Рішення № 66230569, 19.04.2017, Апеляційний суд Одеської області

Номер провадження: 22-ц/785/379/17

Головуючий у першій інстанції ОСОБА_1

Доповідач Сєвєрова Є. С.

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

РІШЕННЯ

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

19.04.2017 року м. Одеса

Колегія суддів Судової палати з розгляду цивільних справ апеляційного суду Одеської області у складі :

головуючого - судді Сєвєрової Є.С.,

суддів: Дрішлюка А.І., Таварткіладзе О.М.,

при секретарі - Поліхрановій Ю.В.,

розглянувши в відкритому судовому засіданні справу за апеляційною скаргою ОСОБА_2 на рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2016 року у справі за позовом ОСОБА_2 до Одеського національного університету імені ОСОБА_3, третя особа Приморський районний відділ в місті ОСОБА_4 Управління Державної міграційної служби України в Одеській області про вселення та усунення перешкод у користуванні,

в с т а н о в и л а:

25 серпня 2016 року ОСОБА_2 звернувся до суду з позовом відповідача, просив вселити його до кімнати 4 гуртожитку, який розташований на території ботанічного саду Одеського національного університету імені ОСОБА_3 за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, буд. 48/50; усунути перешкоди в користуванні кімнатою 4 зазначеного гуртожитку шляхом скасування розпорядження ректора Одеського національного університету імені ОСОБА_3 ОСОБА_5 від 18.05.2016 року №7 про восилення пропускного режиму на територію ботанічного саду в частині, що стосується ОСОБА_6

В обґрунтування позовних вимог зазначив, що перебував у трудових відносинах з відповідачем з 28.09.1987 по 01.06.1999 року, тому він не може бути виселений без надання іншого житлового приміщення.

Рішенням Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2016 року в задоволенні позову відмовлено.

В апеляційній скарзі ОСОБА_2, посилаючись на порушення судом норм матеріального та процесуального права, просить рішення скасувати, ухвалити нове, яким задовольнити його позовні вимоги.

Заслухавши доповідача, доводи апеляційної скарги, заперечення на них, перевіривши матеріали справи, законність i обґрунтованість рішення суду першої iнстанцiї та доводiв апеляційної скарги, колегія суддів вважає за необхідне апеляційну скаргу задовольнити частково з наступних підстав.

Відповідно до ст. 213 ЦПК України рішення суду повинно бути законним і обґрунтованим. Законним є рішення, яким суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства, вирішив справу згідно із законом. Обґрунтованим є рішення, ухвалене на основі повно і всебічно з'ясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених тими доказами, які були досліджені в судовому засіданні.

Як роз'яснив Пленум Верховного Суду України в п.2 постанови від 18 грудня 2009 року № 14 «Про судове рішення у цивільній справі», рішення є законним тоді, коли суд, виконавши всі вимоги цивільного судочинства відповідно до статті 2 ЦПК, вирішив справу згідно з нормами матеріального права, що підлягають застосуванню до даних правовідносин відповідно до статті 8 ЦПК, а також правильно витлумачив ці норми. Обґрунтованим визнається рішення, ухвалене на основі повно і всебічно зясованих обставин, на які сторони посилаються як на підставу своїх вимог і заперечень, підтверджених доказами, які були досліджені в судовому засіданні і які відповідають вимогам закону про їх належність та допустимість, або обставин, що не підлягають доказуванню, а також якщо рішення містить вичерпні висновки суду, що відповідають встановленим на підставі достовірних доказів обставинам, які мають значення для вирішення справи.

Зазначеним нормам рішення суду першої інстанції не відповідає.

Як вбачається з матеріалів справи,28.09.1987 року ОСОБА_2 зараховано на посаду інженера Ботанічного саду Одеського державного університету ім. І. І. Мечникова відповідно до наказу №2215-06 від 23.09.1987 року.

У подальшому ОСОБА_2 було переведено на посаду прибиральника господарчого відділу, з якої 01.06.1999 року його було звільнено за власним бажанням за ст. 38 КЗпП України, наказ ОНУ імені ОСОБА_3 за № 30-06-99 від 30.06.1999 року (а.с.8).

