Ухвала суду № 66234590, 24.04.2017, Апеляційний суд Львівської області

Справа № 460/4594/16 Головуючий у 1 інстанції: Швед Н.П.

Провадження № 22-ц/783/2268/17 Доповідач в 2-й інстанції: ОСОБА_1 С. М.

Категорія: 30

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах Апеляційного суду Львівської області в складі:

головуючої судді - Копняк С.М.,

суддів - Бойко С.М., Ніткевича А.В.

секретаря - Юзефович Ю.І.

з участю представника апелянта - ОСОБА_2,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Львові цивільну справу за апеляційною скаргою Рясне - Руської сільської ради Яворівського району Львівської області на ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_3 до Рясне - Руської сільської ради Яворівського району Львівської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування, -

в с т а н о в и л а:

Позивач звернувся до суду із заявоюпро забезпечення позову по цивільній справі за позовом ОСОБА_3 до Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

В обгрунтування заяви покликається на те, що поданий позивачем цивільно-правовий спір за своїм змістом стосується оскарження права власності земельних ділянок для ведення особистого селянського господарства на території Рясне-Руської сільської ради біля автодороги "Західний обхід міста Львова", площею 0,1700 га, кадастровий номер 4625887500:02:000:2912, яка набута у власність ОСОБА_4 відповідно до рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №181 від 10 лютого 2016 року та площею 0,1346 га, кадастровий номер 4625887500:02:000:2911, яка набута у власність ОСОБА_5 відповідно до рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №477 від 22 квітня 2016 року. На даний час триває процедура оформлення спірних земельних ділянок у власність іншим особам. Оскільки між сторонами існує спір, предметом якого є спірні земельні ділянки, є всі підстави вважати, що нерухоме майно, яке є предметом спору, під час розгляду та вирішення справи в суді будуть переоформлені на інших осіб, шляхом відчуження третім особам.

Зметою забезпечення можливості виконання рішення суду, просить суд винести ухвалу про забезпечення позову шляхом накладення арешту на земельну ділянку площею 0,1700 га, кадастровий номер 4625887500:02:000:2912, яка набута у власність ОСОБА_4 відповідно до рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №181 від 10 лютого 2016 року та на земельну ділянку площею 0,1346 га, кадастровий номер 4625887500:02:000:2911, яка набута у власність ОСОБА_5 відповідно до рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №477 від 22 квітня 2016 року.

Заборонити Рясне-Руській сільській раді Яворівського району Львівської області вчиняти будь-які дії щодо подальшого оформлення земельної ділянки площею 0,1700 га, в с.Підрясне Яворівського району Львівської області, кадастровий номер 4625887500:02:000:2912, у власність ОСОБА_4 та земельної ділянки площею 0,1346 га, в с.Підрясне Яворівського району Львівської області, кадастровий номер 4625887500:02:000:2911, у власність ОСОБА_5.

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2016 року заяву про забезпечення позову задоволено.

Накладено арешт на земельну ділянку площею 0,1700 га, кадастровий номер 4625887500:02:000:2912, яка набута у власність ОСОБА_4 відповідно до рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №181 від 10 лютого 2016 року та на земельну ділянку площею 0,1346 га, кадастровий номер 4625887500:02:000:2911, яка набута у власність ОСОБА_5 відповідно до рішення Рясне-Руської сільської ради Яворівського району Львівської області №477 від 22 квітня 2016 року.

Заборонено Рясне-Руській сільській раді Яворівського району Львівської області (ЄДРПО 04373138), яка знаходиться за адресою: 81070, пл.Незалежності, 1 с.Рясне-Руське Яворівський район Львівської області, вчиняти будь-які дії щодо подальшого оформлення земельної ділянки площею 0,1700 га, в с.Підрясне Яворівського району Львівської області, кадастровий номер 4625887500:02:000:2912, у власність ОСОБА_4 та земельної ділянки площею 0,1346 га, в с.Підрясне Яворівського району Львівської області, кадастровий номер 4625887500:02:000:2911, у власність ОСОБА_5.

Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2016 року оскаржено Рясне - Руською сільською радою Яворівського району Львівської області.

