Рішення № 66227321, 20.04.2017, Господарський суд Одеської області

ГОСПОДАРСЬКИЙ СУД ОДЕСЬКОЇ ОБЛАСТІ

___________________________

ІМЕНЕМ УКРАЇНИ

РІШЕННЯ

"20" квітня 2017 р.Справа № 916/304/17

Господарський суд Одеської області в складі судді Найфлейша В.Д.

при секретарі Чебан К.В.

за участю представників сторін:

від позивача: ОСОБА_1 (довіреність № 1206 від 26.06.2015р.)

відповідача Гриценко В.Є.(довіреність № 6 від 11.01.2017р.)

розглянув у відкритому судовому засіданні справу за позовом ОСОБА_3 до ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» про стягнення середнього заробітку за весь час затримки по день фактичного розрахунку,

встановив :

06.02.2017р. ОСОБА_3 звернувся до ПАТ «Одеський нафтопереробний завод» з позовом про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за наслідками звільнення у сумі 923 574, 30 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 09.02.2017р. порушено провадження по справі.

14.03.2017р. представником відповідача надано до суду відзив на позовну заяву ОСОБА_3, відповідно до якого ПАТ „Одеський Нафтопереробний завод" позов не визнає у повному обсязі та наголошує, що заробітна плата виплачується за виконану роботу, однак відносини між позивачем та відповідачем припинені 03.04.2015р., а також відповідач стверджує, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2015р. прийнято рішення щодо передачі арештованого та нерухомого майна ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" на відповідальне зберігання та оперативне управління ДП „Укртранснафтопродукт", у зв'язку з чим, відповідач не користується належним йому майном та зазначає, що вказані обставини виникли не з вини відповідача та в підтвердження зазначених обставин, надано до суду наказ ПАТ „НПЗ" №426 від 15.12.2014р. про оголошення простою підприємства для всіх працівників з 16.12.2014р. та заборону працівникам підприємства знаходитись на робочому місці під час простою.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 04.04.2017р. строк розгляду справи продовжено на 15 днів відповідно до ст. 69 ГПК України.

У судовому засіданні 20.04.2017р. судом проголошено вступну та резолютивну частини рішення в порядку ст. 85 ГПК України.

Розглянувши матеріали справи, вислухавши представників сторін, суд встановив наступне:

Відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі №523/12303/15-ц від 17.12.2015, яке набрало законної сили 29.12.2015р., з відповідача на користь ОСОБА_3 серед інших сум заборгованості стягнуто, зокрема середній заробіток за час затримки розрахунку (січень -17.12.2015 року), який складає 653 129,28 грн.; середній заробіток за час затримки розрахунку (квітень - 17.12.2015 року), який складає 530 555,52 грн. та встановлено наступні обставини.

З 01.06.1992 по 30.12.2014 року Позивач знаходився у трудових відносинах з ПАТ „Одеський нафтопереробний завод".

30.12.2014 року Позивача звільнено за згодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується Наказом №611-П від 26.12.2014 року.

Згідно зазначеного наказу Відповідач повинен виплатити Позивачу компенсацію за 111 календарних днів невикористаної відпустки.

Відповідно до довідок Відповідача №74 та №75 від 25.02.2015 року заробіток Позивача з грудня 2013 року по листопад 2014 року склав 928707,49 грн.

Відповідач в день звільнення не виплатив Позивачу заробітну плату за серпень (частково) - грудень 2014 року та не виплатив компенсацію за невикористані відпустки.

31.12.2014 року Позивач знову був прийнятий на роботу на посаду головного інженера, що підтверджується Наказом №621-П від 31.12.2014 року.

Позивача звільнено за згодою сторін відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, що підтверджується Наказом №52-П від 31.03.2015 року.

Згідно вказаного Наказу №52-П від 31.03.2015 року відповідач повинен виплатити Позивачу компенсацію у розмірі трьох середньомісячних заробітних плат та компенсацію за 8 днів невикористаної відпустки.

Крім того, вказаним рішенням встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 за жовтень, листопад 2014 року становить 2 582,90 грн., а за березень 2015 року дорівнює 3 014,52 грн.

