Постанова № 66240098, 25.04.2017, Надвірнянський районний суд Івано-Франківської області

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

Справа № 348/206/17

25 квітня 2017 року м. Надвірна

Надвірнянський районний суд Івано-Франківскої області в складі:

головуючого-судді - Грещука Р.П.,

секретаря - Клекот Л.М.,

з участю позивача - ОСОБА_1,

представника відповідача - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в залі суду в місті Надвірна справу за адміністративним позовом ОСОБА_1 до Галицької виправної колонії №128 Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій Галицької виправної колонії №128 Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області щодо відмови у виплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна,-

ВСТАНОВИВ:

27.01.2017 р. ОСОБА_1 звернулася до суду з адміністративним позовом до Галицької виправної колонії №128 Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій Галицької виправної колонії №128 Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області щодо відмови у виплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Свої вимоги мотивує тим, що відповідно до наказу від 07.12.2015року №80 о/с її -начальника дільниці-начальника відділення соціально-психологічної служби дільниці соціальної реабілітації Галицької виправної колонії управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області у відповідності з Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України звільнено у запас Збройних Сил України за П.64 «в» з 07.12.2015 року.

При звільненні зі служби з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України з нею не було проведено повний розрахунок, а саме не виплачено грошову компенсацію в сумі 8446грн.83коп. за неотримане речове майно особистого користування, яке вона не одержала в період служби, що свідчить, на її думку, про порушення ст. 116 КЗпП України.

В зв'язку з тривалою невиплатою грошової компенсації нею було подано 16.05.2016 року відповідне звернення з даного приводу на ім'я начальника управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області.

Однак, листом від 23.05.2016р. №7/1/2-2304 її повідомлено, що Управлінням проінформовано Державну пенітенціарну службу України про наявність заборгованості за речове майно та одночасно повідомлено, що в зв'язку із скрутним економічним становищем в Україні виплата грошової компенсації за неотримане речове майно тимчасово не проводиться, так як на даний час відсутні кошти на дані потреби.

Оскільки згідно довідки від 25.12.2015 року №1 Галицької ВК №128 управління Державної пенітенціарної служби України Івано-Франківській області їй підлягає виплаті грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна в сумі 8446грн.83 коп. просить суд задоволити її позовні вимоги.

Визнати неправомірними дії Галицької ВК №128 Управління ДПС України в Івано-Франківській області щодо відмови у виплаті їй грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна.

Стягнути з Галицької ВК №128 Управління ДПС України в Івано-Франківській області, с. Маріямпіль, Галицького району, Івано-Франківської області на її користь грошову компенсацію за належні їй до видачі предмети речового майна в сумі - 8446 грн.83 коп., а також судові витрати по даній справі.

В судовому засіданні позивач ОСОБА_1 підтримала свої позовні вимоги з підстав, наведених в позовній заяві. Крім того зазначила, що строк звернення до суду з даним адміністративним позовом вона не пропустила, так як лист від 23.05.2016 року за №7/1/2-2304 адміністрації Управління ДПС України в Івано-Франківській області вона отримала поштою тільки 29.07.2016 року.

Представник відповідача всудовому засіданні позов не визнав, подав заперечення та пояснив, що відповідно до ст.. 99 КАС України -для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Відповідно до Наказу від 07.12.2015 року № 80 о/с позивача ОСОБА_1 було звільнено у запас Збройних Сил України за п.64 «в». 25.12.2015 року позивачу було видано Довідку № 1 про виплату грошової компенсації за належні до видачі предметів речового майна.

Даний факт, свідчить про те, що позивач знала про порушення своїх прав, та не звернулася до суду з даного питання, тому, на думку представника відповідача, пропустила строк звернення до адміністративного суду.

Відповідно до ст.100 КАС України адміністративний позов, поданий після закінчення строків, установлених законом, залишається без розгляду, якщо суд на підставі позовної заяви та доданих до неї матеріалів не знайде підстав для визнання причин пропуску строку звернення до адміністративного суду поважними, про що постановляється ухвала. Даної ухвали, вказує представник, відповідач не отримував.

Також зазначає, що позивач звертався 16.05.2016 року до УДПС України в Івано-Франківській області з проханням зобов'язати відповідальних осіб надати письмові роз'яснення по даному факту та виплатити компенсацію по заборгованості. У відповіді на дане звернення ОСОБА_1 було повідомлено, що в зв'язку із скрутним становищем в Україні та проведенням антитерористичної операції на Сході, виплата грошової компенсації за неотримане речове майно не проводиться, так як на даний час відсутні кошти на дані цілі.

