Постанова № 66227504, 24.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа№ 910/6521/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Руденко М.А.

Дідиченко М.А.

за участю представників:

від позивача - Волощук П.Ю., довіреність №185-Д від 23.12.2016;

від відповідача - Іванкіна Ю.Б., довіреність №14-67 від 14.04.2017,

розглянувши апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" на рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2017р. у справі №910/6521/16 (суддя Селівон А.М.) за позовом публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 804 250,01 грн.

ВСТАНОВИВ:

Публічне акціонерне товариство "Криворіжгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до публічного акціонерного товариства "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" про стягнення 804 250,01 грн., з яких: інфляційні втрати - 559 218,10 грн., три відсотки річних - 46 426,01 грн., пеня - 198 605,90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2016 року, частково задоволено позов: стягнуто з відповідача на користь позивача 197 117 грн. 43 коп. - пені, 45 282 грн. 16 коп. - 3% річних, 546 418 грн. 78 коп. інфляційних втрат, 11 832 грн. 28 коп. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 грудня 2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/6521/16 в частині стягнення пені в розмірі 197 117,43 грн. скасовано. Справу в цій частині передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі №910/6521/16 залишено без змін.

Скасовуючи судові акти в наведеній частині, суд касаційної інстанції зазначив, що як судом першої інстанції, так й судом апеляційної інстанції, не брались до уваги інтереси сторін, не оцінювались: вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), що свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних в частині стягнення пені у розмірі 197 117,43 грн., колегія суддів касаційної інстанції визнала передчасними та такими, що не ґрунтуються на дослідженні доказів в їх сукупності із врахування всіх обставин справи.

За результатами нового розгляду даної справи господарським судом міста Києва 23.02.2017р. прийнято рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 99302,95 грн. пені.

При цьому, судом першої інстанції було зменшено розмір пені на 50 %.

Не погодившись з прийнятим рішенням в частині зменшення пені, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2017р. у справі №910/6521/16 скасувати та задовольнити вказану вимогу в повному обсязі.

Апеляційна скарга мотивована відсутністю винятковості обставин, які могли б бути підставою для зменшення пені.

Представник апелянта - позивача у справі в судовому засіданні 24.04.2017 підтримав вимоги за апеляційною скаргою.

Представник відповідача в судовому засіданні надав пояснення, якими просив залишити апеляційну скаргу без задоволення, а рішення місцевого господарського суду - без змін.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваного рішення, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржуване рішення місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Між публічним акціонерним товариством "Криворіжгаз" (газорозподільне підприємство) та публічним акціонерним товариством "Національна акціонерна компанія "Нафтогаз України" (замовник) 30.01.2014 було укладено договір №14-51-ПР (далі - договір).

Згідно з пунктом 2.1 договору газорозподільне підприємство зобов'язується у 2014р. надати замовнику послугу з транспортування природного газу газорозподільними мережами до межі балансової належності об'єктів замовника або його споживачів відповідно до актів розмежування належності газопроводів та експлуатаційної відповідальності сторін.

Відповідно до п. 2.2 договору замовник зобов'язується сплатити газорозподільному підприємству вартість послуги з транспортування природного газу ГРМ у розмірі, строки та у порядку, передбачені умовами договору.

За умовами п. 3.4. укладеного між сторонами правочину місячний обсяг транспортування природного газу в ГРМ до пунктів призначення не повинен перевищувати підтверджений обсяг природного газу.

Пунктами 5.1 та 5.2 договору передбачено, що розрахунки за послуги з транспортування природного газу ГРМ здійснюються за тарифом на транспортування природного газу газорозподільними трубопроводами за 1000 куб.м, встановленим для газорозподільного підприємства Національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері електроенергетики. Вказаний тариф є обов'язковим для сторін з дати набрання ним чинності. Визначена на його основі вартість послуги з транспортування природного газу розподільними трубопроводами буде застосовуватись сторонами при складенні актів наданих послуг та розрахунків за ці послуги згідно умов договору.

За умовами п. 5.3 договору розрахунковий період становить один місяць з 9.00 години першого дня місяця до 9.00 години першого дня наступного місяця включно.

Загальна вартість договору складається з місячних сум вартості планових обсягів транспортування природного газу ГРМ газорозподільним підприємством замовнику (п.5.4 договору №14-51-ПР від 30.01.2014).

