Ухвала суду № 66240268, 24.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 0907/2-6345/2011

Провадження № 22-ц/779/381/2017

Категорія 27

Головуючий у 1 інстанції Барашков В. В.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Василишин Л.В.

суддів: Беркій О.Ю., Максюти І.О.

секретаря Бойчука Л.М.

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за позовом ПАТ КБ «Надра» до ОСОБА_2, ОСОБА_3, ОСОБА_4 про стягнення заборгованості за кредитним договором, за апеляційною скаргою ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2013 року,-

в с т а н о в и л а :

У липні 2011 року ПАТ КБ «Надра» звернулось до суду із вищевказаним позовом.

Свої вимоги позивач мотивував тим, що 17.08.2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір, за яким останній отримав кредит у розмірі 220 000 доларів США зі строком повернення до 15.08.2022 року та зі сплатою відсотків з розрахунку 14,5% річних.

17.08.2007 року банком було укладено договір поруки з ОСОБА_3 та ОСОБА_4 з метою забезпечення виконання кредитних зобовязань.

Станом на 06.06.2011 року позичальник допустив заборгованість у розмірі 2 775 406 грн. 39 коп., у зв'язку з чим, уточнивши позовні вимоги (а.с.67)., позивач просив суд стягнути в солідарному порядку з ОСОБА_2, ОСОБА_3 та ОСОБА_4 заборгованість за кредитним договором в сумі 2 775 406 грн. 39 коп.

Рішенням Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2013 року частково задоволено позов ПАТ КБ «Надра» (а.с.127-130).

Стягнуто з ОСОБА_2, ОСОБА_3 у солідарному порядку на користь ПАТ КБ «Надра» 2 775 406 грн, 39 коп. заборгованості за кредитним договором, а також 1820 грн. судових витрат по справі.

У задоволенні інших позовних вимог ПАТ КБ «Надра» відмовлено.

Ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05.12.2013 року відхилено апеляційну скаргу ПАТ КБ «Надра», а рішення Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2013 року залишено без змін (а.с.158-162).

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 19.03.2014 року касаційну скаргу ПАТ КБ «Надра» відхилено та залишено без змін рішення Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2013 року та ухвалу Апеляційного суду Івано-Франківської області від 05.12.2013 року, (а.с.191-192).

30.01.2017 року ОСОБА_3 на рішення Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2013 року подала апеляційну скаргу, в якій посилається на неправильне застосування судом норм матеріального права та порушення норм процесуального права.

Апелянт вказала, що відповідно до умов кредитного договору від 17.08.2007 року, у пункті 6.1.2 сторони встановили строки виконання зобовязань зі щомісячним погашенням платежів, зокрема повернення кредиту здійснюється щомісячними частками у відповідності до графіку погашення кредиту, який є додатком №1 до договору.

Строк виконання кожного щомісячного зобов'язання згідно з ч.3 ст.254 ЦК України, спливає у відповідне число останнього місяця строку.

Відповідно до ст.256 ЦК України позовна давність це строк, у межах якого особа може звернутися до суду з вимогою про захист свого цивільного права або інтересу.

Перебіг загальної та спеціальної позовної давності починається від дня, коли особа довідалася або могла довідатися про порушення свого права або про особу, яка його порушила (ч.1 ст.261 ЦК України).

Апелянт вважає, що оскільки пунктами договору встановлені окремі самостійні зобов'язання, які деталізують обов'язок боржника повернути весь борг частинами та встановлюють самостійну відповідальність за невиконання цього обов'язку, то право кредитора вважається порушеним з моменту недотримання боржником строку погашення кожного щомісячного платежу, а відтак і початок перебігу позовної давності за кожний черговий платіж починається з моменту порушення строку його погашення.

Відповідно до ч.4 ст.559 ЦК України порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не предявить вимоги до поручителя.

У спірному договорі поруки від 17.08.2007 року не встановлено строк, після закінчення якого порука припиняється.

Як встановлено судом, строк виконання основного зобов'язання настав у квітні 2010 року, тобто у строк, коли позичальник мав здійснити черговий ануїтетний платіж, спрямований на погашення кредиту та відсотків за його користування.

