Ухвала суду № 66230613, 13.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/1940/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Ващенко Л. Г.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

УХВАЛА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

13.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області у складі:

головуючого Ващенко Л.Г.

суддів Вадовської Л.М., Плавич Н.Д.

при секретарі Ярахмедові Є.О.

розглянувши у відкритому судовому засіданні апеляційну скаргу ОСОБА_2 на ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2016 року про обмеження боржнику у праві виїзду за межі України у цивільній справі за поданням головного державного виконавця відділу Державної виконавчої служби Білгород-Дністровського міськрайонного управління юстиції в Одеській області про тимчасове обмеження ОСОБА_3 у праві виїзду за межі України,

ВСТАНОВИЛА:

19.05.2016 року головний державний виконавець Білгород-Дністровського міськрайонного відділу державної виконавчої служби Головного територіального управління юстиції в Одеській області ОСОБА_4 (далі-держвиконавець ВДВС) звернулась із поданням про встановлення ОСОБА_2 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України.

Подання обгрунтоване тим, що на виконанні у держвиконавця ВДВС перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з боржника на користь: ПАТ «Ощадбанк» заборгованості у розмірі 655326,08 гривень; на користь ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 90983 гривень; на користь ОСОБА_6 заборгованості у розмірі 19759 доларів США; на користь ОСОБА_7 заборгованості у розмірі 759656,26 гривень; на користь ОСОБА_8 заборгованості у розмір 2376090 гривень; на користь держави 11560 гривень.

Боржник, у встановлений держвиконавцем ВДВС строк, добровільно заборгованість не погасив.

Держвиконавцем ВДВС здійснювались заходи з примусового виконання:16.05.2013 року винесена постанова про арешт майна боржника та оголошення заборони його відчуження; 15.08.2013 року здійснено вихід за адресою боржника, однак майновий стан боржника не перевірено через відсутність боржника; 18.09.2013 року оголошено у розшук належні боржнику транспортні засоби; 24.03.2014 року до держвиконавця зявився боржник і надав пояснення з приводу сплати боргів та місцезнаходження транспортних засобів; 28.03.2014 року держвиконавець звернулась з подаванням до органів поліції про внесення даних до реєстру досудових розслідувань щодо боржника; 16.07.2014 року за місцем проживання боржника проведена перевірка його майнового стану.

Посилаючись на те, що рішення суду протягом трьох років не виконано, держвиконавцем вжиті всі заходи, передбачені законом для виконання рішень судів, боржник ухиляється від виконання зобовязань і не здійснює заходів для погашення заборгованості, держвиконавець ВДВС просила задовольнити подання.

Держвиконавець ВДВС і стягувач ОСОБА_7 у судовому засіданні в суді першої інстанції подання підтримали.

Боржник ОСОБА_2, стягувачі - представник ПАТ «Ощадбанк», ОСОБА_5, ОСОБА_6, ОСОБА_8 не приймали участі у судовому засіданні в суді першої інстанції.

Ухвалою Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02.06.2016 року подання задоволено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2 просить ухвалу суду скасувати, постановити нову ухвалу про відмову у задоволенні заяви, посилаючись на незаконність ухвали і відсутність підстав для обмеження його у праві виїзду за межі України.

У засіданні колегії суддів: представник ПАТ «Ощадбанк» і ОСОБА_7 запречували проти задоволення скарги.

ОСОБА_2, Держвиконавцеь ВДВС, ОСОБА_6 і ОСОБА_8 у засідання колегії суддів не з'явились.

Ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню на підставі ст. 312 ч.1 п.3 ЦПК України.

За змістом ст. 312 ч.1 п.3 ЦПК України, розглянувши скаргу на ухвалу суду першої інстанції, апеляційний суд скасовує ухвалу суду і передає питання на новий розгляд до суду першої інстанції, якщо останній порушив порядок, встановлений для його вирішення.

Держвиконавець ВДВС звернулась із поданням про встановлення ОСОБА_2 тимчасового обмеження у праві виїзду за межі України (а.с.2-4).

Суд, задовольняючи подання виходив з того, що боржник ухилявся від виконання зобовязань, а тому є підстави для обмеження ОСОБА_2 у праві виїзду за межі України (а.с.45-50).

Колегія суддів не погоджується з висновком суду першої інстанції зважаючи на наступне.

Громадянину України може бути відмовлено у виїзді за кордон, зокрема, у випадку, якщо діють невиконані зобов'язання до виконання зобовязань (ст. 6 Закону України Про порядок виїзду з України та в'їзд в Україну громадян України).

