Постанова № 66233819, 07.04.2017, Харківський районний суд Харківської області

07.04.17

Справа № 635/792/17

Провадження № 2-а/635/42/2017

П О С Т А Н О В А

І М Е Н Е М У К Р А Ї Н И

07 квітня 2017 року сел. Покотилівка

Суддя Харківського районного суду Харківської області Полєхін А.Ю., розглянувши у порядку скороченого провадження адміністративну справу за позовом ОСОБА_1 до Міністерства Оборони України про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії, -

в с т а н о в и в:

Позивач звернувся до суду з адміністративним позовом до Міністерства Оборони України в якому просив:

- скасувати рішення Комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, повязаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності осіб, звільнених з військової служби про повернення на доопрацювання його документів щодо виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний та правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», оформлене пунктом 7 протоколу № 118 від 29 грудня 2016 року;

- визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України щодо неприйняття рішення про призначення йому одноразової грошової допомоги; забов`язати Міністерство оборони України прийняти рішення про призначення одноразової грошової допомоги у відповідності з порядком призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозабовязаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві, затвердженому постановою Кабінету Міністрів України № 975 від 25 грудня 2013 року у звязку з встановленням йому третьої групи інвалідності, надіслати вказане рішення Харківському обласному військовому комісаріату для видання наказу про виплату такої допомоги;

- забовязати Міністерство оборони України подати звіт про виконання судового рішення.

В обґрунтування своїх позовних вимог позивач зазначив, що він з 24 жовтня 1985 року по 20 листопада 1987 року проходив військову службу у Збройних силах, в тому числі з 10 березня 1986 року по 01 листопада 1987 року проходив військову службу в Демократичній Республіці Афганістан в складі військової частини 2042, що підтверджується копією довідки №254, виданої 01 червня 2016 року Орджонікідзевським районним військовим комісаріатом міста Харкова. Також з цієї довідки вбачається, що позивач отримав тяжкі поранення і знаходився на лікуванні у військовій частині №2528 з 26 липня 1987 року по 18 вересня 1987 року. Позивачу з 22 березня 1988 року встановлена 2 група інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов"язків військової служби, що підтверджується витягом з акту огляду у ВТЕК серії ВТЕ-6 №066010. З 27 липня 2015 року позивачеві була встановлена третя група інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов"язків військової служби, що підтверджується довідкою до акту огляду МСЕК серії 10 ААВ №631878.

09 червня 2016 року позивач звернувся до ХОВК із заявою стосовно призначення йому виплати одноразової грошової допомоги, передбаченої ст.. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей», надавши всі необхідні документи.

18 січня 2017 року листом Харківського обласного військового комісаріату № 104/ВСЗ його проінформовано про те, що Комісія Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29 грудня 2016 року протокол № 118 п. 7 відмовила позивачу у прийнятті рішення про призначення одноразової грошової допомоги, передбаченої ст. 16 Закону України «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», зазначивши: "Розглянувши подані документи, комісія дійшла висновку про необхідність повернення документів на доопрацювання".

Позивач вважає, що така відмова є протиправною і суперечить вимогам діючого законодавства.

Відповідач надав до суду заперечення проти позову, в яких зазначив, що на день встановлення позивачу інвалідності не існувало правової норми, яка б давала право на отримання одноразової грошової допомоги, то ст.. 16 Закону України «Про соціальний та правовий статус військовослужбовців та членів їх сімей» в редакції від 01січня 2014 року та положення Порядку № 975 на нього не можуть бути поширені. Вважає, що вимоги позивача в частині визнання протиправною бездіяльність Міноборони яка полягає у неприйнятті рішення є безпідставними, оскільки Комісія таке рішення прийняла, а вимоги в частині визнання протиправними дії Міноборони, які полягають в надсиланні документів на доопрацювання є незаконними, оскільки Комісія діяла на підставі та у спосіб, встановлений відповідними нормативно-правовими актами, через що такі вимоги позивача не підлягають задоволенню.

Зазначає, що позивачу була встановлена 2 група інвалідності 22 березня 1988 року, а звернувся він за отриманням допомоги лише у 2016 році, тобто після спливу трьохрічного строку, що є підставою для відмови у виплаті одноразової грошової допомоги. Крім того, Міноборони не може бути належним відповідачем по даній справі, оскільки МО СРСР ніколи не було органом управління для прикордонних військ КДБ СРСР, не здійснював розрахунків при звільненні позивача з військової служби. Через що витрати повязані з виплатою одноразової грошової допомоги позивачу, який проходив службу в Прикордонних військах мають здійснюватися Державною прикордонною службою України. Окрім цього зазначає, що відповідно до ч.2 ст. 267 КАС України, суд який ухвалив судове рішення в адміністративній справі має право забовязати субєкта владних повноважень, не користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення. Однак позивач не навів жодних підстав та обґрунтувань відносно забовязання Міноборони надати звіт про виконання судового рішення, не навів мотивів з яких він вважає, що необхідно встановити судовий контроль, через що вважає, що підстав для встановлення звіту немає.

