Ухвала суду № 66237865, 14.04.2017, Верховний Суд (до 15.12.2027 - Верховний Суд України)

У Х В А Л А

14 квітня 2017 року м. Київ

Колегія суддів Судової палати у цивільних справах

Верховного Суду України в складі:

Лященко Н.П.,Гуменюка В.І.,Охрімчук Л.І., розглянувши заяву ОСОБА_4 про перегляд Верховним Судом України ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року в справі за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки,

в с т а н о в и л а:

Рішенням Васильківського міськрайонного суду Київської області від 1 квітня 2016 року позов ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» задоволено. В рахунок погашення заборгованості ОСОБА_4 перед ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за кредитним договором від 5 квітня 2007 року № 1/22, що становить 1 059 992 грн 17 коп. звернуто стягнення на належний на праві приватної власності ОСОБА_4 будинок АДРЕСА_1, загальною площею 118,8 кв. м, житловою площею 60,7 кв. м, з госпблоком літ. «Б» та погрібом літ. «А», що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 5 квітня 2007 року, а також на земельну ділянку, загальною площею 0,146 га, що розташована на території Маласолтанівської селищної ради у с. Мала Солтанівка Васильківського району Київської області, цільове призначення якої - для будівництва, обслуговування житлового будинку та господарських будівель і споруд, що є предметом іпотеки відповідно до іпотечного договору від 5 квітня 2007 року, шляхом визнання права власності за ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» за ціною 1 067 000 грн, в тому числі: житловий будинок за ціною 732 тис. грн, земельна ділянка за ціною 335 тис. грн. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Рішенням Апеляційного суду Київської області від 2 червня 2016 року рішення суду першої інстанції скасовано та ухвалено нове рішення у справі про відмову ПАТ «Всеукраїнський Акціонерний Банк» у задоволенні позову. Вирішено питання про розподіл судових витрат.

Ухвалою Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 14 грудня 2016 року касаційну скаргу уповноваженої особи Фонду гарантування вкладів фізичних осіб на ліквідацію публічного акціонерного товариства «ВіЕйБі Банк» Славкіної М.А. задоволено. Рішення Апеляційного суду Київської області від 2 червня 2016 року скасовано, рішення Васильківського міськрайонного суду Київської області від 1 квітня 2016 року залишено в силі.

У поданій до Верховного Суду України заяві про перегляд судових рішень ОСОБА_4 порушує питання про скасування рішення суду касаційної інстанцій та залишення в силі рішення суду апеляційної інстанції з передбачених пунктами 1 та 4 частини першої статті 355 Цивільного процесуального права України (далі - ЦПК України) підстав неоднакового застосування судом (судами) касаційної інстанції норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідності судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права, зокрема статті 392 Цивільного кодексу України (далі - ЦК України) та статей 37-39 Закону України «Про іпотеку».

На підтвердження зазначеної підстави подання заяви про перегляд судових рішень ОСОБА_4 посилається на ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року (№ 369/8310/15-ц та № 490/1389/15-ц), 22 грудня 2016 року (№ 761/25423/13), 26 грудня 2016 року (№ 372/3737/15-ц та № 372/3746/15-ц), 1 лютого 2017 року (№ 372/3711/15-ц) та постанову Верховний Суд України від 30 березня 2016 року.

Перевіривши наведені в заяві доводи, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України вважає, що у допуску справи до провадження слід відмовити з таких підстав.

Відповідно до статті 353 ЦПК України Верховний Суд України переглядає судові рішення у цивільних справах виключно з підстав і в порядку, встановлених цим Кодексом.

За положеннями пунктів 1, 4 частини першої статті 355 ЦПК України підставами для подання заяви про перегляд судових рішень у цивільних справах є неоднакове застосування судом (судами) касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права, що спричинило ухвалення різних за змістом судових рішень у подібних правовідносинах та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права.