В обґрунтування апеляційної скарги апелянт покликається на те, що ухвала винесена з грубим порушенням норм процесуального права, які регулюють підстави, умови та порядок забезпечення позову, що є підставою для скасування ухвали суду. Звертає увагу на те, що в оскаржуваній ухвалі не зазначено ні доказів, ні обставин, з якими суд першої інстанції повязував необхідність вжиття заходів забезпечення позову та відповідні посилання чи обгрунтовані припущення про те, що невжиття заходів забезпечення може в майбутньому утруднити чи зробити неможливим виконання судового рішення.

Не зазначено судом і підстави обрання як заходу забезпечення позову саме накладення арешту на майно.

Суд не звернув уваги на те, що права позивача на зазначені земельні ділянки не підтверджені жодним доказом, у той час як право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ці земельні ділянки зареєстровані у встановленому законом порядку, а не оформляються на даний час, як про це не перевіривши, вказав в оскаржуваній ухвалі суд.

Судом також не з»ясовано обсяг позовних вимог та співмірність до них таких заходів забезпечення позову.

Просить ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2016 року про вжиття заходів забезпечення позову скасувати.

Заслухавши суддю - доповідача, пояснення представника апелянта ОСОБА_2, перевіривши матеріали справи, межі і доводи апеляційної скарги, законність та обґрунтованість оскаржуваної ухвали, колегія суддів дійшла висновку про задоволення апеляційної скарги, виходячи з наступного.

Відповідно до ст. 6 Конвенції про захист прав людини і основоположних свобод, яка є частиною національного законодавства, кожна людина при визначенні її громадянських прав і обовязків має право на справедливий судовий розгляд.

В силу положень ст. 4 ЦПК України, суд, здійснюючи правосуддя, захищає права, свободи та інтереси фізичних осіб, права та інтересиюридичних осіб,державні та суспільні інтереси у спосіб, визначений законами України.

Відповідно до вимог ст.151 ЦПК України, заява про забезпечення позову розглядається судом в провадженні якого перебуває справа, в день її надходження, без повідомлення відповідача та інших осіб які беруть участь у справі. Забезпечення позову допускається на будь-якій стадії розгляду справи, якщо невжиття заходів забезпечення може утруднити чи зробити неможливим виконання рішення суду. У заяві про забезпечення позову повинно бути зазначено причини, у зв'язку з якими потрібно забезпечити позов, вид забезпечення позову, який належить застосувати, з обґрунтуванням його необхідності, інші відомості, потрібні для забезпечення позову.

Забезпечення позову - це сукупність процесуальних дій, які гарантують виконання рішення суду в разі задоволення позовних вимог.

З врахуванням п.4 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 22.12.2006 року № 9 «Про практику застосування судами цивільного процесуального законодавства при розгляді заяв про забезпечення позову», розглядаючи заяву про забезпечення позову, суд (суддя) має з урахуванням доказів, наданих позивачем на підтвердження своїх вимог, пересвідчитися, зокрема, в тому, що між сторонами дійсно виник спір та існує реальна загроза невиконання чи утруднення виконання можливого рішення суду про задоволення позову; з'ясувати обсяг позовних вимог, дані про особу відповідача, а також відповідність виду забезпечення позову, який просить застосувати особа, котра звернулася з такою заявою, позовним вимогам. Вирішуючи питання про забезпечення позову, суд має брати до уваги інтереси не тільки позивача, а й інших осіб, права яких можуть бути порушені у зв'язку із застосуванням відповідних заходів.

Встановлено, що в провадженні Яворівського районного суду Львівської області знаходиться цивільна справа за позовом ОСОБА_3 до Рясне - Руської сільської ради Яворівського району Львівської області про скасування рішення органу місцевого самоврядування.

Встановлено й те, що поданий позивачем правовий спір за своїм змістом стосується оскарження рішень сільської ради на підставі яких ОСОБА_4 та ОСОБА_5 набуто право власності на земельні ділянки для ведення особистого селянського господарства на території Рясне-Руської сільської ради біля автодороги «Західний обхід міста Львова».

Ухвалою Яворівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2016 року вжито заходи забезпечення позову, а саме: накладено арешт на ці земельні ділянки та заборонено відповідачу вчиняти будь-які дії щодо подальшого оформлення земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5

Однак, колегія суддів вважає такі висновки суду першої інстанції передчасними та безпідставними, оскільки такі зроблені всупереч нормам як матеріального, так і процесуального права та без повного і всебічного встановлення обставин справи.

