Рішення № 66231989, 26.04.2017, Центральний районний суд міста Маріуполя (до 25.04.2025 - Жовтневий районний суд м. Маріуполя)

Справа № 263/2362/17

Провадження № 2/263/978/2017

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМУКРАЇНИ

26 квітня 2017 року м. Маріуполь

Жовтневий районний суд міста Маріуполя Донецької області у складі:

головуючого судді Музики О.М.,

при секретарі Єрмоленка Р.С.,

за участю відповідача ОСОБА_1,

розглянувши у відкритому судовому засіданні в м. Маріуполі цивільну справу за позовом ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів,

ВСТАНОВИВ:

У лютому 2017 року ОСОБА_2 звернувся до суду з указаним позовом, в якому просив змінити спосіб стягнення аліментів, визначених рішенням Жовтневого районного суду м.Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2016 року у справі № 263/8400/16-ц з ? частини його доходів на стягнення у твердій грошовій сумі, а саме: стягнення з нього на користь ОСОБА_1 аліменти у розмірі 844 грн 50 коп. щомісячно, починаючи з дня набрання рішенням законної сили та до досягнення донькою повноліття, а також 250 грн витрат на правову допомогу.

На обґрунтування вимог ОСОБА_2 посилається на те, що він з ОСОБА_1 перебував у шлюбі з 2006 року по 2009 рік. Під час спільного шлюбу у них народилася донька ОСОБА_3, ІНФОРМАЦІЯ_1, яка після припинення шлюбних відносин мешкає з матірю. Заочним рішенням Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2016 року з нього на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04 липня 2016 року і до повноліття дитини. Підставою для зміни способу стягнення аліментів позивач наводить те, що він не має постійного доходу (заробітку). При цьому вважає, що сума аліментів повинна становити 844 грн 50 коп., виходячи з того, що прожитковий мінімум з розрахунку на 1 місяць на дітей віком від 6 до 18 років становить 1689 грн, враховуючи обовязок обох батьків утримувати свою дитину.

Позивач до судового засідання не зявився, попередньо подав заяву, в якій просив справу розглянути за його відсутність, позовні вимоги підтримує у повному обсязі. Наполягає на їх задоволенні.

Відповідач ОСОБА_1 у судовому засіданні проти позовних вимог заперечила, пояснила, що позивач взагалі не сплачує їй аліменти, вона сама займається вихованням та утримуванням дитини, розмір на якому наполягає відповідач не може забезпечити нормальне виховання та догляд за дитиною, тому просила у задоволенні позовних вимог відмовити.

Суд, вирішуючи питання, передбачені ст. ст. 10, 214 ЦПК України, виходить з такого.

Судом установлено, що заочним рішення Жовтневого районного суду м. Маріуполя Донецької області від 14 листопада 2016 року з ОСОБА_2 на користь ОСОБА_1 стягнуто аліменти на неповнолітню доньку ОСОБА_4, ІНФОРМАЦІЯ_1, у розмірі ? частини з усіх видів його доходу (заробітку), але не менше 30 % прожиткового мінімуму для дитини відповідного віку щомісячно, починаючи з 04 липня 2016 року і до повноліття дитини.

Згідно з характеристикою, виданою КЗ «Маріупольська загальноосвітня школа І-ІІІ ступенів № 18 Маріупольської міської ради Донецької області» від 10 квітня 2017 року № 225, ОСОБА_3 навчається у денній школі з 01 вересня 2016 року, дівчинка виховується у неповній сімї, яка складається з 2-х чоловік (мати, дитина), які проживають в одній квартирі з усіма зручностями. Вихованням дитини займається мати, ОСОБА_1 Рідний батько, ОСОБА_2, з моменту навчання ОСОБА_3 у першому класі не приймав участі у вихованні доньки. У школі батько жодного разу не зявлявся і не цікавився навчанням дитини навіть по телефону.

Згідно з довідкою, виданою Міським центром позашкільної роботи за місцем мешкання від 20 квітня 2017 року № 01-08/105, ОСОБА_3 відвідує заняття у гуртку хореографії ЦДЮТ «Славутич» у вівторок, четвер, суботу.

Відповідно до чч. 1, 2 ст. 27 Конвенції ООН про права дитини від 20 листопада 1989 року, яка ратифікована Постановою Верховної Ради України № 789ХІІ (78912) від 27лютого 1991 року та набула чинності для України 27 вересня 1991 року, держава визнає право кожної дитини на рівень життя, необхідний для фізичного, розумового, духовного, морального і соціального розвитку дитини. Батьки або інші особи, які виховують дитину, несуть основну відповідальність за забезпечення в межах своїх здібностей і фінансових можливостей умов життя, необхідних для розвитку дитини.

За змістом ст. 180 СК України батьки зобовязані утримувати дитину до досягнення нею повноліття.

За рішенням суду кошти на утримання дитини (аліменти) присуджуються у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі (ч. 3 ст. 181 СК України).

Відповідно до ст. 182 СК України при визначенні розміру аліментів суд враховує: стан здоровя та матеріальне становище дитини; стан здоровя та матеріальне становище платника аліментів; наявність у платника аліментів інших дітей, непрацездатних чоловіка, дружини, батьків, дочки, сина; інші обставини, що мають істотне значення.

Відповідно до положень ст. 183 СК України розмір аліментів визначається у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини.