Відповідно до вказівки Управління ДПС України в Івано-Франківській області від 31.01.2015р., №7/1/2-578, грошова компенсація за предмети форми одягу, право на отримання яких наступило до 14.08.2013 року, не виплачується. При звільненні особи рядового чи начальницького складу, дозволяється видавати предмети форми одягу, право на отримання яких наступило до 14.08.2013 року, у разі їх наявності на складах у достатній кількості і за умови, що це не вплине на стан забезпечення персоналу органу чи установи, який проходить службу.

Грошова компенсація виплачується за умови наявності коштів та в межах бюджетних асигнувань, а бюджетні асигнування на виплату компенсації за речове майно, стверджує представник відповідача, на рахунки установи не надходили.

Просить суд відмовити ОСОБА_1 в адміністративному позові до Галицької ВК (№128) про стягнення з Галицької ВК (№128)- 8446 грн.83 коп. компенсації за належні до видачі предмети речового майна. Адміністративний позов залишити без розгляду на підставі пропущення позивачем строку звернення до адміністративного суду.

Суд, вислухавши пояснення сторін та дослідивши письмові докази, надані сторонами на виконання вимог ст. 71 КАС Україниі які сторони вважають достатніми для обґрунтування і заперечення позовних вимог та зясувавши фактичні обставини справи, прийшов до висновку про можливість задоволення позову ОСОБА_1 з наступних підстав.

Відповідно дост. 99 КАС України, для звернення до адміністративного суду за захистом прав, свобод та інтересів особи встановлюється шестимісячний строк, який, якщо не встановлено інше, обчислюється з дня, коли особа дізналася або повинна була дізнатися про порушення своїх прав, свобод чи інтересів.

Таким чином, клопотання представника відповідача про залишення адміністративного позову без розгляду, в зв'язку з пропуском строку звернення до суду, не підлягає задоволенню, оскільки суд вважає, що право позивача було порушене з моменту поштового отримання нею 29.07.2016 року листа Управління ДПС України від 23.05.2016 року про відмову в виплаті грошової компенсації за неотримане речове майно. До суду позивач звернулася з даним адміністративнимпозовом 27.01.2017 року, тому нею не був пропущений передбачений законодавством строк звернення до суду.

Відповідно до ч.2 ст.19 Конституції України, органи державної влади та органи місцевого самоврядування, їх посадові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Статтею 46 Конституції України визначено, що громадяни мають право на соціальний захист, що включає право на забезпечення їх у разі повної, часткової або тимчасової втрати працездатності, втрати годувальника, безробіття з незалежних від них обставин, а також у старості та в інших випадках, передбачених законом. Це право гарантується загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням за рахунок страхових внесків громадян, підприємств, установ і організацій, а також бюджетних та інших джерел соціального забезпечення; створенням мережі державних, комунальних, приватних закладів для догляду за непрацездатними. Пенсії, інші види соціальних виплат та допомоги, що є основним джерелом існування, мають забезпечувати рівень життя, не нижчий від прожиткового мінімуму, встановленого законом.

Відповідно до ст. 6 КАС України кожна особа має право в порядку, встановленому цим Кодексом, звернутися до адміністративного суду, якщо вважає, що рішенням, дією чи бездіяльністю суб'єкта владних повноважень порушені її права, свободи або інтереси.

Ст. 2 КАС України також передбачено, що у справах щодо оскарження рішень, дій чи бездіяльності суб'єктів владних повноважень адміністративні суди перевіряють, чи прийняті (вчинені) вони: на підставі, у межах повноважень та у спосіб, що передбачені Конституцією та законами України.

Змістом ч. 1 ст. 11 КАС України визначено, що розгляд і вирішення справ в адміністративних судах здійснюється на засадах змагальності сторін та свободи в наданні ними суду своїх доказів і доведенні перед судом їх переконливості.

Ч. 1 ст.71 КАС України закріплює, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на яких ґрунтуються її вимоги та заперечення, крім випадків, встановлених статтею 72 цього Кодексу, а суд згідно ст. 86 цього Кодексу, оцінює докази, які є у справі, за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні.

В судовому засіданні встановлено, що відповідно до наказу від 07.12.2015року №80 о/с позивача- Гриневич Н.Я., яка працювала на посаді начальника дільниці-начальника відділення соціально-психологічної служби дільниці соціальної реабілітації Галицької ВК №128 управління ДПС України в Івано-Франківській області у відповідності з «Положенням про проходження служби рядовим і начальницьким складом органів внутрішніх справ України» звільнено у запас Збройних Сил України за П.64 «в» (через обмежений стан здоровя).

Зясовано також, що при звільненні зі служби з органів внутрішніх справ України в запас Збройних Сил України з ОСОБА_1 не було проведено повний розрахунок, а саме не виплачено грошову компенсацію в сумі 8446 грн.83коп. за речове майно особистого користування, яке вона не одержала в період служби.