Крім того, представник відповідача Міністерства оборони України офіцер Східного територіального юридичного відділу капітан юстиції ОСОБА_2 просить розглядати справу за загальними правилами КАС України, але у відсутності представника відповідача.

Суд вважає, що клопотання представника відповідача про розгляд справи не у скороченому провадженні позбавлене сенсу, оскільки при цьому він просить розглядати справу в його відсутність. Будь-яких доказів на підтвердження своєї позиції щодо хибності обставин, викладених у позові, представник відповідача до суду не направив, а тому клопотання про розгляд справи за загальними правилами КАС України не підлягає задоволенню.

Згідно зі ст. 183-2 КАС України даний позов підлягає розгляду та вирішенню у порядку скороченого провадження. При цьому суд відзначає, що оскільки матеріали справи містять докази, які в своїй сукупності повно та всебічно висвітлюють обставини спірних правовідносин, то спір підлягає вирішенню на підставі наявних у справі документів.

Дослідивши наявні в матеріалах справи докази, суд приходить до висновку про часткове задоволення позову, виходячи з наступного.

Положеннями статті 8 ОСОБА_3 України встановлено, що в Україні визнається і діє принцип верховенства права. ОСОБА_3 України має найвищу юридичну силу. Закон та інші нормативно - правові акти приймаються на основі ОСОБА_3 України і повинні відповідати їй. ОСОБА_3 України є нормами прямої дії. Звернення до суду для захисту конституційних прав і свобод людини і громадянина безпосередньо на підставі ОСОБА_3 України гарантується.

Відповідно до ч. 1ст. 2 КАС України завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень.

Згідно з п. 4 ч. 1 ст. 18 КАС України місцевим загальним судам як адміністративним судам підсудні усі адміністративні справи щодо спорів фізичних осіб з суб'єктами владних повноважень з приводу обчислення, призначення, перерахунку, здійснення, надання, одержання пенсійних виплат, соціальних виплат непрацездатним громадянам, виплат за загальнообов'язковим державним соціальним страхуванням, виплат та пільг дітям війни, інших соціальних виплат, доплат, соціальних послуг, допомоги, захисту, пільг.

Судом встановлено та підтверджується матеріалами справи, що ОСОБА_1 з 24.10.1985 року по 20.11.1987 року проходив військову службу у Збройних силах, в тому числі з 10.03.1986 року по 01.11.1987 року приймав участь в бойових діях на території Республіки Афганістан в складі військової частини 2042, що підтверджується даними військового квитка серії НУ № 9267918, виданого на ім'я ОСОБА_1 Фрунзенським районним військовим комісаріатом м. Харкова 24.10.1985 року (а.с. 10-13).

Під час проходження військової служби у Демократичній Республіці Афганістан ОСОБА_1 отримав тяжке поранення у звязку з чим знаходився на лікуванні у військовій частині 2528 з 26 липня 1987 року по 18 вересня 1987 року, у звязку з чим, позивачу з 22 березня 1988 року встановлена 2 група інвалідності внаслідок поранення, отриманого під час виконання обов"язків військової служби, що підтверджується витягом з акту огляду у ВТЕК серії ВТЕ-6 №066010. (а.с. 16)

27 липня 2015 року позивач повторно пройшов медико-соціальну експертизу, якою йому було визначено IIІ групу інвалідності, що настала внаслідок виконання обов'язків військової служби, про що свідчить довідка до акту огляду медико-соціальною експертною комісією серії 10 ААВ №631878. (а.с. 16 зворотній бік).

ОСОБА_1 вважаючи, що отримав право на одноразову грошову допомогу звернувся до Харківського обласного військового комісаріату з заявою про виплату йому одноразової грошової допомоги у зв'язку із встановленням групи інвалідності, яка пов'язана з отриманням контузії під час виконання обов'язків військової служби, у відповідності до ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" та постанови Кабінету Міністрів України від 25.12.2013 року №975 "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" (далі - постанова КМУ від 25.12.2013 року №975). Однак, на своє звернення отримав формальну відмову від Харківського обласного військового комісаріату, що слугувало підставою для звернення останнього до суду.

