Постанова № 66227378, 24.04.2017, Київський апеляційний господарський суд

КИЇВСЬКИЙ АПЕЛЯЦІЙНИЙ ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД

04116 м.Київ, вул. Шолуденка, 1 (044) 230-06-58

ПОСТАНОВА

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

"24" квітня 2017 р. Справа№ 910/9906/16

Київський апеляційний господарський суд у складі колегії суддів:

головуючого: Пономаренка Є.Ю.

суддів: Дідиченко М.А.

Руденко М.А.

за участю представників:

від позивача - представник не прибув;

від відповідача - Любар - Пурлінська Т.М., довіреність №833/03 від 31.03.2017;

від Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві - представник не прибув,

розглянувши апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області на ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2017 про відмову у задоволенні скарги Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області на дії Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві у справі №910/9906/16 (суддя Турчин С.О.) за позовом Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області до публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" про стягнення 1514,08 грн.

ВСТАНОВИВ:

Рішенням Господарського суду міста Києва від 15.07.2016 у справі №910/9906/16 позов Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області задоволено та вирішено стягнути з публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" на користь позивача 1514,08 грн. - заборгованості та 1378,00 грн. - судового збору.

На виконання вказаного рішення Господарського суду міста Києва позивачу 27.07.2016 видано відповідний наказ.

Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області звернулось до суду зі скаргою на дії Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, з вимогами про:

визнання неправомірними дій Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі №910/9906/16 при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.11.2016 (ВП 52750515);

визнання недійсною та скасування винесеної Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.11.2016 (ВП 52750515);

зобов'язання Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вжити необхідні заходи щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва від 27.07.2016 у справі №910/9906/16 (із змінами згідно з ухвалою від 15.08.2016) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" 1514 грн. 08 коп. заборгованості та 1378 грн. 00 коп. судового збору.

Ухвалою господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі №910/9906/16 у задоволенні скарги відмовлено повністю, з огляду на відсутність підстав для визнання неправомірними дій Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі №910/9906/16 щодо винесення постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.11.2016.

Не погодившись з прийнятою ухвалою, позивач звернувся до Київського апеляційного господарського суду з апеляційною скаргою, в якій просить ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі №910/9906/16 скасувати та скаргу задовольнити.

Апеляційна скарга мотивована неправомірністю закінчення виконавчого провадження з огляду на те, що заборгованість, яка стягнута за рішенням суду у справі №910/9906/16 виникла у банку протягом 2015 року, тобто до початку процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк".

Представник відповідача в судовому засіданні 24.04.2017 заперечив проти задоволення апеляційної скарги.

Апелянт та Солом'янський районний відділ державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві правом на участь своїх представників не скористалися, хоча про дату, час та місце судового засідання були повідомлені належним чином, про що свідчать повідомлення про вручення поштового відправлення.

Будь - яких заяв, клопотань щодо неможливості бути присутніми в даному судовому засіданні від позивача та ВДВС до суду не надійшло.

Також, слід зазначити, що у будь-якому разі відкладення розгляду справи не можливе через сплив 15-ти денного строку, встановленого ч. 2 ст. 102 Господарського процесуального кодексу України для розгляду апеляційних скарг на ухвали господарського суду.

Враховуючи наведене вище, апеляційна скарга розглянута судом у даному судовому засіданні по суті з винесенням постанови.

Згідно зі ст. 99 Господарського процесуального кодексу України, в апеляційній інстанції справи переглядаються за правилами розгляду цих справ у першій інстанції з урахуванням особливостей, передбачених у розділі ХІІ ГПК України.

Частиною 5 статті 106 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що апеляційні скарги на ухвали місцевого господарського суду розглядаються в порядку, передбаченому для розгляду апеляційних скарг на рішення місцевого господарського суду.

Відповідно до ст. 101 Господарського процесуального кодексу України, у процесі перегляду справи апеляційний господарський суд за наявними у справі і додатково наданими доказами, якщо заявник обґрунтував неможливість їх надання суду в першій інстанції з причин, що не залежали від нього, повторно розглядає справу. Апеляційний господарський суд не зв'язаний доводами апеляційної скарги і перевіряє законність і обґрунтованість рішення або ухвали місцевого суду у повному обсязі.

