Ухвала суду № 66231731, 25.04.2017, Апеляційний суд Івано-Франківської області

Справа № 340/209/16-ц

Провадження № 22-ц/779/578/2017

Категорія 55

Головуючий у 1 інстанції Бучинський А. Б.

Суддя-доповідач ОСОБА_1

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

25 квітня 2017 року м. Івано-Франківськ

Колегія суддів судової палати з розгляду цивільних справ Апеляційного суду Івано-Франківської області в складі:

головуючої Беркій О.Ю.,

суддів: Василишин Л.В., Максюти І.О.,

секретаря Мельник О.В.,

розглянувши у відкритому судовому засіданні справу за заявою ОСОБА_2 про перегляд рішення Верховинського районного суду від 18 серпня 2016 року у звязку з нововиявленими обставинами у справі за позовом ОСОБА_2 до відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації про стягнення середнього заробітку за час вимушеного прогулу у звязку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі, за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на ухвалу Верховинського районного суду від 01 березня 2017 року, -

в с т а н о в и л а :

Рішенням Верховинського районного суду від 18 серпня 2016 року, яке залишено без змін ухвалою Апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 задоволено частково, стягнуто з відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації на користь ОСОБА_2 середній заробіток за час вимушеного прогулу у звязку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі незаконно звільненого працівника за період з 28 липня 2015 року по 03 червня 2016 року в сумі 74 375,28 грн. В іншій частині позову відмовлено. Здійснено розподіл судових витрат.

15 лютого 2017 року ОСОБА_2 звернулася в суд із заявою про перегляд вищезазначеного рішення у звязку з нововиявленими обставинами.

Заяву обґрунтовувала тим, що рішенням Косівського районного суду від 03 грудня 2015 року її поновлено на роботі на посаді вчителя географії Ільцівської ЗОШ I-III ступенів та стягнуто заробітну плату за час вимушеного прогулу за період з 25 лютого 2014 року по 27 липня 2015 року.

Зазначала, що рішенням Верховинського районного суду від 18 серпня 2016 року стягнуто середній заробіток за час вимушеного прогулу у звязку із затримкою виконання вищевказаного рішення суду за період з 28 липня 2015 року по 03 червня 2016 року в сумі 74 375,28 грн., однак під час обчислення заборгованості Верховинським районним судом було взято за основу довідку № 552 від 29 травня 2014 року, яка була предметом дослідження в суді та на підставі якої судом Косівським районним судом було винесено рішення.

Вказувала, що у частині стягнення заробітної плати рішення суду виконане, однак, рішення в частині поновлення на роботі не виконано, а тому 12 січня 2017 року вона звернулася в суд з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду. Під час судового розгляду представник відповідача надав суду довідку № 55/01-20/11 від 30 січня 2017 року та пояснив у судовому засіданні, що до 30 листопада 2015 року посадовий оклад педагогічного працівника становив 2 439 грн., а з 01 грудня 2015 року до 01 травня 2016 року 3 186 грн.

Посилаючись на те, що істотною обставиною, що не була і не могла бути їй відомою на час розгляду справи є інформація про підвищення розміру посадового окладу педагогічного працівника, яка підтверджується довідкою № 55/01-20/11 від 30 січня 2017 року, просила заяву задовольнити.

Ухвалою Верховинського районного суду від 01 березня 2017 року заяву ОСОБА_2 про перегляд за нововиявленими обставинами рішення Верховинського районного суду від 18 серпня 2016 року залишено без задоволення.

В апеляційні скарзі на дану ухвалу ОСОБА_2 посилається на невідповідність висновків суду обставина справи, на порушення норм матеріального та процесуального права.

Зазначає, що на час винесення Верховинським районним судом рішення від 18 серпня 2016 року обставини, на які вона посилається у заяві про перегляд рішення у звязку з нововиявленими обставинами, уже існували.

Судом не дано оцінки тому факту, що дані обставини не були їй відомі на час розгляду справи, оскільки на роботі вона не поновлена, заробітну плату не отримує та у відомостях про отримання заробітної плати не підписується.

Крім того, судом було витребувано інформацію про заробітну плату та посадовий оклад педагога станом на час розгляду справи, однак довідка від 01 червня 2016 року надана відповідачем не відповідала дійсності.

Таким чином, інформація про розмір посадового окладу та розмірі середньої заробітної плати входила в предмет доказування.