Постановою Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2016 року у справі №635/5830/16-а визнано протиправними дії Харківського обласного військового комісаріату в частині відмові у складанні висновку щодо виплати одноразової грошової допомоги ОСОБА_1 та не направлення його до Міністерства оборони України в особі постійно діючої комісії з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби. Зобов'язано Харківський обласний військовий комісаріат направити всі документи розпорядникові бюджетних коштів Міністерства Оборони України та висновку щодо виплати ОСОБА_1 грошової допомоги, передбаченої ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей» та Постановою КМУ №975 від 25.12.2013 року «Про затвердження Порядку та умов призначення і виплат одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві» у зв'язку з настанням 22 березня 1988 року інвалідності внаслідок поранення, пов'язаного з виконанням обов'язків військової служби при перебуванні в країнах де велись бойові дії. Харківський обласний військовий комісаріат, не погодившись із судовим рішенням подав апеляційну скаргу до Харківського апеляційного адміністративного суду, в якій просив скасувати постанову Харківського районного суду Харківської області від 23 серпня 2016 року, прийняти нову постанову, якою відмовити позивачу в задоволенні позовних вимог повністю. Ухвалою Харківського апеляційного адміністративного суду від 25 жовтня 2016 року апеляційна скарга Харківського обласного військового комісаріату залишена без задоволення. На виконання рішення суду та в порядку, передбаченому п. 13 постанови КМУ від 25.12.2013 р. №975, Харківський обласний військовий комісаріат направив висновок та документи позивача до Департаменту фінансів Міністерства оборони України для призначення одноразової грошової допомоги.

Однак, відповідно до витягу з Протоколу засідання комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29 грудня 2016 року № 118 п.7 вирішено повернути подані документи на доопрацювання.

Вирішуючи спір суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 ст. 16 Закону України від 20.12.91 №2011-XII "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" (далі-Закон), одноразова грошова допомога у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві (далі - одноразова грошова допомога), - гарантована державою виплата, що здійснюється особам, які згідно з цим Законом мають право на її отримання.

Згідно п. п. 4 п. 2 ст. 16 вказаного Закону, одноразова грошова допомога призначається і виплачується у разі встановлення військовослужбовцю інвалідності, що настала внаслідок поранення (контузії, травми або каліцтва), отриманого ним під час виконання обов'язків військової служби або внаслідок захворювання, пов'язаного з виконанням ним обов'язків військової служби, чи встановлення інвалідності особі після її звільнення з військової служби внаслідок причин, зазначених у цьому підпункті.

Відповідно до ст. 23 Закону, фінансове забезпечення витрат, пов'язаних з реалізацією цього Закону, здійснюється за рахунок коштів, що передбачаються в Державному бюджеті України на відповідний рік для Міністерства оборони України, розвідувальних органів України та інших центральних органів виконавчої влади, що мають у своєму підпорядкуванні військові формування та правоохоронні органи, інших джерел, передбачених законом.

Постановою Кабінету Міністрів України від 25 грудня 2013 р. №975 затверджено Порядок призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві.

Відповідно до п. 13 вказаного Порядку, керівник уповноваженого органу подає у 15-денний строк з дня реєстрації всіх документів розпорядникові бюджетних коштів висновок щодо виплати одноразової грошової допомоги, до якого додаються документи, зазначені в пунктах 10 і 11 цього Порядку.

Розпорядник бюджетних коштів приймає у місячний строк після надходження зазначених документів рішення про призначення або відмову у призначенні одноразової грошової допомоги і надсилає його разом з документами уповноваженому органові для видання наказу про виплату такої допомоги особам, які звернулися за нею, або у разі відмови для письмового повідомлення заявника із зазначенням мотивів відмови.

Аналогічна правова позиція викладена в постановах Верховного Суду України від 18.11.2014 року N 21-446а14 та від 21.04.2015 року N 21-135а15, і суд в силу ст. 244-2 КАС України, не знаходить правових підстав для залишення при розв'язанні спору поза увагою правових позицій ВСУ в даних судових актах.

Таким чином судом встановлено, що право позивача на отримання одноразової грошової допомоги виникло з моменту встановлення інвалідності. Законодавцем не пов'язано наявність довідки МСЕК про первинне встановлення інвалідності з настанням або відсутністю права на отримання одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби Міністерства оборони України, у разі повторного огляду МСЕК.

Відтак враховуючи, що в даний час повторний висновок МСЕК від 27 липня 2015 року, що, в редакції закону на момент видачі довідки, надає, позивачу право на отримання одноразової грошової допомоги є дійсним, обмеження щодо їх кількості або пріоритету дії раніше виданої довідки закон не містить, відтак у Міністерства оборони не було підстав для повернення документів позивача щодо призначення грошової допомоги на доопрацювання.