Колегія суддів, беручи до уваги межі перегляду справи у апеляційній інстанції, обговоривши доводи апеляційної скарги, проаналізувавши на підставі фактичних обставин справи застосування судом першої інстанції норм матеріального та процесуального права при прийнятті оскаржуваної ухвали, дійшла до висновку про те, що апеляційна скарга не підлягає задоволенню, а оскаржувана ухвала місцевого господарського суду не підлягає зміні або скасуванню з наступних підстав.

Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області 26.10.2016 звернулося до Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві із заявою від 24.10.2016 №3678/42/02-2016 про прийняття наказу до виконання.

Постановою державного виконавця відділу державної виконавчої служби Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві від 27.10.2016 відкрито виконавче провадження з виконання наказу Господарського суду міста Києва від 27.07.2016 у справі №910/9906/16.

Постановою державного виконавця від 17.11.2016 закінчено виконавче провадження з примусового виконання наказу від 27.07.2016 у справі №910/9906/16.

Вказана постанова мотивована тим, що відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", у зв'язку із чим, виконавче провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" підлягає закінченню.

Не погоджуючись із вказаною постановою про закінчення виконавчого провадження Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області звернулось до суду зі скаргою на дії Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, з вимогами про:

визнання неправомірними дій Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві у справі №910/9906/16 при винесенні постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.11.2016 (ВП 52750515);

визнання недійсною та скасування винесеної Солом'янським районним відділом державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві постанови про закінчення виконавчого провадження від 17.11.2016 (ВП 52750515);

зобов'язання Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у місті Києві вжити необхідні заходи щодо виконання наказу Господарського суду м. Києва від 27.07.2016 у справі №910/9906/16 (із змінами згідно з ухвалою від 15.08.2016) про стягнення з Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" 1514 грн. 08 коп. заборгованості та 1378 грн. 00 коп. судового збору.

В обґрунтування скарги, скаржник посилається на те, що закінчення виконавчого провадження на підставі п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" є неправомірним, оскільки заборгованість, що стягнута за рішенням суду у справі №910/9906/16 виникла протягом 2015 року, тобто до початку процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк".

Суд першої інстанції, дійшовши висновку про правомірність закінчення виконавчого провадження, відмовив скаржнику у задоволенні скарги.

Колегія суддів вважає обґрунтованою відмову місцевого господарського суду у задоволенні скарги на дії Солом'янського районного відділу державної виконавчої служби міста Київ Головного територіального управління юстиції у м. Києві, з огляду на наступне.

Закон України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 набув чинності 05.10.2016 року.

Отже, як на момент звернення позивача до виконавчої служби із заявою про прийняття наказу до виконання, так і станом на дату відкриття виконавчого провадження з виконання зазначеного наказу, діяв вказаний Закон, а тому відповідно його положення підлягають застосуванню до спірних правовідносин.

Статтею 1 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 передбачено, що виконавче провадження як завершальна стадія судового провадження і примусове виконання судових рішень та рішень інших органів (посадових осіб) (далі - рішення) - сукупність дій визначених у цьому Законі органів і осіб, що спрямовані на примусове виконання рішень і проводяться на підставах, у межах повноважень та у спосіб, що визначені Конституцією України, цим Законом, іншими законами та нормативно-правовими актами, прийнятими відповідно до цього Закону, а також рішеннями, які відповідно до цього Закону підлягають примусовому виконанню.

В силу приписів п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016 у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника виконавче провадження підлягає закінченню.

Відповідно до постанови Правління Національного банку України від 10.06.2014 № 339 "Про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" виконавчою дирекцією Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийнято рішення від 11.06.2014 № 45 про початок здійснення процедури ліквідації Публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" та призначення уповноваженої особи Фонду на ліквідацію АТ "Брокбізнесбанк" - провідного професіонала з питань врегулювання неплатоспроможності банків відділу запровадження процедури тимчасової адміністрації та ліквідації департаменту врегулювання неплатоспроможності банків Куреного Олександра Вікторовича на період з 11 червня 2014 року до 10 червня 2015 року включно.

