Ухвала суду № 66232282, 27.04.2017, Галицький районний суд м. Львова

Справа № 461/1626/17

Провадження № 1-кп/461/248/17

УХВАЛА

27.04.2017 р. Галицький районний суд м. Львова

в складі:

головуючого судді Радченка В.Є.,

при секретарі Сидорак М.А.,

за участю:

прокурорів Мішкурова К.О., Кулеби В.М,

обвинувачених ОСОБА_1, ОСОБА_2,

захисників ОСОБА_3, ОСОБА_4,

представника потерпілого ОСОБА_5,

перекладача ОСОБА_6,

при розгляді в підготовчому судовому засіданні кримінального провадження № 12016140050005870 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, обвинувачених за ч. 2 ст. 185 КК України, -

В С Т А Н О В И В:

В провадженні Галицького районного суду м. Львова перебуває кримінальне провадження № 12016140050005870 за обвинувальним актом відносно ОСОБА_1, ОСОБА_2, обвинувачених за ч. 2 ст. 185 КК України.

Ухвалою слідчого судді Галицького районного суду м. Львова від 10.01.2017 року стосовно обвинуваченого ОСОБА_1 був обраний запобіжний захід у виді тримання під вартою. Строк вказаного запобіжного заходу був продовжений ухвалою суду від 07.03.2017 року.

В судовому засіданні захисник ОСОБА_1, адвокат ОСОБА_3, заявила клопотання про зміну обвинуваченому запобіжного заходу з тримання під вартою на інший не пов'язаний з обмеженням волі. Свої вимоги мотивувала тим, що обвинувачений не має жодного наміру переховуватися від суду, раніше порушень процесуальних обовязків не допускав. Останній раніше не судимий, страждає на ряд захворювань.

Обвинувачений ОСОБА_1 клопотання захисника підтримав та просив задовольнити

Прокурори в судовому засіданні проти задоволення клопотання захисника заперечили, та просили продовжити обвинуваченому строк тримання під вартою.

Вислухавши думку сторін кримінального провадження, суд приходить до висновку про відмову у задоволенні клопотання прокурора про продовження строку тримання під вартою виходячи з наступного.

Слідчий суддя, суд відмовляє у застосуванні запобіжного заходу, якщо слідчий, прокурор не доведе, що встановлені під час розгляду клопотання про застосування запобіжних заходів обставини, є достатніми для переконання, що жоден із більш мяких запобіжних заходів, передбачених частиною першою цієї статті, не може запобігти доведеним під час розгляду ризику або ризикам. При цьому найбільш мяким запобіжним заходом є особисте зобовязання, а найбільш суворим - тримання під вартою (ч. 3 ст. 176 КПК України).

Відповідно до ст. 183 КПК тримання під вартою є винятковим запобіжним заходом, який застосовується виключно у разі, якщо прокурор доведе, що жоден із більш мяких запобіжних заходів не зможе запобігти ризикам, передбаченим ст. 177 КПК України.

Під час розгляду клопотання в судовому засіданні прокурором не було в повній мірі доведено, що жоден із більш м'яких запобіжних заходів не може запобігти ризикам, передбаченимст. 177 КПК Українита не може бути застосовано до обвинуваченого ОСОБА_1 Достатніх підстав вважати, що останній може здійснити дії, передбачені ч. 1ст. 177 КПК України,а саме буде переховуватись чи іншим чином впливати на кримінальне провадження, не встановлено.

Під час розгляду клопотання судом також враховано, що обвинувачений раніше не судимий, проживає на території м. Львова. Раніше, під час досудового розслідування даного кримінального провадження, порушень процесуальних обовязків не допускав.

Той факт, що відносно ОСОБА_1 у Франківському районному суді м. Львова розглядається інше кримінальне провадження, не є підставою вважати, що існують ризики неналежної процесуальної поведінки останнього, передбачені ст. 177 КПК України. Та обставина, що ОСОБА_1 є громадянином ОСОБА_7 також не може свідчить про те, що він може залишити межі України чи іншим чином переховуватися від суду.

Враховуючи викладене, суд прийшов до висновку про те, що клопотання захисника ОСОБА_3 слід задовольнити, а до обвинуваченого ОСОБА_1можливо застосувати більш мякий запобіжний захід у виді особистого зобовязання. Такий запобіжний захід забезпечить виконання обвинуваченим покладених на нього процесуальнихо бов'язків.

Таке рішення на думку суду узгоджується зі сталою практикою Європейського суду з прав людини, оскільки небезпека ухилення від правосуддя не може вимірюватися тільки залежно від суворості можливого покарання; вона повинна визначатися з урахуванням ряду інших релевантних факторів, які можуть або підтвердити існування небезпеки ухилення від правосуддя, або зробити її настільки незначною ,що це не може служити виправданням утримання під вартою (рішення ЄСПЛ від 28 січня 1993 року у справі W. проти Швейцарії).

Враховуючи викладене, керуючись ст.ст. 369-372, 376 КПК України, суд -

У Х В А Л И В:

В задоволенні клопотання прокурора про продовження строків тримання під вартою ОСОБА_1- відмовити.

Клопотання захисника ОСОБА_1, адвоката ОСОБА_3 про зміну обвинуваченому запобіжного заходу задовольнити.

Змінити обвинуваченому ОСОБА_1 запобіжний захід з тримання під вартою на особисте зобовязання, звільнивши його з-під варти в залі суду.

Покласти на обвинуваченого ОСОБА_1 обовязки:

- прибувати до суду за першим викликом;

- не виїжджати за межі України без дозволу суду;

- повідомляти суд про зміну свого місця проживання;

Ухвала оскарженню не підлягає.

Суддя В.Є. Радченко