Враховуючи те, що останній платіж проведено 31.03.2010 року, а з позовом до суду банк звернувся 05.07.2011 року, апелянт вважає, що позивач-кредитор пропустив строк звернення до суду з позовом про стягнення заборгованості з поручителя ОСОБА_3

З наведених підстав, апелянт просила скасувати оскаржуване рішення суду в частині задоволення позовних вимог до поручителя ОСОБА_3 та ухвалити нове рішення про відмову в задоволенні позову до неї.

У судовому засіданні апеляційного суду представник апелянта вимоги скарги підтримав в повному обсязі.

Представник банку скаргу не визнав, просив відмовити в її задоволенні.

Заслухавши суддю-доповідача, пояснення сторін, дослідивши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про відсутність підстав для задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

Відповідно до ч.1 ст.303, ч.ч.2,3 ст.213 ЦПК України, під час розгляду справи в апеляційному порядку апеляційний суд перевіряє законність і обґрунтованість рішення суду першої інстанції в межах доводів апеляційної скарги та вимог, заявлених у суді першої інстанції. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Задовольняючи позов частково та стягуючи заборгованість за кредитним договором солідарно з ОСОБА_2 та ОСОБА_3, суд першої інстанції виходив із положень ст.ст.552,553,554 ЦК України, якими встановлено відповідальність поручителя перед кредитором за порушення зобов'язання боржником, а також умов кредитного договору та договору поруки. В частині вимог до поручителя ОСОБА_4 судом відмовлено, у зв'язку із закінченням дії договору поруки з останнім, який було укладено 17.08.2007 року лише на 6 місяців.

Переглядаючи спір в апеляційному порядку в частині зобовязань поручителя ОСОБА_3 та в межах доводів апеляційної скарги, колегія суддів вважає обгрунтованим висновок суду першої інстанції з огляду на наступне.

Матеріалами справи встановлено, що 17.08.2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_2 укладено кредитний договір № 473/МК, за умовами якого останній отримав кредит у розмірі 220 000 доларів США з відсотковою ставкою 14,05% річних та з кінцевим терміном повернення до 15 серпня 2022 року. Цілі кредитування придбання комерційної нерухомості.

17.08.2007 року між ПАТ КБ «Надра» та ОСОБА_3В укладено договір поруки, згідно з яким поручитель поручається перед кредитором за належне виконання ОСОБА_2 взятих на себе зобовязань, що витікають з кредитного договору №473/МК від 17.08.2007 року, в тому числі повернути до 15.08.2022 року кредит у сумі 220 000 доларів США, сплатити відсотки за користування кредитними коштами із розрахунку 14,5% річних, сплатити інші платежі, передбачені кредитним договором, сплатити можливі штрафні санкції (штраф,пеня), (п.1.1).

Відповідно до п.1.2 договору поруки, поручитель відповідає перед кредитором у повному обсязі. Позичальник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, що означає нічим не обумовлене і абсолютне право кредитора вимагати виконання зобовязань, вказаних у п.1.1 цього договору повністю (чи у будь-якій його частині) як від позичальника та поручителя разом, так і від кожного окремо.

Пунктами 1.3; 1.4 договору поруки передбачено, що відповідальність поручителя виникає як у випадку невиконання позичальником будь-якої частини зобовязань, так і при невиконанні позичальником зобовязань в цілому. Поручитель відповідає перед кредитором за виконання зобовязань у повному обємі всім належним йому на праві власності майном та грошовими коштами.

У зв'язку з невиконанням позичальником кредитних зобовязань станом на 06.06.2011 року за кредитним договором №473/МК від 17.08.2007 року утворилась заборгованість у розмірі 348 078,81 доларів США, що еквівалентно 2 775 406 грн.39 коп., з яких 216 070,64 доларів США (1 722 839 грн. 25 коп.) тіло кредиту; 96 760,03 доларів США (771 516 грн.10 коп.) проценти; 5 498,74 доларів США (43 844 грн. 20 коп.) штраф згідно п.9.2; 29 749,40 доларів США (237 206 грн.84 коп) пеня за порушення строку сплати ануїтентного платежу (а.с.27).

Відповідно до ч. 1 ст. 553 ЦК України за договором поруки поручитель поручається перед кредитором боржника за виконання ним свого обовязку. Поручитель відповідає перед кредитором за порушення зобовязання боржником.