При цьому під судовими рішеннями в подібних правовідносинах слід розуміти такі, де тотожними є предмет спору, підстави позову, зміст позовних вимог та встановлені фактичні обставини, а також має місце однакове матеріально-правове регулювання спірних відносин.

У справі про перегляд якої подано заяву, скасовуючи рішення суду першої інстанції та залишаючи в силі рішення суду першої інстанції, суд касаційної інстанції, виходив з того, що хоча звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом визнання права власності відповідно до вимог статей 33 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_218/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1>, 36 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_230/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1>, 37 <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_513/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1>, 39 Закону України «Про іпотеку» <http://search.ligazakon.ua/l_doc2.nsf/link1/an_250/ed_2016_10_19/pravo1/T030898.html?pravo=1> є позасудовим способом врегулювання спору, разом з тим суд першої інстанції, ухвалюючи рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов᾿язань, установивши факт невиконання позичальником грошових зобов᾿язань за кредитним договором, наявність в іпотечному договорі відповідного застереження вірно вирішив спір по суті, захистивши порушені права кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов᾿язань, забезпечених іпотекою.

Разом з тим у справах, ухвали Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 21 грудня 2016 року (№ 369/8310/15-ц та № 490/1389/15-ц), 22 грудня 2016 року (№ 761/25423/13), 26 грудня 2016 року (№ 372/3737/15-ц та № 372/3746/15-ц), 1 лютого 2017 року (№ 372/3711/15-ц), в яких надані заявником як приклади неоднакового застосування норм матеріального права, суди дійшли протилежних висновків за аналогічних обставин - відмовили в задоволенні позовних вимог, пославшись на позасудовий порядок вирішення спору.

Отже існує неоднакове застосування судом касаційної інстанції одних і тих самих норм матеріального права та невідповідність судового рішення суду касаційної інстанції викладеному у постанові Верховного Суду України висновку щодо застосування у подібних правовідносинах норм матеріального права - статті 392 ЦК України, статей 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку».

Однак, Верховний Суд України вже неодноразово вирішував питання про усунення розбіжностей у застосуванні зазначених заявником норм права у подібних правовідносинах та висловлював свою правову позицію, зокрема в постанові Верховного Суду України від 26 жовтня 2016 року міститься висновок про те, що, суди неправильно застосували статті 33, 36, 37, 39 Закону України «Про іпотеку», однак установивши факт невиконання позичальником грошових зобов'язань за кредитним договором, суд вирішив спір по суті та ухвалив рішення про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на обтяжене іпотекою майно в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань, захистивши порушені права кредитодавця щодо виконання позичальником грошових зобов'язань, забезпечених іпотекою.

Цьому правовому висновку відповідають судові рішення, про перегляд яких подано заяву.

У справі на постанову Верховного Суду України від 30 березня 2016 року в якій посилається заявник, судом встановлено інші фактичні обставини - зокрема наявність в іпотечному договорі застереження про можливість прийняття іпотекодержателем предмета іпотеки у власність в рахунок виконання-основного зобов'язаннями за згодою іпотекодавця. Проте судами не встановлено наявність чи відсутність згоди іпотекодавця на позасудовий спосіб врегулювання питання про звернення стягнення на предмет іпотеки шляхом передачі іпотекодержателю права власності на предмет іпотеки в рахунок виконання забезпечених іпотекою зобов'язань.

За таких обставин колегія суддів не вбачає необхідності у відкритті провадження у вищезазначеній справі.

Керуючись статтями 353, 355, 356, 360 ЦПК України, колегія суддів Судової палати у цивільних справах Верховного Суду України

у х в а л и л а:

У допуску справи за позовом публічного акціонерного товариства «Всеукраїнський Акціонерний Банк» до ОСОБА_4 про звернення стягнення на предмет іпотеки до провадження Верховного Суду України відмовити.

Ухвала оскарженню не підлягає

Судді: Н.П. Лященко В.І. Гуменюк Л.І. Охрімчук