У п. 5.5 договору №14-51-ПР від 30.01.2014 зазначено, що оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу за період передоплати, визначений сторонами в договорі. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

У випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, в якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У разі виникнення в замовника заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу ГРМ сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, складають графік погашення заборгованості, який є додатком до договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості газорозподільне підприємство має право грошові кошти, отримані від замовника за послуги транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості замовника з найдавнішим строком її виникнення. Укладення сторонами та дотримання замовником узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє замовника від виконання поточних зобов'язань за договором (п.п.5.6, 5.7 договору №14-51-ПР від 30.01.2014).

У додатку №1 до договору №14-51-ПР від 30.01.2014 сторонами погоджено договірні обсяги транспортування газу замовника ГРМ на 2014-2015 рр. Зокрема, визначено, що газорозподільне підприємство здійснює протягом 2014 р. транспортування природного газу газорозподільними мережами в обсязі 998 108,967 тис. куб.м.

Між сторонами 03 грудня 2014 року було укладено додаткову угоду №1 до договору №14-51-ПР від 30.01.2014, якою погоджено, що послуги за договором надаються протягом 2014 р. та 2015 р.

У зв'язку з неналежним виконанням відповідачем умов договору №14-51-ПР від 30.01.2014 в частині оплати послуг з транспортування природного газу, ПАТ "Криворіжгаз" звернулось до господарського суду міста Києва з позовом до ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про стягнення 804 250,01 грн., з яких: інфляційні втрати - 559 218,10 грн., три відсотки річних - 46 426,01 грн., пеня - 198 605,90 грн.

Рішенням Господарського суду міста Києва, залишеним без змін постановою Київського апеляційного господарського суду від 10 жовтня 2016 року, частково задоволено позов: стягнуто з відповідача на користь позивача 197 117 грн. 43 коп. - пені, 45 282 грн. 16 коп. - 3% річних, 546 418 грн. 78 коп. інфляційних втрат, 11 832 грн. 28 коп. - судового збору. В іншій частині позовних вимог відмовлено.

Постановою Вищого господарського суду України від 14 грудня 2016 року постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 та рішення Господарського суду міста Києва від 30.05.2016 у справі № 910/6521/16 в частині стягнення пені в розмірі 197 117,43 грн. скасовано. Справу в цій частині передано до Господарського суду міста Києва на новий розгляд. В решті постанову Київського апеляційного господарського суду від 10.10.2016 у справі №910/6521/16 залишено без змін.

Скасовуючи судові акти в наведеній частині, суд касаційної інстанції зазначив наступне.

Під час розгляду справи в суді першої інстанції та в апеляційній скарзі відповідачем заявлялось клопотання про зменшення розміру пені на 99 %, обґрунтоване тим, що порушення строків виконання грошового зобов'язання відбулося не з вини відповідача.

При цьому, з матеріалів справи вбачається, що суд першої інстанції вказане клопотання не розглянув. У справі відсутні дані про прийняте судом першої інстанції з цього питання мотивоване рішення.

В свою чергу, суд апеляційної інстанції, зазначаючи про відсутність підстав для зменшення належної до сплати пені, лише перелічив норми матеріального права, а саме, статті 233 Господарського кодексу України, 83 Господарського процесуального кодексу України, статті 551 Цивільного кодексу України та п. 3.17.4 постанови пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011 №18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", при цьому, не надавши належної оцінки доводам ПАТ "НАК "Нафтогаз України", зокрема щодо причини неналежного виконання обов'язку та ступеня виконання зобов'язання.

Вищий господарський суд України вказав, що як судом першої інстанції, так й судом апеляційної інстанції, не брались до уваги інтереси сторін, не оцінювались: вжиття відповідачем заходів для усунення порушення та його наслідків, невідповідність розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінка винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків), що свідчить про неповне з'ясування судами обставин справи.

За таких обставин, висновки судів попередніх інстанцій щодо задоволення позовних в частині стягнення пені у розмірі 197 117,43 грн., колегія суддів касаційної інстанції визнала передчасними та такими, що не ґрунтуються на дослідженні доказів в їх сукупності із врахування всіх обставин справи.

За результатами нового розгляду даної справи господарським судом міста Києва 23.02.2017р. прийнято рішення, яким позовні вимоги в частині стягнення пені задоволено частково; вирішено стягнути з відповідача на користь позивача 99302,95 грн. пені.

При цьому, судом першої інстанції було зменшено розмір пені на 50 %.

Колегія суддів погоджується із наведеним висновком суду, з огляду на наступне.