На підставі частини п'ятої статті 44 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" виконавча дирекція Фонду гарантування вкладів фізичних осіб прийняла рішення від 21.05.2015 № 103 про продовження строків здійснення процедури ліквідації АТ "Брокбізнесбанк" на 1 рік до 10.06.2016 включно.

Рішенням виконавчої дирекції Фонду гарантування вкладів фізичних осіб від 02.06.2016 продовжено строк здійснення процедури ліквідації АТ "Брокбізнесбанк" на два роки по 10.06.2018 включно.

Частиною 2 статті 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб" передбачено, що з дня початку процедури ліквідації банку: 1) припиняються всі повноваження органів управління банку (загальних зборів, спостережної ради і правління (ради директорів)) та органів контролю (ревізійної комісії та внутрішнього аудиту). Якщо в банку, що ліквідується, здійснювалася тимчасова адміністрація, з дня прийняття рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку тимчасова адміністрація банку припиняється. Керівники банку звільняються з роботи у зв'язку з ліквідацією банку; 2) банківська діяльність банку завершується закінченням технологічного циклу конкретних операцій у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 3) строк виконання всіх грошових зобов'язань банку та зобов'язання щодо сплати податків і зборів (обов'язкових платежів) вважається таким, що настав; 4-1) нарахування відсотків, комісійних, штрафів, інших очікуваних доходів за активними операціями банку може припинятися у терміни, визначені договорами з клієнтами банку у разі, якщо це сприятиме збереженню або збільшенню ліквідаційної маси; 5) відомості про фінансове становище банку перестають бути конфіденційними чи становити банківську таємницю; 6) укладення правочинів, пов'язаних з відчуженням майна банку чи передачею його майна третім особам, допускається в порядку, передбаченому статтею 51 цього Закону; 7) втрачають чинність публічні обтяження чи обмеження на розпорядження (у тому числі арешти) будь-яким майном (коштами) банку. Накладення нових обтяжень чи обмежень на майно банку не допускається; 8) забороняється зарахування зустрічних вимог, у тому числі зустрічних однорідних вимог, припинення зобов'язань за домовленістю (згодою) сторін (у тому числі шляхом договірного списання), прощення боргу, поєднання боржника і кредитора в одній особі внаслідок укладення будь-яких правочинів з іншими особами, крім банку, зарахування на вимогу однієї із сторін.

Відповідно до ч. 3 ст. 46 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", під час здійснення ліквідації у банку не виникає жодних додаткових зобов'язань (у тому числі зі сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), крім витрат, безпосередньо пов'язаних із здійсненням ліквідаційної процедури. Вимоги за зобов'язаннями банку із сплати податків і зборів (обов'язкових платежів), що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

В силу приписів Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", після переходу банку до процедури ліквідації, задоволення вимог кредиторів відбувається в порядку, передбаченому спеціальним Законом з дотриманням принципу черговості, визначеного статтею 52 Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб".

Згідно із п. 2.3. розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку, затвердженого рішенням Фонду гарантування вкладів фізичних осіб №2 від 05.07.2012, Уповноважена особа Фонду на ліквідацію не має права здійснювати будь-які операції з активами та зобов'язаннями неплатоспроможного банку (зокрема здійснювати зарахування зустрічних вимог (у тому числі однорідних), договірне списання, перерахування коштів на інші рахунки, у тому числі в межах одного банку (крім перерахування коштів клієнтів, вимоги яких акцептовані Фондом, для їх обліку на балансовому рахунку вимог кредиторів)), крім визначених Законом.

Пунктом 2.4. розділу V Положення про виведення неплатоспроможного банку з ринку визначено, що вимоги за зобов'язаннями банку зі сплати податків і зборів, що виникли під час проведення ліквідації, можуть пред'являтися тільки в межах ліквідаційної процедури та погашаються у сьому чергу відповідно до статті 52 цього Закону.