Ухвалою господарського суду Одеської області від 11.01.2016 по справі 916/4747/15, порушено провадження у справі про банкрутство відповідача, введено процедуру розпорядження майном відповідача, оприлюднено на офіційному веб-сайті Вищого господарського суду України оголошення про порушення справи про банкрутство відповідача.

10.02.2016р. ОСОБА_3 звернувся до господарського суду з заявою про грошові вимоги до відповідача щодо виплати заборгованості по заробітній платі у розмірі 2 532 984,86 грн.

09.06.2016р. ОСОБА_3 звернувся до господарського суду із уточненою заявою про грошові вимоги до відповідача щодо виплати заборгованості по заробітній платі у розмірі 3 187 883 грн.

Ухвалою попереднього засідання господарського суду Одеської області від 18.08.2016р. по справі 916/4747/15 затверджений реєстр визнаних судом грошових вимог конкурсних кредиторів до відповідача, зокрема у першу чергу задоволення віднесені вимоги щодо виплати заборгованості з виплати заробітної плати ОСОБА_3 в сумі 3 187 880 грн.

Оскільки з 09.06.2016р. минув значний проміжок часу, що на думку заявника, суттєво впливає на заборгованість відповідача, позивач просить стягнути з Відповідача середній заробіток за час затримки розрахунку за наслідками звільнення 30.12.2014 за період з 10.06.2016 до 03.02.2017 в сумі 426 178,50 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за наслідками звільнення 03.04.2015 за період з 10.06.2016 до 03.02.2017 в сумі 497 395,80 грн.

Суд, дослідивши матеріали справи, дійшов висновку про задоволення заявлених вимог з огляду на наступне.

Згідно ст. 1 Закону України „Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом" поточні кредитори - кредитори за вимогами до боржника, які виникли після порушення провадження у справі про банкрутство.

Проте, згідно з ч. 4 ст. 10 Закону України «Про відновлення платоспроможності боржника або визнання його банкрутом», суд, у провадженні якого перебуває справа про банкрутство, вирішує усі майнові спори з вимогами до боржника, у тому числі спори про визнання недійсними будь-яких правочинів (договорів), укладених боржником; стягнення заробітної плати; поновлення на роботі посадових та службових осіб боржника, за винятком спорів, пов'язаних із визначенням та сплатою (стягненням) грошових зобов'язань (податкового боргу), визначених відповідно до Податкового кодексу України, а також справ у спорах про визнання недійсними правочинів (договорів), якщо з відповідним позовом звертається на виконання своїх повноважень контролюючий орган, визначений Податковим кодексом України.

Враховуючи те, що грошові вимоги, заявлені у позові, виникли після порушення провадження у справі про банкрутство ПАТ „Одеський Нафтопереробний Завод", вони є поточними, тому позов правомірно поданий та розглядається в порядку позовного провадження відповідно до ст. 4-1 ГПК України.

Відповідно до рішення Суворовського районного суду м. Одеси по справі №523/12303/15-ц від 17.12.2015, яке набрало законної сили 29.12.2015р., з відповідача на користь ОСОБА_3 стягнуто, зокрема:

- середній заробіток за час затримки розрахунку (січень -17.12.2015 року), який складає 653 129,28 грн.;

- середній заробіток за час затримки розрахунку (квітень - 17.12.2015 року), який складає 530 555,52 грн.

Крім того, вказаним рішенням встановлено, що середньоденна заробітна плата ОСОБА_3 за жовтень, листопад 2014 року становить 2 582,90 грн., а за березень 2015 року дорівнює 3 014,52 грн.

Відповідно до ч. 3 ст. 35 Господарського процесуального кодексу України, обставини, встановлені рішенням суду у господарській, цивільній або адміністративній справі, що набрало законної сили, крім встановлених рішенням третейського суду, не доказуються при розгляді інших справ, у яких беруть участь ті самі особи або особа, щодо якої встановлено ці обставини.

Так, з 10.06.2016 до дати підписання позову (03.02.2017) минуло 165 робочих днів (червень - 13, липень - 21, серпень - 22, вересень - 22, жовтень - 20, листопад - 22, грудень - 22, січень - 20, лютий - 3)

Як вбачається із зазначеного судового рішення Суворовського районного суду м. Одеси, середньоденна заробітна плата позивача за жовтень, листопад 2014 року дорівнює 2 582,90 грн.