Вважає, що інформація про підвищення посадового окладу вплинула б на висновок про її права та розмір стягнутого судом середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду.

Також судом першої інстанції не було враховано, що дані обставини стали їй відомі вже після прийняття Верховинським районним судом рішення від 18 серпня 2016 року, а саме 14 лютого 2017 року під час розгляду справи в цьому ж суді.

У звязку з наведеним, просить оскаржувану ухвалу скасувати та постановити нову, якою її заяву задовольнити.

В судовому засіданні апелянт ОСОБА_2 та її представник ОСОБА_3 апеляційну скаргу підтримали з вищенаведених підстав.

Представник відділу освіти Верховинської районної державної адміністрації ОСОБА_4 апеляційну скаргу заперечив, посилаючись на її безпідставність.

Вислухавши доповідача, пояснення сторін, перевіривши матеріали справи, колегія суддів приходить до висновку про часткове задоволення апеляційної скарги з наступних підстав.

З матеріалів справи вбачається, що 03 грудня 2015 року рішенням Косівського районного суду, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 02 лютого 2016 року ОСОБА_2 поновлено на посаді вчителя географії Ільцівської ЗОШ I-III ступенів з 26 лютого 2014 року, стягнуто на її користь заробітну плату за час вимушеного прогулу в сумі 99 170,91 грн. за період з 26 лютого 2014 року по 27 липня 2015 року.

Вказане рішення в частині поновлення позивача на посаді не виконано, у звязку з чим у квітні 2016 року позивач звернулася до суду з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки виконання рішення суду про поновлення її на роботі за період з 28 липня 2015 року по 03 червня 2016 року.

Рішенням Верховинського районного суду від 18 серпня 2016 року, залишеним без змін ухвалою апеляційного суду Івано-Франківської області від 31 жовтня 2016 року позов ОСОБА_2 було задоволено частково, стягнуто на її користь середній заробіток за час вимушеного прогулу у звязку із затримкою виконання рішення суду про поновлення на роботі за період з 28 липня 2015 року по 03 червня 2016 року у сумі 74 375,28 грн.

Звертаючись до суду із заявою про перегляд зазначеного вище рішення у звязку із нововиявленими обставинами, ОСОБА_2 зазначала, що у лютому 2017 року під час розгляду справи про стягнення середнього заробітку у звязку із затримкою виконання рішення суду за інший період, відповідачем було подано довідку про те, що з моменту її звільнення неодноразово мало місце підвищення посадового окладу педагогічних працівників.

Посилаючись на те, що обставина щодо підвищення посадових окладів не була їй відома на час розгляду справи, а тому є нововиявленою обставиною, просила заяву задовольнити.

Залишаючи заяву про перегляд рішення Верховинського районного суду від 18 серпня 2016 року у звязку з нововиявленими обставинами без задоволення, суд першої інстанції виходив з того, що обставини наведені у заяві є новими доказами по справі, а тому не можуть бути підставою для перегляду судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами.

Проте, з таким висновком суду першої інстанції в повній мірі погодитися не можна.

Відповідно до ч. 1 ст. 361 ЦПК України рішення або ухвала суду, якими закінчено розгляд справи, що набрали законної сили, а також судовий наказ можуть бути переглянуті у звязку з нововиявленими обставинами.

Згідно з п. 1 ч. 2 ст. 361 ЦПК України підставами для перегляду рішення, ухвали суду чи судового наказу у звязку з нововиявленими обставинами є, зокрема, істотні для справи обставини, що не були і не могли бути відомі особі, яка звертається із заявою, на час розгляду справи.

У п. 3 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами» розяснено, що нововиявлені обставини - це юридичні факти, що мають істотне значення для розгляду справи та існували на час розгляду справи, але не були і не могли бути відомі заявнику, а також обставини, які виникли після набрання судовим рішенням законної сили та віднесені законом до нововиявлених обставин (ч. 2 ст. 361 ЦПК України).

До нововиявлених обставин належать матеріально-правові факти, на яких ґрунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші факти, які мають значення для правильного вирішення спору. Необхідними ознаками існування нововиявлених обставин є одночасна наявність трьох таких умов: їх існування на час розгляду справи; ці обставини не могли бути відомі заявникові на час розгляду справи; істотність даних обставин на час розгляду справи, тобто коли врахування їх судом мало б наслідком ухвалення іншого рішення.