Відповідно до вимог п. п. 1, 2 ч. 1 ст. 152 ЦПК України позов може бути забезпечений накладенням арешту на майно або грошові кошти, що належать відповідачеві і знаходяться у нього або в інших осіб, а також забороною вчиняти певні дії. Тобто, вжиття заходів забезпечення позову можливе шляхом накладення арешту на майно та грошові кошти лише особи, яка є відповідачем у справі.

Частина третя вказаної статті передбачає, що види забезпечення позову мають бути співмірними із заявленими позивачем вимогами.

Як вбачається з позовної заяви позивачем заявлено позовні вимоги немайнового характеру, питання про визнання права власності на земельні ділянки не ставиться, відповідно, немає й підстав для накладення на них арешту в порядку п. 1 ч. 1 ст. 152 ЦПК України, оскільки такий захід забезпечення позову є неспівмірними до заявлених позовних вимог.

Окрім того, колегія суддів звертає увагу і на те, що не можуть бути вжиті заходи забезпечення позову у вигляді арешту та заборони вчиняти будь-які дії щодо подальшого оформлення земельних ділянок у власність ОСОБА_4 та ОСОБА_5, оскільки оскаржуваними рішеннями ці земельні ділянки вже передано їм у власність. В той же час, позивачем на підтвердження своїх вимог не подано доказів, а судом першої інстанції не перевірено, хто саме на даний час є власниками земельних ділянок. А як стверджує відповідач, і це ніким не спростовано, земельні ділянки не є у його власності, право власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5 на ці земельні ділянки зареєстровані у встановленому законом порядку, а не оформляються на даний час, як про це, не перевіривши, вказав в оскаржуваній ухвалі суд. При цьому ОСОБА_4 та ОСОБА_5 позивачем, чи за його клопотанням судом, до участі в справі не залучені. Накладення ж арешту на земельні ділянки, які належать на праві власності ОСОБА_4 та ОСОБА_5, суперечить змісту забезпечувальних заходів та меті їх застосування, яка полягає у необхідності захисту інтересів учасника процесу, а не позбавлення прав інших осіб.

При зверненні до суд із заявою про забезпечення позову, шляхом накладення арешту на майно, що належить відповідачу, позивач повинен, по-перше, аргументовано обґрунтувати причини, у зв»язку з якими потрібно забезпечити позов та необхідність у цьому, по-друге - довести, що невжиття заходів забезпечення позову може утруднити чи зробити неможливим виконання можливого рішення суду про задоволення позову. Якщо йдеться про майно, що належить відповідачеві і знаходиться в інших осіб, потрібно подати докази наявності безспірного права відповідача на зазначене майно. У разі спірності права відповідача на майно, суд не може задовольнити таку заяву. Однак, зазначене не було враховано судом першої інстанції при ухваленні оскаржуваної ухвали.

Згідно з п. 2 ч.1 ст. 312 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду першої інстанції, якщо вона була вирішна судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права.

Враховуючи вищенаведене, колегія суддів приходить до висновку про скасування ухвали Яворівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2016 року та постановлення нової ухвали про відмову в забезпеченні позову.

Керуючись ст.ст.209 ч.3, 303, 304, 307 ч.2 п.2, 312 ч.1 п.2, 313, 314 ч.1 п.6, ст.ст. 315, 317, 319, 324 ЦПК України, колегія суддів,-

У Х В А Л И Л А:

Апеляційну скаргу Рясне - Руської сільської ради Яворівського району Львівської області - задовольнити.

Ухвалу Яворівського районного суду Львівської області від 07 жовтня 2016 рокускасувати та постановити нову ухвалу, якою у задоволенні заяви ОСОБА_3 про забезпечення позову відмовити.

Ухвала набирає законної сили з моменту її проголошення, оскарженню в касаційному порядку не підлягає, як така, що в силу вимог ст.324 ЦПК України не перешкоджає подальшому розгляду справи.

Головуюча Копняк С.М.

Судді: Бойко С.М.

ОСОБА_6