Таким чином, за затримку розрахунку за період з 10.06.2016 до 03.02.2017р. за наслідками звільнення 30.12.2014 позивачем нараховано 426 178,50 грн.

2 582,90грн.*165днів = 426 178,50грн.

Як вбачається із зазначеного судового рішення, середньоденна заробітна плата позивача за лютий, березень 2015 року дорівнює 3 014,52 грн.

Таким чином, за затримку розрахунку за період з 10.06.2016 до 03.02.2017р. за наслідками звільнення 03.04.2015 позивачем нараховано 497 395,80 грн.

3014,52грн. х 165днів = 497 395,80грн.

Всього, за затримку розрахунку позивачем нараховано заборгованість у сумі 923 574,30 грн.

426 178,50грн. + 497 395,80грн. = 923 574,30грн.

Відповідно до п. 1 ч. 1 ст. 36 КЗпП України, підставою припинення трудового договору є угода сторін.

Статтею 47 КЗпП України встановлений обов'язок власника або уповноваженого ним органу в день звільнення видати працівникові належно оформлену трудову книжку і провести з ним розрахунок у строки, зазначені у ст. 116 цього Кодексу.

Згідно ст. 116 КЗпП України, при звільненні працівника виплата всіх сум, що належать йому від підприємства, установи, організації, провадиться в день звільнення. Якщо працівник в день звільнення не працював, то зазначені суми мають бути виплачені не пізніше наступного дня після пред'явлення звільненим працівником вимоги про розрахунок. Про нараховані суми, належні працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган повинен письмово повідомити працівника перед виплатою зазначених сум. В разі спору про розмір сум, належних працівникові при звільненні, власник або уповноважений ним орган в усякому випадку повинен в зазначений у цій статті строк виплатити не оспорювану ним суму.

Статтею 117 КЗпП України встановлено, що в разі невиплати з вини власника або уповноваженого ним органу належних звільненому працівникові сум у строки, зазначені в статті 116 цього Кодексу, при відсутності спору про їх розмір підприємство, установа, організація повинні виплатити працівникові його середній заробіток за весь час затримки по день фактичного розрахунку. При наявності спору про розміри належних звільненому працівникові сум власник або уповноважений ним орган повинен сплатити зазначене в цій статті відшкодування в тому разі, коли спір вирішено на користь працівника. Якщо спір вирішено на користь працівника частково, то розмір відшкодування за час затримки визначає орган, який виносить рішення по суті спору.

Таким чином, суд вважає, що відповідач повинен сплатити ОСОБА_3: середній заробіток за час затримки розрахунку за наслідками звільнення 30.12.2014р. за період з 10.06.2016р. до 03.02.2017р. в сумі 426 178,50 грн. та середній заробіток за час затримки розрахунку за наслідками звільнення 03.04.2015 за період з 10.06.2016 до 03.02.2017 в сумі 497 395,80 грн.

Відповідач заперечує проти позову у зв'язку з тим, що, на думку відповідача, заробітна плата виплачується за виконану роботу, однак відносини між позивачем та відповідачем припинені 03.04.2015р., а також відповідач стверджує, що ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2015р. прийнято рішення щодо передачі арештованого та нерухомого майна ПАТ „Одеський нафтопереробний завод" на відповідальне зберігання та оперативне управління ДП „Укртранснафтопродукт", у зв'язку з чим, відповідач не користується належним йому майном та зазначає, що вказані обставини виникли не з вини відповідача та в підтвердження зазначених обставин, надано до суду наказ ПАТ „НПЗ" №426 від 15.12.2014р. про оголошення простою підприємства для всіх працівників з 16.12.2014р. та заборону працівникам підприємства знаходитись на робочому місці під час простою. Вказані відповідачем доводи щодо припинення трудових відносин між сторонами 03.04.2015р. до уваги суду не приймаються з огляду на те, що ОСОБА_3 заявлено позов про стягнення середнього заробітку за час затримки розрахунку за наслідками звільнення в порядку ст. 117 КЗпП України, що за своєю суттю є компенсаційною виплатою за порушення права на оплату праці, а не безпосередньо заробітною платою, що не потребує наявності діючих трудових відносин. Також не приймаються до уваги доводи відповідача щодо відсутності його вини в невиплаті заробітної плати з підстав оголошення простою, оскільки п. 4 наказу про простій №426 від 15.12.2014р. передбачено: „оплату праці працівників, що підпадають під дію простою, здійснювати у повному обсязі". Посилання відповідача на неможливість розпорядження власним майном у зв'язку з накладенням арешту на все майно та передачею ухвалою Приморського районного суду м. Одеси від 13.11.2015р. та від 05.02.2016р. по справі №522/23126/15-к на відповідальне зберігання та оперативне управління Державному підприємству „Укртранснафтопродукт" судом відхиляються з огляду на те, що передача на відповідальне зберігання та оперативне управління є тимчасовою мірою обмеження права власності ПАТ „Одеський Нафтопереробний завод" рішенням суду, яке є обов'язковим до виконання на всій території України, що не є підставою невиплати заробітної плати.

