Рішення № 66231650, 25.04.2017, Апеляційний суд Дніпропетровської області (м. Кривий Ріг)

УКРАЇНА

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ДНІПРОПЕТРОВСЬКОЇ ОБЛАСТІ

Справа № 182/2449/16-ц 22-ц/774/31/К/17

Справа № 182/2449/16-ц Головуючий в 1-й інстанції

Провадження № 22-ц/774/31/К/17 суддя Кобеляцька-Шаховал І.О.

Категорія - 9 (IV) Доповідач Бондар Я.М.

РІШЕННЯ

Іменем України

25 квітня 2017 року колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Дніпропетровської області у складі:

головуючого судді - Бондар Я.М.,

суддів Барильської А.П., Зубакової В.П.,

за участю: секретаря Гладиш К.І.

розглянувши у відкритому судовому засіданні у м. Кривому Розі цивільну справу за апеляційною скаргою Прокуратури Дніпропетровської області на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року у справі за позовом ОСОБА_1 до Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності, -

ВСТАНОВИЛА:

В травні 2016 року ОСОБА_1 звернувся до суду з позовом до Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності, в якому просив визнати за ним право власності за набувальною давністю на будівлю АБК (літ.А, загальна площе 326,0 кв.м), будівлю механічної майстерні (літ.Б, загальна площа 910,9 кв.м), №1,2 спорудження, розташовані за адресою: Нікопольский район, м. Камянське, вул. Озерна, 2а.

В обґрунтування вказаного позову ОСОБА_1 посилався на те, що 04 жовтня 2004 року він уклав договір купівлі-продажу № 1 від 04 жовтня 2004 року, згідно якого придбав у Пересувної механізованої колони № 9 виробничого державно-кооперативного обєднання рибного господарства „Укррибгосп в с.Кам'янське Нікопольського району будівлю механічної майстерні, розташовану за адресою: с.Камянське, вул.Озерна, 2а. Згідно звіту про проведену експертну оцінку, вартість вказаної нерухомості склала 1 968,50 гривень, які він сплатив у повному обсязі, про що свідчить надана йому квитанція до прибуткового касового ордеру № 1 від 04.10.2004 року. Згідно п.2.2 Договору купівлі - продажу № 1, право власності на обєкт нерухомості переходить до покупця з моменту підписання акту прийому - передачі. Зазначений акт вони з продавцем підписали 04 жовтня 2004 року.

28 листопада 2004 року позивач уклав договір купівлі - продажу № 4 від 28 листопада 2004 року, згідно якого придбав у Пересувної механізованої колони № 9 виробничого державно - кооперативного обєднання рибного господарства „Укррибгосп в с.Кам'янське Нікопольського району будівлю АБК, розташовану за адресою: с.Камянське, вул.Озерна, 2а. Згідно звіту про проведену експертну оцінку, вартість вказаної нерухомості складала 2 265,45 гривень, які він сплатив у повному обсязі, про що свідчить надана йому квитанція до прибуткового касового ордеру № 4 від 28.11.2004 року. Згідно п.2.2 Договору купівлі - продажу № 4, право власності на обєкт нерухомості переходить до покупця з моменту підписання акту прийому - передачі. Зазначений акт вони з продавцем підписали 28 листопада 2004 року.

На підставі зазначеного ОСОБА_1 вважав, що є законним власником будівлі механічної майстерні та будівлі АБК, розташованих за адресою: с.Кам'янське, вул.Озерна. 2а, побудував огорожу і звернувся до Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з питання надання йому в оренду земельної ділянки, площею 4.6 га., на якій розташовані вказані будівлі. 06 лютого 2009 року між Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та ним був укладений договір оренди земельної ділянки промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення (кадастровий номер 1222986000:01:012:0253), яка розташована на території Придніпровської сільської ради Нікопольського району, площею 2.2064 га., строком на 49 років для розміщення та обслуговування виробничої бази, зареєстрований 30 квітня 2009 року за № 040912500494 та договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1222986000:01:012:0252), яка розташована на території Придніпровської сільської ради Нікопольського району, площею 0,9708 га., строком на 49 років для розміщення та обслуговування виробничої бази, зареєстрований 30.04.2009 року за № 040912500495.

