Ухвала суду № 66240885, 25.04.2017, Апеляційний суд Кіровоградської області

Апеляційний суд Кіровоградської області

№ провадження 22-ц/781/747/17 Головуючий у суді І-ї інстанції ОСОБА_1

Доповідач Кіселик С. А.

УХВАЛА

Іменем України

25.04.2017 Колегія суддів судової палати в цивільних справах апеляційного суду Кіровоградської області в складі :

Головуючого : судді Кіселика С.А.,

суддів : Суровицької Л.В., Чельник О.І.,

за участі секретаря судового засідання Постоєнко А.І.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні, в місті Кропивницькому, цивільну справу за апеляційною скаргою ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» на рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 лютого 2017 року, по справі за позовом ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про визнання недійсним договору фінансового лізингу,

В С Т А Н О В И Л А :

В вересні 2016 року позивач звернувся до суду з позовом про визнання недійсним договору фінансового лізингу від 14.07.2016 року № 004718, укладеного між ОСОБА_2 та Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» та стягнення з відповідача коштів в розмірі 25000,00 грн.

В обґрунтування позовних вимог зазначено, що 14.07.2016 року в місті Тернопіль між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» та ОСОБА_2 укладено договір фінансового лізингу № 004718, відповідно до якого позивач мав намір для особистих потреб придбати у відповідача трактор МТЗ 892. В усній формі представник відповідача розяснив позивачу, що останній повинен спочатку сплатити передплату за транспортний засіб в сумі 25000,00 грн., шляхом перерахування коштів на розрахунковий рахунок відповідача, після чого з ОСОБА_2 буде укладено договір лізингу і протягом декількох днів відповідач передасть позивачу в користування предмет лізингу. В той же день, позивачем сплачено на рахунок Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» кошти в сумі 25000,00 грн. із зазначенням призначення платежу «згідно договору № 004718». Через декілька днів ОСОБА_2 намагався зясувати коли відповідач придбає предмет лізингу для наступної передачі його позивачу згідно умов договору. Проте, відповідачем повідомлено, що трактор буде закуплений лише після сплати половини його вартості. Позивачу не було розяснено призначення платежу в сумі 25000,00 грн., який виявився винагородою відповідачу за організаційні заходи, повязані з підготовкою та укладенням договору. З умовами договору ОСОБА_2 фактично ознайомився вже після його підписання. Під час попередніх переговорів, представником компанії, позивача було введено в оману щодо умов виконання договірних зобовязань. Після вивчення змісту договору та кількох днів безрезультатних дзвінків, ОСОБА_2 стало зрозуміло, що сплачені кошти в добровільному порядку не повернути, та можливості розірвати договір немає, оскільки в договорі не передбачено можливості розірвання з ініціативи лізингоодержувача, що є порушенням прав позивача як споживача. Таким чином, договір фінансового лізингу є несправедливим та таким, що суперечить принципу добросовісності. Під час укладення оспорюваного договору відповідач вдався до нечесної підприємницької діяльності. Також, відсутні відомості щодо наявності у відповідача ліцензії на вчинення оспорюваного договору. Крім того, позивач вказує на відсутність нотаріального посвідчення оспорюваного договору.

Рішенням Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 лютого 2017 року задоволено позов ОСОБА_2 до Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» про захист прав споживачів, визнання недійсним договору фінансового лізингу та стягнення грошових коштів.Суд визнав недійним договір фінансового лізингу № 004718 від 14.07.2016 року, укладений між Товариством з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «ЕТАЛОН» та ОСОБА_2. Стягнуто з Товариства з обмеженою відповідальністю «ЕТАЛОН» (що знаходиться за адресою: 01133, місто Київ, вулиця Кутузова, 18/7, кімната 613, ЄДРПОУ 38865527) на користь ОСОБА_2 (ІНФОРМАЦІЯ_1, що зареєстрований за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_2, ідентифікаційний номер НОМЕР_1) 25000,00 грн. сплачених коштів, а також 1102,40 грн. судового збору.

У апеляційній скарзі ТОВ «Лізингова компанія «Еталон», посилаючись на порушення норм матеріального і процесуального права, просить скасувати рішення суду першої інстанції та ухвалити нове рішення, яким відмовити позивачу у задоволенні його позову.

Представник відповідача в судове засідання апеляційного суду не зявився, про час і місце розгляду справи повідомлений в порядку, визначеному ст.76 ЦПК України, що підтверджується рекомендованими повідомленнями про вручення поштових відправлень з судовою повісткою. Враховуючи положення ч.2 ст.305 ЦПК України, згідно з якою неявка сторін або інших осіб, які беруть участь у справі, належним чином повідомлених про час і місце розгляду справи, не перешкоджає розглядові справи, колегія суддів вирішила розглядати справу у відсутності відповідача.