Згідно ст.554 ЦК України, у разі порушення боржником зобов'язання, забезпеченого порукою, боржник і поручитель відповідають перед кредитором як солідарні боржники, якщо договором поруки не встановлено додаткову (субсидіарну) відповідальність поручителя.

Поручитель відповідає перед кредитором у тому ж обсязі, що і боржник, включаючи сплату основного боргу, процентів, неустойки, відшкодування збитків, якщо інше не встановлено договором поруки.

Частиною 4 ст. 559 ЦК України передбачено, що порука припиняється після закінчення строку, встановленого в договорі поруки. У разі, якщо такий строк не встановлено, порука припиняється, якщо кредитор протягом шести місяців від дня настання строку виконання основного зобов'язання не пред'явить вимоги до поручителя. Якщо строк основного зобов'язання не встановлений або встановлений моментом пред'явлення вимоги, порука припиняється, якщо кредитор не пред'явить позову до поручителя протягом одного року від дня укладення договору поруки.

Згідно п.п. 5.2; 5.3 договору поруки цей договір вступає в силу з моменту його належого оформлення сторонами. Дія цього договору закінчується належним виконанням позичальником взятих на себе зобовязань по кредитному договору чи виконанням своїх зобовязань, згідно з умовами цього договору (а.с.16,зворот).

При визначенні дня настання строку виконання основного зобовязання слід виходити із положень ч.1,2 ст. 1054 ЦК України, згідно яких за кредитним договором банк (кредитодавець) зобов'язується надати грошові кошти (кредит) позичальникові у розмірі та на умовах, встановлених договором, а позичальник зобов'язується повернути кредит та сплатити проценти.

До відносин за кредитним договором застосовуються положення параграфа 1 глави 71 Кодексу, якщо інше не встановлено цим параграфом і не випливає із суті кредитного договору.

Відповідно до ч.1 ст.1049 УК України, позичальник зобов'язаний повернути позикодавцеві позику (грошові кошти у такій самій сумі або речі, визначені родовими ознаками, у такій самій кількості, такого самого роду та такої самої якості, що були передані йому позикодавцем) у строк та в порядку, що встановлені договором.

Із змісту кредитного договору вбачається, що сторони погодили кінцевий термін повернення основного зобов'язання 15.08.2022 року.

Таким чином, на момент розгляду справи, строк виконання основного зобов'язання за кредитним договором не настав.

Водночас, згідно п.п.2.1.-2.4. договору поруки, кредитор набуває права вимоги від поручителя виконання зобовязання, що витікає із кредитного договору при умові, якщо в установлений кредитним договором строк виконання позичальником зобовязання в цілому чи в будь-якій частині не будуть виконані, а також при умові обовязкового направлення поручителю повідомлення з вимогою виконати зобовязання позичальника в цілому або в частині.

Поручитель зобовязаний виконати взяті на себе зобовязання по цьому договору, не пізніше 3 днів з моменту отримання повідомлення від кредитора про невиконання позичальником зобовязань і необхідності їх виконання поручителем.

Повідомлення, що направляється кредитором поручителю, повинно бути здійснено у письмовій формі і буде вважатись поданим належним чином, якщо воно надіслано рекомендованим чи цінним листом чи надано особисто поручителю.

Як встановлено в ході розгляду справи апеляційною інстанцією, доказів про направлення письмової вимоги щодо виконання зобовязання поручителем, як підстави для виконання зобовязання, банком не представлено. Як пояснив представник апелянта, такої ОСОБА_3 не отримувала.

При цьому, як вбачається з матеріалів справи, 05.07.2011 року, банк звернувся з позовом до поручителя, в тому числі, із достроковою вимогою щодо повернення всієї суми кредитних коштів, яку слід розцінювати як вимогу до сплати зобовязання поручителем.

За таких обставин, суд першої інстанції прийшов до обґрунтованого висновку про часткове задоволення позовних вимог ПАТ КБ «Надра» про стягнення боргу за кредитним договором, стягнувши з ОСОБА_2, ОСОБА_3 в солідарному порядку на користь позивача заборгованість за кредитним договором.

Керуючись ст. ст. 307, 308, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_3 відхилити.

Рішення Івано-Франківського міського суду від 09 липня 2013 року залишити без змін.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча: Василишин Л.В.

Судді: Беркій О.Ю.

ОСОБА_5