Рішення № 66227366, 25.04.2017, Господарський суд Рівненської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД РІВНЕНСЬКОЇ ОБЛАСТІ

33013 , м. Рівне, вул. Набережна, 26А

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

25 квітня 2017 р. Справа № 918/238/17

Господарський суд Рівненської області у складі судді Марач В.В. розглянувши справу

за позовом Рівненський районний центр зайнятості

до відповідача ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "РІВНЕ-ЕТИЛ"

про стягнення в сумі 5 498 грн. 83 коп.

За участю представників:

від позивача: представник ОСОБА_2; ОСОБА_3

від відповідача: представник не з'явився.

Статті 20, 22 Господарського процесуального кодексу України сторонам роз'яснені.

Відводи з підстав визначених статтею 20 ГПК України відсутні.

ВСТАНОВИВ:

Рівненський районний центр зайнятості (надалі - Позивач) звернувся в господарський суд Рівненської області з позовом до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне - Етил" (надалі - Відповідач або ОСОБА_1) в якому просить стягнути з останнього кошти в сумі 5 498,83 грн.

Свої вимоги Позивач мотивує тим, що Відповідачу було компенсовано витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих з числа безробітних громадян ОСОБА_4 (з 21 червня 2016 р.), ОСОБА_5 (з 21 червня 2016 р.), ОСОБА_6 (з 22 червня 2016 р.), ОСОБА_7І.( з 01.07.2016 р.), які були направлені на працевлаштування до ТзОВ "Рівне - Етил" за направленням Рівненського районного центру зайнятості. Однак, до Рівненського районного центру зайнятості надійшли копії наказів № 28-ВК від 14.12.2016 р. та № 29-ВК від 23.12.2016 р. про звільнення з роботи вищезазначених працівників. Відповідно до п.2 ст. 26 ЗУ "Про зайнятість населення" у разі звільнення працівника за угодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття, або на його місце працевлаштовується інший безробітний. Листом від 12.01.2017 року ОСОБА_1 було запропоновано подати звіт про попит на робочу силу (вакансії) щодо працевлаштування інших громадян, зареєстрованих в центрі зайнятості, однак дана пропозиція була проігнорована, що стало підставою для звернення позивача до суду.

Представник позивача в судовому засіданні 25.04.2017 р. підтримав позовні вимоги, з підстав зазначених у позовній заяві.

У судове засідання 25.04.2017 року представник відповідача не з'явився. Крім того до господарського суду повернулася ухвала суду яка направлялася на адресу відповідача: 35362, Рівненська область, Рівненський район, с. Малий Шпаків, вул. Шевченка, 10 з відміткою поштового відправлення "за закінченням терміну зберігання.

До повноважень господарських судів не віднесено установлення фактичного місцезнаходження юридичних осіб або місця проживання фізичних осіб - учасників судового процесу на час вчинення тих чи інших процесуальних дій. Тому відповідні процесуальні документи надсилаються господарським судом згідно з поштовими реквізитами учасників судового процесу, наявними в матеріалах справи.

Водночас законодавство України, в тому числі ГПК, не зобов'язує й сторону у справі, зокрема позивача, з'ясовувати фактичне місцезнаходження іншої сторони (сторін) у справі (якщо воно не співпадає з її місцезнаходженням, визначеним згідно із згаданою статтею 93 Цивільного кодексу України) та зазначати таке фактичне місцезнаходження в позовній заяві чи інших процесуальних документах.

В разі коли фактичне місцезнаходження юридичної особи - учасника судового процесу з якихось причин не відповідає її місцезнаходженню, визначеному згідно з законом, і дана особа своєчасно не довела про це до відома господарського суду, інших учасників процесу, то всі процесуальні наслідки такої невідповідності покладаються на цю юридичну особу.

Крім того частиною першою статті 64 Господарського процесуального кодексу України передбачено, що у разі ненадання сторонами інформації щодо їх поштової адреси, ухвала про відкриття провадження у справі надсилається за адресою місцезнаходження (місця проживання) сторін, що зазначена в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб-підприємців. У разі відсутності сторін за такою адресою, вважається, що ухвала про порушення провадження у справі вручена їм належним чином.