Заслухавши суддю-доповідача, позивача, дослідивши матеріали справи, перевіривши законність і обґрунтованість рішення суду та обґрунтованість доводів апеляційної скарги у встановлених статтею 303 ЦПК України межах, колегія суддів вважає, що передбачених законом підстав для її задоволення немає.

Судом встановлено, що 14 липня 2016 року між ТОВ «Лізингова компанія «Еталон» (лізингодавець) та позивачем (лізингоодержувач) було укладено договір фінансового лізингу № 004718, за умовами якого лізингодавець зобов'язався придбати та передати на умовах фінансового лізингу у користування майно, а саме: трактор МТЗ-892, а лізингоодержувач зобов'язався прийняти предмет лізингу та сплачувати лізингові платежі й інші платежі, згідно із умовами цього договору (а.с.7-13).

Відповідно до додатку 1 до договору вартість предмета лізингу становить 250 000 грн., відсоток платежів 50 % від вартості предмета лізингу, щомісячний платіж становить 10416,67 грн., комісійна винагорода лізингодавця за організаційні заходи 10 % від вартості предмета лізингу (25 000грн), комісійної винагороди лізингодавця за передачу предмета лізингу 3 % (7500грн) (а.с.14).

Згідно з додатком 2 до договору вартість предмета лізингу становить 250 000грн, авансовий платіж 50 %, сума лізингу 125000 грн, викупна вартість 3750 грн., відсоткова ставка 12,5 %, комісія 5 % та щомісячний платіж 3 140 грн. 28 коп., період лізингу 60 місяців, комісія, яку повинен сплатити лізингоодержувач за передачу предмета лізингу становить 7500 грн. (а.с.15).

На виконання умов договору 14 липня 2016 року, на рахунки ТОВ «ЛК «Еталон», ОСОБА_2 вніс 25000 грн. Призначення платежу «згідно договору». (а.с.17).

Вважаючи умови договору фінансового лізингу несправедливими, а договір таким, що укладений з порушенням вимог закону, позивач звернувся до суду з позовом про визнання цього договору недійсним.

Ухвалюючи рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2, суд першої інстанції, вважав, що договір фінансового лізингу, укладений між ТОВ «ЛК «Еталон» та позивачем, має умови, які вказують на несправедливість відносно споживача, укладений з порушенням вимог закону, тому цей договір підлягає визнанню недійсним.

Колегія суддів погоджується з таким висновком суду, оскільки суд дійшов його з додержанням вимог матеріального і процесуального права.

Відповідно до частин першої, другої статті 215 ЦК України підставою недійсності правочину є недодержання в момент вчинення правочину стороною (сторонами) вимог, які встановлені частинами першою-третьою, пятою та шостою статті 203 цього Кодексу.

Недійсним є правочин, якщо його недійсність встановлена законом (нікчемний правочин). У цьому разі визнання такого правочину недійсним судом не вимагається.

Відносини, що виникають у звязку з договором фінансового лізингу, регулюються положеннями ЦК України про лізинг, найм (оренду), купівлю-продаж, Законом України від 16 грудня 1997 року № 723/97-ВР «Про фінансовий лізинг».

Стаття 18 Закону України від 12 травня 1991 року № 1023-XII «Про захист прав споживачів» (далі - Закон № 1023-ХІІ) містить самостійні підстави визнання недійсними умов договорів, що обмежують права споживача.

Так, за змістом ч.5 ст.18 Закону № 1023-ХІІ у разі визнання окремого положення договору несправедливим, включаючи ціну договору, може бути визнано недійсним або змінено таке положення, а не сам договір.

У разі коли зміна окремих положень або визнання їх недійсними зумовлює зміну інших положень договору, на вимогу споживача такі положення підлягають зміні або договір може бути визнаний недійсним у цілому (ч.6 ст.18 Закону № 1023-ХІІ).

Визначення поняття «несправедливі умови договору» закріплено в ч.2 ст. 18 цього Закону. Умови договору є несправедливими, якщо всупереч принципу добросовісності його наслідком єістотний дисбаланс договірних прав таобов'язків на шкоду споживачу.

Аналізуючи норму ст. 18 Закону України «Про захист прав споживачів» можна дійти висновку, що для кваліфікації умов договору несправедливими, необхідна наявність одночасно таких ознак: по-перше, умови договору порушують принцип добросовісності (п. 6 ч.1 ст. 3, ч.3 ст. 509 ЦК України); по-друге, умови договору призводять до істотного дисбалансу договірних прав та обовязків сторін; по-третє, умови договору завдають шкоди споживачеві.

Несправедливими є, зокрема, умови договору про: виключення або обмеження прав споживача стосовно продавця (виконавця, виробника) або третьої особи у разі повного або часткового невиконання чи неналежного виконання продавцем (виконавцем, виробником) договірних зобовязань, включаючи умови про взаємозалік, зобовязання споживача з оплати та його вимог у разі порушення договору з боку продавця (виконавця, виробника);встановлення жорстких обовязків споживача, тоді як надання послуги обумовлене лише власним розсудом виконавця; (п.,п. 2,3 ч.3 ст.18 Закону № 1023-ХІІ); надання можливості продавцю (виконавцю, виробнику) не повертати кошти на оплату, здійснену споживачем, у разі відмови споживача укласти або виконати договір, без встановлення права споживача на одержання відповідної компенсації від продавця (виконавця, виробника) у звязку з розірвання або невиконанням ним договору (п. 4 ч.3 ст. 18 Закону).