21 квітня 2016 року кімнату № 4 в гуртожитку ботанічного саду опечатано, оскільки ОСОБА_2 не проживає там з 1999 року (а.с.12).

Розпорядженням ректора ОНУ ім.. ОСОБА_3 від 18.05.2016 року зобовязано директора ботанічного саду ОСОБА_7 забезпечити виселення з гуртожитку осіб, які на даний час зняті з реєстрації та втратили право на проживання, у тому числі ОСОБА_2 (а.с.13).

Відмовляючи в задоволенні позову, суд першої інстанції виходив з того, що у ОСОБА_2 відсутнє право вимоги, з реєстрації він знятий законно, розпорядження відповідає вимогам закону.

Проте із такими висновками суду погодитися неможна, виходячи з наступного.

Так, наполягаючи на задоволенні позову, позивач заявив клопотання про витребування доказів на підтвердження того, що він був знятий з реєстраційного обліку за спірною адресою (а.с.55-56).

Таке клопотання було задоволено судом (а.с.53), проте рішення ухвалене без зясування цих обставин і отримання відповіді, що свідчить про неповне зясування обставин справи, оскільки суд вважав встановленим факт зняття позивача з реєстрації.

Разом із тим, відповідно до відповіді ГУДМ Служби України в Одеській області від 20.02.2017 року (а.с.119) ОСОБА_2 з 21.10.1987 року та по теперішній час значиться зареєстрованим за адресою: ІНФОРМАЦІЯ_1, кімната 4.

Рішення суду, яким би ОСОБА_2 був визнаний таким, що втратив право користування спірним житлом, або інших документів, які б свідчили про припинення права користування житлом, не надано.

Відповідно до ст. 9 ЖК України, громадяни мають право на одержання у безстрокове користування у встановленому порядку жилого приміщення в будинках державного чи громадського житлового фонду або на одержання за їх бажанням грошової компенсації за належне їм для отримання жиле приміщення для категорій громадян, визначених законом, або в будинках житлово-будівельних кооперативів.

Забезпечення постійним житлом громадян, які відповідно до законодавства мають право на його отримання, може здійснюватися шляхом будівництва або придбання доступного житла за рахунок надання державної підтримки у порядку, встановленому Кабінетом Міністрів України.

Громадяни мають право на приватизацію квартир (будинків) державного житлового фонду, житлових приміщень у гуртожитках, які перебувають у власності територіальних громад, або придбання їх у житлових кооперативах, на біржових торгах, шляхом індивідуального житлового будівництва чи одержання у власність на інших підставах, передбачених законом.

Ніхто не може бути виселений із займаного жилого приміщення або обмежений у праві користування жилим приміщенням інакше як з підстав і в порядку, передбачених законом.

Враховуючи такі вимоги закону, а також фактичні обставини збереження реєстрації за адресою гуртожитку, незаперечення того, що доступ до житла обмежений, то суд першої інстанції прийшов до помилкового висновку про відмову в задоволенні позову про вселення та усунення перешкод в користуванні кімнатою гуртожитку.

Таким чином, рішення суду першої інстанції підлягає скасуванню з ухваленням нового рішення про задоволення позовних вимог ОСОБА_2 з огляду на підстави та мотиви, викладені вище.

Керуючись ст.304,п.2ч.1ст.307,309,313,314,316,317,319 ЦПК України, колегія суддів,

вирішила:

Апеляційну скаргу ОСОБА_2 задовольнити.

Рішення Приморського районного суду м. Одеси від 09 листопада 2016 року скасувати, ухвалити нове.

Позов ОСОБА_2 задовольнити.

Вселити ОСОБА_2 до кімнати № 4 гуртожитку за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 48/50.

Усунути перешкоди ОСОБА_2 в користуванні кімнатою № 4 за адресою: м. Одеса, Французький бульвар, 48/50.

Рішення апеляційного суду набирає законної сили з моменту його проголошення, однак може бути оскаржене шляхом подачі касаційної скарги протягом двадцяти днів з дня набрання законної сили до суду касаційної інстанції.

Головуючий:

Судді: