суду Луганської області шляхом подання апеляційної скарги через Рубіжанський міський суд Луганської області протягом десяти днів з дня його проголошення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення. Рішення суду набирає законної сили після закінчення строку для подання апеляційної скарги, якщо апеляційна скарга не була подана. У разі подання апеляційної скарги, рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним судом.

Суддя Є. О. Романовський