Щодо доводів відповідача про відсутність обов'язку розглянути документи та призначити одноразову грошову допомогу ОСОБА_1, оскільки позивач проходив військову службу у Прикордонних військах КДБ СРСР, суд зазначає наступне.

Відповідно до п. 1 Порядку обчислення вислуги років, призначення та виплати пенсій і грошової допомоги особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ та членам їхніх сімей, затвердженого постановою Кабінету Міністрів України N 393 від 17 липня 1992 року, для призначення пенсій за вислугу років відповідно до Закону України "Про пенсійне забезпечення військовослужбовців та осіб начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ", особам офіцерського складу, прапорщикам, мічманам, військовослужбовцям надстрокової служби та військової служби за контрактом, особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ до вислуги років зараховуються, зокрема, дійсна військова служба у Радянській армії та ОСОБА_4, прикордонних, внутрішніх, залізничних військах, в органах державної безпеки та інших військових формуваннях колишнього СРСР, а також служба в органах внутрішніх справ колишнього СРСР та інші види служби і періоди роботи, які відповідно до законодавства колишнього СРСР зараховувалися до вислуги років для призначення пенсій військовослужбовцям, а також особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ. Вислуга років (у тому числі на пільгових умовах) у цьому випадку обчислюється у порядку, встановленому законодавством колишнього СРСР, якщо цією постановою не передбачено більш пільгових умов зарахування до вислуги років часу служби для призначення пенсій військовослужбовцям та особам начальницького і рядового складу органів внутрішніх справ.

Аналіз зазначених норм дає підстави вважати, що законодавцем передбачено прирівняння соціального захисту військовослужбовців Радянської армії до військовослужбовців Збройних Сил України.

Така правова позиція викладена в ухвалі Вищого адміністративного суду України від 01.12.2015 року №К/800/40725/15.

Суд зазначає, що згідно п. 1 ч. 1 Указу Президії Верховної ОСОБА_5 СРСР від 21.03.1989 року № 10224-ХІ "Про виведення із складу Збройних Сил СРСР прикордонних, внутрішніх і залізничних військ" прикордонні, внутрішні і залізничні війська виведені зі складу Збройних Сил СРСР.

У відповідності до п.1, 2 Постанови Верховної ОСОБА_5 України від 24.08.1991 року "Про військові формування на Україні", Верховна ОСОБА_5 України постановила підпорядкувати всі військові формування, дислоковані на території республіки, ОСОБА_5 України. Утворено Міністерство оборони України.

Згідно з ст. 4 Закону України "Про правонаступництво України", органи держави влади і управління, органи прокуратури, суди та арбітражні суди, сформовані на підставі ОСОБА_3 (Основного Закону) Української РСР, діють в Україні до створення органів державної влади і управління, органів прокуратури, судів та арбітражних судів на підставі нової ОСОБА_3 України.

Крім того, суд звертає увагу на те, що на підтвердження проходження військової служби позивачем надано військовий квиток серії НУ № 9267918, виданий на ім'я ОСОБА_1 Фрунзенським районним військовим комісаріатом м. Харкова 24 жовтня 1985 року.

Суд зазначає, що призов позивача на строкову військову службу та звільнення з цієї служби відбувалися на підставі наказів Міністерства оборони колишнього СРСР і відповідно до законодавства, ОСОБА_1 перебував на військовому обліку у відповідному військовому комісаріаті Міністерства оборони України, що підтверджується військовим квитком позивача.

За таких підстав, приймаючи до уваги, що позивач проходив службу саме у Збройних силах СРСР, які на той час були підпорядковані та знаходились на фінансовому забезпеченні Міністерства оборони СРСР, правонаступником якого в подальшому стало Міністерство оборони України, то в силу ст. 16 Закону України "Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їх сімей" і Постанови Кабінету Міністрів України "Про затвердження Порядку призначення і виплати одноразової грошової допомоги у разі загибелі (смерті), інвалідності або часткової втрати працездатності без встановлення інвалідності військовослужбовців, військовозобов'язаних та резервістів, які призвані на навчальні (або перевірочні) та спеціальні збори чи для проходження служби у військовому резерві" від 25.12.2013 року №975, суд дійшов висновку про те, що з боку відповідача наявна протиправність, яка полягає у поверненні документів ОСОБА_1 на доопрацювання та у відмові у розгляді питання про призначення одноразової грошової допомоги, і в цій частині позовні вимоги підлягають задоволенню. Разом з тим, суд вважає за необхідне зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути зазначене питання з урахуванням висновків суду.