Як вбачається з пояснень позивача та не заперечується представником відповідача, в зв'язку з тривалою невиплатою грошової компенсації ОСОБА_1 16.05.2016 року на адресу начальнику управління ДПС України в Івано-Франківської області було направлене звернення щодо виплати їй компенсації за неотримане речове майно.

Однак, листом від 23.05.2016р. №7/1/2-2304 управління її повідомило, що компенсація за речове майно в сумі 8446 грн. 83 коп. їй нарахована, проінформовано про наявність заборгованості ДПС України , але в звязку із скрутним матеріальним становищем в Україні виплата грошової компенсації тимчасово не проводиться через відсутність коштів.

Разом з тим, як вбачається з довідки Галицької ВК №1 від 25.12.2015 року №1 управління ДПС України Івано-Франківській області позивачу ОСОБА_1 нарахована грошова компенсація за належні до видачі предмети речового майна в сумі 8446 грн.83 коп. Підставою такої виплати вказано наказ №80 о/с від 07.12.2015 року. Копія зазначеної довідки долучена до матеріалів справи.

Держава забезпечує соціальний захист персоналу Державної кримінально-викопавчої служби України відповідно до Конституції України, нього Закону та інших законів України (частина 1 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).

Умови грошового і матеріального забезпечення осіб рядового начальницького складу та оплата праці працівників кримінально-виконавчоі служби визначаються законодавством і мають забезпечувати належні матеріальні умови для комплектування Державної кримінально-виконавчоі служби України висококваліфікованим персоналом, диференційовано враховувати характер і умови служби чи роботи, стимулювати досягнення високих результатів у службовій та професійній діяльності і компенсувати персоналу фізичні та інтелектуальні затрати (частина 2 статті 23 Закону України «Про Державну кримінально-виконавчу службу України»).

Механізм речового забезпечення персоналу Державної кримінально-виконавчої служби - осіб рядового і начальницького складу спеціалістів, які не мають спеціальних звань, та працівників, які працюють за трудовими договорами визначається постановою Кабінету Міністрів Україні від 14.08.2013 року N 578, якою затверджено Порядок забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби.

Відповідно до п.27 Постанови Кабінету Міністрів України ви 14.08.2013 року №578 «Про забезпечення речовим майном персоналу Державної кримінально-виконавчої служби» під час звільнення із служби особам рядового і начальницького складу за їх бажанням може видаватися речове майно особистого користування, яке не було ними отримано на день звільнення, або виплачуватися грошова компенсація за нього за цінами, які діють на день підписання наказу про звільнення.

Згідно із п. 23 Порядку, грошова компенсація замість предметів речового майна особистого користування, що підлягають видачі особам рядового і начальницького складу, виплачується згідно з пунктом 60 цього Порядку. Вартість предметів речового майна особистого користувані визначається ДПтС відповідно до їх закупівельної вартості.

Крім того, відповідно до ст.9 З-ну України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» держава гарантує військовослужбовцям достатнє матеріальне, грошове та інші види забезпечення в обсязі, що відповідає умовам військової служби.

Згідно з вимогами ст.9-1 цього Законупродовольче та речове забезпечення військовослужбовців здійснюється за нормами і в терміни, що встановлюються Кабінетом Міністрів України і військовослужбовці мають право на отримання замість належних їм за нормами забезпечення предметів речового майна грошової компенсації в розмірі вартості зазначених предметів.

Відповідно до п.п. 26, 27 «Положення про речове забезпечення військовослужбовців Збройних Сил України та інших військових формувань у мирний час», затвердженого Постановою КМУ №1444 від 28.10.2004 року, військовослужбовцям, які звільняються у запас, виплачується грошова компенсація за недоотримане речове майно або за їх згодою видається речове майно на суму грошової компенсації пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання речового майна до дати підписання наказу про звільнення або закінчення контракту.

Згідно з вимогами ч.2 ст. 9 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей» від 20.12.1991 року № 2011-ХІІ в редакції, яка діяла до 11.03.2000 року, військовослужбовці одержують за рахунок держави грошове забезпечення, а також речове майно і продовольчі пайки або, за бажанням військовослужбовця, грошову компенсацію замість них.

Ч. 4 ст. 9 Закону визначено, що порядок і розміри грошового та матеріального забезпечення військовослужбовців та компенсації замість речового майна і продовольчих пайків встановлюються Кабінетом Міністрів України з урахуванням коефіцієнта індексації грошових доходів.