Положеннями ст. 33 ГПК України передбачено, що кожна сторона повинна довести ті обставини, на які вона посилається як на підставу своїх вимог і заперечень. Докази подаються сторонами та іншими учасниками судового процесу.

Проаналізувавши наявні у справі докази та надавши їм правову оцінку, всебічно з'ясувавши обставини, на які сторона посилається, суд дійшов висновку про задоволення позовних вимог у повному обсязі.

Відповідно до ч. 3 ст. 44 Господарського процесуального кодексу України, судовий збір, від сплати якого позивач у встановленому порядку звільнений, стягується з відповідача в доход бюджету пропорційно розміру задоволених вимог, якщо відповідач не звільнений від сплати судового збору.

Згідно ст. 5 Закону України «Про судовий збір» від сплати судового збору звільняються позивачі - за подання позовів про стягнення заробітної плати, поновлення на роботі та за іншими вимогами, що випливають із трудових правовідносин.

У зв'язку з тим, що спір виник внаслідок неправомірних дій відповідача, а позивач звільнений від сплати судового збору, відповідно до ст.ст. 44, 49 Господарського процесуального кодексу України судові витрати по сплаті судового збору підлягають стягненню з відповідача в дохід державного бюджету України у сумі 13 853, 61 грн.

На підставі викладеного, керуючись ст.ст. 36, 47, 116, 117, КЗпП України, ст.ст. 44, 49, 82-85 ГПК України, суд, -

В И Р І Ш И В:

1. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД» (65041, г. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1, ЄДРПОУ 00152282) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку за наслідками звільнення 30.12.2014 за період з 10.06.2016 до 03.02.2017 в сумі 426 178 (чотириста двадцять шість тисяч сто сімдесят вісім)грн., 50 коп.

2. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД» (65041, г. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1, ЄДРПОУ 00152282) на користь ОСОБА_3 (АДРЕСА_1, ІПН НОМЕР_1) середній заробіток за час затримки розрахунку за наслідками звільнення 03.04.2015 за період з 10.06.2016 до 03.02.2017 в сумі 497 395,80 грн.

3. Стягнути з Публічного акціонерного товариства «ОДЕСЬКИЙ НАФТОПЕРЕРОБНИЙ ЗАВОД» (65041, г. Одеса, вул. Шкодова гора, 1/1, ЄДРПОУ 00152282) на користь Державного бюджету України (№ рахунку 31210206783008, Отримувач: УК у м. Одесі/Приморський район код отримувача ЄДРПОУ 38016923, Банк отримувача: ГУ ДКСУ в Одеській області, МФО: 828011, код класифікації: 22030001, код ЄДРПОУ господарського суду Одеської області 03499997) 13 853 (тринадцять тисяч вісімсот п'ятдесят три) грн., 61 коп. - судового збору.

Рішення господарського суду набирає законної сили згідно зі ст. 85 ГПК України.

Рішення може бути оскаржене у порядку, встановленому ст. 91 ГПК України.

Наказ видати згідно ст.116 ГПК України.

Повне рішення складено 25 квітня 2017 р.

Суддя В.Д. Найфлейш