Згодом позивач дізнався, що договори купівлі - продажу нежитлових будівель повинні бути нотаріально посвідчені, у звязку із чим, він звернувся до керівництва Пересувної механізованої колони № 9 виробничого державно-кооперативного обєднання рибного господарства „Укррибгосп із зазначеним питанням. Проте йому повідомили, що вже не мають можливості нотаріально укласти з ним угоду, оскільки підприємство ліквідовано і надали йому копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28 квітня 2005 року про затвердження ліквідаційного балансу та ліквідацію юридичної особи Пересувна механізована колона № 9 виробничого державно-кооперативного обєднання рибного господарства „Укррибгосп.

Таким чином, ОСОБА_1 протягом 11 років користувався зазначеним майном на свій розсуд. В 2016 році він звернувся до КП „НМБТІ та замовив новий технічний паспорт на обєкти нерухомості. Отже, позивач вважає себе таким, що безперервно, добросовісно, відкрито володів протягом 11 років будівлею АБК та будівлею механічної майстерні, розташованих за адресою: Нікопольський район, с.Кам'янське, вул.Озерна, 2а, має договір оренди землі, отже є набувачем спірного майна за набувальною давністю.

Рішенням Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 року, доповненим згідно додаткового рішення від 02.08.2016 року позовні вимоги задоволено у повному обсязі.

Визнати за ОСОБА_1 право власності за набувальною давністю на будівлю АБК (літ.А), загальною площею - 326,0 кв.м.; будівлю механічної майстерні (літ.Б), загальною площею - 910,9 кв.м.; № 1,2 спорудження, розташовані адресою: Нікопольський район, с.Кам'янське, вул.Озерна, 2а. Вирішено питання щодо розподілу судового збору.

В апеляційній скарзі Прокуратура Дніпропетровської області, посилаючись на порушення судом першої інстанції норм матеріального і процесуального права, поставила питання про скасування рішення суду та ухвалення нового рішення про відмову у задоволенні позовних вимог.

В обґрунтування апеляційної скарги зазначено, що ухвалюючи оскаржуване рішення суд першої інстанції виходив з того, що ОСОБА_1 набув спірне нерухоме майно за договорами купівлі-продажу та володів ним протягом більше десяти років. Проте прокуратурою зауважено, що в матеріалах справи відсутні дані щодо попереднього власника спірного майна, оскільки правовстановлюючі документи до справи не долучались, натомість встановлення цих відомостей є обовязковою умовою для визнання права власності за набувальною давністю. Також заявник апеляційної скарги вважає, що матеріали справи не містять доказів безперервного, відкритого та добросовісного володіння нерухомим майном, як-то систематична сплата послуг за комунальні послуги, тощо.

Крім того, заявник апеляційної скарги зазначив про те, що на момент придбання позивачем спірного майна, воно мало статус незавершеного будівництва, разом з тим, судом не перевірено чи не є спірне майно самочинним будівництвом.

Поміж іншим, заявник апеляційної скарги вважає вказаний позов передчасним, оскільки орендарем земельних ділянок, розташованих під спірним майном ОСОБА_1, став лише у 2009 році, і з цього часу необхідні 10 років на час звернення до суду з позовом не минули.

Розглянувши матеріали справи, перевіривши законність та обґрунтованість судового рішення в межах доводів апеляційної скарги та заявлених позовних вимог, заслухавши представників сторін, колегія суддів дійшла висновку, що апеляційна скарга підлягає задоволенню, а судове рішення скасуванню з ухваленням нового рішення про відмову в задоволенні позову, виходячи з наступного.

Згідно зі ст. 214 ЦПК України під час ухвалення рішення суд вирішує, зокрема, такі питання: 1) чи мали місце обставини, якими обґрунтовувалися вимоги і заперечення, та якими доказами вони підтверджуються; 2) чи є інші фактичні дані, які мають значення для вирішення справи, та докази на їх підтвердження; 3) які правовідносини сторін випливають із встановлених обставин; 4) яка правова норма підлягає застосуванню до цих правовідносин; 5) чи слід позов задовольнити або в позові відмовити; 6) як розподілити між сторонами судові витрати.