Відповідно до ч. 1 ст. 2 Кодексу адміністративного судочинства України, завданням адміністративного судочинства є захист прав, свобод та інтересів фізичних осіб, прав та інтересів юридичних осіб у сфері публічно-правових відносин від порушень з боку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, їхніх посадових і службових осіб, інших суб'єктів при здійсненні ними владних управлінських функцій на основі законодавства, в тому числі на виконання делегованих повноважень, шляхом справедливого, неупередженого та своєчасного розгляду адміністративних справ.

Згідно ч. 1 ст. 9 Кодексу адміністративного судочинства України, суд при вирішенні справи керується принципом законності, відповідно до якого органи державної влади, органи місцевого самоврядування, їхні посадові і службові особи зобов'язані діяти лише на підставі, в межах повноважень та у спосіб, що передбачені ОСОБА_3 та законами України.

Вирішуючи спір, суд бере до уваги, що відповідно до ч. 2 ст. 71 Кодексу адміністративного судочинства України в адміністративних справах про протиправність рішень, дій чи бездіяльності суб'єкта владних повноважень обов'язок щодо доказування правомірності свого рішення, дії чи бездіяльності покладається на відповідача, якщо він заперечує проти адміністративного позову.

Отже, з'ясувавши обставини, які мають значення для правильного вирішення справи, оцінюючи наявні в справі докази за своїм внутрішнім переконанням, що ґрунтується на їх безпосередньому, всебічному, повному та об'єктивному дослідженні на предмет належності, допустимості та достовірності кожного доказу окремо, а також достатності та взаємного зв'язку доказів у їх сукупності, як того вимагає процесуальне законодавство, проаналізувавши норми матеріального права, які належить застосувати до спірних правовідносини, суд частково задовольняє позовні вимоги ОСОБА_1

Щодо вимог в частині зобов'язання відповідача відповідно до ст. 267 КАС України подати звіт про виконання судового рішення, суд вважає їх необґрунтованими виходячи з наступного.

Відповідно до частини другої статті 267 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, який ухвалив судове рішення в адміністративній справі, має право зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення.

За змістом цієї процесуальної норми слідує, що зобов'язати суб'єкта владних повноважень, не на користь якого ухвалене судове рішення, подати у встановлений судом строк звіт про виконання судового рішення є правом суду, а не обов'язком. Оскільки у суду відсутні підстави вважати, що відповідач в подальшому має намір не виконувати рішення суду, тому вищевказана вимога задоволенню не підлягає.

Враховуючи наведене та керуючись ст. ст. 8 та 19 ОСОБА_3 України, ст. ст. 3, 7-11, 94, 158-163, 1832, 186, 254 Кодексу адміністративного судочинства України, суд, -

п о с т а н о в и в:

Адміністративний позов ОСОБА_1 до Міністерства оборони України про визнання протиправним рішення субєкта владних повноважень та зобов'язання вчинити певні дії - задовольнити частково.

Визнати протиправним та скасувати рішення комісії Міністерства оборони України з розгляду питань, пов'язаних із призначенням і виплатою одноразової грошової допомоги в разі загибелі (смерті), каліцтва або інвалідності військовослужбовців та інвалідності осіб, звільнених з військової служби від 29 грудня 2016 року, протокол № 118 п.7.

Визнати протиправною бездіяльність Міністерства оборони України, яка полягає у неприйнятті рішення у місячний строк після надходження документів ОСОБА_1 про призначення одноразової грошової допомоги відповідно до Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…» затвердженого постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року.

Зобов'язати Міністерство оборони України повторно розглянути питання щодо призначення ОСОБА_1 одноразової грошової допомоги відповідно до ЗУ «Про соціальний і правовий захист військовослужбовців та членів їхніх сімей», Порядку «Про призначення і виплату одноразової грошової допомоги…» затвердженого постановою КМУ № 975 від 25.12.2013 року та Наказу Міністерства оборони України № 530 від 14.08.2014 року.

В задоволенні іншої частини позовних вимог відмовити.

Стягнути за рахунок бюджетних асигнувань Міністерства оборони України судовий збір в розмірі 640 (шістсот сорок) грн. 00 коп. на користь Державного бюджету України.

Постанова може бути оскаржена повністю або частково протягом десяти днів з дня отримання копії постанови шляхом подачі апеляційної скарги до адміністративного суду апеляційної інстанції через суд першої інстанції, який ухвалив оскаржуване судове рішення з одночасним надісланням особою, яка подає апеляційну скаргу, її копії до суду апеляційної інстанції.

Постанова набирає законної сили у строки та порядку, встановленими ст. 254 КАС України.

Суддя: А.Ю. Полєхін