Пунктом 1 ч. 2 ст. 11 Цивільного кодексу України встановлено, що підставами виникнення прав та обов'язків, є, зокрема, договори та інші правочини.

Укладений між сторонами за своєю правовою природою є договором про надання послуг.

Відповідно до ст. 901 Цивільного кодексу України, за договором про надання послуг одна сторона (виконавець) зобов'язується за завданням другої сторони (замовника) надати послугу, яка споживається в процесі вчинення певної дії або здійснення певної діяльності, а замовник зобов'язується оплатити виконавцеві зазначену послугу, якщо інше не встановлено договором.

Приписами статті 903 Цивільного кодексу України встановлено, якщо договором передбачено надання послуг за плату, замовник зобов'язаний оплатити надану йому послугу в розмірі, у строки та в порядку, що встановлені договором.

Згідно ст. 629 Цивільного кодексу України договір є обов'язковим для виконання сторонами.

Згідно зі статтею 530 Цивільного кодексу України, якщо у зобов'язанні встановлений строк (термін) його виконання, то воно підлягає виконанню у цей строк (термін).

У п. 5.5 договору №14-51-ПР від 30.01.2014 зазначено, що оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником (крім гарантованого постачальника) на умовах попередньої оплати авансовими платежами планового обсягу природного газу за період передоплати, визначений сторонами в договорі. У випадку недоплати за фактично протранспортований природний газ ГРМ за розрахунковий період замовник проводить остаточний розрахунок не пізніше двадцятого числа місяця, наступного за розрахунковим.

У випадку, якщо замовник є гарантованим постачальником, то замовник здійснює оплату послуг з транспортування газу в місяці, в якому здійснюється транспортування газу, шляхом щоденного перерахування коштів на рахунок газорозподільного підприємства в порядку, установленому алгоритмом розподілу коштів, який затверджується національною комісією, що здійснює державне регулювання у сфері енергетики. Остаточний розрахунок за надані у звітному місяці послуги проводиться замовником до двадцятого числа місяця, наступного за звітним, відповідно до акта наданих послуг та з урахуванням раніше перерахованих коштів. У разі виникнення в замовника заборгованості з оплати послуг з транспортування природного газу ГРМ сторони за взаємною згодою та у порядку, передбаченому законодавством України, складають графік погашення заборгованості, який є додатком до договору. У разі відсутності графіка погашення заборгованості газорозподільне підприємство має право грошові кошти, отримані від замовника за послуги транспортування природного газу ГРМ в поточному розрахунковому періоді, зарахувати в рахунок погашення існуючої заборгованості замовника з найдавнішим строком її виникнення. Укладення сторонами та дотримання замовником узгодженого графіка погашення заборгованості не звільняє замовника від виконання поточних зобов'язань за договором (п.п.5.6, 5.7 договору №14-51-ПР від 30.01.2014).

Отже, вказаними умовами договору передбачено, що оплата вартості послуг з транспортування природного газу ГРМ здійснюється замовником, у тому числі й коли замовник є гарантованим постачальником, до двадцятого числа місяця, наступного за звітним.

Відповідачем було допущено прострочення виконання зобов'язання в частині оплати послуг з транспортування природного газу, що і стало підставою для нарахування позивачем, зокрема, пені.

Відповідно до ч. 3 ст. 549 Цивільного кодексу України пенею є неустойка, що обчислюється у відсотках від суми несвоєчасно виконаного грошового зобов'язання за кожен день прострочення виконання.

Згідно п. 7.2.1 Договору у разі порушення замовником строків оплати, передбачених розділом V Договору, із замовника стягується пеня в розмірі подвійної облікової ставки Національного банку України, що діяла в період, за який сплачується пеня, від суми простроченого платежу за кожен день прострочення платежу.

Оскільки, відповідач прострочив виконання грошового зобов'язання перед позивачем за договором, судом першої інстанції нарахування пені визнано обґрунтованим.

Так, пеня, хоча і визнана правомірно нарахованою, була зменшена судом на 50% (тобто зі 198 605,90 грн. до 99 302,95 грн.).

Колегія суддів погоджується із висновком суду першої інстанції в частині зменшення розміру пені на 50 %, з огляду на наступне.

Частина 3 статті 83 Господарського процесуального кодексу України надає господарському суду право, ухвалюючи рішення, зменшувати у виняткових випадках розмір неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання.