Зазначеним вимогам закону судове рішення не відповідає.

Так, судом встановлено, що4.10.2004 року позивач уклав договір купівлі-продажу № 1, згідно якого придбав у Пересувної механізованої колони № 9 виробничого державно-кооперативного обєднання рибного господарства „Укррибгосп в с.Кам'янське Нікопольського району будівлю механічної майстерні, розташовану за адресою: с.Камянське, вул.Озерна, 2а (а.с.5-6). Згідно п.2.2 Договору купівлі - продажу № 1, право власності на обєкт нерухомості переходить до покупця з моменту підписання акту прийому - передачі. Зазначений акт позивач з продавцем підписали 04.10.2004 року (а.с.7). 28.11.2004 року позивач уклав договір купівлі - продажу № 4, згідно якого придбав у Пересувної механізованої колони № 9 виробничого державно - кооперативного обєднання рибного господарства „Укррибгосп в с.Кам'янське Нікопольського району будівлю АБК, розташовану за адресою: с.Камянське, вул.Озерна, 2а (а.с.9-10). Згідно п.2.2 Договору купівлі - продажу № 4, право власності на обєкт нерухомості переходить до покупця з моменту підписання акту прийому - передачі. Зазначений акт позивач з продавцем підписали 28.11.2004 року (а.с.11). Після вказаний дій позивач побудував огорожу і звернувся до Нікопольської районної державної адміністрації Дніпропетровської області з питання надання йому в оренду земельної ділянки, площею 4.6 га., на якій розташовані вказані будівлі. 06.02.2009 року між Нікопольською районною державною адміністрацією Дніпропетровської області та позивачем був укладений договір оренди земельної ділянки промисловості, транспорту, звязку, енергетики, оборони та іншого призначення (кадастровий номер 1222986000:01:012:0253), яка розташована на території Придніпровської сільської ради Нікопольського району, площею 2.2064 га., строком на 49 років для розміщення та обслуговування виробничої бази, зареєстрований 30.04.2009 року за № 040912500494 (а.с.18-28) та договір оренди земельної ділянки сільськогосподарського призначення (кадастровий номер 1222986000:01:012:0252), яка розташована на території Придніпровської сільської ради Нікопольського району, площею 0,9708 га., строком на 49 років для розміщення та обслуговування виробничої бази, зареєстрований 30.04.2009 року за № 040912500495 (а.с.29-39). Пізніше позивач звернувся до керівництва Пересувної механізованої колони № 9 виробничого державно-кооперативного обєднання рибного господарства „Укррибгосп з питання нотаріального оформлення договорів купівлі - продажу, але позивачу надали копію ухвали Господарського суду Дніпропетровської області від 28.04.2005 року про затвердження ліквідаційного балансу та ліквідацію юридичної особи Пересувна механізована колона № 9 виробничого державно-кооперативного обєднання рибного господарства „Укррибгосп (а.с.40). На протязі 11 років позивач користувався належним йому майном на свій розсуд. В 2016 році позивач звернувся до КП „НМБТІ та замовив новий технічний паспорт на обєкти нерухомості (а.с.11-17).

Задовольняючи позовні вимоги суд першої інстанції виходив з того, що позивач безперервно, добросовісно, відкрито володів на протязі 11 років будівлею АБК та будівлею механічної майстерні, розташованих за адресою: Нікопольський район, с.Кам'янське, вул.Озерна, 2а, має договір оренди землі, тому суд вважав за можливе визнати за позивачем право власності на вказані обєкти за набувальною давністю.

Проте з такими висновками погодитися не можна, з огляду на наступне.

Так, зіднодост. 328 ЦК України, право власності набувається на підставах, що не заборонені законом, зокрема із правочинів. Право власності вважається набутим правомірно, якщо інше прямо не випливає із закону або незаконність набуття права власності не встановлена судом.