Відповідно до пункту 4 зазначеної вище постанови Пленуму, вирішуючи питання про наявність нововиявлених обставин, суд повинен розмежовувати нововиявлені обставини та нові обставини.

Обставини, що обґрунтовують вимоги або заперечення сторін чи мають інше істотне значення для правильного вирішення справи, існували на час ухвалення судового рішення, але залишаються невідомими особам, які беруть участь у справі, та стали відомими тільки після ухвалення судового рішення, є нововиявленими обставинами.

Обставини, які виникли чи змінилися тільки після ухвалення судового рішення і не повязані з вимогою в цій справі, а тому не могли бути враховані судом при ухваленні судового рішення, є новими обставинами і можуть бути підставою для предявлення нової вимоги (зокрема, погіршення майнового стану відповідача після ухвалення рішення про стягнення з нього аліментів).

Крім того, в абз. 2 п. 7 постанови Пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року № 4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами» судам розяснено, що питання про те, які обставини можна вважати істотними, є оціночним, і вирішується судом у кожному конкретному випадку з урахуванням того, чи ці обставини могли спростувати факти, покладені в основу судового рішення, та вплинути на висновки суду під час його ухвалення таким чином, що якби вказана обставина була відома особам, які беруть участь у справі, то зміст судового рішення був би іншим.

Як встановлено, в період з 01 грудня 2015 року по 03 червня 2016 року мало місце підвищення посадових окладів педагогічних працівників, а саме: в період з 01 грудня 2015 року по 30 квітня 2016 року відбулося підвищення посадового окладу з 2 439 грн. до 3 186 грн., що становить коефіцієнт підвищення 1,31, а в період з 01 травня 2016 року по 03 червня 2016 року відбулося підвищення посадового окладу з 3 186 грн. до 3 391 грн. що становить коефіцієнт підвищення 1,06.

Дані обставини існували в обєктивній дійсності на момент ухвалення рішення, проте ні суду, ні заявнику відомі не були.

У звязку з цим, висновок суду про те, що обставини щодо підвищення посадового окладу виникли пізніше, тобто є новими є передчасним.

Крім того, з врахуванням беззаперечного права позивачки на працю та її оплату, висновок суду про те, що обставина щодо підвищення розміру посадового окладу не входила до предмету доказування та не могла вплинути на висновки суду про права та обовязки сторін не містить належного обґрунтування того, чи дана обставина здатна суттєво вплинути на вирішення справи при обчисленні середньої заробітної плати за час вимушеного прогулу з урахуванням того, що за період від часу звільнення здійснювалося підвищення посадових окладів.

У п. 20 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 30 березня 2012 року №4 «Про застосування цивільного процесуального законодавства при перегляді судових рішень у звязку з нововиявленими обставинами» судам розяснено, що за змістом ч. 2 ст. 307 ЦПК України апеляційний суд відповідно до наданих йому повноважень має право постановити ухвалу про скасування ухвали суду першої інстанції про залишення заяви про перегляд судового рішення у звязку з нововиявленими обставинами без задоволення, постановленої з порушенням норм процесуального права, і направити справу для продовження розгляду до суду першої інстанції, до повноважень якого законом віднесено вирішення цього питання. Нормами ЦПК України не передбачено права апеляційного суду постановляти ухвалу про задоволення такої заяви і скасування ухваленого судом першої інстанції судового рішення.

Отже, процесуальних повноважень розглядати заяву про перегляд рішення суду, яке було ухвалено районним судом, у звязку із нововиявленими обставинами, апеляційний суд немає.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 311 ЦПК України, підставою для скасування ухвали суду, що перешкоджає подальшому провадженню у справі, і направлення справи для продовження розгляду до суду першої інстанції є неповне зясування судом обставин, що мають значення для справи.

З огляду на зазначене, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню, а справа - направленню для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Керуючись ст.ст. 307, 311, 313-315, 317 ЦПК України, колегія суддів

у х в а л и л а :

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Верховинського районного суду від 01 березня 2017 року скасувати, а справу направити для продовження розгляду до суду першої інстанції.

Ухвала набирає законної сили з моменту проголошення, однак може бути оскаржена в касаційному порядку безпосередньо до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ протягом двадцяти днів з часу набрання законної сили.

Головуюча О.Ю. Беркій

Судді: Л.В. Василишин

ОСОБА_5