Вирішуючи, в тому числі й з власної ініціативи, питання про зменшення розміру неустойки (штрафу, пені), яка підлягає стягненню зі сторони, що порушила зобов'язання (пункт 3 статті 83 ГПК), господарський суд повинен об'єктивно оцінити, чи є даний випадок винятковим, виходячи з інтересів сторін, які заслуговують на увагу, ступеню виконання зобов'язання, причини (причин) неналежного виконання або невиконання зобов'язання, незначності прострочення виконання, наслідків порушення зобов'язання, невідповідності розміру стягуваної неустойки (штрафу, пені) таким наслідкам, поведінки винної сторони (в тому числі вжиття чи невжиття нею заходів до виконання зобов'язання, негайне добровільне усунення нею порушення та його наслідків) тощо (п. 3.17.4 Постанови Пленуму Вищого господарського суду України від 26.12.2011р. № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції").

Беручи до уваги обставини справи, колегія суддів вважає, що ухвалюючи рішення у справі про зменшення розміру належної до сплати пені, використовуючи надане йому п. 3 ст. 83 Господарського процесуального кодексу України право, місцевий господарський суд обґрунтовано визнав даний випадок винятковим.

Так, обґрунтовуючи клопотання про зменшення розміру пені відповідач посилався на скрутний фінансовий стан ПАТ "НАК "Нафтогаз України" та наявність дебіторської заборгованості на кінець 2015 року у розмірі майже 34 мільярди гривень.

При цьому, на підтвердження вказаного відповідачем було надано баланс ПАТ "НАК "Нафтогаз України" (звіт про фінансовий стан) на 31 грудня 2015 р.

Так, відповідно до вказаного Звіту про фінансовий стан відповідача розмір статті балансу "Дебіторської заборгованості за продукцію, товари, роботи, послуги", яка відображає заборгованість покупців або замовників за надані їм продукцію, товари, роботи чи послуги, становить 33 999 240 грн., статті "Грошові кошти і їх еквіваленти", до якої включаються готівка у касі підприємства, гроші на поточних та інших рахунках у банках, які можуть вільно використовуватися для поточних операцій, а також грошові кошти у дорозі, електронні гроші, еквіваленти грошей - 7 145 542 грн., тоді як стаття "Поточна кредиторська заборгованість за товари, роботи, послуги", в якій відображається сума заборгованості товариства постачальникам і підрядникам за матеріальні цінності, виконані роботи та отримані послуги, становить 16 779 131 грн.

Окрім того, згідно статті "Нерозподілений прибуток (непокритий збиток)" товариства, яка відображає або суму прибутку, яка реінвестована у підприємство, або суму непокритого збитку, сума непокритого збитку, що вираховується при визначенні підсумку власного капіталу, складає 82 416 629 грн.

При цьому згідно змісту наявного в матеріалах справи проміжного звіту ПАТ "НАК "Нафтогаз України" про фінансові результати за 6 місяців 2015 р. господарська діяльність відповідача є збитковою.

Судом враховується також те, що заборгованість відповідача перед позивачем з оплати послуг з транспортування природного газу була оплачена відповідачем самостійно, а отже наведене свідчить про вжиття боржником заходів до належного виконання зобов'язань.

При цьому, апелянтом не доведено наявності у нього збитків у зв'язку з несвоєчасним виконанням відповідачем умов договору в частині оплати послуг з транспортування природного газу.

Крім цього, колегія суддів погоджується з винятковістю даного випадку з огляду на те, що ПАТ "НАК "Нафтогаз України" є підприємством, на яке Урядом України відповідно до Постанови №1729 покладено обов'язок забезпечення всіх споживачів держави природним газом, тобто, як підприємство державного сектору економіки є об'єктом, що має стратегічне значення для економіки і безпеки держави.

За наведених обставин, враховуючи скрутний фінансовий стан відповідача, специфіку його діяльності, а також факт оплати заборгованості відповідачем самостійно, колегія суддів вважає обґрунтованим висновок місцевого господарського суду про зменшення розміру пені на 50 %.

Таким чином, підстави для зміни чи скасування оскаржуваного рішення відсутні, а отже доводи апелянта в наведеній частині підлягають відхиленню.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржуване рішення місцевого господарського суду прийнято з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст. ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу публічного акціонерного товариства "Криворіжгаз" залишити без задоволення, а рішення господарського суду міста Києва від 23.02.2017р. у справі №910/6521/16 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи №910/6521/16 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Руденко

М.А. Дідиченко