На виконання вимог зазначеного Закону Кабінетом Міністрів України прийнято постанову «Про забезпечення військовослужбовців Збройних сил речовим майном у мирний час» від 22.07.1998 року №1135.

Дію частини 2 ст.9 Закону №2011-ХІІ призупинено Законом України «Про деякі заходи щодо економії бюджетних коштів» від 17.02.2000 року №1459-ІІІв частині одержання військовослужбовцями продовольчих пайків або за їх бажанням грошової компенсації замість них та замість речового майна. Закон набув чинності з 11.03.2000 року.

Відповідно до положень зазначеного Закону військовослужбовці втратили право на отримання продовольчих пайків та грошової компенсації замість них. Право на отримання речового майна під час проходження служби за військовослужбовцями збережено, військовослужбовці були позбавлені лише права, за їх бажанням, під час проходження військової служби, на отримання грошової компенсації замість речового майна.

З січня 2001 року набула чинності ст.16 Закону України «Про Збройні Сили України» від 06.12.1991 року №1934-ХІІ, якою військовослужбовцям гарантувалося одержання за рахунок держави житла, фінансового, речового, продовольчого, медичного (у тому числі санаторно-курортного) та інших видів забезпечення у розмірах, які визначаються Кабінетом Міністрів України і враховують характер та умови службової діяльності, стимулюють заінтересованість громадян України у військовій службі. Закон не передбачав отримання грошової компенсації за неотримане речове забезпечення.

Отже, грошова компенсація за речове майно під час проходження військової служби була передбачена законодавством України в період до 11.03.2000 року.

Постановою Кабінету Міністрів України від 28.10.2004 року №1444 затверджено Положення про порядок речового забезпечення військовослужбовців Збройних Сил та інших військових формувань у мирний час, відповідно до п. 27 якого військовослужбовці, звільнені у запас або відставку з правом носіння військової форми одягу, за бажанням можуть отримати речове майно, яке вони не отримали під час звільнення, або грошову компенсацію за нього за цінами на день підписання наказу про звільнення. Зазначеним особам, звільненим у запас або відставку після закінчення строку контракту, за належне їм, але не отримане протягом дії контракту речове майно виплачується грошова компенсація пропорційно часу, що минув з дня виникнення права на отримання цього майна до дати закінчення контракту, або видається речове майно на суму грошової компенсації. У разі звільнення у запас військовослужбовцю видається речовий атестат, який додається до особової справи. Якщо протягом 12 місяців після звільнення військовослужбовець буде призваний із запасу, до його забезпечення зараховується раніше отримане речове майно.

Таким чином, на день підписання наказу про звільнення зі служби у грудні2015 року позивач мала, передбачене цим Положенням, право на отримання при звільненні зі служби грошової компенсації замість неотриманого речового майна.

Також, згідно ст. 116 КЗпП України при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум.

Відсутність бюджетного фінансування не може бути причиною невиконання покладених на відповідача зобовязань, оскільки реалізація особою права, що повязане з отриманням бюджетних коштів, яке базується, на спеціальних та чинних на час виникнення спірних правовідносин нормативно-правових актах національного законодавства, не може бути поставлена у залежність від бюджетних асигнувань.

Приймаючи до уваги, що під час проходження військової (публічної) служби позивачем речове майно для використання її службової діяльності видано не було, тому відповідно ч. 2 ст. 9 «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей»повинна бути виплачена грошова компенсація замість не виданого під час служби речового майна або надано речове майно в натурі, таким чином суд вважає позов ОСОБА_1 таким, що підлягає задоволенню.

Керуючись ст. ст.159,162 КАС України, суд,-

В И Р І Ш И В:

Адміністративний позов ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.номер НОМЕР_1 до Галицької виправної колонії №128 Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області про визнання неправомірними дій Галицької виправної колонії №128 Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області щодо відмови у виплаті грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна -задоволити.

Визнати неправомірними дії Галицької виправної колонії №128 Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області щодо відмови у виплаті ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.номер НОМЕР_1 грошової компенсації за належні до видачі предмети речового майна

Стягнути з Галицької виправної колонії №128 Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області, с. Маріямпіль, Галицького району, Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 08563636 ) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.номер НОМЕР_1 грошову компенсацію за належні їй до видачі предмети речового майна в сумі - 8446 грн.83 коп.

Стягнути з Галицької виправної колонії №128 Управління Державної пенітенціарної служби України в Івано-Франківській області, с. Маріямпіль, Галицького району, Івано-Франківської області (код ЄДРПОУ 08563636 ) на користь ОСОБА_1, ІНФОРМАЦІЯ_1, ід.номер НОМЕР_1 - 640 грн. сплаченого судового збору.

Суддя Грещук Р.П.

Повний текст постанови виготовлено 28.04.2017 року