Ухвала суду № 66227697, 24.04.2017, Апеляційний суд міста Києва

АПЕЛЯЦІЙНИЙ СУД МІСТА КИЄВА

У Х В А Л А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

24 квітня 2017 року колегія суддів судової палати з розгляду кримінальних справ Апеляційного суду міста Києва у складі:

головуючого судді Присяжнюка О.Б.

суддів Глиняного В.П., Паленика І.Г.

з участю секретаря Орліченко О.Ю.

представника Гурської А.С.

розглянувши у відкритому судовому засіданні в приміщенні суду в місті Києві апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2, адвоката Гурської А.С. на ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року, -

ВСТАНОВИЛА:

Цією ухвалою задоволено клопотання старшого слідчого СУ фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві Чижа О.В., яке погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва СтанковимО.П., та накладено арешт на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_2, а саме на земельну ділянку площею 0, 1197 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, заборонивши особам, у володінні яких може перебувати вищевказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином.

Прийняте рішення слідчий суддя мотивував тим, що стороною обвинувачення доведено наявності підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження.

В апеляційній скарзі адвокат Гурська А.С., що діє в інтересах власника майна ОСОБА_2, просить ухвалу слідчого судді скасувати і постановити нову, якою відмовити в задоволенні клопотання слідчого про арешт майна. В обґрунтування своїх вимог апелянт зазначає про відсутність підстав для застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження, оскільки ОСОБА_2 є добросовісним набувачем вказаної у клопотанні земельної ділянки, їй не повідомлено про підозру в рамках кримінального провадження № 32015100060000077, а тому відповідно до вимог ст. 170 КПК України вона не відноситься до кола тих осіб, на майно яких може бути накладено арешт.

Також, в апеляційній скарзі ставиться питання про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді, посилаючись на ті обставини, що розгляд клопотання відбувся без участі власника майна. а копія постановленого судом рішення на його адресу не направлялася.

В судове засідання суду апеляційної інстанції, прокурор, будучи повідомлений належним чином, не з'явився, про причини неявки суд не повідомив.

Заслухавши доповідь судді, пояснення представника власника майна, яка підтримала подану апеляційну скаргу і просила її задовольнити, дослідивши матеріали судового провадження, перевіривши доводи апеляційної скарги в тому числі і щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді, колегія суддів приходить до наступних висновків.

Враховуючи ті обставини, що розгляд клопотання слідчого про арешт майна відбувся без повідомлення власника, а копія постановленого судом рішення на адресу останнього не надсилалась, колегія суддів погоджується з доводами апелянта щодо поважності причин пропуску строку на оскарження ухвали слідчого судді, а тому вважає за необхідне поновити його.

Що стосується доводів апеляційної скарги з приводу незаконності і необґрунтованості постановленого судом рішення, то колегія суддів вважає наступне.

Згідно положень ст. 170 КПК України арештом майна є тимчасове, до скасування у встановленому цим Кодексом порядку, позбавлення за ухвалою слідчого судді або суду права на відчуження, розпорядження та/або користування майном, щодо якого існує сукупність підстав чи розумних підозр вважати, що воно є доказом злочину, підлягає спеціальній конфіскації у підозрюваного, обвинуваченого, засудженого, третіх осіб, конфіскації у юридичної особи, для забезпечення цивільного позову, стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди, можливої конфіскації майна.

Завданням арешту майна є запобігання можливості його приховування, пошкодження, псування, зникнення, втрати, знищення, використання, перетворення, пересування, передачі, відчуження.

Крім того, ч. 2 ст. 170 КПК України передбачено, що арешт майна допускається з метою збереження речових доказів; спеціальної конфіскації; конфіскації майна, як виду покарання або заходу кримінально-правового характеру щодо юридичної особи; відшкодування шкоди, завданої внаслідок кримінального правопорушення (цивільний позов), чи стягнення з юридичної особи отриманої неправомірної вигоди.

Як вбачається з наданих суду матеріалів, слідчим управлінням фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві проводиться досудове розслідування у кримінальному провадженні № 32015100060000077 від 09 квітня 2015 року.

30 серпня 2016 року, в рамках даного кримінального провадження ОСОБА_5 повідомлено про підозру за ч. 5 ст. 191 КК України.

Санкція ч. 5 ст. 191 КК України передбачає додаткове покарання у виді конфіскації майна.

26 вересня 2016 року ОСОБА_5 уклав договір дарування на користь колишньої дружини ОСОБА_2 щодо нерухомого майна, а саме земельної ділянки площею 0, 1197 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1.

26 жовтня 2017 року слідчий звернувся з клопотанням про накладення арешту на вище зазначене майно, з метою забезпечення конфіскації як виду покарання.

Вказане клопотання слідчий суддя задовольнив та наклав арешт на зазначене в клопотанні слідчого майно, заборонивши особам, у володінні яких може перебувати це майно, розпоряджатися ним.

При цьому, постановлене судом рішення не містить заборони власнику користуватися цим майном.

В судовому засіданні суду апеляційної інстанції представник власника майна пояснила, що ОСОБА_2 не має наміру відчужувати належну їй земельну ділянку та перешкод в праві користування нею не має.

Враховуючи вище зазначене і конкретні обставини справи, колегія суддів вважає, що надані слідчим матеріали доводять необхідність застосування даного заходу забезпечення кримінального провадження та виправдовують таке втручання у права і інтереси власника майна. Крім того, рішення слідчого судді не позбавляє ОСОБА_2 права користування належним їй майном.

За таких обставин, колегія суддів вважає ухвалу слідчого судді законною і обґрунтованою, а тому не вбачає підстав для її скасування, у зв'язку з чим апеляційна скарга задоволенню не підлягає.

Також слід зазначити, що вказані обставин не позбавляють права власника майна звернутися до суду з клопотанням про скасування арешту майна в порядку ст. 174 КПК України.

Керуючись ст.ст. 170, 171, 173, 376, 404, 407, 422 КПК України, колегія суддів, -

УХВАЛИЛА:

Клопотання представника власника майна ОСОБА_2, адвоката Гурської А.С. про поновлення пропущеного строку на оскарження ухвали слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року, задовольнити.

Ухвалу слідчого судді Печерського районного суду міста Києва від 27 жовтня 2016 року, якою задоволено клопотання старшого слідчого СУ фінансових розслідувань ДПІ у Печерському районі Головного управління ДФС у місті Києві Чижа О.В., яке погоджене із прокурором Київської місцевої прокуратури № 6 міста Києва Станковим О.П., та накладено арешт на нерухоме майно, що на праві власності належить ОСОБА_2, а саме на земельну ділянку площею 0, 1197 га, що знаходиться за адресою: АДРЕСА_1, кадастровий номер земельної ділянки: НОМЕР_1, заборонивши особам, у володінні яких може перебувати вищевказане майно, розпоряджатися ним будь-яким чином, залишити без зміни, а апеляційну скаргу представника власника майна ОСОБА_2, адвоката Гурської А.С., - без задоволення.

Ухвала апеляційного суду є остаточною і оскарженню в касаційному порядку не

підлягає.

Судді: Присяжнюк О.Б. Глиняний В.П. Паленик І.Г.

Справа № 11-сс/796/828/2017 Категорія ст. 170 КПК України

Слідчий суддя суду 1-ї інстанціїКарабань В.М..

Доповідач Присяжнюк О.Б.