Таким чином, нормами чинного законодавства передбачений особливий порядок виконання рішення суду щодо боржників, якими виступають банки, що перебувають у ліквідаційній процедурі.

З огляду на вищенаведені приписи законодавства, оскільки банком не здійснюється банківська діяльність, то перерахування коштів на рахунок стягувача поза межами ліквідаційної процедури не здійснюється.

Задоволення вимог стягувача можливе виключно в порядку спеціального Закону України "Про систему гарантування вкладів фізичних осіб", а не внаслідок примусового виконання рішення.

З наведеного слідує, що у державного виконавця, у зв'язку із прийняттям Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, були відсутні підстави для проведення виконавчих дій з виконання наказу Господарського суду м. Києва від 27.07.2016 у справі №910/9906/16.

Доводи апелянта про неправомірність закінчення виконавчого провадження з огляду на те, що заборгованість, яка стягнута за рішенням суду у справі №910/9906/16 виникла протягом 2015 року, тобто до початку процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк", колегією суддів відхиляються з огляду на наступне.

Як вже було вказано, в силу приписів п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 у разі прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника виконавче провадження підлягає закінченню.

Постанова про закінчення виконавчого провадження з підстав, передбачених частиною першою цієї статті, виноситься в день настання відповідних обставин або в день, коли виконавцю стало відомо про такі обставини (ч. 2 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" № 1404-VIII від 02.06.2016).

Так, вказана стаття 39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016 не ставить в залежність закінчення виконавчого провадження від періоду виникнення заборгованості.

При цьому, для закінчення виконавчого провадження за вказаною нормою (п. 4 ч. 1 ст. 39 Закону України "Про виконавче провадження" №1404-VIII від 02.06.2016) є необхідним саме прийняття Національним банком України рішення про відкликання банківської ліцензії та ліквідацію банку-боржника, що і відбулось у даному випадку.

Отже, виникнення заборгованості у відповідача перед позивачем ще до початку процедури ліквідації публічного акціонерного товариства "Брокбізнесбанк" жодним чином не свідчить про неправомірність дій виконавчої служби в частині закінчення виконавчого провадження у зв'язку з тим, що обставини, які визначені підставою для вчинення виконавцем дій із закінчення виконавчого провадження, настали.

З огляду на викладене, доводи апелянта в наведеній частині підлягають відхиленню.

Отже, суд першої інстанції дійшов обґрунтованого висновку про відмову у задоволенні скарги позивача, у зв'язку з чим підстави для скасування оскаржуваної ухвали відсутні.

З урахуванням всіх обставин справи в їх сукупності, колегія суддів дійшла висновку про те, що оскаржувана ухвала місцевого господарського суду прийнята з повним, всебічним та об'єктивним з'ясуванням обставин, які мають значення для справи, а також з дотриманням норм матеріального і процесуального права, у зв'язку з чим, правові підстави для задоволення апеляційної скарги відсутні.

Оскільки, у задоволенні апеляційної скарги відмовлено, відповідно до ст. 49 Господарського процесуального кодексу України, витрати по сплаті судового збору за подання апеляційної скарги покладаються на позивача (апелянта).

Керуючись ст.ст. 32-34, 43, 49, 99, 101-103, 105 Господарського процесуального кодексу України, Київський апеляційний господарський суд, -

ПОСТАНОВИВ:

1. Апеляційну скаргу Управління Державної служби охорони при УМВС України в Хмельницькій області залишити без задоволення, а ухвалу господарського суду міста Києва від 07.02.2017 у справі №910/9906/16 - без змін.

2. Судові витрати зі сплати судового збору за подачу апеляційної скарги покласти на її заявника - позивача у справі.

3. Матеріали справи №910/9906/16 повернути до господарського суду міста Києва.

4. Постанова набирає законної сили з дня її прийняття та може бути оскаржена до суду касаційної інстанції у встановленому Господарським процесуальним кодексом України порядку та строки.

Головуючий суддя Є.Ю. Пономаренко

Судді М.А. Дідиченко

М.А. Руденко