Судом зясовано, що умовами укладеного між сторонами договору передбачено, що у разі збільшення вартості предмета лізингу до моменту повної сплати авансового платежу лізингоодержувачем, останній повинен одноразово сплатити різницю такої вартості до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем, з метою відповідності відсоткового розміру авансового платежу, визначеного в додатку 1 до цього договору, фактичній вартості предмета лізингу на момент його купівлі в продавця, а також одноразово сплатити різницю комісії за організацію та оформлення договору до моменту купівлі предмета лізингу лізингодавцем. У разі зменшення вартості предмета лізингу на момент його передачі лізингоодержувачу різниця комісії за організацію та оформлення договору поверненню не підлягає (пункт 5.4 договору).

За змістом ч.5 ст. 11 Закону № 1023-ХІІ до договорів зі споживачами про надання споживчого кредиту застосовуються положення цього Закону про несправедливі умови в договорах, зокрема положення, згідно з якими передбачаються зміни в будь-яких витратах за договором, крім відсоткової ставки.

З урахуванням зазначеного, суд першої інстанції дійшов правильного висновку, що несправедливими є положення договору про фінансовий лізинг, які містять умови про зміни у витратах, які, у свою чергу, завдають шкоди споживачеві.

Відповідно до ч.2 ст. 806 ЦК України до договору лізингу застосовуються загальні положення про найм (оренду) з урахуванням особливостей, встановлених цим параграфом та законом. До відносин, пов'язаних з лізингом, застосовуються загальні положення про купівлю-продаж та положення про договір поставки, якщо інше не встановлено законом.

Також, виходячи з аналізу норм чинного законодавства, договір лізингу за своєю правовоюприродоюєзмішанимдоговоромта міститьелементидоговоруоренди(найму) тадоговорукупівлі-продажу транспортного засобу, щовипливає зізмісту договору відповіднодост.. 628ЦКУкраїни.

Згідно зі ст.799 ЦК України договір найму транспортного засобу укладається у письмовій формі; договір найму транспортного засобу за участю фізичної особи підлягає нотаріальному посвідченню.

Відповідно до ч.1 ст. 220 ЦК України у разі недодержання сторонами вимоги закону про нотаріальне посвідчення договору такий договір є нікчемним.

Судом зясовано, що договір фінансового лізингу від 14 липня 2016 року № 004718 нотаріально посвідчений не був.

Отже, задовольняючи вимоги ОСОБА_2 суд дійшов обґрунтованого висновку про несправедливі, відносно споживача, умови спірного договору фінансового лізингу та відсутність нотаріального посвідчення спірного договору, що є підставою для визнання його недійсним відповідно до вимог статей 203, 215 ЦК України та Закону № 1023-XII.

Такий висновок суду першої інстанції узгоджуються з правовою позицією, викладеною у постановах Верховного Суду України від 16 грудня 2015 року у справі № 6-2766цс15 та від 11 травня 2016 року у справі № 6-65 цс16, яка згідно зі ст. 3607 ЦПК України має враховуватись іншими судами загальної юрисдикції. Підстав для відступу від правової позиції викладеної у висновках Верховного Суду України колегія суддів не вбачає.

За приписами ст.308 ЦПК України апеляційний суд відхиляє апеляційну скаргу і залишає рішення без змін, якщо визнає, що суд першої інстанції ухвалив рішення з додержанням норм матеріального і процесуального права. Не може бути скасоване правильне по суті і справедливе рішення суду з одних лише формальних міркувань.

Рішення суду відповідає обставинам справи, наданим сторонами доказам, по суті правильне, ухвалене з додержанням вимог закону, тому колегія суддів не вбачає підстав для його скасування.

Доводи апеляційної скарги не дають підстав для висновку, що при розгляді справи судом першої інстанції допущено порушення норм матеріального та процесуального права, які давали б підстави для скасування рішення суду, а фактично зводяться до переоцінки доказів і незгоди з висновками суду з їх оцінки, тому апеляційна скарга підлягає відхиленню.

Керуючись ст.ст.209,307,308,313,314,315 ЦПК України колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Кіровоградської області

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу Товариства з обмеженою відповідальністю «Лізингова компанія «Еталон» відхилити.

Рішення Кіровського районного суду міста Кіровограда від 07 лютого 2017 року залишити без змін.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і може бути оскаржена у касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів.

Головуючий суддя С.А. Кіселик

Судді: Л.В. Суровицька

ОСОБА_3