Як роз'яснив Пленум Вищого господарського суду України у п.п. 3.9.1., 3.9.2. Постанови від 26.12.2011 року № 18 "Про деякі питання практики застосування Господарського процесуального кодексу України судами першої інстанції", особи, які беруть участь у справі, вважаються повідомленими про час і місце розгляду судом справи у разі виконання останнім вимог ч. 1 ст. 64 та ст. 87 ГПК. За змістом цієї норми, зокрема, в разі якщо ухвалу про порушення провадження у справі було надіслано за належною адресою (тобто повідомленою суду стороною, а в разі ненадання суду відповідної інформації - адресою, зазначеною в Єдиному державному реєстрі юридичних осіб та фізичних осіб - підприємців), і не повернуто підприємством зв'язку або повернуто з посиланням на відсутність (вибуття) адресата, відмову від одержання, закінчення строку зберігання поштового відправлення тощо, то вважається, що адресат повідомлений про час і місце розгляду справи судом. У випадку нез'явлення в засідання господарського суду представників обох сторін або однієї з них справа може бути розглянута без їх участі, якщо неявка таких представників не перешкоджає вирішенню спору.

На підставі вищенаведеного, господарський суд вважає за можливе розглянути справу без участі відповідача та відзиву, з його боку, за наявними у справі матеріалами. Суд не вбачає ні підстав, ні доцільності для відкладення розгляду справи, в зв'язку з неявкою відповідача, так як ухвалу про порушення провадження у справі відповідачу направлено за адресою яка зазначена в позовній заяві.

Розглянувши документи і матеріали, які подані учасниками процесу та зібрані судом, заслухавши пояснення представників позивача, всебічно і повно з'ясувавши всі обставини на яких ґрунтуються їх вимоги та заперечення, давши оцінку доказам, які мають значення для справи, господарський суд прийшов до висновку що позов підлягає задоволенню з огляду на наступне.

Рівненським районним центром зайнятості за період з 21 червня 2016 року по 14 грудня 2016 року ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне - Етил" було компенсовано витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих з числа безробітних громадян ОСОБА_4 (з 21 червня 2016 р.), ОСОБА_5 (з 21 червня 2016 р.), ОСОБА_6 (з 22 червня 2016 р.), ОСОБА_7І.( з 01.07.2016 р.), які були направлені на працевлаштування до ТзОВ "Рівне - Етил" за направленням Рівненського районного центру зайнятості.

Факт направлення позивачем вищезазначених осіб до відповідача підтверджується корінцями направлення на працевлаштування (а.с. 8, 11, 13,16).

Рівненським районним центром зайнятості було компенсовано витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за працевлаштованих з числа безробітних громадян в розмірі 5 498 грн. 83 коп., що підтверджується платіжними дорученнями № 921 від 20.09.2016 р., № 922 від 20.09.2016 р., № 996 від 18.10.2016 р., № 998 від 18.10.2016 р. (а.с. 25 26).

28.12.2016 року до Рівненського районного центру зайнятості надійшли копії наказів № 28-ВК від 14.12.2016 р. та № 29-ВК від 23.12.2016 р. про звільнення з роботи на підставі п.1 ст. 36 КЗпП України вищезазначених працівників, які були направлені на працевлаштування до ТзОВ "Рівне - Етил" за направленням Рівненського районного центру зайнятості.

Пунктом 1 ст. 26 Закону України "Про зайнятість населення" передбачено, що роботодавцю, який працевлаштовує на нове робоче місце громадян, зазначених у частині першій статті 14 цього Закону (крім тих, які визначені пунктом 7 частини першої статті 14), та яким надано статус безробітного, за направленням територіальних органів центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, строком не менше ніж на два роки щомісяця компенсуються фактичні витрати у розмірі єдиного внеску на загальнообов'язкове державне соціальне страхування за відповідну особу за місяць, за який він сплачений.

Відповідно до п.2 ст. 26 ЗУ "Про зайнятість населення" у разі звільнення працівника за угодою сторін до закінчення дворічного строку з дня працевлаштування сума виплачених коштів повертається в повному обсязі до бюджету Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття або Фонду соціального захисту інвалідів залежно від джерела компенсації або на його робоче місце за направленням територіального органу центрального органу виконавчої влади, що реалізує державну політику у сфері зайнятості населення та трудової міграції, у межах дворічного строку працевлаштовується інший безробітний.