Відповідно до ч.1 ст. 344 ЦК України особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено цим Кодексом.

А згідно, розяснень, викладених у п. 9 постанови пленуму Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних і кримінальних справ від 7 лютого 2014 року № 5 «Про судову практику в справах про захист права власності та інших речових прав" особа, яка добросовісно заволоділа чужим майном і продовжує відкрито, безперервно володіти нерухомим майном протягом десяти років або рухомим майном - протягом п'яти років, набуває право власності на це майно (набувальна давність), якщо інше не встановлено ЦК.

При вирішенні спорів, пов'язаних із набуттям права власності за набувальною давністю, суди повинні враховувати, зокрема, таке:

- володіння є добросовісним, якщо особа при заволодінні чужим майном не знала і не могла знати про відсутність у неї підстав для набуття права власності;

- володіння визнається відкритим, якщо особа не приховувала факт знаходження майна в її володінні. Вжиття звичайних заходів щодо забезпечення охорони майна не свідчить про приховування цього майна;

- володіння визнається безперервним, якщо воно не переривалось протягом всього строку набувальної давності. У разі втрати не із своєї волі майна його давнісним володільцем та повернення цього майна протягом одного року або пред'явлення протягом цього строку позову про його витребування набувальна давність не переривається (частина третя статті 344). Не переривається набувальна давність, якщо особа, яка заявляє про давність володіння, є сингулярним чи універсальним правонаступником, оскільки в цьому разі вона може приєднати до часу свого володіння увесь час, протягом якого цим майном володіла особа, чиїм спадкоємцем (правонаступником) вона є (частина друга статті 344 ЦК).

Давність володіння є добросовісною, якщо особа при заволодінні майном не знала і не повинна була знати по відсутність у неї підстав для набуття права власності.

Позов про право власності за давністю володіння не може заявляти особа, яка володіє майном за волею власника і завжди знала, хто є власником.

За набувальною давністю може бути набуто право власності на нерухоме майно, яке не має власника або власник якого невідомий, або власник відмовився від права власності на належне йому нерухоме майно, що придбане добросовісним набувачем і у витребуванні якого його власнику було відмовлено.

Оскільки, як було встановлено судом першої інстанції ОСОБА_1 частину майна придбав, частину перебудував тощо, а тому на даний випадок дія норми 344 ЦК України не поширюється.

Крім того, доводи позивача про те, що він більше 10 років безперервно користується спірним майном, до уваги прийняти не можна, оскільки ці дії позивача не свідчать про набуття ним права власності на нерухове майно та не є підставою для набуття такого права.

Проте суд першої інстанції на ці обставини уваги не звернув, чим порушив норми матеріального та процесуального права.

На підставі наведеного, судова колегія вважає, що позовні вимоги є не обґрунтованими та такими, що не підлягають задоволенню, у звязку з чим рішення місцевого суду підлягає скасуванню, а апеляційна скарга задоволенню.

Керуючись ст.ст.303, 307, 309, 314, 316, 317 ЦПК України, колегія суддів, -

ВИРІШИЛА:

Апеляційну скаргу Прокуратури Дніпропетровської області задовольнити.

Рішення на рішення Нікопольського міськрайонного суду Дніпропетровської області від 24 травня 2016 рокускасувати та ухвалити нове рішення.

У задоволенні позову ОСОБА_1 до Придніпровської сільської ради Нікопольського району Дніпропетровської області про визнання права власності відмовити.

Стягнути з ОСОБА_1 на користь Прокуратури Дніпропетровської області витрати понесені у звязку зі сплатою судового збору за розгляд справи судом апеляційної інстанції в сумі 3295,60 грн.

Рішення набирає чинності з моменту його проголошення, може бути оскаржене в касаційному порядку до Вищого спеціалізованого суду України з розгляду цивільних та кримінальних справ протягом двадцяти днів з дня набрання ним законної сили.

Головуючий: Я.М. Бондар

Судді: А.П. Барильська

ОСОБА_2