Крім того, суд за заявою платника або одержувача може визначити розмір аліментів у твердій грошовій сумі, якщо платник аліментів має нерегулярний, мінливий дохід, частину доходу одержує в натурі, а також за наявності інших обставин, що мають істотне значення (ч.1 ст. 184 СК України).

При цьому підстави визначення розміру аліментів у частках до заробітку (доходу) або у твердій сумі визначаються з урахуванням як положень ст. 182 СК України, так і положень ст.ст.183, 184 СК України.

Частина перша статті 192 СК України передбачає, що розмір аліментів, визначений за рішенням суду або за домовленістю між батьками, може бути згодом зменшено або збільшено за рішенням суду за позовом платника або одержувача аліментів у разі зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Як розяснено у п. 23 Постанови Пленуму Верховного Суду України від 15 травня 2006року № 3 «Про застосування судами окремих норм Сімейного кодексу України при розгляді справи щодо батьківства, материнства та стягнення аліментів» розмір аліментів, визначений судовим рішенням або за домовленістю між батьками, суд може змінити за позовом платника або одержувача аліментів у звязку зі зміною матеріального чи сімейного стану, погіршення чи поліпшення здоровя когось із них.

Враховуючи зміст ст.ст. 181, 192 СК України, розмір аліментів, визначений рішенням суду, не вважається незмінним. Отже, у звязку із значним покращенням матеріального становища платника аліментів матір дитини може подати до суду заяву про збільшення розміру аліментів. Значне погіршення матеріального становища батька може бути підставою для його вимоги про зменшення розміру аліментів.

Відповідно до ст. 183 та ст. 184 СК України за рішенням суду розмір аліментів визначається у частці від доходу її матері, батька і (або) у твердій грошовій сумі.

Сімейний кодекс України передбачає підстави для зміни розміру аліментів, визначеного за рішенням суду, але не повязує їх зі способом присудження (ч. 3 ст. 181 СК України). Стаття 192 СК України тільки вказує на можливість зміни раніше встановленого розміру аліментів за наявності доведених в судовому порядку підстав, а саме: зміни матеріального або сімейного стану, погіршення або поліпшення здоровя когось із них та в інших випадках, передбачених цим Кодексом.

Зокрема, до підстав визначення розміру аліментів в твердій грошовій сумі (що фактично є зміною розміру) ст. 184 СК України відносить: нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Право вимагати заміни розміру аліментів шляхом зміни способу присудження аліментів не може заперечуватися, адже можливість вибору способу присудження аліментів з огляду на мінливість життєвих обставин, зазначених ст. ст. 182-184 СК України, не може обмежуватися разовим її здійсненням.

З огляду на відсутність імперативної заборони змінювати розмір аліментів шляхом зміни способу їх присудження, за положеннями ст. 192 СК України зміна розміру аліментів може мати під собою зміну способу їх присудження (зміна розміру аліментів, стягнутих за рішенням суду у частці від заробітку (доходу) матері, батька дитини на розмір аліментів, визначений у певній твердій грошовій сумі та навпаки).

У той же час, згідно із ч. 3 ст. 10 ЦПК України кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог або заперечень, надавши докази відповідно до вимог ст. ст. 5760 ЦПК України.

З огляду на наведене та з урахуванням визначених цивільним процесуальним законом принципів змагальності й диспозитивності цивільного процесу, у цьому випадку саме на позивача покладено обовязок довести, що змінилися такі обставини, які б давали суду підстави для зміни способу стягнення аліментів.

Згідно із ч. 1 ст. 57 ЦПК України доказами є будь-які фактичні дані, на підстав яких суд встановлює наявність або відсутність обставин, що обґрунтовують вимоги і заперечення сторін, та інших обставин, які мають значення для вирішення справи. Ці дані встановлюються на підставі пояснень сторін, третіх осіб, їхніх представників, допитаних як свідків, показань свідків, письмових доказів, речових доказів, висновків експертів.

Належними є докази, які містять інформацію щодо предмета доказування (ч. 1 ст. 58 ЦПК України).

У справі, де предметом розгляду є зміна способу стягнення аліментів, позивач лише посилається у позові на те, що у нього відсутній постійний дохід.

Проте доказів, які б указували на відсутність у позивача постійного доходу суду не представлено, питання про витребування таких в установленому порядку позивачем не порушувалося, у звязку з чим суд позбавлений можливості встановити обставини, які вказують на нерегулярний, мінливий дохід платника аліментів, одержання частини доходу в натурі та інші обставини, що мають істотне значення.

Саме по собі посилання позивача на те, що він на теперішній час не працює та не має постійного доходу, не може бути розцінене судом як підстава для задоволення позову, оскільки такі обставини повинні бути доведенні в установленому порядку.

З огляду на викладене слід дійти висновку про відсутність підстав для задоволення позову.

Керуючись ст. ст. 180, 181, 182, 183, 192 СК України, ст. ст. 10, 57-65, 212-214 ЦПК України, суд,

В И Р І Ш И В:

У задоволенні позовних вимог ОСОБА_2 до ОСОБА_1 про зміну способу стягнення аліментів, відмовити.

На рішення суду може бути подана апеляційна скарга протягом десяти днів з дня проголошення рішення. Особи, які брали участь у справі, але не були присутні у судовому засіданні під час проголошення судового рішення, можуть подати апеляційну скаргу протягом десяти днів з дня отримання копії цього рішення.

Суддя О.М. Музика