Наявність у особи невиконаних зобов'язань, покладених на неї судовим рішенням, є підставою для обмеження цієї особи у її праві виїзду за межі України і зазначене питання вирішується судом.

Питання про тимчасове обмеження боржника фізичної особи у праві виїзду за межі України при виконанні судових рішень вирішується судом за місцезнаходженням органу ВДВС за поданням державного виконавця (ст. 377-1 ч.1 ЦПК України у редакції, чинній на час вирішення подання).

Встановлено, що на виконанні у держвиконавця ВДВС з 2013 року перебуває зведене виконавче провадження про стягнення з боржника на користь: ПАТ «Ощадбанк» заборгованості у розмірі 655326,08 гривень; на користь ОСОБА_5 заборгованості у розмірі 90983 гривень; на користь ОСОБА_6 заборгованості у розмірі 19759 доларів США; на користь ОСОБА_7 заборгованості у розмірі 759656,26 гривень; на користь ОСОБА_8 заборгованості у розмір 2376090 гривень; на користь держави 11560 гривень.

Подання зазначає про те, що рішення суду протягом трьох років не виконується, держвиконавцем вживались всі можливі заходи, передбачені законом, для виконання рішень судів, боржник ухиляється від виконання зобовязань і не здійснює заходів для погашення заборгованості.

За змістом ст. 18 ч.3 п.19 Закону України Про виконавче провадження (далі-Закон), у разі ухилення боржника від виконання зобовязань, покладених на нього рішенням, держивконавець ВДВС вправі звертатися до суду за встановленням тимчасового обмеження у праві виїзду боржника - фізичної особи за межі України до виконання останнім зобовязань за рішенням про стягнення заборгованості.

Зважаючи на викладене, суд, вирішуючи питання про тимчасове обмеження у праві виїзду за межі України, насамперед, повинен встановити факт ухилення боржника від виконання зобов'язань, покладених на нього рішенням суду про стягнення заборгованості.

Факт ухилення боржника від виконання рішення має підтверджуватись доказами, на які держвиконавцеь ВДВС повинен посилатись у поданні, а належні та допустимі докази ухилення боржника слід безпосередньо надавати суду.

Між тим, матеріали справи, всупереч ст. ст. 57-60 ЦПК України, не містять належних та допустимих доказів ухилення боржника від виконання рішення.

Суд першої інстанції, вирішуючи подання по суті, з метою повного та всебічного зясування обставин справи, не витребував й не дослідив у судовому засіданні матеріали виконавчого провадження, у звязку з чим дійшов передчасного висновку про задоволення подання.

Разом з тим, в апеляційній скарзі боржник зазначає, що він є інвалідом 2 групи і непрацездатний, з його пенсії здійснюються відрахування на погашення заборгованості, у виконавчому провадженні його інтересі представляє представник, який зявляється на всі виклики держвиконавця ВДВС(а.с.52).

Зазначені обставини, які мають суттєве значення для встановлення факту ухилення боржника від виконання зобовязань, суд першої інстанції належним чином не перевірив.

Так, під ухиленням від виконання зобовязань слід розуміти як пряму відмову від виконання рішення, так і інші винні дії, які свідчать про те, що боржник ухиляється від виконання зобовязань.

Оскільки питання про обмеження боржнику у праві виїзду за межі України вирішено судом першої інстанції з порушенням норм процесуального права, зокрема суд неповно зясував обставини ухилення боржника від виконання зобовязань, ухвала суду першої інстанції підлягає скасуванню.

Приймаючи до уваги, що ухвала суду постановлена з порушенням норм процесуального права, апеляційна скарга підлягає задоволенню частково, а ухвала суду скасуванню, з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Керуючись ст. ст. 303, 307 ч. 2 п.3, 312 ч.1 п.3, 313, 314, 315, 317, 319 ЦПК України, колегія суддів судової палати у цивільних справах апеляційного суду Одеської області,

УХВАЛИЛА:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити частково.

Ухвалу Білгород-Дністровського міськрайонного суду Одеської області від 02 червня 2016 року про обмеження боржнику у праві виїзду за межі України скасувати з передачею питання на новий розгляд до суду першої інстанції.

Ухвала апеляційного суду набирає законної сили з моменту її проголошення і оскарженню у касаційному порядку не підлягає.

Судді апеляційного суду Одеської області Л.Г. Ващенко

ОСОБА_9

ОСОБА_10