Листом від 12.01.2017 року ОСОБА_1 було запропоновано подати звіт про попит на робочу силу (вакансії) щодо працевлаштування інших громадян, зареєстрованих в центрі зайнятості. Однак, даний лист був залишений відповідачем без відповіді та належного реагування.

Відповідно до ст. 1 Закону України "Про загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття" (надалі - Закон) загальнообов'язкове державне соціальне страхування на випадок безробіття (далі - страхування на випадок безробіття) - система прав, обов'язків і гарантій, яка передбачає матеріальне забезпечення на випадок безробіття з незалежних від застрахованих осіб обставин та надання соціальних послуг за рахунок коштів Фонду загальнообов'язкового державного соціального страхування України на випадок безробіття.

Таким чином, положеннями статті 26 ЗУ "Про зайнятість населення" передбачено право Рівненського районного центру зайнятості стягувати з ОСОБА_1 суму виплачених грошових коштів (компенсацію) за працевлаштування з числа безробітних громадян.

Відповідно до ч. 1 та ч. 2 ст. 43 ГПК України судочинство у господарських судах здійснюється на засадах змагальності. Сторони та інші особи, які беруть участь у справі, обгрунтовують свої вимоги і заперечення поданими суду доказами.

У відповідності до пункту 4 частини 2 статті 129 Конституції України основними засадами судочинства є змагальність сторін та свобода в наданні ними суду своїх доказів і у доведеності перед судом їх переконливості.

Доказами у справі є будь-які фактичні дані, на підставі яких господарський суд у визначеному законом порядку встановлює наявність чи відсутність обставин, на яких грунтуються вимоги і заперечення сторін, а також інші обставини, які мають значення для правильного вирішення господарського спору (ст. 32 ГПК України).

Ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Згідно із ст. 34 ГПК України господарський суд приймає тільки ті докази, які мають значення для справи.

Відповідно до ст. 43 ГПК України господарський суд оцінює докази за своїм внутрішнім переконанням, що грунтується на всебічному, повному і об'єктивному розгляді в судовому процесі всіх обставин справи в їх сукупності, керуючись законом. Ніякі докази не мають для господарського суду заздалегідь встановленої сили.

За таких обставин, в повній мірі дослідивши матеріали, суд дійшов висновку про те, що позовні вимоги Рівненського районного центру зайнятості до ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне - Етил" про стягнення в сумі 5 498 грн. 83 коп., є законними, обґрунтованими, підтвердженими належними доказами та такими, що підлягають задоволенню.

Відповідно до ст. 49 ГПК України судові витрати покладаються на Відповідача, так як спір виник внаслідок його неправильних дій, в зв"язку з чим Позивач був змушений звернутися до господарського суду за захистом своїх прав та інтересів.

Керуючись ст. ст. 49, 82 - 85 Господарського процесуального кодексу України, суд

ВИРІШИВ:

1. Позов Рівненського районного центру зайнятості задоволити.

2. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне - Етил" (35362, Рівненської області, Рівненського району, с. Малий Шпаків, вул. Шевченка,10, код ЄДРПОУ 40181768) на користь Рівненського районного центру зайнятості (33001, м. Рівне, вул. Яворницького, 53, рахунок 37174002000463, УДКСУ в Рівненській області, МФО 833017, код ЄДРПОУ 22560874) 5 498,83 (п'ять тисяч чотириста дев'яносто вісім) грн. 83 коп.

3. Стягнути з ОСОБА_1 з обмеженою відповідальністю "Рівне - Етил" (35362, Рівненської області, Рівненського району, с. Малий Шпаків, вул. Шевченка,10, код ЄДРПОУ 40181768) в доход Державного бюджету України 1 600 грн. (одну тисячу шістсот) грн. 00 коп. витрат по сплаті судового збору.

4. Наказ видати після набрання рішенням законної сили.

Рішення господарського суду набирає законної сили після закінчення строку подання апеляційної скарги, якщо апеляційну скаргу не було подано. У разі подання апеляційної скарги рішення, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи апеляційним господарським судом.

Повний текст рішення підписано "27" квітня 2017 року.

Суддя Марач В.В.